Ухвала

від 15.06.2017 по справі 825/389/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/389/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Ч до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Ч звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає висновок відповідача про те, що перевіркою не встановлюється реальність факту здійснення господарських операцій ТОВ АГРО Ч з придбання у ТОВ КТТК транспортно-експедиційних послуг не ґрунтується ні на фактичних обставинах, ні на вимогах законодавства. Крім того, досудове кримінальне провадження, на яке в акті посилається відповідач, на думку позивача не є доказом по справі. Окремо позивач звертає увагу на те, що відсутність трудових та технологічних можливостей контрагентів не є достатньою підставою для визнання господарської операції нереальною, аналогічна позиція міститься у непоодинокій судовій практиці. Отже, можливі недоліки господарської діяльності контрагентів і контрагентів їх контрагентів, про які свідчить їх податковий облік, та незавершені кримінальні провадження щодо посадових осіб контрагентів, не доводять відсутність фактичного здійснення господарської операції. Крім того, договір, укладений між ТОВ АГРО Ч та TOB КТТК , не визнаний судом недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Чернігівській області від 13.01.2017 року № 0000111400, № 0000141400, № 0000121400, № 0000131400.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ АГРО Ч (код 38590000) зареєстровано в якості юридичної особи 25.02.2013 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 97-101), взято на облік до ДПІ у м. Чернігові області як платника податків 26.02.2013 року та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією довідки про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.05.2013 року № 200122451 (т. 1 а.с. 102).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АГРО Ч (код за ЄДРПОУ 8590000).

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 27.12.2016 року № 468/14/38590000, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення ТОВ АГРО Ч вимог: п.п. 138.2, п. 138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ АГРО Ч занижено суму податку на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 237232,00 грн. за 2014 рік; п. п. а п. 198.1 та абзаців першого і другого п.п. 198.3, ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ АГРО Ч занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 549964,00 грн. у т.ч.: за лютий 2014 року на суму ПДВ 12848,00 грн., за березень 2014 року на суму ПДВ 32372,00 грн., за квітень 2014 року на суму ПДВ 5485,00 грн., за травень 2014 року на суму ПДВ 10980,00 грн., за червень 2014 року на суму ПДВ 5334,00 грн, за липень 2014 року на суму ПДВ 17833,00 грн., за серпень 2014 року на суму ПДВ 29432,00 грн., за вересень 2014 року на суму ПДВ 14149,00 грн., за жовтень 2014 року на суму ПДВ 35786,00 грн., за листопад 2014 року на суму 38960,00 грн., за липень 2015 року на суму 190702,00 грн., за листопад 2015 року на суму 156083,00 грн., та завищено залишок від'ємного значення на загальну суму 128929,00 грн. за березень 2016 року.

Не погоджуючись з актом перевірки від 05.09.2016 року № 351/14/38590000 позивач подав заперечення від 13.09.2016 року за вих. № 49.

У відповідності до наказу ГУ ДФС у Чернігівській області від 13.12.2016 року № 1628 термін проведення документальної перевірки ТОВ АГРО Ч продовжено з 14.12.2016 тривалістю 5 робочих днів (т. 1 а.с. 112).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.01.2017 року № 0000111400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 296540,00 грн (в т.ч. основного платежу - 237232,00 грн, штрафних (фінансових) санкцій - 59308,00 грн); № 0000141400 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на суму 15624,00 грн; № 0000121400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 687455,00 (в т.ч. основного платежу - 549964,00 грн, штрафних фінансових санкцій - 137491,00 грн); № 0000131400 про встановлення завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 128929,00 грн (т. 1 а.с. 24, 25, 26, 27).

Вважаючи протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Видами діяльності ТОВ АГРО Ч за КВЕД основним видом діяльності є 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 97-101).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції було встановлено, що у період який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ Київська торгівельно-транспортна компанія .

Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України розслідується кримінальне провадження № 12015000000000630 від 08.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

У рамках кримінального провадження слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва винесено ухвалу від 14.06.2016 року про тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ АГРО Ч (т. 1 а.с. 115-116).

На виконання вищевказаної ухвали слідчим з ОВС ГУ ДФС у Київській області ст. лейтенантом податкової міліції Трофімовим Б.В. 07.07.2016 року у ТОВ Агро Ч були вилучені всі фінансово-господарські та бухгалтерські документи по взаємовідносинах товариства з ТОВ Київська торгівельно-транспортна компанія (код - 38896631) за періоди 2014 рік, 2015 рік та 1 квартал 2016 року, що підтверджується описом речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 07.07.2016 (т. 1 а.с. 117-150).

За клопотанням представника позивача від 14.03.2017 року, ухвалою суду у Головного управління ДФС України в Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) витребувано докази по справі згідно опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 07.07.2016 року (доданого до клопотання).

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 14.03.2017 року представниками відповідача до суду надано оригінали первинних документів щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Київська торгівельно-транспортна компанія , згідно опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 07.07.2016 року.

В ході дослідження вищевказаних документів судом першої інстанції було встановлено наступне.

Між ТОВ АГРО Ч з ТОВ Київська торгівельно-транспортна компанія (ТОВ КТТК ) був укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування від 30.01.2014 року № 300114, згідно умов договору TOB КТТК (перевізник-експедитор) зобов'язувалося надати ТОВ АГРО Ч (замовнику) послуги по експедируванню або перевезенню вантажу на умовах, визначених у заявках до даного договору, автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником-експедитором послуги по перевезенню або експедируванню. У заявках на перевезення вантажу, які є невід'ємною частиною договору, зазначаються пункти навантаження та розвантаження, кількість вантажу, вартість послуг по перевезенню. На надані послуги оформлюються товарно-транспортні накладні. Договором надано право ТОВ КТТК використовувати як власні транспортні засоби, так і залучені транспортні засоби сторонніх організацій, здійснювати транспортно-експедиційні послуги, від свого імені або від імені замовника укладати договори перевезення, за умови попередньої письмової згоди на це замовника. Розрахунки ТОВ АГРО-Ч з ТОВ КТТК проводились у безготівковій формі.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують первинні документи, які були вилучені згідно опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 07.07.2016 року, але досліджені судом першої інстанції в ході судового розгляду, а саме: товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти надання послуг, журнали-ордери, головні книги, банківські виписки, рахунки на оплату за період 2014 рік - 1 кв. 2016 року.

Розрахунок за товар здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями ТОВ АГРО Ч , журналами-ордерами, головними книгами, банківськими виписками, рахунками на оплату за вказаний період, а також актами звіряння взаємних розрахунків за січень 2014 - березень 2017 року, наявних в матеріалах справи (т. 2 а.с. 101-104).

Всі податкові накладні від ТОВ КТТК отримані ТОВ АГРО Ч , що підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних від 05.03.2017 року № 5104, № 5113, № 5144, (т. 2 а.с. 18-19, 20-21, 22, 23).

Отримання товару ТОВ АГРО Ч підтверджується товарно-транспортними накладними за вказаний період.

Відповідно до норм податкового законодавства ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, а тим більше не передбачена, податковим законодавством, як документ наявність якого є обов'язковою у платника податків для підтвердження права на віднесення сплаченого контрагенту ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до вимог діючого законодавства зазначений документ є обов'язковим лише для перевізника (для пред'явлення співробітникам патрульної поліції) та для обґрунтування правомірності віднесення до валових витрат, вартості витрат на перевезення. Крім того, відповідальність за недоліки допущені при складанні ТТН несе особа яка її складає, а це замовник перевезення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Отже, правовідносини за спірними правочинами у повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача та у повній мірі підтверджують отримання товарів/робіт, послуг від його контрагентів.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (перевага сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів судом першої інстанції було встановлено, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар (роботи/послуги) були передані, оплата проведена, договір виконано сторонами у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

З матеріалів справи встановлено, що всі заявки позивача на перевезення виконувались вчасно та в повному обсязі, тому що інакше вони б не змогли купувати та продавати зерно, взагалі не здійснювали б господарську діяльність та не отримували б доходи і не мали б витрат. Факт купівлі та продажу зерна підтверджується в акті перевірки та задекларованими доходами і витратами ТОВ АГРО Ч .

Відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом першої інстанції було встанволено, що на момент вчинення правочинів та на даний час підприємство-контрагент позивача зареєстрований в якості юридичної особи та платників податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців від 17.04.2014 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань від 13.06.2016, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань від 31.03.2017 року (т. 2 а.с. 84-88, 89-94, 95-99).

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент укладення договору із контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ТОВ АГРО Ч , які були вилучені для кримінального провадження, але досліджені в ході судового розгляду, містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Висновки відповідача щодо відсутності реальності здійснення позивачем господарських операцій із зазначеним контрагентом були зроблені на підставі кримінального провадження від 08.12.2015 року № 12015000000000630, в якому встановлено, що учасниками організованої групи зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств та на даний час використовується група транзитно-конвертаційних підприємств, в тому числі ТОВ КТТК (код - 38896631) та ін., які з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат при нарахуванні податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки. Також на підставі висновків акту перевірки про те, що ТОВ КТТК не мало можливості здійснювати транспортні перевезення у зв'язку з тим, що у ТОВ КТТК працює лише 15 осіб та в наявності є лише один вантажний автомобіль.

Однак, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції таких висновків, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з тим, що у ТОВ КТТК працює лише 15 осіб та в наявності є лише один вантажний автомобіль, є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Також судом першої інстанції було встановлено, що в згідно договору, укладеного між ТОВ АГРО Ч та ТОВ КТТК від 30.01.2014 року № 300114, останньому надано право використовувати як власні транспортні засоби, так і залучені транспортні засоби сторонніх організацій, здійснювати транспортно-експедиційні послуги, від свого імені або від імені замовника укладати договори перевезення, за умови попередньої письмової згоди на це замовника.

Судом першої інстанції було встановлено, що за даними товарно-транспортних накладних у періоді 2014 рік - 1 кв. 2016 року, досліджених в ході судового розгляду, перевезення вантажів для ТОВ АГРО Ч здійснювали водії (ФОП) згідно договорів найму (оренди) транспортного засобу з додатками про перелік автомобілів, які передаються в найм від 01.01.2014 року № 01.01/10 - 14 ОТЗ, від 01.01.2014 року № 01.01/15 - 14 ОТЗ, від 01.01.2014 року № 01.01/04-14 ОТЗ, від 04.04.2014 року № 04.04/02-14 ОТЗ (т. 2 а.с. 30-32, 38-39, 42-44, 46-47, 48-50, 51-52, 57-60), договорів транспортного перевезення від 01.01.2014 року № 01.01/14-10, від 01.01.2014 № 01.01/29-14 (т. 2 а.с. 37, 40-41, 54-55). Вказані договори укладалися між водіями (ФОП) (перевізник) та ТОВ КТТК (замовник), за якими перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на території України та за її межами на умовах, визначених договорами, автомобільним транспортом, а замовник прийняти та оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

Оплата послуг перевезення здійснювалася безготівковим шляхом, що підтверджується виписками банків, наявними в матеріалах справи (т. 1 а.с. 165-251, т. 2 а.с. 1-17, 33-36, 45, 53, 56).

В матеріалах справи наявні також заяви водіїв, з якими ТОВ КТТК укладало вищевказані договори, про те, що вони дійсно на протязі 2014-2016 років здійснювали перевезення зернових культур на замовлення ТОВ КТТК (т. 2 а.с. 61-65).

Правова позиція по даному питанню викладена в ухвалі ВАС України від 09.12.2015 року по справі № К/800/38652/14, в якій зазначено, що відсутність власних трудових чи виробничих ресурсів не позбавляє суб'єкта господарювання права залучати до виконання відповідних зобов'язань третіх осіб. Порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може свідчити про безтоварність укладеного правочину та спричиняти негативні наслідки для позивача (зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) .

Також, в постанові ВАС України від 03.02.2016 року по справі № К/800/49856/15 зазначено, що комерційна діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та подальша їх реалізація контрагентам-покупцям не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо). Податковим органом не доведена неможливість виконання платником податків наявними у нього силами та засобами відповідних господарських операцій.

Слід відмітити і те, що така обставина, як фактична, а не задекларована відсутність у контрагентів у власності майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних засобів має підтверджуватись відповідними доказами. Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, судом першої інстанції було встановлено, що будь-яких доказів щодо обізнаності ТОВ АГРО Ч про фіктивне підприємництво його контрагента та здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Правова позиція щодо цьоо мотивована в ухвалі ВАС України від 24.02.2015 року К/800/58341/14, а саме: безтоварність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Колегія суддів вважає вірним неприйняття судом першої інстанції до уваги посилання відповідача на кримінальне провадження від 08.12.2015 року № 12015000000000630 та протоколи допитів свідків, як на докази вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, та як на підстави для висновків про відсутність фактичного виконання договору, та для позбавлення покупця права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) у спірного постачальника, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям вказаних осіб відповідачем не надано, не є обгрунтованими посилання відповідача на безтоварності спірних операцій.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 05.07.2016 року № 21-793-а.

Факт реальності здійснення перевезень товару судом першої інстанції, крім іншого. Також було встановлено на підставі показань свідків: ОСОБА_3 - комерційного директора ТОВ КТТК , водіїв (ФОП): ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо взаємовідносин з ТОВ КТТК та ТОВ АГРО Ч .

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір був виконаний сторонами в повному обсязі, послуги отримані, сторони претензій одна до одної не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З пояснень представників позивача, що не заперечується представниками відповідача, судом першої інстанції було встановлено, що все поставлене ТОВ АГРО Ч зерно та зернові культури купували та продавали, тобто здійснювали господарську діяльність, за яку отримували доходи та мали витрати. Факт купівлі та продажу ТОВ АГРО Ч зерна підтверджується в акті перевірки та його задекларованими доходами і витратами.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому воназадоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 15.06.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.