Рішення

від 13.06.2017 по справі 914/647/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017р. Справа № 914/647/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом: Городоцької місцевої прокуратури Львівської області, м. Городок, Львівська область, в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м.Львів

до відповідача-1: Приватного підприємства «ПОЛІ-ПРОДУКТ» , м. Львів,

відповідача-2: Яворівської районної державної адміністрації, м. Яворів, Львівська область.

про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку.

В судове засідання з'явились:

від прокуратури: ОСОБА_1- прокурор;

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність від 20.02.2017р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2 : не з'явився.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Городоцькою місцевою прокуратурою Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача-1: Приватного підприємства «ПОЛІ-ПРОДУКТ» , відповідача-2: Яворівської районної державної адміністрації, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 05.04.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.05.2017р.

Розгляд справи відкладався та продовжувався строк її розгляду з підстав, викладених в ухвалах суду від 03.05.2017 р. та 18.05.2017 р.

В судовому засіданні 13.06.2017 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що спірний договір в порушення приписів Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про оцінку земель" був укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та є істотною умовою такого договору. У зв'язку з наведеними обставинами вказаний договір, на думку прокурора та позивача, підлягає визнанню недійсним.

Представники відповідачів в судове засідання повторно не з'явилися, вимог ухвал суду від 05.04.2017р., 03.05.2017р. та 18.05.2017 р. не виконали.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за відсутності відповідача, за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 13.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації №311 від 11.04.2006 р. ПП Поліпродукт надано в оренду земельну ділянку в межах встановлених меж площею 11,3897 га, в тому числі забудовані землі 0,6961 га, ставки (під водою) 2,8356 га, лісонасадження 3,6582 га, інші 4,1998 га, для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку терміном на 20 років за рахунок земель, які перебувають в запасі Лозинської сільської ради.

На підставі даного розпорядження 21 червня 2006 року між Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області (Орендодавець) та Приватним підприємством Полі-Продукт (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку, яка знаходиться на території Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Цей Договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

За змістом пункту 2.3. даного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася.

Земельна ділянка, яка передається оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункт 2.4. Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору останній укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку становить 23 600,00 грн. без ПДВ в рік, і вноситься Орендарем безготівково щомісячно. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до розділу 6 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря (п.6.1.1). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі 10 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.6.2.).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилається на те, що спірний договір в порушення приписів Закону України Про оцінку землі укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та є істотною умовою такого договору. Тому прокурор просить визнати недійсним зазначений договір оренди земельної ділянки від 21.06.2006 р. Також прокурор просить судові витрати покласти на відповідачів.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з приписами ст.ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

У силу вимог ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Цивільним кодексом України , Земельним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України ).

Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації №311 від 11.04.2006 р. ПП Поліпродукт надано в оренду земельну ділянку в межах встановлених меж площею 11,3897 га, в тому числі забудовані землі 0,6961 га, ставки (під водою) 2,8356 га, лісонасадження 3,6582 га, інші 4,1998 га, для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку терміном на 20 років за рахунок земель, які перебувають в запасі Лозинської сільської ради.

На підставі даного розпорядження 21 червня 2006 року між Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області (Орендодавець) та Приватним підприємством Полі-Продукт (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку, яка знаходиться на території Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Цей Договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

За змістом пункту 2.3. даного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася.

Земельна ділянка, яка передається оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункт 2.4. Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору останній укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку становить 23 600,00 грн. без ПДВ в рік, і вноситься Орендарем безготівково щомісячно. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до розділу 6 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря (п.6.1.1). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі 10 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.6.2.).

Отже, до спірних правовідносин застосовуються вимоги чинного законодавства, що регулюють питання оренди земельних ділянок.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України , земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом ст. 1 , абз. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки, визначеним за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка була чинна на момент укладення спірного Договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У силу вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

За ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

В силу ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) унормовано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами ст. 21 названого Закону (у відповідній редакції) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" ).

Згідно з приписами ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (який був чинним на момент укладання оспорюваного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами ст. 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до приписів ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору оренди) проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 18 названого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції).

Відповідно до ст. 23 цього ж Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 08.04.2015 року у справі №3-41гс15, від 20.05.2015 у справі №3-70гс15, від 01.07.2015 №3-297гс15, від 01.07.2015 №3-298гс15.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. За змістом частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України Про оплату за землю , та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки. Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ). Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням. Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, помилково вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним (Правова позиція Верховного суду України викладена в постанові Верховного суду України від 11.05.2016 року у справі № 6-824цс16).

За змістом пункту 2.3. оспорюваного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася.

З наведеного вбачається, що зміст оспорюваного договору суперечить вимогам ст. 123 Земельного кодексу України , ст. 15 Закону України "Про оренду землі" , ст.ст. 5 , 13 Закону України "Про оцінку земель" тощо.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215 , 216 Цивільного кодексу України , статтями 207 , 208 Господарського кодексу України . Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України .

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи, що судом встановлено фактичні обставини, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність укладеного між відповідачами правочину, отже останній підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене, обґрунтованою є й вимога про повернення земельної ділянки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 ,4 6 ,12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.06.2006р., укладений між Яворівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством Полі-Продукт , строком на 20 років, про передачу в оренду земельної ділянки (кадастровий номер № 4625885200:01:000:0001) площею 11,3897 га для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку, яка знаходиться на території Лозинської сільської ради Яворівського району (за межами населеного пункту).

3. Зобов'язати Приватне підприємство Полі-Продукт (79040, м. Львів, вул. Городоцька,359, код ЄДРПОУ 30203308) повернути земельну ділянку (кадастровий номер № 4625885200:01:000:0001) площею 11,3897 га, яка знаходиться на території Лозинської сільської ради Яворівського району (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Львівської обласної державної адміністрації.

4. Стягнути з Приватного підприємства Полі-Продукт (79040, м. Львів, вул.Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 30203308) та Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (81000, Львівська область, м. Яворів, вул.. І.Франка,8, код ЄДРПОУ 04055883) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, просп. Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005; ідентифікаційний код юридичної особи 02910031; розрахунковий рахунок № 35211093000774 УДКСУ у м. Києві, МФО 820172) - 3 200,00 грн. - судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Накази видати у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.06.2017р.

Суддя Галамай О. З.