Рішення

від 15.06.2017 по справі 910/4134/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2017Справа №910/4134/17 За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд"

про стягнення 117941,70 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Шульєва Т.М. (за дог.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 справі № 910/19429/15.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 року у справі № 910/19429/15 затверджено мирову угоду між Підприємством з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд", яка не була належним чином виконана відповідачем, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за мировою угодою.

Ухвалою суду від 20.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4134/17, розгляд останньої призначено на 11.05.2017.

Відповідач в судове засідання 11.05.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 11.05.2017 представник позивача подав пояснення, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачено частково заборгованість у сумі 50000,00 грн., в зв'язку з чим просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 67941,70 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2017 розгляд справи відкладено на 25.05.2017.

Відповідач в судове засідання 25.05.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду про відкладення розгляду справи не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про долучення документів з додатками.

Ухвалою суду за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 15.06.2017.

В судове засідання 15.06.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 37941,70 грн., в тому числі: суму основного боргу у розмірі 25000,00 грн., штраф у розмірі 38340,80 грн., судовий збір у розмірі 4600,90 грн. Крім того судовий збір у розмірі 1769,13 грн. Позивач не направив відповідачу копію заяви про уточнення позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена заява, за своєю правовою природою являється заявою про зменшення розміру позовних вимог і була подана до прийняття рішення у справі, а тому приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, копії ухвал суду ним отримувались, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 року у справі № 910/19429/15 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" про стягнення 230044,82 грн. затверджено мирову угоду.

Відповідно до умов мирової угоди Відповідач зобов'язується до 31 грудня 2016 року сплатити Позивачу залишок грошових коштів в сумі 153119,85 грн. (сто п'ятдесят три тисячі сто дев'ятнадцять гривень, 85 копійок). Сторони домовились, що у разі належного виконання Відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, Позивач зобов'язується не нараховувати та не вимагати від Відповідача сплати штрафу в сумі 38340,80 грн. (тридцять вісім тисяч триста сорок гривень, 80 копійок) та відшкодування судового збору в сумі 4600,90 грн. (чотири тисячі шістсот гривень, 90 копійок). Сторони домовились, що у разі порушення Відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу всю суму, що передбачена підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, а також сплатити штраф в сумі 38340,80 грн. (тридцять вісім тисяч триста сорок гривень, 80 копійок) та відшкодувати Позивачу судовий збір у розмірі 4600,90 грн. (чотири тисячі шістсот гривень, 90 копійок).

Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 року у справі № 910/19429/15, якою затверджену Мирову угоду, набрала законної сили 11.03.2016 року.

Як зазначено позивачем, на виконання умов Мирової угоди відповідачем станом на 09.03.2017 було сплачено суму в розмірі 78119,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1297 від 30.12.2016 на суму 53119,85 грн., № 1358 від 17.02.2017 на суму 25000,00 грн.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачу 50000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.05.2017 № 1408 на суму 25000,00 грн. та № 1409 на суму 25000,00 грн.

В зв'язку з частковим виконанням відповідачем умов мирової угоди, позивач просить стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" 67941,70 грн. Доказів сплати відповідачем вказаної суми коштів сторонами не подано.

В ухвалі Господарського суду м. Києва від 11.03.2016 року у справі № 910/19429/15 не зазначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, вказано, що вона набирає законної сили з моменту її прийняття і дійсна для пред'явлення до виконання до 11.03.2017. В ухвалі не зазначено стягувача та боржника.

Відповідно до абзацу 9 підпункту 3.19 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (чинний на момент винесення ухвали) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб) , індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Також згідно ст.. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (чинний) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Оскільки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 року у справі № 910/19429/15 про затвердження Мирової угоди не вказано боржника та стягувача, їх повного найменування, місцезнаходження та ідентифікаційних номерів, то вона не є виконавчим документом в розумінні приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Доказів виконання затвердженої мирової угоди в повному обсязі не надано, а також беручи до уваги те, що мирова угода за своєю правовою природою є правочином, тому позивач правомірно звернувся до суду із позовом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав умови затвердженої судом мирової угоди, оплату залишку заборгованості у встановлений строк не здійснив, доказів оплати основної заборгованості у розмірі 25000,00 грн. матеріали справи не містять, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у вказані сумі є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідач неналежним чином виконував умови мирової угоди, то на підставі п. 7 вказаного правочину, з нього підлягають стягненню сума штрафу у розмірі 38340,80 грн. та судовий збір у розмірі 4600,90 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо повернення надміру сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач подав заяву про зменшення суми позовних вимог, прийняту судом, і просив стягнути 67941,70 грн., тобто мав сплатити 1600,00 грн. судового збору за розгляд вказаної майнової вимоги. Позивач сплатив суму судового збору у розмірі 1769,13 грн., з заявленої при подачі позову до суду ціни позову у розмірі 117941,70 грн. Таким чином сума надміру сплаченого судового збору з урахуванням зменшення позовних вимог становить 169,13 грн.

На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" (02660, м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 3, код ЄДРПОУ 34002236) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" (01013, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 4, код ЄДРПОУ 25264533) суму основного боргу в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 38340 (тридцять вісім тисяч триста сорок) грн. 80 коп., судовий збір у розмірі 4600 (чотири тисячі шістсот) грн. 90 коп. та судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.06.2017.

Суддя І.В.Усатенко