Ухвала

від 13.06.2017 по справі 812/182/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року справа №812/182/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 812/182/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах,-

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2016 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (надалі - позивач, Управління) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" (надалі - відповідач, підприємство) про стягнення з відповідача на користь Управління (р/р 25605301738 в ЛОУ ВАТ Державний Ощадний банк України , МФО 304665, код 21792459) заборгованість по витратах на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.10.2016 року по 31.01.2017 року у розмірі 1931,46 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач із таким судовим рішенням не погодися, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до Картки особового рахунку, позивач має заборгованість перед Управлінням по витратам на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 1, яка винила за період з 01.10.2016 року по 31.01.2017 року у розмірі 1931,46 грн. і на сьогодні й досі не сплачена підприємством. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що сума сплати в розмірі 7450,16 грн., яка сплачена відповідачем у лютому 2017 року йде на погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах, що існувала до періоду, зазначеного у позовній заяві, а саме, до 01.10.2016 року по 31.01.2017 року (а.с. 70-71).

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, засобами поштового зв'язку надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 34720106, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, будинок - 1-Г. Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області у якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і, що підтверджується відомостями є Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб та громадських формувань (а.с. 19-21).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01.10.2016 року по 31.01.2017 року відповідач має заборгованість у розмірі 1931,46 грн. (а.с. 4).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01.10.2016 року по 31.01.2017 року у розмірі 1931,46 грн., оскільки відповідач добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01.10.2016 року по 31.01.2017 року у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пп.1 п.4 Положення Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. N 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №41/26486 (надалі - Положення) встановлено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення.

Згідно з пп.9 п.4 зазначеного Положення, управління Фонду здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, обовязок відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений чинним законодавством України.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі Інструкція № 21-1).

Згідно з пунктом 6 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 в розмірах, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених.

За приписами пункту 6.2 вказаної Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

На виконання вимог вказаної Інструкції позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунки на оплату витрат. Зазначене не заперечується сторонами по справі та не є спірним.

Разом з тим, слід зазначити, що під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем надано платіжне доручення від 13 лютого 2017 року № 22 щодо сплати на користь позивача 1931,46 грн. за призначенням платежу Відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за період з 01.10.2016 року по 31.01.2017 року без ПДВ (а.с. 39).

Таким чином, до вирішення судом першої інстанції справи по суті відповідачем було добровільно сплачено суму витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за період з 01.10.2016 року по 31.01.2017 року.

Крім того, слід зазначити, що у картці особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за період з 01.10.2016 року по 31.01.2017 року ТОВ ДП Антрацитвугілля також наявні відомості про сплату відповідачем 13.02.2017 року 1931,46 грн. (а.с. 47, 58).

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що сума сплати в розмірі 7450,16 грн., яка сплачена відповідачем у лютому 2017 року йде на погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах, що існувала до 01.10.2016 року по 31.01.2017 року посилаючись, при цьому, на п. 5.4 Постанови від 27.09.2010 року № 21-2 Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів відповідно до якого, зокрема, облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості, а також тим, що

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частини друга, третя статті 25 Закону № 2464-VI).

При цьому за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону № 2464-VI).

Отже, право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-166а15.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 812/182/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць