Постанова

від 13.06.2017 по справі 910/14055/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 910/14055/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Бакуліна С.В., Корсак В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПідприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі№ 910/14055/16 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" доПідприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" про стягнення 1 000 000,00 грн. за участю представників:

позивача: Варицький Є.В.;

відповідача: Колтигін А.П.;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі за текстом - ПАТ "ХК "Київміськбуд") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Підприємства зі 100 % іноземними інвестиціями "Білла - Україна" (далі за текстом - Підприємство) про стягнення 1 000 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 30.05.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у справі №910/14055/16 (суддя Шкурдова Л.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 (головуючий суддя - Зеленін В.О., судді Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у справі №910/14055/16 скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 1 000 000,00 грн. боргу, 15000,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 16500,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом статті 530 Цивільного кодексу України. Висновки апеляційного суду щодо відсутності у договорі купівлі-продажу від 30.05.2013 погодженого сторонами строку виконання зобов'язання з перерахування 1000000,00 грн. суперечить пункту 2.3.2. договору. Згаданий пункт за своєю правовою природою є відкладальною умовою, про що обґрунтовано зауважено місцевим судом та не спростовано апеляційним судом. Висновки апеляційного суду щодо неукладеності договору зроблені без урахування практики Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 17.12.2014 у справі №6-194цс14.

Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 09.06.2017, у зв'язку із запланованою відпусткою судді Данилової М.В., для розгляду касаційної скарги Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" у справі №910/14055/16, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Бакуліна С.В., Корсак В.А.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

30.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (продавець) та Підприємством із 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.05.2013 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору за цим Договором продавець продає, а покупець, користуючись своїм переважним правом на викуп, що виникло на підставі п. 14.3 укладеного Договору оренди (найму) від 15.03.2011 року та ч.1 ст. 289 Господарського кодексу України, купує об'єкт нерухомості на умовах та в порядку, що визначені в цьому Договорі.

Згідно з пунктом 1.2. Договору об'єкт нерухомості має наступні характеристики: нежила будівля - супермаркет, загальною площею 952,40 кв.м., місцезнаходження: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 56-а (літера А).

Пунктом 2.1.Договору сторони домовилися, що вартість 1 кв.м. об'єкту нерухомості на момент укладення цього Договору становить 13333,33 грн. та додатково ПДВ 2666,67 грн., загальна вартість даного Договору, відповідно до п. 1.2. Договору складає 12.698666,67 грн. та додатково ПДВ 2539733,33 грн.

За пунктом 2.3. Договору покупець проводить оплату вартості об'єкту нерухомості наступним чином: суму в розмірі 11 865 333,33 грн., крім того ПДВ в розмірі 2 373 066,67 грн., разом 14 238 400,00 грн. шляхом перерахування коштів Продавцю на р/р, що вказаний в реквізитах Договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Договору. Залишок суми в розмірі 1 000 000,00 грн. з ПДВ покупець оплачує продавцю протягом 10 (десяти) банківських днів від дати прийняття Київською міською Радою відповідного рішення про передачу покупцю в оренду земельної ділянки на якій знаходиться об'єкт нерухомості.

Згідно з Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.05.2013 на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.05.2013, продавець передав, а покупець прийняв у власність нежилу будівлю - супермаркет загальною площею 952,40 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 56-а (літера А).

16.06.2016 ПАТ "ХК "Київміськбуд" звернулось до Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" з вимогою про виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 000 000,00 грн. за договором купівлі-продажу від 30.05.2013.

Відсутність відповіді на згадану претензію слугувала підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд керувався приписами статей 525, 530, 629, 655 Цивільного кодексу України та, з огляду на встановлені ним обставини погодження сторонами відкладальної умови щодо перерахування покупцем продавцю залишку вартості приміщення у розмірі 1 000 000,00 грн. та ненастання такої обставини станом на момент розгляду справи у суді, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість, апеляційний господарський суд, надаючи правову оцінку умовам договору купівлі-продажу від 30.05.2013 та керуючись приписами статей 212, 251, 252, 530 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що визначена у пункті 2.3.2 умова не є відкладальною у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України. Оскільки сторонами не визначено строку виконання зобов'язання із перерахування 1000000,00 грн. і такий строк визначений моментом пред'явлення кредитором вимоги про сплату. Листом від 16.06.2016 ПАТ "ХК "Київміськбуд" пред'явило таку вимогу, то, з огляду на відсутність доказів сплати коштів, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено місцевим судом, у пункті 2.3. Договору сторони визначили, що залишок суми в розмірі 1 000 000,00 гривень з ПДВ покупець оплачує продавцю протягом 10 (десяти) банківських днів від дати прийняття Київською міською Радою відповідного рішення про передачу покупцю в оренду земельної ділянки на якій знаходиться об'єкт нерухомості.

Таким чином, сторони погодили строк виконання зобов'язання покупця сплатити залишок суми, який виникне в майбутньому протягом 10 днів з дати прийняття Київською міською Радою відповідного рішення про передачу покупцю в оренду земельної ділянки.

За приписами частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, необхідно відрізняти строк, який неминуче має настати і умову, яка може ніколи не настати.

Надаючи юридичну оцінку пункту 2.3.2 договору місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що цим пунктом сторони встановили відкладальну умову, оскільки у покупця виникає обов'язок сплатити 1000000,00 грн. лише з дати прийняття Київською міською радою відповідного рішення про передачу покупцю в оренду земельної ділянки на якій знаходиться об'єкт нерухомості.

Натомість, апеляційний суд наголосив на безпідставності застосування статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки обов'язок оплати товару є безумовним, а відкладальна обставина, яка обумовлює настання або зміну прав та обов'язків може і не виникнути.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У справі, що переглядається, сторони, з огляду на норми статей 6, 632, 692 Цивільного кодексу України погодили ціну договору та визначили порядок розрахунків та строки проведення розрахунків. Так, у покупця виникає зобов'язання з оплати вартості товару - об'єкту нерухомості у розмірі 11 865 333,33 грн., крім того ПДВ в розмірі 2 373 066,67 грн., разом 14 238 400,00 грн. шляхом перерахування коштів Продавцю на р/р, що вказаний в реквізитах Договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Договору.

Щодо залишку суми в розмірі 1 000 000,00 грн. з ПДВ у покупця виникає обов'язок з оплати після настання передбаченої пунктом 2.3.2 та, відповідно погодженої сторонами, відкладальної умови.

Як встановлено судами та не заперечується сторонами договору, покупець сплатив 14 238 400,00 грн. Отже безумовну умову щодо оплати основної частини вартості товару сторонами виконано.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами частин 2,3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, у випадку розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб здійснюється без проведення аукціону та у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, тобто за рішеннями органів виконавчої влади або місцевого самоврядування на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Місцевим судом під час розгляду справи встановлено, що на час розгляду справи судом рішення Київською міською Радою про передачу покупцю (відповідачу) в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, не прийнято ; станом на 07.10.2016 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) опрацьовано та внесено інформацію про земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:72:232:0001) до міського земельного кадастру.

Таким чином, так як сторони поставили виникнення у покупця обов'язку з оплати залишку вартості товару у розмірі 1000000,00 грн. у залежність не тільки від дій сторони договору, а й від дій третьої особи (Київської міської ради), то така погоджена сторонами умова, відповідає ознакам відкладальної, оскільки не залежить лише від волі однієї із сторін.

Водночас, за приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, і оскільки пункт 2.3.2 не визнавався сторонами недійсним, як і не був визнаний недійсним апеляційним судом під час розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого суду про те, що у відповідача обов'язок з перерахування залишку у розмірі 1000000,00 грн. не настав, у зв'язку з ненастанням погодженої сторонами відкладальної умови, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення з останнього згаданої суми.

Помилковими, з огляду на викладене, є висновки апеляційного суду стосовно невизначення сторонами строку виконання покупцем обов'язку зі сплати залишку вартості об'єкту нерухомості у розмірі 1000000,00 грн. До того ж, як обґрунтовано зауважено заявником касаційної скарги, такі висновки апеляційного суду суперечать пункту 2.3.2 договору купівлі-продажу. Фактично, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, залишаючи поза увагою волю сторін, визначену ними у пункті 2.3.2 договору, та вдаючись до тлумачення умов правочину, зокрема згаданого пункту 2.3.2 у контексті статті 251, 252 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів констатує, що апеляційним судом надана неправильна юридична оцінка обставинам справи щодо моменту виникнення у покупця обов'язку оплатити залишок суми в розмірі 1 000 000,00 грн. Відтак, оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з порушенням статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України та неправильним застосуванням норм матеріального права, якими урегульовано спірні правовідносини сторін.

Безпідставним залишається зауваження апеляційного суду щодо неукладеності згаданого договору купівлі-продажу від 30.05.2013 у зв'язку з незазначенням сторонами кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно. Дійсно, за приписами частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 120 Земельного кодексу України, кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на об'єкти нерухомості є істотною умовою договору купівлі-продажу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, договір купівлі-продажу від 30.05.2013 завірено нотаріально, а відтак, неможна вважати його неукладеним.

Крім того, як встановлено апеляційним судом, станом на момент укладення договору, позивач не був власником земельної ділянки, а кадастровий номер земельній ділянці не було присвоєно, що унеможливлювало внесення кадастрового номеру земельної ділянки до умов договору купівлі-продажу від 30.05.2013 та, вочевидь, сприяло погодженню сторонами відкладальної умови у вигляді прийняття Київською міською Радою відповідного рішення про передачу покупцю в оренду земельної ділянки на якій знаходиться об'єкт нерухомості.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17.12.2014 у справі №6-194цс14, незазначення у договорі кадастрового номеру земельної ділянки, у випадку, якщо продавець не є власником спірної земельної ділянки, а кадастровий номер земельній ділянці присвоєний не був, не може свідчити про неукладеність договору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 910/14055/16 - скасуванню, із залишенням без змін рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у даній справі.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на позивача.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 910/14055/16 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 910/14055/16 скасувати. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у справі № 903/610/16 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна" 18000,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити місцевому господарському суду.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

В.А. Корсак