Постанова

від 13.06.2017 по справі 911/2403/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа№ 911/2403/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

За участю представників:

Від позивача : Лавріненко Т. М. - представник;

Від відповідача-1: Коваль Н. М. - представник;

Від відповідача-2: Литвин В. В. - представник;

Від третьої особи-1: не з'явився;

Від третьої особи-2:не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016

у справі № 911/2403/16 (суддя В.М. Бацуца)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна"

до: 1) Броварської міської ради Київської області

2)Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово-сервісна компанія"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1)Відділу Держгеокадастру у місті Бровари Київської області,

2)Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області,

про визнання недійсними окремих положень рішень, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та договорів про внесення змін до нього

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулось із позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" до Броварської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово-сервісна компанія" про визнання недійсними окремих положень рішень, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та договорів про внесення змін до нього.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що рішення № 892-43-04 від 26.01.2006 „Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" (п. 2.5.) Броварської міської ради Київської області та рішення № 483-28-05 від 25.10.2007 „Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" (п. 14.5.) Броварської міської ради Київської області були прийняті, а на їх підставі договір оренди земельної ділянки від 22.02.2006 із відповідними змінами і доповненнями між Броварською міською радою Київської області та ТОВ „Житлово-сервісна компанія" був укладений всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", іншим нормативно-правовим актам - із порушенням підстав та процедури надання відповідачу-2 спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" у справі №911/2403/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.03.2017.

22.02.2017 через відділ документального забезпечення суду від представника третьої особи-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

10.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача-2 надійшло клопотання про скасування заходів до забезпечення позову.

10.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

14.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням №09-53/936/17 від 14.03.2017 начальника відділу Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відряджені, відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2403/16.

Відповідно до протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" у справі № 911/2403/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів Власова Ю.Л. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 30.03.2017.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 № 09-53/1285/17, у зв'язку із перебуванням судді Власова Ю.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) та судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2403/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" у справі № 911/2403/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" було прийнято до свого провадження у визначеному складі.

В судове засідання, призначене на 30.03.2017, повноважні представники третіх осіб-1, -2 не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.05.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників третіх осіб 1, 2.

В судовому засіданні 18.05.2017 уповноважені представники позивача та відповідачів надали пояснення по суті спору.

В судове засідання, призначене на 18.05.2017, повноважні представники третіх осіб-1, -2 не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 13.06.2017, та зобов'язано СТОВ "Нова Україна" надати належним чином завірену копію реєстраційної справи.

12.06.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по суті справи, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 13.06.2017, представники відповідачів надали пояснення по суті спору, заперечували проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзивах та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги СТОВ "Нова Україна", рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016 залишити без змін.

В судовому засіданні, призначеному на 13.06.2017, представник позивача надав пояснення по суті спору, та просив задовольнити апеляційну скаргу СТОВ "Нова Україна", скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016 повністю та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 30.03.2017, повноважні представники третьої особи-1 та третьої особи-2 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Княжицькою сільською радою народних депутатів Броварського району Київської області на підставі рішення від 09.06.1994 Броварської районної ради народних депутатів було видано Колективному сільськогосподарському підприємству "Нова Україна" Державний акт серії КВ № 1Ф000020 на право постійного користування землею площею 241, 7 га для ведення господарської діяльності, що було зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7.

03.03.1998 Постановою Верховної ради України № 146-98-ВР вирішено включити в межі міста Бровари Київської області землі Броварського району загальною площею 1 271, 6 га.

Вищевказане збільшення площі міста Бровари відбулось, у тому числі, за рахунок вищезазначених земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Нова Україна" та забудовних і інших земель Радгоспу ім. Кірова, правонаступником прав і обов'язків якого було Колективне сільськогосподарське підприємство "Нова Україна", що підтверджується свідоцтвом № 197 про реєстрацію КСП "Нова Україна", виданим Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області; заявою № 133-а від 24.03.1992 Радгоспу ім. Кірова; протоколом № 1 від 24.03.1992 зборів уповноважених Радгоспу ім. Кірова; Статутом КСП "Нова Україна", затвердженим рішенням зборів уповноважених Радгоспу ім. Кірова від 24.03.1992, оформленим протоколом № 1 від 24.03.1992 зборів уповноважених Радгоспу ім. Кірова; наказом № 1-ВП від 03.01.1994 РВ ФДМУ по Київській області; свідоцтвом № 461 про реєстрацію КСП "Нова Україна", виданим Броварською районною державною адміністрацією; науково-технічною документацією по складанню проекту встановлення зовнішньої межі міста Бровари Київської області, розробленою Київським відділенням Інституту землеустрою УААН, довідкою Київського обласного управління земельних ресурсів, висновком б/н від 10.12.1996 Броварської районної державної адміністрації Київської області, висновком б/н від 10.12.1996 Броварської міської ради народних депутатів, висновком б/н від 10.12.1996 Броварського районного відділу земельних ресурсів, висновком б/н від 10.12.1996 Броварської районної ради народних депутатів, технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель СТОВ „Нова Україна" в межах міста Бровари Київської області, розробленою ДП „Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

У справі № 263/12б-98 про банкрутство КСП „Нова Україна", 16.12.2003 між кредиторами, боржником - КСП „Нова Україна" та заінтересованими особами - ТОВ „Земельний актив", ТОВ „Синкол" було підписано мирову угоду.

Пунктами 1.1., 2.1-2.3 якої визначено, що предметом даної мирової угоди є погашення в повному обсязі залишкової суми майнових вимог, які виникли в процесі ліквідації підприємства, в межах визначених даною мировою угодою. Зобов'язання боржника виконуються третіми особами. Сторона-3 та Сторона-4 проводить реорганізацію КСП „Нова Україна" в нове підприємство - СГ ТОВ „Нова Україна" та стають його засновниками. Встановити, що реорганізація КСП „Нова Україна" в інше підприємство відповідно цієї мирової угоди може відбуватися лише за умови повного прийняття на себе Стороною-3 і Стороною-4 правонаступництва по всіх боргових зобов'язаннях та майнових і немайнових правах Боржника, які існували на день укладення мирової угоди і визначених в даній мировій угоді.

Згідно із пунктом 5.2. мирової угоди сторони дійшли згоди, що на протязі дії мирової угоди, і в термін, що не перевищує одного календарного місяця з моменту її затвердження Господарським судом Київської області, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство КСП "Нова Україна" (№ 263/12б-98) КСП "Нова Україна" має змінити свою організаційно-правову форму і пройти процес перетворення в СГ ТОВ "Нова Україна", шляхом реорганізації підприємства-боржника, з обов'язковим виключенням КСП "Нова Україна" з ЄДРПОУ після повного погашення кредиторської заборгованості.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 26.12.2003 та 22.07.2004 у справі № 263/12б-98 затверджено мирову угоду від 16.12.2003, провадження у справі припинено та ухвалено ТОВ "Земельний актив", та ТОВ "Синкол", провести реорганізацію КСП "Нова Україна" в нове підприємство - СГ ТОВ "Нова Україна" на правах його засновників за умови повного прийняття на себе правонаступництва по всіх боргових зобов'язаннях та майнових і немайнових правах КСП "Нова Україна", з обов'язковим присвоєнням нового ідентифікаційного коду та виключенням КСП "Нова Україна" з ЄДРПОУ, державну реєстрацію якого провести в межах Броварського району Київської області через Броварську РДА Київської області.

Броварською районною державною адміністрацією Київської області 31.12.2003 було зареєстровано юридичну особу - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" та видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи СТОВ "Нова Україна".

Відповідно до пункту 1.2. Установчого договору про створення СТОВ "Нова Україна", укладеного між ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол", затвердженого рішенням зборів засновників СТОВ "Нова Україна" від 29.12.2003, оформленим протоколом № 1 від 29.12.2003 зборів засновників СТОВ "Нова Україна", та зареєстрованого Броварською районною державною адміністрацією Київської області від 31.12.2003, товариство створюється на підставі Ухвали господарського суду Київської області від 26.12.2003, якою припинено провадження у справі № 263/12б-98 про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Нова Україна" і затверджено мирову угоду від 16.12.2003, згідно якої ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол" в результаті реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства "Нова Україна" (ідентифікаційний код 00448737) зареєстрованого державною адміністрацією Броварського району Київської області 27.12.1993 року за № 332, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 332, в нове підприємство - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на правах його засновників за умови повного прийняття на себе правонаступництва по всіх боргових зобов'язаннях та майнових і немайнових правах Колективного сільськогосподарського підприємства "Нова Україна".

Між ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол" 26.07.2014 було підписано передавальний акт КСП "Нова Україна".

07.07.2005 рішенням Броварської міської ради Київської області № 749-35-04 вирішено, затвердити матеріали попереднього погодження місць розташування земельних ділянок під розміщення індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського: ТОВ "Житлово-сервісна компанія" орієнтовною площею 47, 3 га.

27.10.2005 рішенням № 805-38-04 Броварської міської ради Київської області вирішено, надати дозвіл на виготовлення проектів відведення земельних ділянок: ТОВ "Житлово-сервісна компанія" для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського.

Рішенням Броварської міської ради Київської області № 892-43-04 від 26.01.2006 „Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" вирішено надати в оренду за рахунок земель міської ради земельні ділянки: п. 2.5. ТОВ „Житлово-сервісна компанія" площею 53, 0234 га, в тому числі 0, 5181 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського - за рахунок резервних територій міста - сіножаті, терміном на 10 років.

На підставі вищевказаного рішення Броварської міської ради Київської області 22.02.2006 між Броварською міською радою Київської області та ТОВ "Житлово-сервісна компанія" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець відповідно до рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 26.01.2006 № 892-43-04 "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 53, 0234 га, в тому числі 0, 5181 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського - за рахунок резервних територій міста, строком на 10 років до 22.02.2016 р.

Між Броварською міською радою Київської області та ТОВ "Житлово-сервісна компанія" 22.02.2006 було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно якого Броварська міська рада Київської області передала, а ТОВ "Житлово-сервісна компанія" прийняло земельну ділянку площею 53, 0234 га, в тому числі 0, 5181 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського - за рахунок резервних територій міста.

25.10.2007 рішенням Броварської міської ради Київської області № 483-28-05 "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" вирішено внести зміни до рішень Броварської міської ради: п. 14.5. - від 26.01.2006 № 892-43-04 в п. 2.5. відносно ТОВ "Житлово-сервісна компанія", у тому числі, слова „терміном на 10 років" замінити словами „терміном на 25 років".

На підставі вищевказаного рішення Броварської міської ради Київської області, 26.10.2007 між Броварською міською радою Київської області та ТОВ "Житлово-сервісна компанія" було підписано договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006.

16.12.2009 між Броварською міською радою Київської області та ТОВ „Житлово-сервісна компанія" було підписано договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006.

Відповідно до частини 7 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно із ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із статтею 13 Закону України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст. 14 ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 15 Закону України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 16 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.

Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно із ст. 18 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (ст. 152 ЗК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12.05.1991 № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 01.12.2005 № 3161-IV), Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 02.10.2003 № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову мають застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до статтей 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодекса, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Статтями 1, 8 Конституції України визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" слід враховувати, що статтею 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Однак ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 (див. Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005).

Абзацами 1, 2 пункту 2.8. даної постанови визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Пунктом 2.24. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Відповідно до пункту 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" не є самовільним використання земельної ділянки юридичною особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що спірна земельна ділянка площею 53, 0234 га, в тому числі 0, 5181 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського, щодо якої Броварською міською радою Київської області було прийнято оспорювані рішення в інтересах відповідача-2 - ТОВ „Житлово-сервісна компанія" і щодо якої між Броварською міською радою Київської області та ТОВ "Житлово-сервісна компанія" було укладено спірний договір оренди земельної ділянки від 22.02.2006 із наступними змінами і доповненнями, на момент їх прийняття та укладення була і є частиною земельної ділянки загальною площею 241, 7 га, наданої КСП "Нова Україна" згідно Державного акту КВ № 1Ф000020 на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за № 7, правонаступником прав і обов'язків якого відповідно до мирової угоди від 16.12.2003 у справі № 263/12б-98 про банкрутство КСП "Нова Україна" та ухвали господарського суду Київської області від 26.12.2003 р. у справі № 263/12б-98 є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна".

В передавальному акті КСП "Нова Україна" від 26.07.2014, підписаному між ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол", жодним чином не відображено і не обумовлено перехід до СТОВ "Нова Україна" права постійного користування землею площею 241, 7 га для ведення господарської діяльності, встановленого Державним актом серії КВ № 1Ф000020 на право постійного користування землею площею 241, 7 га, виданим 09.09.1994 Княжицькою сільською радою народних депутатів Броварського району Київської області на підставі рішення від 09.06.1994 Броварської районної ради народних депутатів - Колективному сільськогосподарському підприємству "Нова Україна".

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 12.08.2016 було заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із частинами 2-5 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 29.07.2016 звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 11 від 25.07.2016 до відповідачів про визнання недійсними окремих положень рішень, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та договорів про внесення змін до нього, тобто із значним спливом трирічного строку позовної давності без поважних причин його пропущення, оскільки позивач міг довідатись про порушення своїх прав та про обставини прийняття оспорюваних рішень та укладення оспорюваних договорів значно раніше, зареєструвавши у встановленому порядку відповідне речове право на користування земельною ділянкою, отримавши відомості із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реально реалізувавши право користування земельною ділянкою та виконавши обов'язок по сплаті земельного податку за її користування, тощо, а тому позовні вимоги позивача до відповідачів про визнання недійсними окремих положень рішень, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та договорів про внесення змін до нього, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що обставини, на які посилається апелянт не знаходять свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для задоволення позову немає.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Враховуючи залишення рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016 без змін, яким відмовлено в задоволенні позову та відповідне клопотання відповідача -2 (у матеріалах справи) про скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне на підставі статті 68 ГПК України скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2016 у даній справі.

Керуючись статтями 33, 43, 68, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016 у справі № 911/2403/16 залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2016 у справі № 911/2403/16 щодо заборони Броварській міській раді Київської області (ідентифікаційний код 26376375) та будь-яким іншим особам вчиняти будь які дії щодо відчуження земельної ділянки загальною площею 53, 0234 га, в тому числі 0, 5181 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського або будь-якої її частини, а також укладати договори та інші угоди, які можуть призвести до відчуження вказаної земельної ділянки, передачі її у володіння та/або користування третім особам, угод щодо передачі вказаної земельної ділянки у заставу (іпотеку) та/або будь-який інший вид забезпечення виконання зобов'язань перед третіми особами та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Житлово-сервісна компанія" (ідентифікаційний код 33212404) здійснювати будь-які роботи пов'язані з будівництвом чи зведенням будь-яких об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці, загальною площею 53, 0234 га - на території II житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського.

Матеріали справи № 911/2403/16 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка