Постанова

від 13.04.2018 по справі 910/4134/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/4134/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Усатенко І.В.)

від 15.06.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.)

від 25.09.2017

у справі №910/4134/17

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд"

про стягнення 117 941, 70 грн,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року Підприємство з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" про спонукання виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 у справі №910/19429/15, шляхом стягнення 25 000 грн., сплачених за поставку неякісного та повернутого товару, 38 340, 80 грн. штрафу за поставку неякісного товару та 4 600, 90 грн. та 1 769, 13 грн. судового збору (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/4134/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" суму основного боргу в розмірі 25000 грн 00 коп, штраф у розмірі 38340 грн 80 коп, судовий збір у розмірі 4600 грн 90 коп та судовий збір в розмірі 1600 грн 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/4134/17 залишено без змін.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 у справі №910/19429/15 затверджено мирову угоду, яка укладена в процесі судового розгляду справи №910/19429/15 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" про стягнення сплачених за товар грошових коштів за поставку неякісного Товару в сумі 191 704, 02 грн., штрафу в сумі 38 340, 80 грн, відшкодування судового збору в сумі 4 600,90 грн.;

- сторони у вказаній угоді підтвердили, що 09 березня 2016 року позивач повернув відповідачу товар: чотири кабіни, спроектовані врівень з дахом, та одну пластикову вставку в борт автомобілів;

- відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання повернути позивачу грошові кошти, що були сплачені за Товар, в загальній сумі 191 704, 02 грн. при цьому, відповідач виконав частину взятих на себе зобов'язань та 10 березня 2016 року Відповідач повернув позивачу частину грошових коштів, що були сплачені за Товар, в сумі 38 584,17 грн.;

- відповідно до умов мирової угоди відповідач зобов'язався до 31 грудня 2016 року сплатити Позивачу залишок грошових коштів в сумі 153119,85 грн.;

- сторони домовились, що у разі належного виконання відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї мирової угоди, позивач зобов'язується не нараховувати та не вимагати від відповідача сплати штрафу в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодування судового збору в сумі 4 600,90 грн.;

- також, сторони дійшли згоди, що у разі порушення відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї мирової угоди, Відповідач зобов'язаний сплатити позивачу всю суму, що передбачена підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, а також сплатити штраф в сумі 38 340, 80 грн та відшкодувати позивачу судовий збір у розмірі 4 600,90 грн.;

- ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 у справі №910/19429/15, якою затверджену мирову угоду, набрала законної сили 11.03.2016.

- на виконання умов мирової угоди відповідачем було сплачено суму в розмірі 78119,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1297 від 30.12.2016 на суму 53119,85 грн., № 1358 від 17.02.2017 на суму 25 000,00 грн.;

- в процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачу 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.05.2017 № 1408 на суму 25 000,00 грн. та № 1409 на суму 25 000,00 грн.;

- у зв'язку з частковим виконанням відповідачем умов мирової угоди, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" 67 941,70 грн., з яких: 25 000 грн. - кошти сплачені за поставку товару, що виявився неякісним та був повернутий відповідачу; 38 340, 80 грн. - штраф за поставку неякісного товару та 4 600, 90 грн. - судовий збір.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам виконавчого документу та не може бути виконана у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а тому вимога про спонукання виконати мирову угоду щодо погашення заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню.

Судові рішення обґрунтовані статтями 202, 203, 629 Цивільного кодексу України та статтями 17, 18, 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №910/4134/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі.

Узагальнені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд", викладених у касаційній скарзі:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" виконало умови мирової угоди та погасило 04.10.2017 заборгованість;

- ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, а тому відповідно повинна виконуватися виконавчою службою;

- не можуть включатися до умов мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" заперечує проти її доводів, посилаючись на несплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" коштів у строк, визначений моровою угодою; штраф нарахований не за невиконання умов мирової угоди, а за поставку неякісного товару, тобто стосується предмета позову у даній справі, так само як і судовий збір, що був сплачений за подання позову у цій справі; ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не є виконавчим документом і інша сторона у справі не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Вронської Г.О. і Баранця О.М. 02.02.2018 передано касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №910/4134/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 12.02.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мирова угода у розумінні змісту ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому виконанню.

При цьому, мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання. Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.03.2017 у справі №904/4919/16 та Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №6-342цс15.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Відповідно до абз. 9 п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

У даному випадку, як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 у справі №910/19429/15 про затвердження мирової угоди не має статусу виконавчого документа у зв'язку із не зазначенням у ній відомостей щодо того, яка із сторін має статус боржника, а яка - стягувача. Ухвала про затвердження мирової угоди не була скріплена гербовою печаткою.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказана ухвала не відповідає вимогам, визначеним до виконавчого документа у ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2015 у справі №6-342цс15 зазначив, що системний аналіз пункту 2 частини другої статті 17, статті 18, пункту 6 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" показав, що в разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди, інша сторона угоди може звернутися до державної виконавчої служби для примусового виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, якщо ця ухвала відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", але інша сторона угоди також не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому, звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" належним чином не виконало умови затвердженої судом мирової угоди, оплату залишку заборгованості у встановлений строк не здійснило (до 31 грудня 2016 року). Доказів спростування цієї обставини суду не надано. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 000,00 грн. визнана судами попередніх інстанцій обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у затвердженій судом мировій угоді міститься умова про те, що у разі належного виконання відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, позивач зобов'язується не нараховувати та не вимагати від відповідача сплати штрафу в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодування судового збору в сумі 4 600,90 грн.

В свою чергу, сторони дійшли згоди, що у разі порушення відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу всю суму, що передбачена підпунктом 3.2. цієї мирової угоди, а також сплатити штраф в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодувати позивачу судовий збір у розмірі 4 600,90 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не було виконано належним чином зобов'язання, визначене у п.п. 3.2 мирової угоди, а саме грошові кошти у загальній сумі 153 119,85 грн. не були сплачені позивачу у строк до 31 грудня 2016 року, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу також штраф в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодувати судовий збір у розмірі 4 600,90 грн.

В п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

У даному випадку, умова мирової угоди щодо сплати відповідачем штрафу в сумі 38 340, 80 грн. безпосередньо стосувалася предмету позову у справі №910/19429/15, оскільки вимога про стягнення цієї суми заявлялася позивачем у вказаній справі, у зв'язку з поставкою відповідачем Підприємству з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" неякісного товару.

Отже, штраф у вказаній сумі було нараховано позивачем не за невиконання відповідачем умов мирової угоди, а за поставку неякісного товару.

При цьому, як вже зазначалось, сторони погодили, що у разі порушення відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї мирової угоди, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодувати судовий збір у розмірі 4 600,90 грн. При цьому, умова щодо сплати судового збору також безпосередньо стосується предмета позову у справі №910/19429/15, оскільки його було сплачено позивачем при подачі до суду позову у вказаній справі. У зв'язку з наведеним, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" про неправомірність включення до мирової угоди умови щодо застосування штрафу за її невиконання.

Отже, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення несплаченої суми боргу, штрафу та судового збору.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд", викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №910/4134/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська