Постанова

від 08.06.2017 по справі 826/16615/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16615/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України,апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" про визнання стягнення штрафу у розмірі 87354,11 грн., -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" про стягнення податкового боргу у розмірі 87354,22 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року позов задоволено: стягнуто з розрахункових рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 124, код ЄДРПОУ 31351731) суму податкового боргу у розмірі 87354,22 грн.

Відповідач, в апеляційній скарзі до суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виражає прохання зазначене вище судове рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, вважаючи, що вказана заборгованість з орендної плати за землю з юридичних осіб виникла у зв'язку з неповною сплатою відповідачем податкових зобов'язань, визначених ним самостійно у податкових деклараціях з плати за землю за 2015 рік та 2016 рік, а також нарахованої товариству суми пені, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ Крокус наявна заборгованість зі сплати земельного податку в розмірі 87354,22 грн. Сума податкового зобов'язання відповідача узгоджена та у встановлені законом строки ним не сплачена, доказів погашення зазначеної заборгованості не надано.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Приписами п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу , з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1 ст. 57 названого кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до п. 56.11. ст. 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ПК України ).

Згідно з підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважається податковим боргом.

Виходячи з норми п. 59.5 ст. 59 ПК України, податковий орган зобов'язаний складати податкову вимогу і надіслати цей документ на адресу платника податків за фактом виникнення податкового боргу, тобто у разі невиконання податкового обов'язку платником податків, який до цього не мав заборгованості перед Держбюджетом України.

Пунктами 95.2 , 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз викладених законодавчих приписів дозволяє стверджувати, що стягненню в судовому порядку з платника підлягає узгоджена податкова заборгованість, яка обліковується за ним станом на день прийняття відповідного судового рішення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом, зважаючи на вказану заборгованість, було винесено податкову вимогу №393-25 від 04.11.2015 року. Зазначена податкова вимога вручена відповідачу 04.11.2015 року, що підтверджується підписом посадової особи ТОВ Крокус .

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання судом на ту обставину, що зазначена податкова вимога вручена відповідачу 04.11.2015 року, що підтверджується підписом посадової особи ТОВ Крокус , є такими, що не відповідають дійсності, оскільки не можливо з огляду на податкову вимогу, вказати посаду та прізвище посадової особи.

Крім того колегія суддів зауважує, що, як вказує податковий орган, вказана заборгованість з орендної плати за землю з юридичних осіб виникла у зв'язку з неповною сплатою податкових зобов'язань, визначених відповідачем самостійно у податкових деклараціях з плати за землю за 2015 рік та 2016 рік, тоді як податкова вимога датована 04.11.2015 року, тобто вимога у 2015 році не може слугувати доказом по заборгованості яка склалась також у 2016 році.

Також, в зазначеній податковій вимозі від 04.11.2016 року зазначено про суму податкового боргу - 10700,08 грн., тоді як позовні вимоги заявлені щодо суми податкового боргу у розмірі 87354,22 грн.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган не набув права на стягнення з ТОВ Крокус суми податкового боргу у розмірі 87354,22 грн., оскільки на адресу останнього всупереч вимог законодавства не надсилалась податкова вимога.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України , підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 13.06.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.