Рішення

від 07.06.2017 по справі 911/1000/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р.                                          Справа № 911/1000/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімейний лікар 2015”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО”

про стягнення 105418,33 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 21.03.2017 року);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімейний лікар 2015” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО” про стягнення 105418,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2017 року порушено провадження у справі № 911/1000/17 та призначено справу до розгляду на 04.05.2017 року.

04.05.2017 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, яким останній факт та обсяги поставки не заперечував, однак посилався на відсутність у первинних документах, які підтверджують дану господарську операцію, усіх необхідних реквізитів, на відсутність заявок відповідача на замовлення ОСОБА_2 та товаро-транспортних накладних. Окрім того, вказував на те, що договором не обумовлено місце поставки, а у видаткових накладних адресою доставки є адреса покупця - відповідача. У зв’язку з чим, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судових засіданнях 04.05.2017 року та 24.05.2017 року, судом, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва в розгляді справи на 24.05.2017 року та на 07.06.2017 року відповідно.

07.06.2017 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 07.06.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач у судове засідання 07.06.2017 року не з‘явився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сімейний лікар 2015” (далі - позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО” (відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 15/09/15 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупця вироби медичного призначення (далі – ОСОБА_2), а Покупець зобов’язується приймати його та оплачувати в порядку та строки визначені Договором.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість ОСОБА_2 визначаються Сторонами у видаткових накладних (актах приймання – передачі) (п. 1.2 Договору).

Покупець зобов’язаний сплачувати Продавцю вартість поставленого за цим Договором ОСОБА_2 не пізніше 15 днів з моменту його подальшої реалізації Покупцем, для чого останній зобов’язаний до 15 числа кожного місяця, що слідує за звітним надавати Продавцю відповідний звіт про реалізацію ОСОБА_2 у зв’язному періоді (місяці).

Продавець має право перевіряти наявність нереалізованого ОСОБА_2 зазначеного у звіті Покупця.

У випадку ненадання (несвоєчасного надання) Покупцем такого звіту, не допуску Продавця до перевірки звіту Покупця або непред’явлення заявлених Покупцем залишків ОСОБА_2 Продавцю, Покупець зобов’язаний негайно сплатити Продавцю повну вартість за весь поставлений та раніше не оплачений ОСОБА_2.

В будь-якому випадку, Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю повну вартість поставленого ОСОБА_2 не пізніше 120 днів з дати його поставки (п. 3.1 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань (п. 4.1 Договору).

На виконання зобов’язань за Договором позивачем протягом серпня - вересня 2016 року було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 87855,66 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 1107 від 12.08.2016 року на суму 10763,46 грн., № 1243 від 25.08.2016 року на суму 15264,00 грн., № 1555 від 20.09.2016 року на суму 7632,00 грн., № 1556 від 20.09.2016 року на суму 38160,00 грн. та № 1557 від 20.09.2016 року на суму 16036,20 грн. Всі товарно-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін (зі сторони отримувача підтверджено довіреностями, які містять зразки підписів).

Однак, відповідач в порушення умов Договору, припинив з 15.10.2016 року надавати Продавцю (позивачу) звіти про реалізацію ОСОБА_2 у зв’язному періоді (місяці) чи інформацію щодо залишків ОСОБА_2, відтак, з огляду на зміст п. 3.1. Договору, зобов’язаний був негайно сплатити Продавцю повну вартість за весь поставлений та раніше не оплачений ОСОБА_2, проте своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати отриманого ОСОБА_2 за спірними видатковими накладними не виконав, у зв’язку з чим, за відповідачем станом на момент розгляду спору рахується заборгованість в сумі 87855,66 грн.

Відтак, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого ОСОБА_2 за Договором в строк передбачений Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути 87855,66 грн. основного боргу.

В ході розгляду спору відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що додані до позовної заяви видаткові накладні не можуть бути належними доказами поставки ОСОБА_2 за спірним Договором, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів первинних документів, що підтверджують дану господарську операцію та вказав на відсутність в доданих до позову документах заявок відповідача на замовлення ОСОБА_2 та товаро-транспортних накладних. Окрім того, вказував на те, що договором не обумовлено місце поставки, а у видаткових накладних адресою доставки є адреса покупця - відповідача. У зв’язку з чим, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Однак, вказане спростовується самим відповідачем, оскільки останній спірну суму боргу за Договором в розмірі 87855,66 грн. визнав, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками Сторін та скріпленим їх печатками Актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 року по 15.03.2017 року на суму 87855,66 грн., поданим позивачем до суду 07.06.2017 року.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

З приводу відсутності в доданих до позову документах заявок відповідача на замовлення ОСОБА_2 та товаро-транспортних накладних, суд зазначає, що відсутність документів на замовлення відповідачем відповідного товару та товарно-транспортних накладних за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №3-77гс15).

Крім того, надані позивачем накладні містять достатньо інформації щодо встановлення факту передачі ОСОБА_2 та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів не спростовують фактичної поставки ОСОБА_2 та отримання його відповідачем, зважаючи і на те, що сам відповідач у своєму відзиві зазначив, що увесь ОСОБА_2 за спірним договором поставлявся саме на його адресу.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 87855,66 грн., що відповідачем визнано в Акті звірки взаєморозрахунків, підписаним його уповноваженим представником.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати ОСОБА_2, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 10913,36 грн. пені на підставі п. 2.2.2 Договору за період з 15.10.2016 року по 15.04.2017 року, 1162,58 грн. 3% річних та 5486,73 грн. інфляційних порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 15.10.2016 року по 27.03.2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору у випадку прострочення оплати Покупцем ОСОБА_2, Продавець має право вимагати від останнього сплати подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив що відповідне нарахування проведено за фактичний період існування заборгованості на фактичні суми заборгованості в розмірі, який не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ, в межами шестимісячного строку нарахування пені, передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу, а відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі. Хоча, за розрахунком суду пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вийшла більшою, ніж заявлено в позові, стягненню підлягає заявлена позивачем сума, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних, вказані нарахування проведено виходячи із фактичних сум заборгованостей, що існували на відповідні дати, за фактичні періоди прострочення. Хоча, судом встановлено, що належна до стягнення сума 3 % річних та інфляційних є більшою, ніж заявлено позивачем, однак, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення 1162,58 грн. 3% річних та 5486,73 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО” (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімейний лікар 2015” (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 14, код 39814874) 87855 (вісімдесят сім тисяч вісімсот пятдесят пять) грн. 66 коп. основного боргу, 10913 (десять тисяч дев’ятсот тринадцять) грн. 36 коп. пені, 1162 (одна тисяча сто шістдесят два) грн. 58 коп. 3% річних, 5486 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 73 коп. інфляційних та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.06.2017 р.

Суддя                                 Т.П. Карпечкін