Ухвала

від 13.06.2017 по справі 925/369/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"13" червня 2017 р. Справа №925/369/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Звенигородської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів спортивний ліцей Звенигородської районної ради Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2017

у справі №925/369/17 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альтер Енерджі-Черкаси

до Звенигородської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів спортивний ліцей Звенигородської районної ради Черкаської області

про зобов'язання укласти договір та стягнення 802 425 грн. 11 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 у справі №925/369/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Альтер Енерджі-Черкаси (далі, позивач) до Звенигородської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів спортивний ліцей Звенигородської районної ради Черкаської області (далі, відповідач) про зобов'язання укласти договір та стягнення 802 425 грн. 11 коп. задоволено частково.

Присуджено до стягнення зі Звенигородської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів спортивний ліцей Звенигородської районної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альтер Енерджі-Черкаси 748 820 грн. 50 коп. боргу, 4 941 грн. 45 коп. 3% річних, 15 061 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 11 532 грн. 05 коп. витрат на сплату судового збору та 80 грн. 00 коп. судових витрат.

В решті вимогв позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Звенигородська загальноосвітня школа - інтернат І-ІІ ступенів спортивний ліцей Звенигородської районної ради звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№09-08.3/4791/17 від 09.06.2017), відповідно до якої просить рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 у справі №925/369/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Звенигородської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів спортивний ліцей Звенигородської районної ради Черкаської області передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Згідно частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюються у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 600 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 6 Закону Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналогічна норма міститься у підпунктах 2.10. 2.11. пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у якому визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону Про судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру, а якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Так, зокрема, як зазначено у пункті 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях, - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 Господарського процесуального кодексу України такий обов'язок покладається на позивача.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір .

Згідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до підпункту 2.15 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Колегія суддів, розглянувши подану скаржником апеляційну скаргу та додані до неї документи, встановила, що до останньої не додано доказів сплати апелянтом судового збору, однак додане клопотання про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 у справі №925/369/17. Дане клопотання мотивоване тим, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі та наразі не може сплатити судовий збір через відсутність коштів на рахунків.

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону України Про судовий збір ) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону України Про судовий збір ) господарським судам слід враховувати наступне:

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України Про судовий збір , є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (пункт 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ).

Слід врахувати, що положення статті 8 Закону України Про судовий збір наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.

Однак, відповідачем не надано доказів того, що протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Таким чином, клопотання апелянта про відстрочку сплати судового збору не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості.

Згідно частини 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 вказаної статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 86, 94, пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Повернути Звенигородській загальноосвітній школі - інтернату І-ІІ ступенів спортивний ліцей Звенигородської районної ради Черкаської області (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Дениса Давидова, 17, ідентифікаційний код 04591512) апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 у справі №925/369/17 та додані до неї документи без розгляду.

2. Матеріали справи №925/369/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко