Постанова

від 27.04.2017 по справі 810/693/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року                               № 810/693/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрсічсервіс» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрсічсервіс» з позовом до Київської митниці ДФС, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2016 №125000013/2016/000174/2 та від 01.11.2016 №125000013/2016/000179/2;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2016 №125110011/2016/00142 та від 01.11.2016 №125110011/2016/00144.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митних деклараціях, однак митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості та картки відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

На думку позивача, щодо нього відсутні встановлені статтею 58 Митного кодексу України обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару. Ним до Київської митниці ДФС було надано всі документи, щодо визначення ціни товару, що імпортується, за ціною договору.

За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що у вересні 2016 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення товари. Оскільки надані позивачем документи містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У зв'язку з цим відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрсічсервіс» (ідентифікаційний код 38882241, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) (далі – ТОВ «НВК «Укрсічсервіс») зареєстроване як юридична особа, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис №10721020000029220, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 19).

Як вбачається з матеріалів справи, між компанією «DingZhou LiangYou Metal Produkts Compani Limited» (Продавець) та ТОВ «НВК «Укрсічсервіс» (Покупець) укладений контракт від 11.05.2016 №79/k, на умовах якого Продавець продає, а Покупець купує товар, найменування, кількість та загальна вартість якого визначається у специфікаціях та/або рахунках фактурах (інвойсах) до контракту.

У вересні 2016 року позивачем на підставі контракту від 11.05.2016 №79/k та інвойсу від 07.08.2016 №79/к/5 здійснено ввезення на територію України товару, а саме, дроту крученого оцинкованого з чорних металів.

З метою митного оформлення ввезеного товару позивачем до Київської митниці ДФС подано тимчасові митні декларації від 29.09.2016 №125110011/2016/031072 та від 30.09.2016 №125110011/2016/031077, у яких задекларовані товари за кодом УКТ ЗЕД 73262000, а саме: «дріт кручений колючий з чорних металів гарячо-оцинкований, для огорожі: дріт з оцинкованої сталі колючий однорядний, холодноволочильний, рифлений, в бухтах по 400 метрів та вагою 35 кг.» (т.1, а.с. 125-126; 141-142).

У зв'язку з відсутністю у позивача точних відомостей про характеристику товарів, зокрема тих, що впливають на класифікацію товарів відповідно до УКТ ЗЕД, митним органом було відібрано зразки товарів для направлення їх на дослідження до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС з метою вирішення питання класифікації товару.

Висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 17.10.2016 №142005702-0281 було підтверджено заявлений позивачем у тимчасових митних деклараціях код товару (т.1, а.с. 108-111).

З огляду на отримання точних відомостей про імпортований товар, позивачем до Київської митниці ДФС були подані додаткові митні декларації від 20.10.2016 №125110011/2016/010700 (т.1, а.с. 127-128) та від 21.10.2016 №125110011/2016/010745 (т.1, а.с. 143), у яких позивачем до митного оформлення пред'явлено товари: «дріт кручений колючий з чорних металів гарячо-оцинкований для огорожі: дріт оцинкованої сталі колючий однорідний, холодноволочильний, рифлений. Діаметр основної проволоки 2,8 мм, діаметр проволоки шипів 2 мм, з відстанню між шипами 75+/- 5 мм, в бухтах по 400 метрів та вагою бухти 35 кг.».

Загальна вартість товару відповідно до графи 12 митної декларації від 20.10.2016 №125110011/2016/010700 становить 807975,26 грн. на умовах поставки CIF Одеса.

Загальна вартість товару відповідно до графи 12 митної декларації від 21.10.2016 №125110011/2016/010745 становить 269483,54 грн. на умовах поставки CIF Одеса.

Митна вартість товару у вказаних митних деклараціях визначена позивачем з застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідно до графи 44 митних декларацій від 20.10.2016 №125110011/2016/010700 (т.1, а.с. 127-128) та від 21.10.2016 №125110011/2016/010745, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були подані:

- контракт від 11.05.2016 № 79/к (код документу 4104);

- додаткові угоди від 24.05.2016 № 1, від 04.07.2016, № 2 від 10.06.2016, № З від 05.07.2016 № 4 (код документу 4103);

- інвойс від 07.08.2016 № 79/к/5 (код документу 3105);

- коносамент (Bill of Lading) від 11.08.2016 № MRFB16080633 (код документу 2761);

- банківські платіжні документи, ще стосуються оплати товару від 16.05.2016, від 14.06.2016, від 08.07.2016 та від 21.07.2016 (код документу 3001);

- міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 28.09.2016 №3750/1, №3750/2, №3750/3 та №3750 (код документу 2730);

- пакувальний лист від 07.08.2016 (код документу 3141);

- виписку по рахунку № 26001023024513 (код документу 3011);

