Постанова

від 31.07.2017 по справі 911/1000/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р. Справа№ 911/1000/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорногуза М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Барабаш О.В.

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2017 р.

у справі № 911/1000/17 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний лікар 2015"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

про стягнення 105418,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2017 р. у справі №911/1000/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний лікар 2015" 87855грн. 66коп. основного боргу, 10913грн. 36коп. пені, 1162 грн. 58 коп. 3% річних, 5486 грн. 73 коп. інфляційних та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що на виконання зобов'язань за договором позивачем протягом серпня - вересня 2016 року було поставлено відповідачу товар, проте відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого товару за спірними видатковими накладними не виконав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2017р. та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що в матеріалах справи не має заявок на замовлення товару, що унеможливлює встановлення факту чи дійсно відповідають замовленням відповідача обсяги поставок, ціна товару, а також строки поставки товару, за який позивач просить стягнути оплату.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 31.07.2017р.

В судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився відповідач.

31.07.2017р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач зазначає про те, що не має можливості забезпечити явку уповноваженого представника для участі в судовому засіданні, як відбудеться 31.07.2017р. о 10 год. 50 хв. у зв'язку з його участю у судовому засіданні по справі №908/1028/17, яка розглядається Господарським судом Запорізької області 31.07.2017р. о 10:00 год., стороною в якій є ТОВ Фрам Ко .

Відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб в господарському суді крім представників їх органів, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами , можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Приймаючи до уваги, що чинне законодавство України не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів юридичної особи в суді, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила.

15.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімейний лікар 2015", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 15/09/15, відповідно до п.1.1 якого продавець передає у власність покупця вироби медичного призначення, а покупець зобов'язується приймати його та оплачувати в порядку та строки визначені договором.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами у видаткових накладних (актах приймання - передачі) (п. 1.2 Договору).

Покупець зобов'язаний сплачувати продавцю вартість поставленого за цим договором товару не пізніше 15 днів з моменту його подальшої реалізації покупцем, для чого останній зобов'язаний до 15 числа кожного місяця, що слідує за звітним надавати продавцю відповідний звіт про реалізацію товару у зв'язному періоді (місяці).

Продавець має право перевіряти наявність нереалізованого товару зазначеного у звіті покупця.

У випадку ненадання (несвоєчасного надання) покупцем такого звіту, не допуску продавця до перевірки звіту покупця або непред'явлення заявлених покупцем залишків товару продавцю, покупець зобов'язаний негайно сплатити продавцю повну вартість за весь поставлений та раніше не оплачений товар.

В будь-якому випадку, покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну вартість поставленого товару не пізніше 120 днів з дати його поставки (п. 3.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1 договору).

Господарським судом Київської області встановлено, що на виконання зобов'язань за договором позивачем протягом серпня - вересня 2016 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 87855,66грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 1107 від 12.08.2016 року на суму 10763,46 грн., № 1243 від 25.08.2016 року на суму 15264,00 грн., № 1555 від 20.09.2016 року на суму 7632,00 грн., № 1556 від 20.09.2016 року на суму 38160,00грн. та № 1557 від 20.09.2016 року на суму 16036,20грн. Всі товарно-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін (зі сторони отримувача підтверджено довіреностями, які містять зразки підписів).

Однак, відповідач в порушення умов договору, припинив з 15.10.2016 року надавати продавцю (позивачу) звіти про реалізацію товару у звітному періоді (місяці) чи інформацію щодо залишків товару, відтак, з огляду на зміст п. 3.1. договору, зобов'язаний був негайно сплатити продавцю повну вартість за весь поставлений та раніше не оплачений товар, проте своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого товару за спірними видатковими накладними не виконав, у зв'язку з чим, за відповідачем станом на момент розгляду спору рахується заборгованість в сумі 87855,66грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що додані до позовної заяви видаткові накладні не можуть бути належними доказами поставки товару за спірним договором, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів первинних документів, що підтверджують дану господарську операцію, а також про те, що відсутні в доданих до позову документах заявки відповідача на замовлення товару та товаро-транспортних накладних не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки відповідач спірну суму боргу за Договором в розмірі 87855,66грн. визнав, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 року по 15.03.2017 року на суму 87855,66 грн..

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

З приводу відсутності в доданих до позову документах заявок відповідача на замовлення Товару та товаро-транспортних накладних, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначає про те, що відсутність документів на замовлення відповідачем відповідного товару та товарно-транспортних накладних за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №3-77гс15).

Крім того, надані позивачем накладні містять достатньо інформації щодо встановлення факту передачі товару та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів не спростовують фактичної поставки товару та отримання його відповідачем, зважаючи і на те, що сам відповідач у своєму відзиві зазначив, що увесь товар за спірним договором поставлявся саме на його адресу.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 передбачено Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 87855,66 грн., що відповідачем визнано в акті звірки взаєморозрахунків, підписаним його уповноваженим представником.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 10913,36 грн. пені на підставі п. 2.2.2 договору за період з 15.10.2016 року по 15.04.2017 року, 1162,58 грн. 3% річних та 5486,73 грн. інфляційних порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 15.10.2016 року по 27.03.2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.2.2 договору у випадку прострочення оплати покупцем товару, продавець має право вимагати від останнього сплати подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, судом обґрунтовано встановлено, що відповідне нарахування проведено за фактичний період існування заборгованості, на фактичні суми заборгованості в розмірі, який не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ, в межами шестимісячного строку нарахування пені, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, а відтак обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних, вказані нарахування проведено виходячи із фактичних сум заборгованостей, що існували на відповідні дати, за фактичні періоди прострочення отже вимоги позивача про стягнення 1162,58 грн. 3% річних та 5486,73грн. інфляційних обгрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2017 р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2017 у справі №911/1000/17 залишити без змін.

3. Справу №911/1000/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Смірнова

М.Г. Чорногуз