Постанова

від 25.09.2017 по справі 910/4134/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа№ 910/4134/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Кісельов Є.О., договір про надання правової допомоги від 21.07.2017 №21/07-2017;

від відповідача - Лежух Т.І., договір про надання правової допомоги від 23.06.2017 №1-23-06/17,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/4134/17 (суддя Усатенко І.В.) за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" про стягнення 117941, 70 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Підприємство з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 справі №910/19429/15, шляхом стягнення 117941, 70 грн.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачу 50000,00 грн.

У зв'язку з частковим виконанням відповідачем умов мирової угоди, позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" 67941,70 грн., з яких: 25 000 грн. - кошти сплачені за поставку товару, що виявився неякісним та був повернутий відповідачу; 38 340, 80 грн. - штраф за поставку неякісного товару та 4 600, 90 грн. - судовий збір.

Судом першої інстанції вказані вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

При цьому, рішення суду мотивоване тим, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам виконавчого документу та не може бути виконана у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а тому вимога про спонукання виконати мирову угоду щодо погашення заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/4134/17 скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, а тому відповідно повинна виконуватися виконавчою службою.

Також, апелянт посилається на неправомірність включення до мирової угоди умови щодо застосування штрафу за її невиконання.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 25.09.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 року у справі №910/19429/15 затверджено мирову угоду.

Так, вказана мирова угода укладена в процесі судового розгляду справи №910/19429/15 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" про стягнення сплачених за Товар грошових коштів за поставку неякісного Товару в сумі 191 704, 02 грн., штрафу в сумі 38 340, 80 грн, відшкодування судового збору в сумі 4 600,90 грн.

Сторони у вказаній угоді підтвердили, що 09 березня 2016 року Позивач повернув Відповідачу Товар: чотири кабіни, спроектовані врівень з дахом, та одну пластикову вставку в борт автомобілів.

Відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання повернути Позивачу грошові кошти, що були сплачені за Товар, в загальній сумі 191 704, 02 грн. при цьому, відповідач виконав частину взятих на себе зобов'язань та 10 березня 2016 року Відповідач повернув Позивачу частину грошових коштів, що були сплачені за Товар, в сумі 38 584,17 грн.

Відповідно до умов мирової угоди Відповідач зобов'язався до 31 грудня 2016 року сплатити Позивачу залишок грошових коштів в сумі 153119,85 грн.

Сторони домовились, що у разі належного виконання Відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, Позивач зобов'язується не нараховувати та не вимагати від Відповідача сплати штрафу в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодування судового збору в сумі 4 600,90 грн.

Також, сторони дійшли згоди, що у разі порушення Відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу всю суму, що передбачена підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, а також сплатити штраф в сумі 38 340, 80 грн та відшкодувати Позивачу судовий збір у розмірі 4 600,90 грн.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 року у справі №910/19429/15, якою затверджену Мирову угоду, набрала законної сили 11.03.2016 року.

На виконання умов Мирової угоди відповідачем було сплачено суму в розмірі 78119,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1297 від 30.12.2016 на суму 53119,85 грн., № 1358 від 17.02.2017 на суму 25000,00 грн.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачу 50000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.05.2017 № 1408 на суму 25000,00 грн. та № 1409 на суму 25000,00 грн.

У зв'язку з частковим виконанням відповідачем умов мирової угоди, позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" 67941,70 грн., з яких: 25 000 грн. - кошти сплачені за поставку товару, що виявився неякісним та був повернутий відповідачу; 38 340, 80 грн. - штраф за поставку неякісного товару та 4 600, 90 грн. - судовий збір.

Судом першої інстанції вказані вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

При цьому, рішення суду мотивоване тим, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам виконавчого документу та не може бути виконана у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а тому вимога про спонукання виконати мирову угоду щодо погашення заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками та вважає, що рішення місцевого господарського суду про задоволення позову прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

Мирова угода у розумінні змісту ст. ст. 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому виконанню.

При цьому, мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.03.2017 у справі №904/4919/16 та Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №6-342цс15.

За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Відповідно до абз. 9 п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

У даному випадку, ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 року у справі №910/19429/15 про затвердження мирової угоди не має статусу виконавчого документа у зв'язку із не зазначенням у ній відомостей щодо того, яка із сторін має статус боржника, а яка - стягувача.

Також, ухвала про затвердження мирової угоди не була скріплена гербовою печаткою.

Вказане свідчить про те, що вказана ухвала не відповідає вимогам, визначеним до виконавчого документа у ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про те, що вказана ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю.

При цьому, колегією суддів також враховується позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 11.11.2015 у справі №6-342цс15.

Так, Верховний Суд України зазначив, що системний аналіз пункту 2 частини другої статті 17, статті 18, пункту 6 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" показав, що в разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди, інша сторона угоди може звернутися до державної виконавчої служби для примусового виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, якщо ця ухвала відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", але інша сторона угоди також не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому, звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Відповідач належним чином не виконав умови затвердженої судом мирової угоди, оплату залишку заборгованості у встановлений строк не здійснив (до 31 грудня 2016 року).

Доказів протилежного до суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 000,00 грн. є обґрунтованими та відповідно правомірно задоволені судом першої інстанції.

Як вже вказувалося, у затвердженій судом мировій угоді міститься умова про те, що у разі належного виконання Відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, Позивач зобов'язується не нараховувати та не вимагати від Відповідача сплати штрафу в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодування судового збору в сумі 4 600,90 грн.

В свою чергу, сторони дійшли згоди, що у разі порушення Відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу всю суму, що передбачена підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, а також сплатити штраф в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодувати Позивачу судовий збір у розмірі 4 600,90 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не було виконано належним чином зобов'язання, визначене у п.п. 3.2 Мирової угоди - грошові кошти у загальній сумі 153 119,85 грн. не були сплачені позивачу у строк до 31 грудня 2016 року, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу також штраф в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодувати судовий збір у розмірі 4 600,90 грн.

Щодо посилань апелянта на неправомірність включення до мирової угоди умови щодо застосування штрафу за її невиконання, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

У даному випадку, умова мирової угоди щодо сплати відповідачем штрафу в сумі 38 340, 80 грн. безпосередньо стосувалася предмету позову у справі №910/19429/15, оскільки вимога про стягнення цієї суми заявлялася позивачем у вказаній справі, у зв'язку з поставкою відповідачем підприємству з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" неякісного товару.

Отже, штраф у вказаній сумі було нараховано позивачем не за невиконання відповідачем умов мирової угоди, а за поставку неякісного товару.

При цьому, як вже вказувалося, сторони погодили, що у разі порушення відповідачем зобов'язання, визначеного підпунктом 3.2. цієї Мирової угоди, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф в сумі 38 340, 80 грн. та відшкодувати судовий збір у розмірі 4 600,90 грн.

Так, умова щодо сплати судового збору також безпосередньо стосується предмета позову у справі №910/19429/15, оскільки його було сплачено позивачем при подачі до суду позову у вказаній справі.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про неправомірність включення до мирової угоди умови щодо застосування штрафу за її невиконання відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер Трейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/4134/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/4134/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко