Ухвала

від 14.06.2017 по справі 816/587/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 р.Справа № 816/587/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства "Бірюза" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2017р. по справі № 816/587/17 за позовом Селянського фермерського господарства "Бірюза" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи Гребінківська районна державна адміністрація Полтавської області, Слободо-Петрівська сільська рада Гребінківського району Полтавської області про визнання протиправною відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Селянське фермерське господарство "Бірюза" (далі по тексту - СФГ "Бірюза"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи Гребінківська районна державна адміністрація Полтавської області, Слободо-Петрівська сільська рада Гребінківського району Полтавської області, в якому просило суд визнати протиправною відмову, викладену у листі від 07.04.2017 №27-16-0.332-2477/2-17, у поновленні договору оренди землі від 06.02.2012 площею 34,9110 га, що знаходиться на території Слободо-Петрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, укладеним між СФГ Бірюза та Гребінківськлю районною державною адміністрацією Полтавської області, зареєстрованим у Відділі Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області від 13.03.2012 року, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 532080004000431(а.с.3-4).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 року по справі №816/587/17 у відкритті провадження у справі відмовлено (а.с.2).

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 року по справі № 816/587/17 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскільки у даній справі відповідачем є орган місцевого самоврядування, а предметом оскарження є його рішення, вказана справа відповідно до ч.3, ч.5 ст.18, абз.2 ч.1 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України повинна розглядатися окружним адміністративним судом. Висновок суду першої інстанції про те, що вказаний спір повинен розглядатись у порядку господарського судочинства, вважає помилковим.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, та той факт, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач оскаржує відмову (тобто - рішення) суб'єкта владних повноважень, викладену у листі від 07.04.2017 №27-16-0.332-2477/2-17, у поновленні договору оренди землі від 06.02.2012 року, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області від 13.03.2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 532080004000431, укладеного між СФГ Бірюза та Гребінківськлю районною державною адміністрацією Полтавської області, на земельну ділянку загальною площею 34,9110 га, яка знаходиться на території Слободо-Петрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

До закінчення строку дії договору позивач 31.01.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про поновлення договору оренди землі, на яке отримав відмову у формі листа від 07.04.2017 №27-16-0.332-2477/2-17.

Відмовляючи у відкритті провадження щодо визнання протиправною відмови у поновленні договору оренди землі від 06.02.2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного спору є фактичне продовження строку дії (поновлення) договору оренди землі від 06.02.2012 року, тобто продовження права позивача використовувати спірну земельну ділянку. Отже, даний спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи, не є публічно-правовим і не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Положеннями ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У ч. 1 ст. 17 КАС України закріплено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пунктів 1 та 4 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що обов'язковою ознакою публічно-правового спору, який підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому, такі функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, в межах яких виник спір.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції закону, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

У відповідності до вимог частин 3 та 4 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021, який діяв до 01.01.2013 р., тобто на момент укладення договору оренди землі № 334 від 10.03.2006 р., реєстрація договорів оренди земельних ділянок здійснювалася у такій Книзі записів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з 01.01.2013 р. внесено ряд змін до законодавства, які стосуються договорів, права в яких підлягають державній реєстрації, у тому числі договорів оренди землі.

Зокрема, з ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України виключені положення, які передбачають набуття чинності договором з моменту його державної реєстрації, та виключені статті 18 і 20 Закону України Про оренду землі , які передбачали набуття договорами оренди чинності з моменту їхньої реєстрації. Разом із тим, змінами в ст.125 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту її реєстрації.

Отже, з 01.01.2013 р. чинне законодавством визначалось, що державній реєстрації підлягає не договір як матеріальна форма домовленості сторін, а саме право оренди (речове право).

Таким чином, при здійсненні державним реєстратором державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з 01.01.2013 р. підлягали з'ясуванню питання щодо наявності чи відсутності зареєстрованих договорів оренди у відповідних органів, які здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013р.

Відповідно до вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 цього закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не є публічно-правовим і розглядається у порядку господарського судочинства та в силу приписів ч.ч.1 та 2 ст.17, п.1 ч.2 ст.18, ч.1 ст.21 КАС України, колегія суддів вважає, що даний спір підсудний саме Полтавському окружному адміністративному суду, а тому відсутні підстави для відмови у відкритті провадження за позовною заявою Селянського фермерського господарства "Бірюза", передбачені пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п.4 ч.1 ст.204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Бірюза" - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 року по справі № 816/587/17 - скасувати.

Справу № 816/587/17 за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "Бірюза" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи Гребінківська районна державна адміністрація Полтавської області, Слободо-Петрівська сільська рада Гребінківського району Полтавської області про визнання протиправною відмови направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена в силу положень ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16 червня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.