- висновок ДП «Держзовнішінформ» від 19.08.2016 № 112/1565 (код документу 3016);

- договір про закупівлю товару за державні кошти від 07.04.2016 № 343/3/2016/38 (код документу 4200);

- цінову біржову інформацію від 25.08.2016, а саме, журнал China Steel Briffing від 03.06.2016 (код документу 9000);

- лист ТОВ «НВК» «Укрсічсервіс» від 23.08.2016 № 217 та від 19.10.2016 № 285 (код документу 9000);

- листи виробника товару компанії DingZhou LiangYou Metal Produkts Compani Limited від 23.08.2016 № 257 та 31.08.2016 №297 (код документу 9000);

- копію митної декларації країни відправлення від 08.08.2016 № 040620160066500324 (код документу 9610);

- рахунок - проформу від 11.05.2016 №LY-0130 (код документу 3325);

- прайс-лист виробника товару DingZhou LiangYou Metal Produkts Compani Limited від 19.08.2016 № 15/5-583 (код документу 3014).

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Київська митниця дійшла висновку, що декларантом було надано неповний пакет документів відповідно до обраних умов поставки, зокрема, не надано страхового полісу, банківських платіжних документів на суму збільшення вартості контракту. Натомість надані для оформлення товару документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, що полягали у невідповідності умов поставки, вказаних у митних деклараціях (CIF) умовам, зазначеним у коносаменті (freight collect).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, позивачеві були надіслані електронні повідомлення, де запропоновано подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: страхові поліси, банківські платіжні документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; виписки з бухгалтерської документації; інформацію біржових організацій про вартість сировини (оцинкованої сталі) у період з травня 2016 року по липень 2016 року (з перекладом); висновок експерта з додатками (т.1, а.с. 123-124; 139-140).

На вказані запити позивач додатково направив митному органу рахунок проформу від 05.07.2016 №LY-0130/2 та банківський платіжний документ від 23.09.2016 про сплату коштів продавцю за товар у сумі 41600,00 дол. США.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею ДФС були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:

- №125000013/2016/000174/2 від 31.10.2016, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 20.10.2016 №125110011/2016/010700 (31200,00 дол. США/807975,26 грн.) скоригував до 65874,06 дол. США (т.1, а.с. 121-122);

- №125000013/2016/000179/2 від 01.11.2016, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 21.10.2016 №125110011/2016/010745 (10400,00 дол.США/269483,54 грн.) скоригував до 21958,02 дол. США (т.1, а.с. 137-138).

Скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно МД від 25.08.2016 №112050000/2016/15297 (т.1, а.с. 201-203).

В обґрунтування підстав не прийняття заявленої позивачем митної вартості товарів відповідач у графі 33 оскаржуваних рішень послався на аналогічні обставини, що були передумовою направлення декларанту повідомлень у порядку статті 53 Митного кодексу України, зокрема, зазначив, що згідно коносаменту, який позивач приєднав до вказаних митних декларацій, вартість фрахту оплачує вантажоотримувач (freight collect), що не відповідає задекларованим умовам поставки товару – CIF Одеса. Також митний орган зазначив, що декларантом не було надано експертний висновок у повному обсязі (з додатками). При цьому, сам експертний висновок складений з урахуванням вартості товару, зазначеного у проформі інвойсі № YL0130, який до митного оформлення не надавався.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2016 №125110011/2016/00142 та №125110011/2016/00144 (т.1, а.с. 134-136; 150-151).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.

Як було встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів став висновок митного органу про надання неповного пакету документів відповідно до обраних умов поставки; невідповідність умов поставки, вказаних у митних деклараціях (CIF Одеса), умовам, зазначеним у товаросупровідних документах; надання експортного висновку не у повному обсязі (без додатків).

Надаючи правову оцінку стверджуваним розбіжностям в умовах поставки та вимогам митного органу про надання документів, що підтверджують вартість страхування, суд зазначає наступне.

Згідно додаткової угоди №3 до контракту від 11.05.2016 № 79/к продавець постачає товар морським транспортом на умовах CIF Incoterms 2010 до Одеського морського торговельного порту, Україна. Витрати щодо оплати митних зборів та інших податків, які стягуються при вивезенні товару з КНР (митні формальності при експорті) – оплачуються продавцем (т.1, а.с. 50).

Як вбачається з інвойсу від 07.08.2016 № 79/к/5, товар було поставлено на умовах CIF Одеський морський торговельний порт, Україна (т.1, а.с. 112). Аналогічні умови поставки позивач вказав у митних деклараціях, поданих контролюючому органу.

Суд зазначає, що СIF («cost, insurance and freight (... named port of destination)» або «вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)» – міжнародний комерційний торгівельний термін, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки СIF продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах СIF витрати, пов'язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

З декларацій митної вартості, поданих декларантом митному органу, також убачається, що витрати на транспортування і страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості (т.1, а.с. 129, 145).

Наведені обставини спростовують висновки відповідача з приводу того, що позивач ніс додаткові витрати, пов'язані з оплатою вартості перевезення та страхування товару, проте не включив їх до складових митної вартості імпортованого товару.

Щодо зауважень відповідача про наявність у коносаменті, поданому до митного оформлення, вказівки на те, що вартість фрахту оплачується у місці призначення (freight collect), суд зауважує, що оплата перевезення вантажу (фрахту) та страхування товару на умовах поставки СIF не є обов'язком покупця і незалежно від того, чи фрахт підлягає оплаті вперед відправки (у пункті відправки), чи то у місці призначення, покладається на продавця товару.

Крім того, відомості про те, що поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеський морський торгівельний порт, Україна містяться у митній декларації країни відправлення та інших документах, що стосувалися розмитнення цього товару.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що позивачем були понесені додаткові витрати на транспортування та страхування вантажу з посиланням на відповідні графи митної декларації країни відправлення у контексті Митних правил КНР по заповненню експортно-імпортної вантажної митної декларації, які затверджені маніфестом Головного митного управління КНР №52 (т.1, а.с. 119-120).

Згідно перекладу вказаних правил, що розміщений у вільних джерелах у мережі Інтернет, графи «Витрати на транспортування», «Витрати на страхування» підлягають заповненню, якщо відповідні витрати є частиною вартості товару, що експортується, тобто включені до його ціни.

Посилаючись на вказані Митні правила КНР, відповідач застосував положення, які регулюють заповнення митної декларації при імпорті товарів, у зв'язку з чим дійшов безпідставних висновків про понесення позивачем додаткових витрат.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що твердження митного органу про те, що позивачем не було надано повного пакету документів у відповідності до обраних умов поставки (страхового полісу, платіжних документів) є безпідставними, а вимога контролюючого органу надати такі документи є протиправною.

З приводу посилань відповідача на подання позивачем висновку цінової експертизи ДП «Держзовнішінформ» від 19.08.2016 №112/1565 не у повному обсязі, суд зазначає, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, що подається декларантом у випадку наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів.

Зазначені висновки та інформація покликані продемонструвати, що заявлена у митній декларації митна вартість товарів відповідає ринковій цині на відповідні товари. Разом з цим, сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів, за умови подання декларантом основного пакету документів, визначеного у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятих Київською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості, у письмових запереченнях на позов посилається на додаткові обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень на момент їх прийняття.

З приводу вказаних доводів відповідача суд зазначає, що оспорювані рішення митного органу оцінюються судом виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею безпосередньо в оспорюваних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні, на його думку, у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з'ясування обґрунтованості оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Із положення, закріпленого у частини 1 статті 2 КАС, випливає, що завданням адміністративного судочинства є саме захист прав приватних осіб від незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб'єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб'єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

Дослідження судом обставин, які не були досліджені митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органу доходів і зборів, а тому, суперечить частині 1 статті 2 КАС, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влади.

Отже, суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містять обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

З оскаржуваних рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «НВК» «Укрсічсервіс» – за ціною договору.

Суд також приймає до уваги те, що з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи, відповідно до статті 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

Суд зазначає, що контролюючий орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Разом з цим та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

З цих же підстав, за переконанням суду, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. Тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.

Разом з цим, ціна є грошовим вираженням вартості лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Відтак, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 по справі №К/800/67953/14 у справі за позовом ТОВ «Фортуна Бліц» до Київської митниці.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «НВК» «Укрсічсервіс» митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість доказами, що містяться у матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, тому такі рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

З приводу вимог позивача про скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оспорюваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, відповідні рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом позивачеві належало сплатити 4800,00 грн. судового збору, а саме – 1600,00 грн. за позовні вимоги майнового характеру (скасування рішень про коригування митної вартості) та 3200,00 грн. за позовні вимоги немайнового характеру (скасування карток відмови).

Позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 7493,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.02.2017 №7 (т.1, а.с. 2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4800,00 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Повернення суми надмірно сплаченого судового збору відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» вирішується судом за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Оскільки під час розгляд справи позивачем відповідних клопотань не заявлялось, питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору судом не вирішується, що не позбавляє позивача права звернутись з таким клопотанням у майбутньому.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2016 №125000013/2016/000174/2 та від 01.11.2016 №125000013/2016/000179/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2016 №125110011/2016/00142 та від 01.11.2016 №125110011/2016/00144.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрсічсервіс» (ідентифікаційний код 38882241) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Київської митниці ДФС (08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль») судовий збір у розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                     Панченко Н.Д.

          Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.04.2017.