Постанова

від 14.06.2017 по справі 815/1166/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1166/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Андрухіва В.В.

за участю секретаря Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ГРУПП" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ГРУПП" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2017 року №0000071403 та №0000081403.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 19.12.2016 року по 23.12.2016 року на підставі направлення від 19.12.2016 року №000673/1669, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області Кузик В.М. проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю РЕАЛ-ГРУПП з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року та податку на додану вартістю за період з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року. За результатами перевірки було складено Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ РЕАЛ-ГРУПП № 6658/15-53-14-03/37169887 від 30.12.2016 року, який позивач отримав рекомендованим листом 17.01.2017 року. Не погодившись з висновками акту перевірки, 20.01.2017 року позивач надіслав на адресу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області рекомендованим листом свої заперечення. 13.02.2017 року позивач отримав відповідь, у якій зазначено, що висновок акту залишається без змін. Як вказує позивач, Головним управлінням ДФС в Одеській області було протиправно та необґрунтовано виписано податкові повідомлення-рішення від 02.02.2017 року №0000071403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2545162 грн. 00 коп. основного платежу та 1272581 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій, №0000081403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2838050 грн. 00 коп. основного платежу та 1419025 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій, які позивач отримав поштою 18.02.2017 року. На думку позивача, при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій. Також позивач зазначає, що ним були надані всі необхідні документи для проведення перевірки, тому висновок перевірки про те, що ТОВ РЕАЛ-ГРУПП не надано додаткових (інших) первинних документів, які б спростовували викладені в акті перевірки факти, без конкретного опису обставин порушень, є недоведеними. Висновки в акті перевірки про нереальність господарських операцій, або не пов'язаність витрат з господарською діяльністю ТОВ РЕАЛ-ГРУПП мають характер припущень, які не підтверджені належними доказами, натомість позивач зазначив, що по його контрагентам перевіркою не виявлено інформації нереальності вчинення господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, надала до суду письмові заперечення, в яких, посилаючись на акт перевірки позивача, зазначила, що перевіркою відображених у рядку 2050 форми №2-м Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) показників за період з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року у загальній сумі 15841,9 тис. грн. встановлено, що на формування цього показника мало місце вплив: придбання будівельних матеріалів; виконання комплексу загально-будівельних, сантехнічних робіт; витрати на оплату праці. Перевіркою встановлене необґрунтоване віднесення до складу показників рядку 2050 форми №2 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) суми 13795687 грн., по якій відсутній будь-який достатній обсяг підтверджуючих документів бухгалтерського обліку, відсутній доказ прямого зв'язку з наступною реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та, крім того, по якій відсутній доказ пов'язаності з провадженням господарської діяльності. Також відповідач вважає, що ТОВ РЕАЛ-ГРУПП завищено суму податкового кредиту по ПДВ по взаємовідносинам з наступними підприємствами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , код 39996147; ТОВ АРМАТА ТОРГ , код 40034606; ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВИС , код 40061252; ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , код 40093897; ТОВ ТРЕВІС ГРУПП , код 40173872 на загальну суму 2838050 грн. через віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості робіт (послуг) нібито отриманих від вказаних контрагентів-постачальників.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ТОВ РЕАЛ-ГРУПП отримало свідоцтво платника податку на додану вартість 13.09.2011 року № 200000847 (т.1 а.с.43).

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 19.12.2016 року № 1400 та направлення, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 19.12.2016 року №000673/1669, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту ДПІ Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області Кузик В.М., відповідно пп.20.1.4 п.20.1 статті 20, пп.78.1.11 п.78.1 статті 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в період з 19.12.2016 року по 23.12.2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , код за ЄДРПОУ 37169887, з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 01.04.2016 р. по 30.09.2016 р. та податку на додану вартість за період з 01.04.2016 р. по 30.09.2016 р.

