Постанова

від 12.06.2017 по справі 813/1497/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року справа № 813/1497/17 Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Ванчак М.Л.,

за участю:

представника позивача Галецької Н.Б.,Стефанюк М.О.,

представника відповідача Юрчака Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Техноресурс" до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Техноресурс" до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002531401 від 21 грудня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Зазначив, що факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується усією необхідною первинною документацією.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмовому запереченні. Зазначив, що господарські відносини між ТОВ "Біві Груп" фактично не відбулися, а наявність укладених між учасниками господарської операції договорів не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено відповідною первинною документацією, що складається у разі фактичного здійснення господарської операції. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-Техноресурс" зареєстроване як юридична особа 12.12.2012 р. за №14041360000002719.

Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на підставі направлення від 18.11.2016 р. №725 та наказів від 17.11.2016 р. №665 та від 24.11.2016 р. №682 проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "ІТ-Техноресурс" (код ЄДРПОУ - 38411880) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Біві Груп" за січень 2016 р.

В результаті проведеної перевірки складено Акт № 4672/13-04-14-01/38411880 від 05.12.2016 року.

Перевіркою ТзОВ "ІТ-Техноресурс" встановлено наступні порушення:

- п.198.2, п.198.3 ст.198.6 п.201.1, п.п. 201.2, 201.7. ст..201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 170 126 грн., в т.ч. по взаєморозрахунках з ТзОВ "Біві Груп" за січень 2016 р. в сумі 170 126 грн.

На підставі акту перевірки № 4672/13-04-14-01/38411880 від 05.12.2016 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 р. №0002531401 згідно якого порушено п.198.2, п.198.3 ст.198.6 п.201.1, п.п. 201.2, 201.7. ст..201 Податкового кодексу України та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 р. в сумі 170 126,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

08.09.2015 року між Позивачем та ТОВ Біві Груп було укладено Договір поставки товарів №2015-100.

Відповідно до умов Договору №2015-100, Постачальник (ТОВ Біві Груп ) бере на себе зобов'язання за замовленням Покупця (Позивача) поставити та передати у власність Товар, вказаний у Заявках на умовах, зазначених у Договорі №2015-100, а саме: комутатор Catalyst 3750Х 24 Port Poe IP Base WS-C3750X-24P-S, відеотермінал Cisco SX10 HD w/ int 5x Cam and mic CTS-SX10-K9, маршрутизатор Cisco ASR1001-X Chassis, 6 built-in GE, Dual P/S, 8GB DRAM, опція Cisco ASR 1000 Advanced Enterprise Services License SLASR1-AES, комутатор Catalyst 2960 Plus 48 10/100 PoE + 2 1000BT +2 SFP LAN Base WS- C2960+48PST-L.

Представником позивача на підтвердження виконання умов вищевказаного Договору до матеріалів справи долучено наступні документи: копія виписки з банку ПАТ Креді Агріколь банк , МФО- 300614 по рахунку ТОВ ІТ-Техноресурс №26500051911 за 22.01.2016 року, оборотно-сальдові відомості по рахунках №631 та №3711 по контрагенту ТОВ Біві Груп , видаткова накладна № 3 від 13.01.2016 року та видаткова накладна №14 від 25.01.2016 року, податкові накладні, що підтверджують реальність придбання Позивачем комутатора Catalyst 3750Х 24 Port Poe IP base WS-C3750X-24P-S, маршрутизатора CISCO ASR1001- X Chassis, 6 built-in GE, Dual P/S, 8GB DRAM та опції Cisco ASR 1000 Advanced Enterprise Services License SLASRI-AES у січні 2016 року.

Також, до матеріалів справи позивачем долучено електронну переписку з ТОВ Біві Груп , заявки на придбання товару, наказ про прийняття на роботу працівників, що отримують товар та відповідно працюють у ТОВ ІТ-Техноресурс .

Зокрема, для підтвердження того, що позивач використовував обладнання, придбане у ТОВ Біві Груп для подальшої передачі в оренду та отримання прибутку позивачем було укладено договір оперативної оренди з ТОВ Українські інформаційні технології №01/11/13 від 01.11.2013 p., угоду від 28.09.2015 р. про продовження договору оперативної оренди.

На підтвердження вказаного договору позивачем додано додаток від 01.02.2016 р. до договору оперативної оренди з ТОВ Українські інформаційні технології №01/11/13 від 01.11.2013 р. про передачу ТОВ Українські інформаційні технології майна, оборотно-сальдову відомість по рахунку №3611 контрагент ТОВ Українські інформаційні технології за січень, лютий 2016 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про оперативну оренду майна за січень, лютий 2016 року.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6ст. 198 ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарської операції з контрагентом, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарської операції між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Окрім того, представник відповідача стверджує, що представлені ТзОВ "ІТ-Техноресурс" до перевірки видаткові накладні від постачальником ТОВ Біві Груп підписував ОСОБА_4, а від ТзОВ ТзОВ "ІТ-Техноресурс прізвище не встановлено.

Однак, на спростування даного твердження, позивачем на підтвердження того, що на підприємстві працює менеджер із постачання ОСОБА_5, що підписував накладні, долучено копії довіреності, довідку про прийняття на роботу.

Також з матеріалів справи вбачається, що доказом на який посилається відповідач в акті перевірки є також інформація ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ФС у м. Києві по постачальнику ТОВ Екоенерджі згідно якої за податковою адресою ТОВ Екоенерджі не знаходиться, про що складено акт №73/26-59-11-05-92.

Суд зазначає, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року (заява № 3991/03).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення винесене Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 21.12.2016 р. №0002531401 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 2 551, 89грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати винесене Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 р. №0002531401 .

3.Стягнути з Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Техноресурс" (ЄДРПОУ - 38411880 ) судовий збір у розмірі 2 551, 89 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.06.2017 року.

Суддя Братичак У.В.