Рішення

від 12.06.2017 по справі 922/4104/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р.Справа № 922/4104/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватної фірми "Квант" м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Барвінкове , Московського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківської області, м. Харків 3-я особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ про скасування оцінки майна за участю представників:

позивача - не з'явився

1 відповідача - не з'явився

2 відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2016 року до господарського суду Харківської області звернулася Приватна фірма "Квант" (позивач) з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 (перший відповідач) та до Московського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківської області (другий відповідач) в якій просить суд скасувати незалежну оцінку нерухомого майна - нежитлових приміщень 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літ. " 3-5" загальною площею 288,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1, які належать ПФ "Квант", проведену Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 і викладену у Звіті про незалежну оцінку № 1840/16 від 08.09.2016р.

Також, позивачем до своєї позовної заяви було подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 01 грудня 2016 року було задоволено .

Перший відповідач проти позову заперечував, надав заперечення на позовну заяву (вх. №43722 від 21.12.2016).

Від третьої особи надійшли заперечення на позов (вх. № 43128 від 16.12.2016).

Другим відповідачем були надані заперечення на позовну заяву (вх. № 2610 від 26.01.2017).

Позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 2609 від 26.01.2017) про призначення по справі судової будівельної експертизи з метою встановлення ринкової вартості нерухомого майна - нежитлових приміщень 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літ. "3-5" загальною площею 288,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1, які належать ПФ "Квант", станом на 08.09.2016, на 02.02.2016 та на 20.11.2015.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2017 року по справі №922/4104/16 було призначено по справі судову оціночно - будівельну експертизу, проведення якої було доручено Харківському НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

29 травня 2017 року до суду надійшло повідомлення експерта С.А. Кириленко про неможливість дати висновок у зв'язку з ненаданням документів.

Таким чином, суд повідомив сторін про необхідність з'явитися їх представникам сторін до господарського суду Харківської області "12" червня 2017 р. о 10-30 год. для вирішення питання щодо поновлення провадження по справі.

Враховуючи надходження зазначеного повідомлення експерта, судом вирішено поновити провадження у справі для розгляду справи по суті.

Представники сторін в судове засідання 12 червня 2017 року не з'явились, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, додаткових пояснень по справі не надали.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін, та третьої особи які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач ПФ Квант є боржником за наказами господарського суду міста Києва від 25.11.2014р. № 910/23692/14, виданими на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.08.2014р. у справі № 1001/14, на загальну суму 1 016 928,72 грн.

На підставі вищезазначених наказів суду другим відповідачем Московським ВДВС м. Харків було відкрито виконавче провадження № 46844549 .

05.09.2016 заступником начальника винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені.

Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 08.09.2016 №1840/16 вартість майна боржника, а саме: нежитлові приміщення 5го поверху № 1, № 2, № 2а, № 3-11 в літ. 3-5 загальною площею 288,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, що належить ПФ Квант код 23920016, складає 1 496 000,00 грн. без ПДВ.

Позивач вважає, що спірний звіт з незалежної оцінки майна є необ'єктивними і недостовірними, та такими, що не відповідає нормативно-правовим актам України з оцінки майна, проведено не професійно та не відображає дійсної вартості майна.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За приписами ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону "Про виконавче провадження" у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Встановивши наведені обставини справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічним чином способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання викладені у ст. 20 Господарського кодексу України, якою, зокрема встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, вважаючи свої права порушеними, позивач повинен був обрати спосіб захисту відповідного права, що відповідає вимогам закону, проте у даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає закону.

Нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законами України "Про виконавче провадження", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не передбачено такого способу захисту як скасування звіту про експертну оцінку.

Відповідно до п.9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012, №9 визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121- 2 ГПК.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно п. 9.1. вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України, за змістом статті 121- 2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню у вказаному порядку.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, звертаючись до суду з даними вимогами про скасування незалежної оцінки, позивач не прийняв до уваги, що статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин. Серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як зобов'язання до підписання акта приймання - передачі, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Дослідивши вищевказані норми та застосувавши їх до виниклих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права не є належним способом захисту порушеного права та інтересу позивача.

Таким чином, не вірно обраний позивачем спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства, отже, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Крім того, враховуючи, що судом розглянуті позовні вимоги позивача та в задоволенні позову відмовлено, суд вважає за необхідне скасувати заходи, вжиті ухвалою від 01.12.2016 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Скасувати заходи щодо забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2016 по справі №922/4104/16.

Повне рішення складено 16.06.2017 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя С.А. Прохоров