Ухвала

від 12.09.2017 по справі 813/1497/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7814/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Гром І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-Техноресурс до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

14.04.2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ІТ-Техноресурс звернулося до суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2016 р. №0002531401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 р. в сумі 170 126,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 21.12.2016 р. №0002531401.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між ТзОВ ІТ-Техноресурс та його контрагентом ТОВ Біві Груп було укладено договір поставки товарів №2015-100. Реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ Біві Груп підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, копією виписки з банку, оборотно-сальдовими відомостями, видатковими накладними, податковими накладними. Також, до матеріалів справи позивачем долучено електронну переписку з ТОВ Біві Груп , заявки на придбання товару, наказ про прийняття на роботу працівників, що отримують товар та відповідно працюють у ТОВ ІТ-Техноресурс . Первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарської операції між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні .

Суд першої інстанції зазначає, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також суд першої інстанції звертає увагу на те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду першої інстанції, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що господарські відносини між ТОВ Біві Груп фактично не відбулися, а наявність укладених між учасниками господарської операції договорів не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Апелянт вказує на те, що представлені ТзОВ ІТ-Техноресурс до перевірки видаткові накладні від постачальника ТОВ Біві Груп підписував ОСОБА_1, від ТзОВ ІТ-Техноресурс - прізвище ім'я по батькові посадової особи не встановлено. У видаткових накладних за №3 від 13.01.2016р., №4 від 15.01.2016р., №14 від 25.01.2016р., №17 від 26.01.2016р. вказано, що відповідальним за здійснення господарської операції і правильність її оформлення був ОСОБА_1, а від ТзОВ ІТ-Техноресурс прізвище ім'я по батькові посадової особи яка отримувала товар не встановлено.

За результати перевірки взаєморозрахунків ТзОВ ІТ-Техноресурс з ТОВ Біві Груп при придбанні комутатора Catalyst 3750Х 24 Роrt ОСОБА_2 Ваse WS-С3750Х-24Р-S згідно накладної за №3 від 13.01.2016 року на загальну суму 104 981,0 грн. в тому числі ПДВ 17496,83 грн. встановлено неможливість здійснення даної господарської операції з ідентифікованим товаром у зв'язку із відсутністю факту джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, яка доказується щодо суб'єктів господарювання ланцюга, з урахуванням їх місця у ланцюгу.

Згідно відображеного в податковій накладній №9 від 13.01.2016 рядок 4 УКТ ЗЕД, комутатору Catalyst 3750Х 24 Роrt ОСОБА_2 Ваse WS-С3750Х-24Р-S згідно українського класифікатора товарів присвоєно код НОМЕР_1, що свідчить про іноземне походження цього товару. Проведеною перевіркою встановлено, що по ланцюгу постачання ТОВ Біві Груп жоден з постачальників комутатора Catalyst 3750Х 24 Роrt ОСОБА_2 Ваse WS-С3750Х-24Р-S не є імпортером, що додатково свідчить про неможливість здійснення ТОВ Біві Груп даної господарської операції з ТзОВ ІТ-Техноресурс .

Крім того, апелянт звертає увагу, що Галицькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області отримано від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову інформацію по постачальнику ТОВ Екоенерджи , згідно якої за податковою адресою ТОВ Екоенерджи не знаходиться, про що складено акт №73/26-59-11-05-92 від 19.01.2016 року про відсутність місцезнаходження за юридичною адресою та неможливість вручення запиту та передано запит №56/26-59-11-05-91 від 19.01.2016 року на встановлення місцезнаходження платника податків до оперативного управління. Крім того, аналізом звітності ТОВ Екоенерджи з ПДВ за грудень 2015 року та наявної податкової інформації, встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

За результати перевірки взаєморозрахунків ТзОВ ІТ-Техноресурс з ТОВ Біві Груп при придбанні маршрутизатора Сisсо АSR1001-Х Сhаssіs, 6 built-іn GЕ, Dual Р/S, 8GВ DRАМ та опції Сisсо АSR 1000 Advanced Enterprise Services License SLASR1-AES за січень 2016 року згідно накладної за №14 від 25.01.2016 року на загальну суму 915776,0 грн. в тому числі ПДВ 152629,33 грн. встановлено неможливість здійснення даної господарської операції з ідентифікованими товарами у зв'язку із відсутністю факту джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, яка доказується щодо суб'єктів господарювання ланцюга, з урахуванням їх місця у ланцюгу.

Перевіркою встановлено відсутність факту реального одержання, купівлі ТзОВ ІТ- Техноресурс відповідної кількості ідентифікованих товарів, а саме маршрутизатора Сisсо АSR1001-Х Сhаssіs, 6 built-іn GЕ, Dual Р/S, 8GВ DRАМ та опції Сisсо АSR 1000 Advanced Enterprise Services License SLASR1-AES від інших суб'єктів господарювання у досліджуваному та попередніх звітних періодах, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення ТОВ Біві Груп первинного постачання та першим в ланцюгу постачання, постачальником ТОВ ОСОБА_3 Буд .

Апелянт звертає увагу, що в податковій накладній №28 від 25.01.2016 згідно українського класифікатора товарів опції Сisсо АSR 1000 Advanced Enterprise Services License SLASR1-AES присвоєно код 491199000, маршрутизатору Сisсо АSR1001-Х Сhаssіs, 6 built-іn GЕ, Dual Р/S, 8GВ DRАМ - НОМЕР_2, що свідчить про іноземне походження цього товару.

Проведеною перевіркою встановлено, що по ланцюгу постачання ТОВ Біві Груп жоден з постачальників опції Сisсо АSR 1000 Advanced Enterprise Services License SLASR1-AES, та маршрутизатора Сisсо АSR1001-Х Сhаssіs, 6 built-іn GЕ, Dual Р/S, 8GВ DRАМ не є імпортером, що додатково свідчить про неможливість здійснення ТзОВ ІТ-Техноресурс , даної господарської операції з ідентифікованим товаром.

Крім того, згідно інформаційних ресурсів органів фіскальної служби встановлено, що ТОВ ОСОБА_3 Буд , яке є складовою частиною ймовірного ланцюга постачання перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області. Основний вид діяльності ТОВ ОСОБА_3 Буд - будівництво житлових і нежитлових будівель. Згідно інформаційних ресурсів органів фіскальної служби встановлено, що ТОВ ОСОБА_3 Буд не здійснює зовнішньоекономічної діяльності, відповідно не є імпортером опцій Сisсо АSR 1000 Advanced Enterprise Services License SLASR1-AES, та маршрутизатора Сisсо АSR1001-Х Сhаssіs, 6 built-іn GЕ, Dual Р/S, 8GВ DRАМ, що додатково свідчить про неможливість поставки даного товару ТОВ Біві Груп .

ТзОВ ІТ-Техноресурс не представлено до перевірки товарно-транспортні накладні, що підтверджують перевезення комутатора, маршрутизатора та сертифікатів відповідності на вказані товари.

Таким чином, ТзОВ ІТ-Техноресурс в порушення п.198.2, п.198.3 ст.198.6 п.201.1, п.п.201.2., 201.7. ст.201 ПК України завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 170 126 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ Біві Груп .

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю ІТ-Техноресурс (код ЄДРПОУ - 38411880) зареєстроване як юридична особа 12.12.2012 р. за №14041360000002719.

Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на підставі направлення від 18.11.2016 р. №725 та наказів від 17.11.2016 р. №665 та від 24.11.2016 р. №682 проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ ІТ-Техноресурс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ Біві Груп за січень 2016 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 4672/13-04-14-01/38411880 від 05.12.2016 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено наступні порушення: п.198.2, п.198.3 ст.198.6 п.201.1, п.п. 201.2, 201.7. ст.201 ПК України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 170 126 грн., в т.ч. по взаєморозрахунках з ТзОВ Біві Груп за січень 2016 р. в сумі 170 126 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 р. №0002531401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 р. в сумі 170 126,00 грн.

Також встановлено, що 08.09.2015 року між позивачем та ТОВ Біві Груп було укладено Договір поставки товарів №2015-100, згідно умов якого Постачальник (ТОВ Біві Груп ) бере на себе зобов'язання за замовленням Покупця (Позивача) поставити та передати у власність Товар, вказаний у Заявках на умовах, зазначених у Договорі №2015-100, а саме: комутатор Catalyst 3750Х 24 Port Poe IP Base WS-C3750X-24P-S, відеотермінал Cisco SX10 HD w/ int 5x Cam and mic CTS-SX10-K9, маршрутизатор Cisco ASR1001-X Chassis, 6 built-in GE, Dual P/S, 8GB DRAM, опція Cisco ASR 1000 Advanced Enterprise Services License SLASR1-AES, комутатор Catalyst 2960 Plus 48 10/100 PoE + 2 1000BT +2 SFP LAN Base WS- C2960+48PST-L.

Виконання умов вказаного Договору підтверджується наступними документи: копєю виписки з банку ПАТ Креді Агріколь банк , МФО-300614 по рахунку ТОВ ІТ-Техноресурс №26500051911 за 22.01.2016 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках №631 та №3711 по контрагенту ТОВ Біві Груп , видатковою накладною № 3 від 13.01.2016 року та видатковою накладною №14 від 25.01.2016 року, податковими накладними, що підтверджують реальність придбання позивачем комутатора Catalyst 3750Х 24 Port Poe IP base WS-C3750X-24P-S, маршрутизатора CISCO ASR1001- X Chassis, 6 built-in GE, Dual P/S, 8GB DRAM та опції Cisco ASR 1000 Advanced Enterprise Services License SLASRI-AES у січні 2016 року.

В матеріалах справи міститься електронна переписка з ТОВ Біві Груп , заявки на придбання товару, наказ про прийняття на роботу працівників, що отримують товар та відповідно працюють у ТОВ ІТ-Техноресурс .

Для підтвердження того, що позивач використовував обладнання, придбане у ТОВ Біві Груп для подальшої передачі в оренду та отримання прибутку позивачем було укладено договір оперативної оренди з ТОВ Українські інформаційні технології №01/11/13 від 01.11.2013 p., угоду від 28.09.2015 р. про продовження договору оперативної оренди.

На підтвердження вказаного договору позивачем додано додаток від 01.02.2016 р. до договору оперативної оренди з ТОВ Українські інформаційні технології №01/11/13 від 01.11.2013 р. про передачу ТОВ Українські інформаційні технології майна, оборотно-сальдову відомість по рахунку №3611 контрагент ТОВ Українські інформаційні технології за січень, лютий 2016 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про оперативну оренду майна за січень, лютий 2016 року.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Тобто, підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності. Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Порядок видачі податкових накладних регламентовано п.201.10 ст.201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України).

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг

Частиною 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначенням цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господаська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до ст.86 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкові накладні - приписам пункту 201.1 ст.201 ПК України.

Апелянт стверджує, що представлені ТзОВ ІТ-Техноресурс до перевірки видаткові накладні від постачальником ТОВ Біві Груп підписував ОСОБА_1, а від ТзОВ ТзОВ ІТ-Техноресурс прізвище не встановлено.

Однак, на спростування даного твердження, позивачем на підтвердження того, що на підприємстві працює менеджер із постачання ОСОБА_4, що підписував накладні, долучено копії довіреності, довідку про прийняття на роботу.

Крім того, суд апеляційної інстанційї звертає увагу, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був зареєстрованим платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством України не передбачено підстав відповідальності платника податків за порушення його контрагентами-постачальниками нормативних приписів податкового законодавства, навіть якщо вони дійсно були допущені.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Також, слід наголосити, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені лише на підставі результатів податкового контролю контрагента позивача, у тому числі і по ланцюгу постачання.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено відповідні доводи, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, ПК України для платника податку не передбачено обов'язку та не надано права вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо ведення останнім будь-яких бухгалтерських записів, сплату податків тощо). Так само, ПК України, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку чи вимагати будь-яку інформацію про його господарську діяльність.

Виходячи із вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду апеляційної інстанції, контролюючим органом не доведено правомірність прийнятого оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі №813/1497/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-Техноресурс до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_2 ОСОБА_6

Повний текст судового рішення виготовлено 12.09.2017 року.