Постанова

від 12.06.2017 по справі 910/23725/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа№ 910/23725/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Залізничним РУ ГУ МВС в м. Києві 19.11.1998 р.), ОСОБА_3 (довіреність №1362 від 16.12.2016 р.)

від відповідача - ОСОБА_4 (керівник, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Южноукраїнським МВУМВС України в Миколаївській області 04.10.1999 р.), ОСОБА_5 (довіреність №64 від 14.11.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства КОРАЛЛ-ТВ ПЛЮС

на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 р.

у справі №910/23725/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Приватного підприємства КОРАЛЛ-ТВ ПЛЮС

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства КОРАЛЛ-ТВ ПЛЮС про стягнення заборгованості за виконані роботим відповідно до договору №14/18.02 від 18.02.2014 р. в розмірі 67448,74 грн., пені за прострочення оплати робіт в розмірі 7535,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 56624,32 грн. та 3% річних у розмірі 5222,85 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 67448,74 грн., пеню в розмірі 15208,30 грн., інфляційні нарахування в розмірі 46782,92 грн. та 3% річних в розмірі 4601,30 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2017 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в розмірі 67448,74 грн., пеню в розмірі 15208,30 грн., інфляційні нарахування в розмірі 46782,92 грн., 3% річних в розмірі 4601,30 грн. та 2010,62 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким припинити провадження у справі на підставі п.п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні, повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скаргу задовольнити, рішення скасувати, провадження припинити.

12.06.2017 р. відповідачем були подані письмові додаткові пояснення по справі, до яких останнім було долучено додаткові документи, які відповідач просив врахувати при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів не приймає вищезазначені додаткові докази по справі, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливість їх подання суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.02.2014 р. між ПП КОРАЛЛ-ТВ ПЛЮС , як замовником, та ФОП ОСОБА_6, як підрядником, було укладено договір підряду на виконання робіт по улаштуванню телефонної каналізації № 14/18.02.

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами, за рахунок замовника виконати роботи по улаштуванню телефонної каналізації на об'єкті будівництва: Житловий комплекс з об'єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам'ятки природи Крістерова гірка по вул. Вишгородська, 45 у Подільському районі м. Києва (3-тя черга будівництва), а замовник зобов'язався прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові їх вартість.

Загальна вартість робіт згідно п. 3.1 договору становить 216193,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 36032,20 грн.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що розрахунки за проведені роботи здійснюються замовником наступним чином: протягом 5 робочих днів після підписання даного договору замовник перераховує підряднику аванс, який складає не більше 50% від вартості робіт, згідно договірної ціни.

За умовами п. 3.2 договору, аванс мав бути перерахований підряднику не пізніше 25.02.2014 р., проте замовник здійснив перерахунок першого авансового платежу лише 04.03.2014 р. в розмірі 45000,00 грн.

Загалом, замовник здійснив передоплату (аванс) за виконання робіт за договором підряднику на суму 55000,02 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку ФОП ОСОБА_6 за 04.03.2014 р., 11.04.2014 р.

Позивач стверджує, що за виконані роботи замовником було сплачено 91347,18 грн. (без врахування авансу). Тобто, за виконані роботи за договором замовник загалом сплатив підряднику кошти в розмірі 146347,20 грн.

На виконання умов договору позивач роботи виконав у повному обсязі, що підтверджується підписаним замовником, підрядником і субпідрядником актом виконаних будівельних робіт за листопад 2014 р., актом № 15 прийому-передачі виконаних робіт від 19.04.2014 р. на суму 213795,94 грн. (а.с. 26-34).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що на виконання умов договору ним було сплачено 146347,18 грн. Відповідачем 19.12.2016 р. було направлено позивачеві супровідний лист про підписання додаткової угоди №1 до договору, про внесення змін до договору в частині зменшення ціни договору та приведення її у відповідність до фактично виконаних робіт на суму 146347,20 грн. Позивач відмовився від підписання додаткової угоди. Відповідач зазначив, що ним оплачено в повному обсязі фактично виконані роботи згідно актів приймання передачі виконаних робіт №№1, 2, 3, які підписані сторонами, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором підряду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як зазначено вище, між сторонами було підписано акт виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року та акт прийому передачі №15 від 19.04.2014 р., відповідно до яких позивачем виконано роботи вартістю 213795,94 грн.

Сторонами не заперечується факт сплати відповідачем на користь позивача 146347,18 грн. за виконані роботи.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів на спростування обставин, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог. Доказів сплати заборгованості у розмірі 67447,74 грн. не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 67448,74 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15208,30 грн. за період з 01.12.2014 р. по 31.05.2015 р.

Відповідно до п. 6.3 договору, за кожний день прострочення оплати за виконані роботи замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 15208,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 46782,92 грн. інфляційних втрат та 4601,30 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 46782,92 грн. інфляційних втрат та 4601,30 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства КОРАЛЛ-ТВ ПЛЮС залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 р. у справі №910/23725/16 залишити без змін.

Справу №910/23725/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець