Ухвала

від 07.06.2017 по справі 825/1275/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/800/29277/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., Горбатюк С.А.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року по справі №825/1275/16 за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс", в якому просило: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс" у дохід Державного бюджету України 18000,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 738,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не забезпечив у 2015 році 15 робочих місць для працевлаштування інвалідів, як передбачено нормативом та до 15.04.2016 року самостійно не сплатив адміністративні санкції в сумі 18000,00 грн., у зв'язку з чим, йому нарахована пеня, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2015 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ „Сервіс" становила 13 осіб, що підтверджується розрахунком середньорічної чисельності працюючих штатних працівників ТОВ „Сервіс" у 2015 році, штатним розкладом ТОВ „Сервіс" та уточнюючим звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів від 12.07.2016р., та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для позивача повинен становити 1 особа. Аналогічна кількість штатних працівників (середньооблікова - 13 осіб) вбачається і з наявної у матеріалах справи податкової звітності.

В січні-лютому 2015 у ТОВ „Сервіс" на посаді лікаря-лаборанта працював 1 інвалід, а саме ОСОБА_1 3-ої групи інвалідності, що підтверджується копією посвідчення № 054499 від 31.12.2000, копіями відомостей нарахування заробітної плати працівникам ТОВ „Сервіс" та уточнюючим списком працівників інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2015 році від 12.07.2016р.

Відповідно до наказу № 121 від 10.03.2015 про звільнення інваліда 3 групи ОСОБА_1 створене додаткове робоче місце реєстратора для працевлаштування інваліда.

З березня по вересень 2015 року ТОВ „Сервіс" було розміщено рекламу, яка транслювалась по каналах кабельного телебачення наступного тексту: „ТОВ „Сервім запрошує на роботу співробітників, в тому числі інвалідів", що підтверджується довідкою ТОВ „Телерадіокомпанія „Тім".

У вересні 2015 року до ТОВ „Сервіс" на ім'я директора поступили заяви від інваліда 3-ої групи ОСОБА_2 про прийняття її на роботу на посаду реєстратора та про зберігання за нею робочого місця до його одуження, так як вона не може вийти на роботу у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я.

З лютого 2016 року наказом № 129 від 26.02.2016р. на посаду реєстратора працевлаштовано ОСОБА_2, яка є інвалідом 3-ої групи, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 та довідкою МСЕ-ЧНВ № 045618.

Суди першої і апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що відповідач вжив усі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інваліда, отже він не може бути притягнутий до юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність за місцем знаходженням підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21.03.1991 № 875-XII(далі - Закон № 875-XII) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно ст. 7 Закону № 875-XII законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Статтею 17 Закону № 875-XII визначено, що метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875-XII встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно частини 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на повідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, зайняте інвалідом.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено для підприємств, установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

У відповідності до ст. 12 Закону України „Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

З огляду на наведене та враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем були створені умови для працевлаштування інваліда, що відповідає вимогам Закону № 875-XII.

Посилання заявника касаційної скарги на неподання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 року до 1 березня 2016 року, підлягають відхиленню, оскільки відповідач до зазначеного часу виконав вимоги, встановлені чинним законодавства щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи, ТОВ „Сервіс" виконаний норматив створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, судами вірно зазначено про відсутність підстав застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в діях відповідача не вбачається бездіяльності щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: