Постанова

від 02.08.2017 по справі 922/4104/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р. Справа № 922/4104/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

1-го відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю ВТС № 547403 від 01 березня 2013 року.

2-го відповідача : не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПФ "Квант" (вх. № 2075Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2017 р. у справі № 922/4104/16

за позовомПФ "Квант", м. Харків до 1. ФОП ОСОБА_2, м. Барвінкове , 2. Московського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківської області, м. Харків третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ про скасування оцінки майна ВСТАНОВИЛА:

28 грудня 2016 року до господарського суду Харківської області звернулась ПФ "Квант" (позивач) з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 (перший відповідач) та до Московського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківської області (другий відповідач), в якій просив скасувати незалежну оцінку нерухомого майна - нежитлових приміщень 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літ. " 3-5" загальною площею 288,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1, які належать ПФ "Квант", проведену Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 і викладену у Звіті про незалежну оцінку № 1840/16 від 08.09.2016р.

Також, позивачем до своєї позовної заяви було подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 01 грудня 2016 року було задоволено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2017 р. у даній справі в позові відмовлено повністю.

Скасовано заходи щодо забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2016 р. по справі № 922/4104/16.

Позивач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, але не зазначено яких саме.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2017 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 02.08.2017 р.

В судове засідання, призначене на 02.08.2017 р. представники позивача, 2-го відповідача, третьої особи не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПФ "Квант" є боржником за наказами господарського суду міста Києва від 25.11.2014р. № 910/23692/14, виданими на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.08.2014р. у справі № 1001/14, на загальну суму 1 016 928,72 грн.

На підставі вищезазначених наказів суду другим відповідачем Московським ВДВС м. Харків було відкрито виконавче провадження № 46844549 .

05.09.2016 заступником начальника винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені.

Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 08.09.2016 №1840/16 вартість майна боржника, а саме: нежитлові приміщення 5-го поверху № 1, № 2, № 2а, № 3-11 в літ. " 3-5" загальною площею 288,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, що належить ПФ "Квант" код 23920016, складає 1 496 000,00 грн. без ПДВ.

Позивач вважає, що спірний звіт з незалежної оцінки майна є необ'єктивними і недостовірними, та такими, що не відповідає нормативно-правовим актам України з оцінки майна, проведено не професійно та не відображає дійсної вартості майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог і заперечень колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За приписами ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону "Про виконавче провадження" у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності .

Оцінка вартості нежитлових приміщень, яку позивач просить визнати такою, що була проведена з порушенням вимог чинного законодавства України, визначається у звіті про оцінку майна, який є документальним відтворенням проведених суб'єктом оціночної діяльності дій по оцінці майна, які мають відповідати встановленій процедурі, а не юридичним актом, який в свою є офіційним письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Оцінка майна вчинена в межах виконавчого провадження не підпадає під визначення правовстановлюючого акту та акту обов'язкового до виконання усіма учасниками певних правовідносин, оскільки є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності з визначених питань.

Тому, звернення позивача до суду з позовною вимогою про скасування оцінки майна не відповідає ст. 15,16 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.1 ГПК України.

Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні та інші законодавчі акти, не передбачають такого способу захисту прав у спорах пов'язаних з оцінкою як скасування оцінки майна . Вимога про скасування оцінки, що була проведена з порушенням вимог чинного законодавства фактично не є способом захисту прав, оскільки не призводить до відновлення порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Правові засади здійснення оцінки майна, забезпечення створення системи незалежної оцінки з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єкти правовідносин у питаннях оцінки майнових прав та використання її результатів визначаються ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Виходячи із змісту ст. 3 вищезазначеного закону оцінка майна представляє собою визначення вартості цього майна на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна та є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно ст. 4 вищезазначеного закону практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, якими, відповідно до ст. 5 Закону, є суб'єкти господарювання зареєстровані в установленому порядку фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

В силу ст. 12 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , висновки про вартість майна зазначаються у звіті про оцінку майна, який є документом, що підтверджує крім визначеної вартості також й виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами і оцінки майна.

Таким чином, виходячи з норм Закону за своєю суттю звіт про оцінку майна є документальним відтворенням проведених суб'єктом оціночної діяльності дій по оцінці майна, які мають відповідати встановленій процедурі.

Статтею 13 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Згідно із ст. 33. ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні Спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі ст. 9 Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. При цьому, відповідно до ч. 6 даної статті положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Оцінка майна вчинена в межах виконавчого провадження не підпадає під визначення правовстановлюючого акту та акту обов'язкового до виконання усіма учасниками певних правовідносин, оскільки є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності з визначених питань.

Фізичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який породжує певні наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Таким чином, звіт про вартість нежитлових приміщень є результатом практичної діяльності суб'єктом оціночної діяльності та не є актом державного чи іншого органу.

Так, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічним чином способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання викладені у ст. 20 Господарського кодексу України, якою, зокрема встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлння, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, вважаючи свої права порушеними, позивач повинен був обрати спосіб захисту відповідного права, що відповідає вимогам закону, проте у даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає закону.

Нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законами України "Про виконавче провадження", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не передбачено такого способу захисту як скасування звіту про експертну оцінку.

Відповідно до п.9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012, №9 визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121- 2 ГПК.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно п. 9.1. вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України, за змістом статті 121- 2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню у вказаному порядку.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, звертаючись до суду з даними вимогами про скасування незалежної оцінки, позивач не прийняв до уваги, що статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як скасування незалежної оцінки.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Дослідивши вищевказані норми та застосувавши їх до виниклих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права не є належним способом захисту порушеного права та інтересу позивача, отже, відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПФ "Квант" на рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2017 р. у справі № 922/4104/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2017р. у справі № 922/4104/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.