Ухвала

від 13.06.2017 по справі 813/6493/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

про стягнення середнього заробітку за час затримки

виконання судового рішення

13 червня 2017 року № 813/6493/15

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника заявника (позивача) ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про стягнення заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції України у Львівській області, Приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису в трудовій книжці та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

05 травня 2017 року представник ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1, заявник (позивач) звернувся до суду із заявою про стягнення заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції України у Львівській області, Приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису в трудовій книжці та стягнення моральної шкоди.

Заява мотивована тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 813/6493/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 809 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України в запас за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року. Стягнено з Приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (вул. Т. Шевченка, 38, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 24521078) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 12890, 86 грн. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків. В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць постанову суду звернено до негайного виконання. Позивач та його представник зазначили, що в добровільному порядку та станом на дату звернення до суду з даною заявою Головне управління Міністерство внутрішніх справ України у Львівській області (надалі по тексту - ГУ МВС України у Львівській області) рішення про поновлення позивача на службі не виконало, а подальше його виконання проведено із суттєвою затримкою. Враховуючи наведене, позивач та його представник просили суд стягнути з ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в загальній сумі 29 213,10 грн. за час затримки його виконання, а саме з 01 червня 2016 року по 11 квітня 2017 року, що складає 315 днів.

Заявник та його представник в судовому засіданні заяву про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце проведення судового засідання. Жодних клопотань від відповідачів на адресу суду не надходило.

Заслухавши пояснення заявника (позивача) та його представника, розглянувши заяву про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що вказану заяву необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі №813/6493/15 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 809 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України в запас за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року. Стягнено з Приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (вул. Т. Шевченка, 38, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 24521078) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 12890,86 грн. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків. В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць постанову суду звернено до негайного виконання.

Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, відтак набрала законної сили.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 813/6493/15, виданого Львівським окружним адміністративним судом 07 червня 2016 року.

11 квітня 2017 року ГУ МВС України у Львівській області винесено наказ № 1027/о/с "Про виконання рішення суду" про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 6493/15.

Отже, рішення суду про поновлення позивача на посаді від 31 травня 2016 року було виконано лише 11 квітня 2017 року шляхом винесення вищевказаного наказу.

Враховуючи суттєву затримку у виконанні судового рішення, представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

При вирішенні даної заяви, суд керувався наступним.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України) постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили, або, яке належить виконати негайно, відповідно до ч.2 ст.257 КАС України є підставою для його виконання.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною 4 ст. 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» . Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішень адміністративного суду.

Згідно з ст.236 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту - КЗпП України), у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Суд зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 23 червня 2015 року у справі №2а-3138/10/0370.

Суд встановив, що наказом ГУ МВС України у Львівській області №1027 о/с від 11 квітня 2017 року «Про виконання рішення суду» постанова Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в частині поновлення позивача на посаді з 06 листопада 2015 року, що підлягала в даній частині до негайного виконання, виконана лише 11 квітня 2017 року.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Також, згідно ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «ОСОБА_3 проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення безневиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за невиконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, враховуючи те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 добровільно не виконано, а виконано лише 11 квітня 2017 року із значною затримкою в порядку примусового виконання судового рішення шляхом винесення про це наказу № 1027 о\с, позивач, на переконання суду має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку, в даному випадку грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення.

Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено ст. 236 КЗпП України.

Як уже зазначалося, вищевказана стаття передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Таким чином, з урахуванням всіх вищенаведених обставин та норм чинного законодавства, суд дійшов безспірного висновку про право ОСОБА_1 на середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Суд зазначає, що постанова Львівського окружного адміністративного суду, якою позивача було поновлено на роботі винесена 31 травня 2016 року, відтак початком періоду за який заявнику слід виплатити середній заробіток за час затримки виконання вказаного рішення слід вважати 01 червня 2016 року.

Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» відповідно до правил ст.24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Як уже зазначалося, наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді № 1027 о/с винесений 11 квітня 2017 року.

Отже, датою, по яку в користь ОСОБА_1 слід стягнути з ГУ МВС України у Львівській області середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 813/6493/15 про поновлення останнього на посаді, є день, який передує такому наказу, а саме - 10 квітня 2017 року.

Підсумовуючи вказане, проміжком часу за який позивачу слід виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, суд вважає період з 01 червня 2016 року по 10 квітня 2017 року, що становить 217 днів.

При виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду ГУ МВС України у Львівській області слід врахувати всі обов'язкові платежі та збори.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року" Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконанням рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Із пункту 5 Порядку вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, що розраховується згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку, а саме виходячи із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи.

Як вбачається з довідки № 32 від 15 січня 2016 року, заробітна плата позивача за останні два місяці роботи становила: за вересень 2015 року - 1965,78 грн., за жовтень 2015 року - 2022,41 грн., відтак середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становив 1994,09 грн., а середньоденний - 92,74 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи кількість робочих днів, середній заробіток з врахуванням всіх обов'язкових платежів за період з 01 червня 2016 року по 10 квітня 2017 року обчислюється шляхом множення кількості робочих днів (217) на розмір середньоденної заробітної плати (92,74 грн.) та становить 20 124,58 грн.

Отже, дана сума підлягає стягненню з ГУ МВС України у Львівській області в користь позивача.

У задоволенні решти вимог заяви суд дійшов висновку відмовити.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справах про стягнення заробітної плати позивачі звільняються від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ст.236 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі № 813/6493/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції України у Львівській області, Приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису в трудовій книжці та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м.Львів, пл. Григоренка, 3) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 79054, м. Львів, вул. Кульчицької, 12/82) середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в загальній сумі 20 124,58 (двадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 58 коп. за період з 01 червня 2016 року по 10 квітня 2017 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 15 червня 2017 року.