Постанова

від 13.06.2017 по справі 922/3700/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 922/3700/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Бондар С.В., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.02.17 у справі№922/3700/16 господарського судуХарківської області за позовомХарківської місцевої прокуратури №1 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Арсенал" третя особаХарківський національний університет радіоелектроніки провизнання недійсним договору та повернення майна за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені, відповідачане з'явилися, були належно повідомлені, третьої особине з'явилися, були належно повідомлені, прокуратуриЗарудяної Н.О. (посв. від 02.08.12)

В С Т А Н О В И В :

Харківська місцева прокуратура №1 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулася з позовом до господарського суду Харківської області про визнання недійсним договору оренди від 18.09.13 №5555-Н/5, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Арсенал" та додаткових угод до нього від 13.10.14 №1 та від 12.02.16 №2 та зобов'язання відповідача звільнити та повернути об'єкт оренди Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.16 (суддя Лавренюк Т.А.), позов задоволено. Судовий акт мотивований тим, що об'єкт оренди використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, у порушення приписів ч.2 ст.4 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ч.5 ст.63 ЗУ "Про освіту".

За результатом апеляційного перегляду, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.17 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І., Слободін М.М.) рішення місцевого суду скасовано, з підстав не підтвердження належними та допустимими доказами, у розумінні вимог ст.33 ГПК України факту використання відповідачем орендованого майна всупереч вимог ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", а також наявності порушень охоронюваного законом інтересу держави.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, Прокуратура Харківської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, рішення місцевого суду залишити у силі.

Свою позицію прокурор обґрунтовує порушенням судами обох інстанцій вимог матеріального права, щодо безпідставної передачі в оренду приміщень навчальних закладів з іншою, ніж для здійснення діяльності, пов'язаної з освітньою роботою, що є порушенням положень ст.4 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст.63 ЗУ "Про освіту".

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області надало відзив на касаційну скаргу, просивши постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого суду - залишити у силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Харківською місцевою прокуратурою №1 під час вивчення у поточному році стану збереження майна вищих навчальних закладів, розташованих на території Шевченківського району м. Харкова встановлено, що 01.10.98 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Арсенал" та Харківським державним технічним університетом радіоелектроніки укладено договір оренди державного майна, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі гуртожитку №1, загальною площею 34,4 м 2 , які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна,10 (п.1.1 договору).

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 01.10.98, Харківський національний університет радіоелектроніки передав, а ТОВ фірма "Арсенал" прийняла зазначені нежитлові приміщення в оренду (а.с.24 т.1).

Додатковою угодою №5 до договору від 01.10.98, Харківський національний університет радіоелектроніки передав Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області права орендодавця, а договір викладено у новій редакції.

18.09.13 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю фірмою "Арсенал" уклали договір оренди №5555-Н/5, за яким орендарю передано у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кімнати №№3, 4 на 1-му поверсі 5-ти поверхової громадської будівлі гуртожитку загальною площею 34,4 м 2 , що знаходиться на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки і розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна,10.

Сторони погодили, що майно передано в оренду з метою розміщення фірмових магазинів вітчизняних промислових підприємств-товаровиробників, крім тих, що виробляють товари підакцизної групи (п.1.2 договору).

Договір укладено строком на один рік, що діє з 18.09.13 до 18.09.14 (п.10.1 договору).

Надалі, між позивачем та відповідачем укладено ряд додаткових угод до договору, якими сторони подовжили строк дії договору оренди №5555-Н/5 від 18.09.13. Так, додатковою угодою від 12.02.16 №2 строк дії договору подовжено до 18.09.16.

Пунктом 10.4 договору сторони узгодили, що після закінчення терміну дії договору оренди подальше використання об'єкта оренди визначається відповідно до чинного законодавства та за зверненням орендаря.

Прокурор при зверненні до господарського суду Харківської області з позовом зазначив про те, що спірний договір оренди та додаткові угоди до нього не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в оренду переданий об'єкт державної власності, який фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, що є порушенням законодавства про освіту та про оренду державного та комунального майна.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що на момент вчинення спірного договору майно, що передане в оренду, перебувало на балансі навчального закладу, який є об'єктом освіти, і відповідно до ст.63 ЗУ "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням. Невикористання відповідного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприланежність його п до об'єкту освіти, а в оренду може передаватися виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом. Через що вказаний правочин має бути визнаний судом недійсним з відповідними наслідками, передбаченими вимогами положень ч.1 ст.216 ЦК України. Беручи до уваги наявність підстав для визнання договору недійсним та положення ч.1 ст.785 ЦК України, є обґрунтованими вимоги прокурора про зобов'язання відповідача звільнити та повернути вказані нежитлові приміщення,

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційна інстанція керувалася вимогами ч.ч. 1, 2 ст.73 ЗУ "Про освіту", якими в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Головне, щоб вищий навчальний заклад забезпечував надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності.

Перелік платних освітніх та інших послуг, що можуть надаватися державними і комунальними вищими навчальними закладами, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 п.8 постанови КМУ від 27.08.10 за №796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Таким чином, законодавством України передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передання в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Оскільки, вказані приміщення не використовуються у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, їх статут підпадає під дію постанови КМУ від 27.08.10 за №796.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів, що передача спірного майна в оренду погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Це підтверджується наступним: відповідач заасфальтував внутрішній двір, здійснив озеленіння території, обладнав вхідні двері гуртожитку, пофарбував фасад будівлі, відремонтував та реконструював сантехнику та теплопостачання гуртожитку, здійснює допомогу Раді ветеранів університету, профкому викладачів та студентів.

Отже, відповідач здійснює за власний рахунок поточний та капітальний ремонт майна, забезпечує страхування об'єкту (п.5.8. договору) та несе всі витрати, пов'язані з утриманням спірного майна, включаючи оплату комунальних платежів та плати за землю (п.5.12. договору).

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним договору оренди та відповідно підстав для вивільнення і повернення об'єкта оренди, у зв'язку із чим підстав для задоволення позову прокуратури не вбачається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає позицію апеляційної інстанції помилковою, а місцевого суду вірною, виходячи зі слідуючого.

Відповідно до ч.2 ст.18 ЗУ "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

За ч.ч.1, 4 ст.61 ЗУ "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою КМ України від 27.08.10 №778, конкретизовано, що джерелами фінансування закладу є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідних ділянок, підсобних господарств, від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання (п.105).

Згідно імперативних вимог ч.5 ст.63 ЗУ "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

У контексті вимог прямої норми законодавства визначальним є обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісний взаємозв'язок з навчально-виховним процесом мети такого використання (у тому числі на умовах оренди).

Відповідно до приписів п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.01 №63, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Місцевим судом встановлено, що спірне приміщення передано у користування відповідачу для здійснення його комерційної діяльності (розміщення фірмових магазинів вітчизняних промислових підприємств-товаровиробників) і ця діяльність не пов'язана з навчально-виховним процесом.

А тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що договір від 18.09.13 №5555-Н/5 суперечить вимогам чинного законодавства, а саме вимогам ст.63 ЗУ "Про освіту" та згідно зі ст.203 ЦК України, ст.215 ЦК України є недійсним.

Частиною 1 ст.785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже висновок господарського суду Харківської області про наявність підстав для звільнення нежитлового приміщення - кімнат №№3, 4 на 1-му поверсі 5-ти поверхової громадської будівлі гуртожитку загальною площею 34,4 м 2 , вартістю 159 700,00 грн., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна,10 та повернення об'єкта оренди Регіональному відділенню ФДМУ по Харківській області за актом приймання-передачі є законними, а позиція апеляційної інстанції з цього приводу - помилковою.

Отже, постанова апеляційного господарського суду не є законною, обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм матеріального та процесуального права, фактичних обставин і наявних матеріалів справи, а тому вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має залишитися у силі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.17 у справі №922/3700/16 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.16 залишити у силі.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

С. К. Могил