Постанова

від 16.04.2019 по справі 805/4877/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №805/4877/16-а

адміністративне провадження №К/9901/30960/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (суддя - Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (судді: Яструбова Л.В. (головуючий), Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі №805/4877/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геант до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Геант (далі - позивач, ТОВ Геант ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними повідомлення-рішення від 23.11.2016 №0012271203/18226/10/05-15-12-03 та №0012281203/18227/10/05-15-12-03.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно норм Податкового кодексу України та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у ТОВ Геант був відсутній обов`язок сплачувати оренду земельної ділянки, а тому відповідальність (штрафи, фінансові санкції) за невиконання/неналежне виконання обов'язків по сплаті орендної плати до нього не застосовуються.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.11.2016 №0012271203/18226/10/05-15-12-03 та №0012281203/18227/10/05-15-12-03.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з орендної плати за землю за січень-лютий 2016 року, яким позивач зменшив податкові зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб з 106 570,10 грн на рік до 60 093,65 грн на рік, тобто, зазначені зобов'язання погашено за рахунок подання уточнюючого розрахунку, тобто, в даному випадку, відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 126.1 пункту 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (суддя - Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Геант .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Геант зареєстровано в якості юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи - 36693944, місцезнаходження юридичної особи: 84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Леніна (нині Миру) 75-Б, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 270 102 0000 003088 від 06.10.2009, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі договору оренди від 16.03.2015 Краматорська міська рада передала в оренду позивачу земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,30004 га, що знаходиться за адресою Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Леніна, 75-Б. Категорія землі за функцією використання: "землі комерційного призначення".

05 лютого 2016 року позивачем засобами електронного зв'язку подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік, в якій зазначено, що річна сума орендної плати з юридичних осіб, яка підлягає сплаті складає 106 347,00 грн. При цьому, сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності з січня 2016 року по грудень 2016 року складає 8 862,25 грн (місячна орендна плата).

25 лютого 2016 року позивачем до відповідача, засобами електронного зв'язку подано уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік, в якій зазначено, що річна сума орендної плати з юридичних осіб, яка підлягає сплаті складає 106 570,10 грн. При цьому, сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності з січня 2016 року по грудень 2016 року складає 8 880,85 грн (місячна орендна плата).

06 липня 2016 року позивачем до відповідача, засобами електронного зв'язку подано уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік, якою позивач зменшив податкові зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб з 106 570, 10 грн на рік до 60 093, 65 грн на рік. При цьому, сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності з січня 2016 року по травень 2016 року складає 0,00 грн, у червні 2016 року 6 808, 65 грн, з липня 2016 року по листопад 2016 року 8 880, 85 грн, у грудні 2016 року 8 880, 75 грн.

Уповноваженою особою контролюючого органу проведено камеральну перевірку позивача щодо поданою ним податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № від 11.02.2016, а також уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 26.02.2016, про що складено акт № 1833/05-15-12-03-36693944 від 26.10.2016, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по орендній платі за січень, лютий 2016 року згідно з податковою декларацією від 11.02.2016 та уточнюючою податковою декларацією від 26.02.2016, визначених пунктом 287.3 статті 287 ПК України, а саме, податковий орган зазначив, що самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання у розмірі 8 880,85 грн за січень 2016 року (граничний термін сплати 01.03.2016) сплачено 18.04.2016, кількість днів затримки 48, а самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання у розмірі 8 880,85 грн за лютий 2016 року (граничний термін сплати 30.03.2016) сплачено 18.04.2016, кількість днів затримки 19.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2016 року № 0012271203/18226/10/05-15-12-03, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% (888,08 грн) за затримку на 19 календарних днів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання - 8 880,85 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб та № 0012281203/18227/10/05-15-12-03, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% (1773,83 грн) за затримку на 48 календарних днів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання - 8 854,13 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на те, що позивач порушив строки сплати самостійного визначених податкових зобов'язань з орендної плати за землю, а відповідно має нести відповідальність за несвоєчасну сплату. Доводів в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судами норм матеріального права скаржник в касаційній скарзі не наводить.

8. Позивачем відзив (заперечення) на касаційну скаргу контролюючого органу до суду касаційної інстанції не надано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

9.2. Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

9.3 Пункт 50.1 статті 51

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

9.4. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

9.5. Пункт 286.2 статті 286.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

9.6. Пункт 287.3 статті 287.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

10. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 1.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

10.2. Стаття 6.

Під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

10.3. Стаття 10.

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

10.4. Пункт 5 статті 11.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

11. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

11.1. Пункт 1.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

11.2. Пункт 3.

Визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція";

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053".

11.3. Пунктом 16 Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р визначено, що м. Краматорськ (Краматорська міська рада) відноситься до населених пунктів, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

13. Під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

14. Підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками є здійснення суб'єктом господарювання діяльності саме на території проведення антитерористичної операції та в період її проведення.

15. Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Закону №1669-VІІ не передбачено.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

18. Висновок судів попередніх інстанцій, що на позивача як платника орендної плати за землю поширюються пільги, встановлені статтею 6 Закону №1669-VII, є обґрунтованим з огляду на здійснення позивачем, на час виникнення спірних правовідносин (І квартал 2016 року), діяльності у період проведення антитерористичної операції та на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, відсутність обов'язку сплати податкового зобов'язання виключає можливість утворення податкового боргу та, як наслідок, формування контролюючим органом податкових вимог. Крім того, зважаючи на відсутність обов'язку сплати податкового зобов'язання, відсутні підстави для застосування штрафу за несвоєчасну сплату.

Надані позивачем уточнюючі податкові декларації на 2016 рік на зменшення податкових зобов'язань за січень-лютий 2016 року, прийняті та відображені податковим органом як сплата податкових зобов'язань, у зв'язку з чим позивачу нараховано штраф за періоди відносно яких він звільнявся від сплати податкових зобов'язань та відносно яких надані уточнюючі податкові декларації на 2016 рік.

Крім того суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму грошового зобов'язання залежно від кількості днів затримки. В свою чергу, при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується, що свідчить про те, що позивач користується правом, встановленим ст. 6 Закону № 1669, щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Крім того, стаття 6 Закону № 1669 не вимагає отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю.

Враховуючи викладене, підлягають відхиленню доводи контролюючого органу про те, що позивач не підтвердив факт настання форс-мажорних обставин, оскільки не надав сертифікат Торгово-промислової палати України.

20. Суд зазначає, що в касаційній скарзі контролюючим органом не наведено доводів (обґрунтувань) в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судами норм матеріального права, доводи касаційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статей 14, 57, 286, 287 Податкового кодексу України, норми Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року слід залишити без задоволення.

22. Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

23. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №805/4877/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду