Постанова

від 14.06.2017 по справі 925/706/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Справа № 925/706/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Дроботової Т.Б., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Метал Сервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі№925/706/16 Господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Метал Сервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Внешторг" простягнення 69 403,64 грн., У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Малишева А.А. (представник за дов. від 24.04.2017);

від відповідача: Сливенко Н.Г. (представник за дов. від 30.12.2016);

Трасковська О.В. (представник за дов. від 29.12.2016);

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.В.Метал Сервіс" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Внешторг" про стягнення 69 403,64 грн., з яких 63 679,45 грн. основний борг, 5 358,82 грн. пені, 365,37 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості наданих послуг за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 21.11.2016 вказане рішення місцевого суду скасував, позов задовольнив.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2017 року у справі №925/706/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 року скасовано на підставі п. 2 ст. 111-10 ГПК України. Справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для розгляду в іншому судовому складі.

За результатами нового розгляду справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В. Метал Сервіс" на рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 року у справі №925/706/16 залишено без задоволення; рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 року у справі №925/706/16 залишено без змін з підстав недоведеності існування між сторонами у справі договірних відносин з перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.В.Метал Сервіс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 181 ГК України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що між скаржником та відповідачем було укладено договір №01-2016-12 на здійснення вантажних перевезень в міжнародному сполученні у спрощений спосіб, шляхом обміну листами в електронній формі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Внешторг" просить залишити рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті за послуги з перевезення вантажу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містяться в п. 1. ст. 307 ГК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

З викладеного слідує, що належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог позивача можуть бути договір на здійснення перевезення, заявка на здійснення перевезення, товарна транспортна накладна та акт здачі-прийняття робіт.

З матеріалів справи слідує, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано договір №01-2016-12 на здійснення вантажних перевезень в міжнародному сполученні від 04.02.2016 року, яки не підписаний з боку відповідача, що, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, не може бути належним доказом виникнення між сторонами вказаних правовідносин з перевезення вантажу.

Більш того, як встановлено судом, заявка на здійснення перевезення в міжнародному сполученні №Я-11-2016 від 04.02.2016 року містить вимогу: місце поставки - м. Київ, вул. Магнітогорська, 3-А. Натомість матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних CMR серія А№161048, в яких вказано, що одержувач товару є ТОВ Імпап , а товар доставлено у м. Дніпропетровськ, тобто сторона, яка не є стороною договору, на який посилається позивач, та яка не вказана у заявці на здійснення міжнародного перевезення.

Також, в матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами акт здачі-прийняття робіт.

Отже, враховуючи вище встановлені обставини та відсутність в матеріалах справи допустимих доказів заявлених позовних вимог позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції доводів про укладення договору у спрощений спосіб, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів, проте такі документи в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі №925/706/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук