Постанова

від 14.06.2017 по справі 904/68/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017 року Справа № 904/68/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

представники сторін у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року у справі № 904/68/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтехмаш", м. Мирноград, Донецька область

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року у справі № 904/68/17 позов задоволено частково.          

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш» основний борг у сумі 395000 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 18732 грн. 75 коп., інфляційні витрати у розмірі 96 918 грн. 80 коп., судовий збір у розмірі 7659 грн. 77 коп., про що видати наказ. В решті позовних вимог відмовлено.

           27.03.2017 року на виконання рішення видано наказ господарського суду.

          Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки №531-ПУ від 20.02.2014 року в частині повної та своєчасної оплати отриманої відповідачем продукції, наявністю заборгованості в розмірі 395 000,36 грн., порушення відповідачем вимог ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, правом позивача стягнути інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Задовольняючи вимоги про стягнення інфляційних втрат частково, суд зазначив на помилковість розрахунку позивача.

          Не погодившись з рішенням господарського суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

          В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

          Зазначає, що суд не врахував, що зобов'язання відповідача зі сплати основного боргу на суму 19 750,02 грн. припинилось у зв'язку з застосуванням оперативно-господарської санкції за порушення позивачем строків поставки продукції.

          Просить скасувати вищезазначене рішення господарського суду про. в частині заборгованості основного боргу у сумі 395 000 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 18 732 грн. 75 коп., інфляційних витрат у розмірі 96 918 грн. 80 коп.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи, просить залишити скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін, провести розгляд справи за його відсутності.

          Представник відповідача у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

          Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

          Як вбачається з матеріалів даної справи, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (покупець) 20.02.2014 року був укладений договір поставки №531-ПУ, згідно до умов якого (п.1.1.) постачальник, в порядку і на умовах, визначених цим договором, зобовязується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (в подальшому - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (а.с.11-27).

          Покупець зобовязується прийняти і оплатити продукцію у відповідності з умовами цього договору (п.1.2. договору).

          Відповідно до п.5.1. договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки, загальна вартість договору змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору. В будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 39 000 000,00 грн. з ПДВ на дату укладення договору.

          Відповідно до п.5.4 договору в редакції додаткової угоди від 21.10.2014 року розрахунки за поставлену постачальником продукцію по дійсному договору здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

           5.4.1. протягом п'яти робочих днів з шістдесятого календарного дня з рейтингом поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, які передбачені розділом 4 цього договору: або

           5.4.2. протягом п'яти робочих днів з 90 (дев'яностого) календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору, якщо інший більший строк відстрочки не обумовлено у відповідній специфікації. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця. Остаточні взаєморозрахунки між покупцем і постачальником здійснюються на підставу даних якості, кількості, асортименту та комплектності продукції, визначених відповідно до розділу 2 цього договору (а.с.28).

           22.10.2014 року сторонами підписана специфікація до договору поставки №531-ПУ від 20.02.2014 року (а.с.29).

          Згідно п.3 специфікації визначено умови поставки, місце призначення поставки: DDP (Інкотермс-2010), 51500, Україна, Дніпропетровська область, м. Терновка, вул. Харківська, 1, склад ПСП "Шахта "Терновская".

          В специфікації визначено строк поставки продукції - до 15.11.2014 року.

          Відповідно до вказаної специфікації розрахунок за поставлену за даною специфікацією продукцію проводиться покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку.

          Встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію в повному обсязі на суму 395 000,36 грн., що підтверджується накладною №5 від 28.11.2014 року та товарно-транспортною накладною №5 від 28.11.2014 року (а.с.30, 31).

          Таким чином, доводи апелянта про те, що продукція поставлена позивачем з порушенням обумовленого договором строку, є підтвердженими.

25.11.2014 року між сторонами було складено акт приймання продукції (товарів) за якістю, з якого вбачається, що претензій до якості продукції не має (а.с.31).

Враховуючи дату поставки продукції та умови договору щодо її оплати, суд першої інстанції вірно встановив, що кінцевий строк оплати продукції, отриманої покупцем - 05.03.2015 року.

          На час звернення позивача до суду - 04.01.2017 року, строк виконання зобов'язання для відповідача настав (а.с.4).

          Згідно ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

          Надавши вірну правову кваліфікацію правовідносинам сторін, діям відповідача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що за відсутності доказів належного виконання Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» умов укладеного з позивачем договору, заборгованість підлягає стягненню.

          Також вірно застосовано до правовідносин сторін положення ст.625 Цивільного кодексу України, за змістом якої позивач має право стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

          Щодо стягнення 3% річних, то Товариством з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш» вірно визначено період нарахування 3% річних та їх розмір.

          Висновок про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки судом правильність розрахунку позивача перевірена та проведено свій розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

          Щодо доводів скаржника про необхідність зменшення розміру основної заборгованості у зв'язку з застосуванням до позивача передбаченої договором оперативно-господарської санкції в розмірі 19 750,02 грн., то вони відхиляються колегією суддів в силу наступного:

          Відповідно до п. 6.2. договору у випадку не поставки в тому числі недопоставки продукції або поставки продукції з порушенням строків, постачальник за письмовою вимогою покупця сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, яка постачається по відповідній специфікації. У випадку порушення постачальником своїх обов'язків згідно даного пункту більш ніж на 10 календарних днів, постачальник за письмовою вимогою покупця сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої, недопоставленої або поставленої з порушенням строків продукції.

          У розумінні вимог ст. 549 Цивільного кодексу України передбачений п.6.2 договору штраф є неустойкою.

          Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність терміном 1 рік.

          У зв'язку з порушенням позивачем строків поставки продукції, яка постачалась по специфікації від 22.10.2014 року, відповідачем були нараховані штрафні санкції у вигляді штрафу на суму 19 750,02 грн.

           13.01.2017 року відповідач направив позивачу повідомлення про застосування оперативно - господарської санкції у вигляді штрафу (а.с.31-32).

          Суд вірно зазначив, що вказана оперативно господарська санкція нарахована постачальнику після спливу одного року з дати поставки і оскільки позивачем письмово 15.03.2017 року заявлено про застосування позовної давності відносно застосування відповідачем оперативно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості продукції у сумі 19 750,02 грн. і в цій частині заперечення відповідача правомірно були відхилені.

          В апеляційній інстанції відповідач доводи суду першої інстанції не спростував.

          Колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає її не доведеною, оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року у справі № 904/68/17 залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков