Рішення

від 12.06.2017 по справі 913/270/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 червня 2017 року Справа № 913/270/17

Провадження №33/913/270/17

За позовом Приватного підприємства «Компанія «Паралель Плюс» , м.Сорокине Луганської області

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» , м.Київ

до відповідача-2 Приватного підприємства «Компанія Паралель» , м.Сорокине Луганської області

про стягнення 2265072 грн 27 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача : ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 20.03.2017;

від відповідача-1: представникне прибув;

від відповідача-2: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Компанія «Паралель Плюс» (новий кредитор) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (боржник/замовник) та Приватного підприємства «Компанія Паралель» (первісний кредитор/перевізник/поручитель) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 2265072 грн 27 коп., враховуючи укладені між сторонами договір про надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом №02-01-13 від 02.01.2013, договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) №Ц-1706114-1 від 17.06.2014, договір поруки від 17.06.2014, з яких:

- 1106279 грн 07 коп. - сума боргу;

- 136864 грн 12 коп. - сума штрафу;

- 929274 грн 42 коп. - інфляційних збитків;

- 92654 грн 66 коп. - сума нарахованих 3% річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на підписані акти приймання-передачі виконаних робіт з січня 2013 року по квітень 2014 року на суму 1629 724 грн 00 коп., здійснену часткову оплату відповідачем боргу на суму 473 500 грн 00 коп., та наявний залишок заборгованості в сумі 1 106 279 грн 07 коп., право вимоги якої було передано позивачу як новому кредитору за договором про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) від 17.06.2014 №Ц-170614-1. Також позивач посилається на те, що 14 серпня 2014 року був наданий рахунок відповідачу на оплату зазначених послуг, який отриманий головним бухгалтером підприємства. Крім того, на підтвердження вручення рахунку позивачем надано листування сторін, зокрема лист №1 від 27.07.2016 та відповідь за №048/01 від 25.08.2016 відповідача, в якій останній посилаючись на скрутне становище зобов'язувався сплатити суму боргу за першої можливості.

Оскільки відповідач оплату отриманих послуг не провів, а ні з первісним кредитором, а ні з новим, та допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.04.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.04.2017.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.04.2017 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою представників відповідачів.

В судовому засіданні 15.05.2017 оголошено перерву до 25.05.2017, надано час для проведення звірки розрахунків між сторонами.

Відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» , у відзиві за вих №10/05-17 від 10.05.2017 заперечує щодо задоволення позовних вимог з посиланням на передчасність їх заявлення оскільки позивачем рахунки не виставлялись в порушення п.3.1.3. договору про надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом №02-01-13 від 02.01.2013 (відповідно до якого виконавець зобов'язаний надавати рахунки для сплати послуг по перевезенню). В договорі про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) від 17.06.2014 №Ц-170614-1, новим кредитором не було вказано розрахунковий рахунок на який боржнику необхідно було перерахувати грошові кошти, а також сторонами не погоджено строк протягом якого відповідач мав провести розрахунок.

Разом з тим, відповідач підтвердив факт отримання послуг з перевезення на загальну суму 1 735 690 грн 81 коп. (враховуючи також акти №10 від 31.05.2014 та №11 від 31.05.2014), та вказав на проведення часткового розрахунку по отриманим рахункам, зокрема здійснення оплат на суму 629 411 грн 74 коп. Станом на 12.05.2017 несплаченою залишилась сума в розмірі 1 106 279 грн 07 коп., однак за твердженням відповідача, строк проведення оплати якої ще не настав. За таких обставин відповідач просив відмовити в задоволенні позову (т.1, а.с.190-193).

В додаткових письмових запереченнях від 23.05.2017 відповідач послався також на те, що договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) від 17.06.2014 №Ц-170614-1 підписано директором ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, оскільки п.5.9 в редакції статуту чинного на час укладення договору, містилося застереження щодо укладення правочинів, а саме: у разі необхідності укладення договору купівлі -продажу нерухомого майна, обладнання а також здавання в найм (оренду, лізинг, безкоштовне, користування) нерухомого майна чи обладнання незалежно від суми цих договорів, а також укладення інших договорів (правочинів), видачі довіреності на здійснення правочинів на суму 100 000 грн 00 коп., директор товариства вносить пропозицію про укладення такого договору на вирішення учаснику товариства, та додає йому проект договору, директор одержує право (повноваження) на укладення вказаних у даному пункті договорів (здійснення правочинів), тільки у випадку прийняття рішення учасником товариства про надання директору повноважень на укладення такого договору (правочину). Зазначене, на думку відповідача, є підставою для визнання судом договору недійсним у відповідності до п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Також, представником відповідача-1 в судовому засіданні 25.05.2017 подана заява про застосування строків позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення штрафу (т.2, а.с.18-21; 32-33).

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача-1 подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду господарським судом Луганської області справи №913/421/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» до Приватного підприємства «Компанія Паралель» та Приватного підприємства «Компанія Паралель Плюс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (т.2, а.с.35).

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати неможливим вирішення спору у даній справі до розгляду господарським судом Луганської області справи №913/421/17, а тому, розглянувши зазначене клопотання, суд в ухвалі від 25.05.2017 відмовив в його задоволенні.

За клопотанням представників позивача та відповідача-1, на підставі ст.69 ГПК України ухвалою суду від 25.05.2017 продовжено строку розгляду спору на 15 днів з метою надання часу сторонам для підготовки додаткових документів на обґрунтування власних правових позицій та проведення перевірки здійснених часткових платежів; розгляд справи відкладено на 07.06.2017.

В судовому засіданні від 07.06.2017 представник позивача в наданих письмових поясненнях від 06.06.2017 зауважив про те, що позивачем були перевірені дані, надані відповідачем щодо формування сальдо заборгованості, копії банківських виписок, надані відповідачем-1, проведені останнім платежі, вказані призначення платежів, а також долучені листи про корегування призначення, в результаті чого були виявлені помилки, які не були враховані, зокрема позивачем при складанні позовної заяви. Наразі позивачем не була врахована частина платежів, а деякі оплати, здійснені за іншим договором, були помилково враховані за вказаним договором, а також відсутня була інформація, викладена в листах відповідача про зміну призначень, тому позивач погоджується із наданими даними відповідачем-1 щодо формування сальдо заборгованості 1 106 279 грн 07 коп., та просив зазначене врахувати при вирішенні спору (т.2, а.с.57-63).

Також представник позивача на обґрунтування власної позиції зазначив, що 05.06.2017 підписано акт звірення розрахунків між відповідачами (підтверджено наявність заборгованості 1106 279 грн 07 коп. за вказаним договором), а підпис представника відповідача-1 скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» .

Крім того, позивач заперечив проти доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) від 17.06.2014 року №Ц-170614-1, з огляду на те, що його було схвалено директором ОСОБА_3, про що свідчить лист від 25.08.2016 року №048/01, який було надано позивачу у відповідь на лист від 27.07.2016 року №1, де міститься посилання на зазначений договір. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 вказаний керівником ТОВ «Ремавтоматика» з 03.08.2016 з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи відсутні. Тому, на думку позивача, відсутні підстави визнавати договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) від 17.06.2014 року №Ц-170614-1 недійсним. Наразі, за твердженням позивача, також відсутні підстави для застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафу, з огляду на те, що в п.3.6. основного договору сторонами був передбачений подовжений строк позовної давності, що складає 5 років.

Представник відповідача-1, ТОВ Ремавтоматики хоча не прибув в судове засідання від 07.06.2017, однак, надав копію додаткової банківської виписки на підтвердження здійсненого платежу, а також письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечення явки в судове засідання через зайнятість представника в іншому судовому розгляді в м. Краматорськ (т.2, а.с.54-55).

Суд, розглянувши подане представником відповідача-1 клопотання, дійшов висновку про можливість його задоволення, з огляду на те, що відповідач-2 також не забезпечив участі свого представника та не надав відзив із викладенням власної правової позиції щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.06.2017 розгляд справи відкладено на 12.06.2017 в межах наявного процесуального строку для розгляду спору.

В судове засідання 12.06.2017 прибув лише представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю

Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі своїх представників в судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Судом у відповідності до даних, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що місцезнаходженням відповідача-2 є: вул. П. Котова, буд. 3А, м. Сорокине Луганської області (т.1, а.с.150).

У відповідності до інформації, розміщеній на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , згідно Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема до/з м.Сорокине Луганської області.

На виконання ч.2 ст.9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , з метою створення належних умов, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, для належного інформування учасника процесу - відповідача-2, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, відповідно до приписів пп.4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» оголошення про час і місце судових засідань були розміщені на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруковані сторінки з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідань господарського суду.

Також, з метою належного повідомлення відповідачів про час та місце проведення судового засідання, призначеного за клопотанням представника відповідача-1 на 12.06.2017 в межах наявного процесуального строку для розгляду спору, суд додатково повідомив відповідачів телефонним зв'язком за вказаними номерами телефону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та договорі, про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми; а також направив ухвалу суду на електронні адреси сторін (т.2, а.с.87-92).

Хоча відповідач-2 не забезпечив участі в судовому засіданні свого представника, однак через канцелярію суду від Приватного підприємства «Компанія Паралель» надійшов відзив на позовну заяву від 09.06.2017, згідно якого останній підтвердив : факт надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» за договором про надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом №02-01-13 від 02.01.2013 на суму 1725690 грн 81 коп.; дані про здійснені відповідачем-1 за вказаним договором платежі; факт отримання листів про зміну призначення платежів від ТОВ «Ремавтоматика» . Відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову, заявленого до ПП «Компанія Паралель» (поручителя), з огляду на те, що згідно п.6.1 договору поруки від 17.06.2014 року укладеного між Приватним підприємством «Компанія Паралель» (поручитель) та Приватним підприємством «Компанія «Паралель Плюс» (кредитор), строк дії договору закінчився 17.06.2015, що свідчить про припинення поруки на підставі ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України (т.2, а.с.93-101).

Також відповідачем-2 подано заяву від 12.06.2017 про розгляд справи без участі його представника, що враховується судом.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що на адресу суду не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, ухвалою суду явка не визнавалася обов'язковою, представники позивача та відповідача-1 приймали участь в судових засіданнях, всіма сторонами надані письмові пояснення та відзиви із викладенням власних правових позицій, в матеріалах справи наявні документи, необхідні для правильного вирішення спору, за висновком суду неприбуття представників відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 12.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2013 року між Приватним підприємством «Компанія Паралель» (перевізник/відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (замовник/відповідач-1) укладено договір №02-01-13 про надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом (далі - договір перевезення), за умовами п.1.1. якого перевізник зобов'язався доставити ввірений йому для перевезення вантаж, а замовник зобов'язався сплатити перевізнику за надані послуги з перевезення вантажу (т.1, а.с.16-19).

Об'єктом перевезення по договору сторони визначили різні марки вугілля, що видобуваються замовником. : вартість перевезення вугілля складає 17,75 грн без ПДВ за одну тонну вугілля, що передбачено п. 2.2. договору

Відповідно до п.3.1.3 договору, перевізник зобов'язується надавати рахунки для оплати послуг з перевезення.

Замовник зобов'язувався забезпечувати перевізнику оплату за перевезення по узгодженій ставці протягом 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт за календарний місяць (п.3.2.2. договору).

В п.4.5. договору сторони передбачили відповідальність за порушення, зокрема, строків оплати за вказаними послугами з перевезення - замовник за вимогою первізника повинен оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочки протягом часу прост рочення, а також крім пені, в випадку прострочки платежу на строк понад 30 календарних днів - сплатити штраф в розмірі 20% від прострочення суми.

Згідно п.5.1. договору оплата здійснюється відповідно виставлених перевізником рахунків шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника.

Строк позовної давності по цьому договору по всім платежам складає 5 років (п.3.6. договору).

Строк дії договору перевезення встановлений сторонами до 31 грудня 2013 року (п. 7.4. договору).

30 грудня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду б/н до договору №02-01-13 від 02.01.2013, якою продовжили строк дії основного договору до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (т.1, а.с.20).

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору перевезення, останні в п.3.5. встановили відповідне застереження щодо передачі прав та обов'язків по договору іншій стороні.

Зокрема, згідно п.3.5. договору сторони погодили, що ні одна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки з реалізації вказаного договору третій особі без письмового погодження іншої сторони.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання вказаної вимоги, в подальшому, 17.06.2014 Приватне підприємство «Компанія Паралель» (первісний кредитор/перевізник/відповідач-2), Приватне підприємство «Компанія «Паралель Плюс» (новий кредитор/позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (замовник/боржник/відповідач-1) уклали тристоронній договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) №Ц-170614-1, згідно предмету якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги боргу в сумі 1 106 279 грн 07 коп. та став стороною за договором №02-01-13 про надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом від 02.01.2013, укладеним між первісним кредитором та боржником (т.1, а.с.22).

Згідно положень п.2 договору боржник не заперечує проти заміни первісного кредитора новим кредитором в основному договорі і, підписуючи зі свого боку цей договір, дає свою згоду на відповідне відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) в порядку та на умовах, визначених цим договором .

Право вимоги основане на акті звірки взаємних розрахунків між первісним кредитором та боржником, складеним станом на 05.06.2014 року та на документах, які передаються первісним кредитором новому кредитору в оригіналах протягом трьох днів з моменту укладення цього договору та є його невід'ємною частиною (п.3 договору).

В п.4 договору сторони передбачили, що компенсація первісному кредиторові відступленого права вимоги в сумі 1106279 грн 07 коп. здійснюється новим кредитором грошовими коштами або за угодою сторін іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України.

До нового кредитора також переходить право на стягнення неустойки та збитків за порушення основного договору боржником (п.6 договору).

Також, 17.06.2014, між Приватним підприємством «Компанія Паралель» (поручитель/відповідач-2) та Приватним підприємством «Компанія «Паралель Плюс» (кредитор/позивач) укладено договір поруки, згідно предмету якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» , ідентифікаційний код 32066020 (далі боржник), що виникли з договору №02-01-13 від 02.01.2013 про надання послуг з перевезень вантажним автомобільним транспортом (далі основний договір), сторонами якого є Приватне підприємство «Компанія «Паралель Плюс» (перевізник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (замовник) з урахуванням договору про відступлення права вимоги від 17.06.2014 №Ц-170614-1, укладеному між трьома зазначеними сторонами (т.1, а.с.23).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору в сумі що дорівнює 1 106 279 грн 07 коп., а також за відшкодування кредитору збитків, сплату неустойки та інших платежів за договором та за законом (п.3.1. договору поруки).

Сторони погодили також в п.4.1.1. договору, що у разі порушення боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у п'яти денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

В п.6.1. договору сторони погодили строк дії договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє один рік.

На виконання укладеного між сторонами договору №02-01-13 про надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом відповідач-2 (перевізник) надавав відповідачу-2 (замовнику) послуги з перевезення вантажу протягом січня 2013 року - травня 2014 року (враховуючи надані сторонами письмові уточнення під час розгляду спору, т.1, а.с.190-193; т.2, а.с.57-63; 93-101) на загальну суму 1 735 690 грн 81 коп. (враховуючи також акти №10 від 31.05.2014 та №11 від 31.05.2014), за які відповідач-1 провів частковий розрахунок, здійснивши оплати на суму 629 411 грн 74 коп.

За таких обставин за відповідачем-1 обліковується заборгованість в сумі 1 106 279 грн 07 коп., право вимоги на яку було передано позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) №Ц-170614-1 від 17.06.2014.

Оскільки відповідач-1 повний розрахунок за отримані послуги з перевезення не провів, а ні з первісним кредитором, а ні з новим, та допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №02-01-13 від 02.01.2013 року є договором перевезення вантажу, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з чч.1-3 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобовязані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобовязується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Аналогічні положення містяться також в ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт належного виконання відповідачем-1, як перевізником, зобов'язань за договором №02-01-13 від 02.01.2013, й зокрема надання протягом січня 2013 року - травня 2014 року відповідачу-1 послуг з перевезення вантажу на загальну суму 1 735 690 грн 81 коп., підтверджується наданими сторонами письмовими поясненнями щодо формування сальдо заборгованості (т.1, а.с.190-193; т.2, а.с.57-63; 93-101), а також наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та долученими копіями податкових накладних: №1 від 21.01.2013 (т.1, а.с.24), №2 від 31.01.2013 (а.с.26), №3 від 31.01.2013 (а.с.28), №4 від 31.01.2013 (а.с.30), №5 від 19.02.2013 (а.с.32), №6 від 19.02.2013 (а.с.34), №7 від 19.02.2013 (а.с.36), №8 від 28.02.2013 (а.с.38), №9 від 28.02.2013 (а.с.40), №10 від 18.03.2013 (а.с.42), №11 від 18.03.2013 (а.с.44), №13 від 13.03.2013 (а.с.46), №14 від 31.03.2013 (а.с.48), №15 від 16.04.2013 (а.с.50), №16 від 16.04.2013 (а.с.52), №17 від 16.04.2013 (а.с.54), №19 від 30.04.2013 (а.с.56), №20 від 30.04.2013 (а.с.58), №21 від 18.05.2013 (а.с.60), №22 від 18.05.2013 (а.с.62), №23 від 31.05.2013 (а.с.64), №24 від 13.05.2013 (а.с.66), №25 від 30.06.2013 (а.с.68), №26 від 30.06.2013 (а.с.70), №27 від 30.06.2013 (а.с.72), №28 від 31.07.2013 (а.с.74), №29 від 13.07.2013 (а.с.76), №30 від 31.08.2013 (а.с.78), №31 від 31.08.2013 (а.с.80), №32 від 31.08.2013 (а.с.82), №33 від 30.09.2013 (а.с.84), №34 від 30.09.2013 (а.с.86), №35 від 30.09.2013 (а.с.88), №36 від 31.10.2013 (а.с.90), №37 від 31.10.2013 (а.с.92), №38 від 31.10.2013 (а.с.94), №39 від 12.11.2013 (а.с.96), №41 від 29.11.2013 (а.с.98), №42 від 29.11.2013 (а.с.100), №43 від 16.12.2013 (а.с.102), №44 від 31.12.2013 (а.с.104), №1 від 31.01.2014 (а.с.106), №2 від 31.01.2014 (а.с.108), №3 від 28.02.2014 (а.с.110), №4 від 28.02.2014 (а.с.112), №5 від 17.03.2014 (а.с.114), №6 від 31.03.2014 (а.с.115), №7 від 31.03.2014 (а.с.117), №8 від 30.04.2014 (а.с.119), №9 від 30.04.2014 (а.с.121), №10 від 31.05.2014 (т.1, а.с.217), №11 від 31.05.2014 (а.с.215).

Зазначені акти підписані представниками обох сторін, а підпис замовника (відповідача-1) скріплений печаткою підприємства.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач-1 не повністю провів розрахунок з відповідачем-2 (первісним кредитором) за отримані послуги, здійснивши оплати на суму 629 411 грн 74 коп., що підтверджується наданими сторонами до матеріалів справи копіями банківських виписок з рахунків, та не заперечується сторонами (т.1 а.с.206-237; т.2, а.с.57-63).

За таких обставин за відповідачем-1 обліковується заборгованість в сумі 1 106 279 грн 07 коп., право вимоги на яку було передано позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) №Ц-170614-1 від 17.06.2014.

Сума боргу 1 106 279 грн 07 коп. також підтверджується підписаним між відповідачами актом звірки розрахунків, проведеної за договором станом на 05.06.2014. Як вбачається, зі сторони замовника акт підписаний головним бухгалтером ОСОБА_4, підпис якої скріплений печаткою підприємства (т.1, а.с.142).

Під час розгляду спору судом встановлено, що відповідач-1 повний розрахунок за отримані послуги з перевезення не провів а ні з первісним кредитором, а ні з новим, що також не заперечується відповідачем-1.

На обґрунтування власної позиції відповідач-1 посилається на те, що строк виконання грошового зобов'язання не настав, враховуючи, що рахунки на оплату наданих послуг в порушення вимог п.5.1. договору перевезення позивачем не виставлялися, а в укладеному між сторонами договорі відступлення права вимоги строк виконання зобов'язання також не був сторонами встановлений; банківські реквізити позивача як нового кредитора для можливості здійснення оплати також не були вказані.

Дослідивши обставини справи та зміст укладених між сторонами договорів, суд не може погодитися з доводами відповідача-1 та вважає їх помилковими, враховуючи наступне.

Дійсно, згідно п.5.1. договору перевезення оплата здійснюється відповідно виставлених перевізником рахунків шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника.

Однак, саме в п.3.2.2. договору сторонами було встановлено порядок проведення розрахунків між сторонами, редакція якого надає можливість визначити дати виникнення прострочення.

Так, замовник зобов'язувався забезпечувати перевізнику оплату за перевезення по узгодженій ставці протягом 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт за календарний місяць (п.3.2.2. договору).

Також суд зауважує про те, що сторонами не визначено в договорі порядок вручення/направлення рахунків, тощо.

А отже, обов'язок замовника провести розрахунок з перевізником протягом 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт не ставиться в залежність від вручення/направлення рахунку перевізником замовнику.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом, з огляду на дати підписання сторонами актів виконаних робіт протягом січня 2013 року - травня 2014 року, положення п.3.2.2. договору, станом на час звернення позивача до суду із відповідним позовом, строк виконання грошового зобов'язання настав.

Відповідач-1 в обумовлений п.3.2.2. договору перевезення строк оплату в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого має місце неналежного виконання грошового зобов'язання за вказаним договором (актами) та допущення прострочення.

Доводи відповідача-1 з приводу того, що в укладеному між сторонами договорі відступлення права вимоги строк виконання грошового зобов'язання також не був сторонами встановлений та не зазначені банківські реквізити позивача як нового кредитора для можливості здійснення оплати, як підстави для визнання позову необґрунтованим, суд до уваги не приймає та зауважує наступне.

Згідно положень ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вимоги в чинному законодавстві щодо обов'язковості встановлення строку виконання грошового зобов'язання, по якому передається новому кредитору право вимоги боргу, є відсутніми.

Умови договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) №Ц-170614-1 від 17.06.2014 в частині відступлення позивачу права вимоги до відповідача-1 в сумі 1 106 279 грн 07 коп. не суперечать закону. Наявність зобов'язання підтверджується укладеним між сторонами договором перевезення та підписаними актами виконаних робіт (наданих послуг) протягом січня 2013 року - травня 2014 року та є підставою для заміни сторони у зобов'язанні.

Відповідно до ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося вище, вказане застереження в п.3.5. договору було дотримано сторонами шляхом укладення тристороннього договору, в п.2 якого боржником (відповідачем-1) була надана згода на заміну кредитора у зобов'язанні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рахунок від 14.08.2014 на оплату боргу в сумі 1 106 279 грн 07 коп. ще в 2014 році був виставлений позивачем вже як новим кредитором, і який був отриманий головним бухгалтером відповідача-1 (т.1, а.с.246-247).

В даному рахунку позивачем наводилися банківські реквізити, на які останній просив здійснити оплату боргу.

Повторно рахунок від 21.04.2017 на оплату з відповідними банківськими реквізитами також направлявся відповідачу-1 та був отриманий 17.05.2017 (т.2, а.с.80,81, 85).

Наразі суд зауважує про те, що відсутність банківських реквізитів нового кредитора в договорі відступлення не є підставою для невиконання грошового зобов'язання боржником, оскільки останній не був обмежений в праві звернутися до нового або первісного кредиторів для з'ясування відповідних даних, або здійснити оплату боргу первісному кредитору з метою уникнення тривалого прострочення.

Однак, матеріали справи та надані пояснення сторін свідчать про те, що відповідні заходи для належного виконання зобов'язань (проведення остаточного розрахунку з первісним або новим кредиторами) відповідачем-1 не вчинялися.

Суд також не може погодитися із доводами відповідача-1 щодо необхідності визнання недійсним у відповідності до п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) від 17.06.2014 №Ц-170614-1.

Згідно положень ст.83 Господарського процесуального кодексу України це є правом суда.

Як вбачається, відповідач вважає, що договір був підписаний директором ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, оскільки п.5.9 в редакції статуту чинного на час укладення договору, містилося відповідне застереження щодо укладення правочинів, зміст якого, за твердженням відповідача також розповсюджується на вказаний вид договору. На підтвердження долучено копію статуту підприємства, зареєстровану 11.01.2014.

Однак, відповідачем не доведено, що станом на час укладення вказаного договору -17.06.2014, чинною була саме редакція статуту із застереженнями, на яку посилається відповідач-1.

Наразі судом також враховується, що відповідач-1 звернувся до суду із самостійним позовом до Приватного підприємства «Компанія Паралель» та Приватного підприємства «Компанія Паралель Плюс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, що є предметом окремого судового розгляду у справі №913/421/17.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наявне в матеріалах справи листування сторін свідчить про визнання відповідачем наявності заборгованості в сумі 1 106 279 грн 07 коп. й станом на 25.08.2016, відсутність заперечень щодо зміни кредитора у зобов'язанні, тобто схвалення укладеного між сторонами договору уступки права вимоги, на який було посилання в самому рахунку. Натомість директор відповідача посилаючись на скрутне фінансове становище, надавав обіцянку погасити заборгованість за першої можливості (т.2, а.с.16-17).

З огляду на викладене, позовну вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором №02-01-13 від 02.01.2013 в сумі 1106279 грн 07 коп. суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги, заявленої позивачем про стягнення з відповідачів штрафу в сумі 136864 грн 12 коп., нарахованого на підставі п.4.5. договору перевезення за допущене прострочення суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Як вбачається зі змісту укладеного договору перевезення, в п.4.5., сторони передбачили відповідальність за порушення, зокрема, строків оплати за вказаними послугами з перевезення - замовник за вимогою первізника повинен оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочки протягом часу прост рочення, а також крім пені, в випадку прострочки платежу на строк понад 30 календарних днів - сплатити штраф в розмірі 20% від прострочення суми.

Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок штрафу в позовній заяві за актами №1 від 21.01.2013 - №27 від 30.06.2013, дійшов висновку про його правильність, відсутність арифметичних помилок та правильність визначення актів, за якими допущено прострочення в оплаті понад 30 днів (т.1, а.с.6).

Під час розгляду спору, представником відповідача-1 в судовому засіданні 25.05.2017 подана заява про застосування строків позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення штрафу (т.2, а.с.32-33).

Згідно положень ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки, штрафу.

Однак, ст.259 вказаного Кодексу передбачено право сторін збільшити позовну давність, встановлену законом.

Зміст укладеного між сторонами договору перевезення свідчить про те, що сторонами була досягнута домовленість та збільшено строк позовної давності, передбачивши в п.3.6. договору, що строк позовної давності по цьому договору по всім платежам складає 5 років.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності для стягнення штрафу позивачем не пропущено, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності. За таких обставин вимога заявлена позивачем про стягнення штрафу в сумі 136864 грн 12 коп., нарахованого на підставі п.4.5. договору перевезення, визнається обґрунтованою.

Відносно заявлених додаткових вимог позивача про стягнення з відповідачів 3% річних в сумі 92654 грн 66 коп. та інфляційних втрат в сумі 929274 грн 42 коп., суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За приписами п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, про те, що найменший період визначенні індексу інфляції - місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (т.1, а.с.7), господарський суд дійшов висновку про відсутність в ньому арифметичних помилок, оскільки останнім правильно були визначені періоди нарахування інфляційних по актам, та правильно застосовані в розрахунку індекси інфляції. Інфляційні розраховуються позивачем на суму боргу 1 106 279 грн 07 коп., яка існувала станом на 30.06.2014 (враховуючи, зокрема акти №10 від 31.05.2014 та №11 від 31.05.2014), застосовуючи індекси інфляції липня 2014 року - лютого 2017 року.

Перевіряючи розрахунок щодо нарахованих 3% річних в сумі 92654 грн 66 коп., які розраховуються позивачем за період з 05.06.2014 по 20.03.2017 на суму боргу 1 106 279 грн 07 коп., суд зауважує про наявність в ньому наступних арифметичних помилок.

Як було встановлено під час розгляду спору, та не заперечується сторонами, сальдо заборгованості в сумі 1 106 279 грн 07 коп. сформовано також за рахунок боргу по актам №10 від 31.05.2014 на суму 53250 грн та №11 від 31.05.2014 на суму 52716 грн 44 коп., які первісно не були зазначені позивачем в позові.

Оскільки 30-й день виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення оплати вказаних актів припадає на 30.06.2014, тобто прострочення за вказаними актами на суму 105966,44 грн виникло лише 01.07.2014, за таких обставин позивачем безпідставно розраховуються 3% річних по вказаним актам з 05.06.2014, коли прострочення виконання по ним зобов'язання ще не існувало.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає за необхідне навести власний правильний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми «Законодавство» в межах заявленого позивачем періоду:

№/дата актівСума боргуПеріод нарахуванняКількість днів 3% річних №1 від 21.01.2013 - №9 від 30.04.2014 (без врахування актів №10 від 31.05.2014 на суму 53250 грн та №11 від 31.05.2014 на суму 52716 грн 44 коп.) 1000312,63 (1106279,07-105966,44) 05.06.2014 - 30.06.2014 26 2137,65 №1 від 21.01.2013 - №11 від 31.05.2014 (з урахуванням всіх актів) 1106279,07 01.07.2014 - 20.03.2017 993 90199,63 Всього: 92337,28 Отже, за правильним розрахунком здійсненим судом загальна сума 3% річних, що обґрунтовано підлягає стягненню, складає 92337 грн 28 коп.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено позовні вимоги солідарно до обох відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (боржника) та Приватного підприємства «Компанія Паралель» (поручителя).

Вимоги, заявлені до відповідача-2, Приватного підприємства «Компанія Паралель» , ґрунтуються на підставі укладеного між Приватним підприємством «Компанія Паралель» (поручитель/відповідач-2) та Приватним підприємством «Компанія «Паралель Плюс» (кредитор/позивач) договору поруки від 17.06.2014 (т.1, а.с.23).

Згідно положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки

В п.6.1. договору сторони погодили строк дії договору поруки, згідно якого договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє один рік.

Отже, строк дії договору закінчився 17.06.2015. В матеріалах справи відсутні докази його пролонгації або укладення між сторонами нового договору.

Враховуючи вищевикладене, позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги до відповідача-2 як поручителя. У задоволенні позову до другого відповідача - Приватного підприємства «Компанія Паралель» слід відмовити.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача-1 на користь позивача слід стягнути 1 106 279 грн 07 коп. - суму основного боргу, 136 864 грн 12 коп. - штрафу, 92337 грн 28 коп. - 3% річних, 929 274 грн 42 коп. - втрати від інфляції.

В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 33 971 грн 32 коп. слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» , м.Київ, просп. Валерія Лобановського, буд.119 Х, приміщення 6, 03039, ідентифікаційний код 32066020, на користь Приватного підприємства «Компанія «Паралель Плюс» , вул. П.Котова, буд.3 А , м.Сорокине, Луганська область, 94404, ідентифікаційний код 39192939 , 1 106 279 грн 07 коп. - суму основного боргу, 136 864 грн 12 коп. - штрафу, 92337 грн 28 коп. - 3% річних, 929 274 грн 42 коп. - втрати від інфляції; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 33 971 грн 32 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. У задоволенні позову до другого відповідача - Приватного підприємства «Компанія Паралель» - відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017

Суддя О.В. Драгнєвіч