За результатом вищезазначеної перевірки був складений акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 30.12.2016 року №6658/15-53-14-03/37169887 (т.1 а.с.10-37), у висновках якого зазначені наступні порушення позивача: п.44.1, 44.2 ст. 44 та пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 19 січня 2000 року з №27/4248 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємства на 2545162 грн.; п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп.2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п.3.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2838050 грн., в тому числі по періодам: квітень 2016 року - 475279 грн., травень 2016 року - 908797 грн., червень 2016 року - 390820 грн., липень 2016 року - 490768 грн., серпень 2016 року 421841 грн., вересень 2016 року - 150544 грн. .

На підставі акту перевірки № 6658/15-53-14-03/37169887 від 30.12.2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення ДПІ від 02.02.2017 року:

- №0000071403, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3870743 грн. (2545162 грн. - основний платіж, 1272581 грн. - штрафні санкції) (т.1 а.с.38);

- №0000081403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість у розмірі - 4257074 грн. (2838050 грн. - основний платіж, 1419025 грн. - штрафні санкції) (т.1 а.с.39).

Також судом встановлено, що 07.07.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ ФІДЕЯ ГРУП (Підрядник) укладено договір підряду № 07/07, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.20-22).

Роботи за договором підряду № 07/07 від 07.07.2016 року ТОВ ФІДЕЯ ГРУП були виконані в повному обсязі та прийняті ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 12.09.2016 року протягом серпня-вересня 2016 року на суму 3434313,32 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом серпня-вересня 2016 року на загальну суму 3434313,32 грн.

На виконання вимог податкового законодавства за договором підряду № 07/07 від 07.07.2016 року ТОВ ФІДЕЯ ГРУП видало та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 3434313,32, в тому числі ПДВ - 572385,55 грн. ( т.2 а.с.23-30).

04.04.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ АРМАТА ТОРГ (Підрядник) укладено договір підряду № 04/04, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.48-50).

Роботи за договором підряду № 04/04 від 04.04.2016 року ТОВ АРМАТА ТОРГ були виконані в повному обсязі та прийняті ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 18.05.2016 року протягом квітня-травня 2016 року на суму 1965529,76 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом квітня-травня 2016 року на загальну суму 1965529,76 грн.

На виконання вимог податкового законодавства за договором підряду № 04/04 від 04.04.2016 року ТОВ АРМАТА ТОРГ видало позивачу та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 1965529,76, в тому числі ПДВ - 327588,28 грн. ( т.2 а.с.51-54).

11.11.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС (Підрядник) укладено договір підряду № 11-15, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.59-61).

Роботи за договором підряду № 11-15 від 11.11.2015 року ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС були виконані в повному обсязі та прийняті ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 18.04.2016 року протягом квітня 2016 року на суму 2031056,27 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом квітня 2016 року на загальну суму 2031056,27 грн.

На виконання вимог податкового законодавства за договором підряду № 11-15 від 11.11.2015 року ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС видало позивачу та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 2031056,27, в тому числі ПДВ - 338509,38 грн. ( т.2 а.с.62-66).

11.04.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ (Підрядник) укладено договір підряду № 11-05, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.72-74).

Роботи за договором підряду № 11-05 від 11.04.2016 ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ були виконані в повному обсязі та прийняті ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 28.07.2016 року протягом червня-липня 2016 року на суму 5289533,74 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом червня-липня 2016 року на загальну суму 5289533,74 грн.

На виконання вимог податкового законодавства за договором підряду № 11-05 від 11.04.2016 ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ видало та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 5289533,74, в тому числі ПДВ - 881588,96 грн. ( т.2 а.с.75-85).

29.04.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ ТРЕВІС ГРУП (Підрядник) укладено договір підряду № 04-29, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.99-101).

Роботи за договором підряду № 04-29 від 29.04.2016 року ТОВ ТРЕВІС ГРУП були виконані в повному обсязі та прийняті ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 31.05.2016 року протягом травня 2016 року на суму 4307873,91 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом травня 2016 року на загальну суму 4307873,91 грн.

На виконання вимог податкового законодавства за договором підряду № 04-29 від 29.04.2016 року ТОВ ТРЕВІС ГРУП видало позивачу та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 4307873,91, в тому числі ПДВ - 717978,98 грн. (т.2 а.с.102-107).

Згідно приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248.

Пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося судом вище, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами зазначених вище господарських операцій на підставі наявних первинних документів відповідні податкові накладні, виписані та зареєстровані в ЄРПН контрагентами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП - вносилися позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди, а також формувався податковий кредит з податку на додану вартість, дані щодо якого вносилися до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП - підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які перелічено судом вище, та позивачем дотримано умови, встановлені податковим законодавством для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Факт використання робіт/послуг, наданих позивачу контрагентами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП у власній господарській діяльності підтверджується сертифікатом Державної архітектурної будівельної інспекції України серії ІV № 165162802027, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта: "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими об'єктами побутового обслуговування та соціальної інфраструктури в цокольному поверсі за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Крижанівської сільської ради, с. Кримжанівка, масив 41, ділянка 604 (у.н.4)", замовником та генеральним підрядником (підрядником) якого є позивач - ТОВ "РЕАЛ-ГРУПП", а тому понесені позивачем витрати спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту та відповідають його діловій меті (т.2 а.с.12).

Як вбачається з акту перевірки № 6658/15-53-14-03/37169887 від 30.12.2016 року, відповідач посилається на наявність у базі даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси інформації про те, що ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП придбали від контрагентів продукцію харчового призначення, одяг, взуття, автомашини в асортименті, бензин, дизельне паливо. Придбання будівельних матеріалів та іншої продукції, необхідної для проведення будівельних внутрішніх і зовнішніх сантехнічних робіт, фасадних робіт - не встановлено. Тому відповідач стверджує, що проведення будівельних робіт, оформлених актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) є неможливим.

На підтвердження вищезазначених фактів, представник відповідача надав Результати опрацювання зібраної податкової інформації (т. 4 а.с.101-127).

Суд критично оцінює посилання відповідача на таку податкову інформацію, оскільки жодних доказів на її підтвердження відповідач не надав і в акті перевірки позивача посилання на такі докази відсутні.

Разом з тим, в акті перевірки позивача відображено, що встановлено придбання, зокрема, ТОВ АРМАТА ТОРГ будівельних матеріалів лише на вартість ПДВ 4449 грн., а саме блоки газобетонні - 19,8 куб.м., СБС клейова суміш для блоків AEROC (літо) 25 кг - 42 шт., плити мінераловатні - 41 шт. З цього відповідач робить висновок про неможливість виконання вказаним контрагентом будівельних робіт, оформлених актами КБ-2 без будь-якого обгрунтування.

До того ж позивач, укладаючи договори з корнтрагентами, позбавлений можливості перевіряти належне ведення податкового та бухгалтерського обліку контрагентів, з'ясовувати які товари ними придбавались та в якій кількості, а які ні.

Також відповідач посилається в акті перевірки та відсутність у ТОВ АРМАТА ТОРГ ліцензії на виконання будівельних робіт, виданої ДАБІ України, однак доказів цього в акті перевірки не навів та до суду таких доказів не надав.

Представник позивача у судовому засіданні посилався на те, що виконані ТОВ АРМАТА ТОРГ роботи на об'єкті будівництва взагалі не підлягають ліцензуванню (як то прокладка сталевих труб, монтаж сталевих радіаторів та фільтрів очищення води, фарбування труб та металевих балок).

Слід зазначити, що акт перевірки позивача не містить аналізу переліку видів робіт, що виконувалися даним контрагентом, та висновків про те, чи такі роботи дійсно підлягають ліцензуванню, чи ні.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Тобто, навіть за умов виконання контрагентом позивача будівельних робіт, що підлягають ліцензуванню, без ліцензії відповідальність за це несе суб'єкт господарювання, який порушив вимоги вказаного Закону. І таке порушення не свідчить про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, який припустився такого порушення.

За таких обставин суд не бере до уваги твердження відповідача про відсутність реальності надання послуг (виконання робіт) для позивача контрагентами: ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП , оскільки такі твердження є лише припущеннями контролюючого органу, що не ґрунтуються на належних доказах.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що контрагент позивача ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , при малій кількості працівників на підприємстві не міг виконати вказаний у договорі обсяг робіт - оскільки договір підприємтва з позивачем не містить обмежень щодо залучення до виконання робіт субпідрядників. Ці роботи могли виконуватися контрагентами позивача за допомогою сторонніх осіб і, крім того, такі роботи фактично були виконані для позивача, що підтверджується первинними документами. Тому висновки контролюючого органу про фізичну неможливість контрагента здійснювати господарську діяльність в об'ємі, передбаченому договором, суд вважає припущеннями відповідача, які не грунтуються на належних доказах.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на податкову інформацію іншої ДПІ щодо відсутності за своїм місцезнаходженням контрагента позивача ТОВ ТРЕВІС ГРУП , оскільки така інформація під час проведення перевірки позивача відповідачем не перевірялася.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про відсутність ТОВ ТРЕВІС ГРУП за своїм місцезнаходженням не вносилася, що спростовує твердження відповідача про відсутність вказаного контрагента за своїм місцезнаходженням.

Відповідно до положень пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій є ознакою фіктивного правочину, недійсність якого може бути встановлена лише судом.

Тобто наявність, на думку контролюючого органу, ознак фіктивного правочину є лише можливим приводом для звернення контролюючого органу до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Однак відповідачем не підтверджено недійсність правочинів позивача з контрагентами відповідними судовими рішеннями, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань платнику податків з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

Поряд з цим, чинним законодавством право формувати валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, у тому числі з питань належного зберігання первинних документів, належного декларування та сплати податкових зобов'язань тощо. Сам по собі факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податку не може виступати доказом порушення таким платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

Проте, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідних показників у податковій звітності з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП , тоді як посилання на порушення законодавства контрагентами позивача в апріорі не може виступати підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Крім цього, слід зазначити, що жодного акта перевірки контрагентів позивача чи акта зустрічної звірки контрагентів відповідач суду не надав, підтвердивши суду, що зустрічні звірки контрагентів взагалі не призначалися. А надана відповідачем інформація інших ДПІ не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ РЕАЛ-ГРУПП з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд дійшов висновку, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків (позивача) на податковий кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки ТОВ РЕАЛ-ГРУПП надало всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі укладених договорів товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, відтак ТОВ РЕАЛ-ГРУПП правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП .

При цьому, позивачем повністю оплачено контрагентам придбані у них роботи/послуги, що підтверджується наданими суду платіжними документами. Наявні у справі платіжні доручення (т.2 а.с.31-47) спростовують твердження відповідача в акті перевірки та запереченнях на позов про наявність заборгованості позивача перед ТОВ "ФІДЕЯ ГРУП", оскільки вказаними платіжними дорученнями повністю сплачено вартість робіт/послуг, наданих даним контрагентом позивачу.

Крім того, проведення позивачем розрахунків з контрагентами підтверджує зміни в майновому стані позивача, що також свідчить про реальність господарських операцій.

Окрім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні. Так, у справі "Булвес АД" проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів, що не заперечувалос відповідачем, відсутність будь-яких обґрунтованих та підтверджених належними доказами свідчень про відсутність реального характеру господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП , - суд вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність висновків ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, викладених в акті перевірки № 6658/15-53-14-03/37169887 від 30.12.2016 року.

Таким чином, суд вважає, що Головним управлінням ДФС в Одеській області протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.02.2017 року №0000071403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2545162 грн. 00 коп. основного платежу та 1272581 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій та №0000081403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2838050 грн. 00 коп. основного платежу та 1419025 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій, а тому вони підлягають скасуванню.

Згідно з положеннями ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ГРУПП" є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ГРУПП" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 02.02.2017 року № 0000071403 та № 0000081403.

Стягнути судові витрати у сумі 121122,26 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять дві гривні 26 копійок) з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ГРУПП" (код ЄДРПОУ 37169887).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлено 14.06.2017 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.