Постанова

від 25.04.2018 по справі 914/647/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/647/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Львівської обласної державної адміністрації - не з'явився,

Приватного підприємства "Полі-Продукт" - Сендега Т.Р.,

Яворівської районної державної адміністрації - не з'явився,

Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (у складі колегії суддів: Малех І.Б. (головуючий), Желік М.Б., Марко Р.І.)

у справі за позовом Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації

до Приватного підприємства "Полі-Продукт", Яворівської районної державної адміністрації

про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2017 Городоцька місцева прокуратура Львівської області звернулась до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "Полі-Продукт" (далі ПП "Полі-Продукт") та Яворівської районної державної адміністрації (далі - Яворівська РДА) про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір в порушення приписів законодавства був укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та є істотною умовою такого договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.06.2006, укладений між Яворівською РДА та ПП "Полі-Продукт", строком на 20 років про передачу в оренду земельної ділянки площею 11,3897 га для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку, яка знаходиться на території Лозинської сільської ради Яворівського району (за межами населеного пункту). Зобов'язано ПП "Полі-Продукт" повернути земельну ділянку площею 11,3897 га, яка знаходиться на території Лозинської сільської ради Яворівського району (за межами населеного пункту), до земель державної власності в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Рішення суду мотивовано тим, що укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2006 із визначенням орендної плати без проведеної у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки суперечить приписам ст. 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ПП "Полі-Продукт" та Яворівської РДА про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.06.2006, укладеного між Яворівською РДА та ПП "Полі-Продукт" строком на 20 років, про передачу в оренду земельної ділянки площею 11,3897 га для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку, яка знаходиться на території Лозинської сільської ради Яворівського району (за межами населеного пункту) та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позові слід відмовити у зв'язку з пропуском прокурором позовної давності.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора Львівської області звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 - залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Заступник прокурора Львівської області посилається на те, що апеляційним судом безпідставно прийнято заяву ПП "Полі-Продукт" про застосування позовної давності, чим порушено положення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній до 15.12.2017 та безпідставно застосовано ст. 267 ЦК України.

Відзив ПП "Полі-Продукт" на касаційну скаргу, поданий до Верховного Суду 25.04.2018, залишається без розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 301, ч. 1 ст. 252, ч. 2 ст. 207 ГПК України, оскільки його подано поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного суду від 26.02.2018.

Львівська обласна державна адміністрація та Яворівська районна державна адміністрація були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності вказаних представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Голови Яворівської районної державної адміністрації від 11.04.2006 №311 ПП "Поліпродукт" надано в оренду земельну ділянку в межах встановлених меж, площею 11,3897 га, в тому числі забудовані землі 0,6961 га, ставки (під водою) 2,8356 га, лісонасадження 3,6582 га, інші 4,1998 га, для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку, терміном на 20 років за рахунок земель, які перебувають в запасі Лозинської сільської ради.

На підставі даного розпорядження 21.06.2006 між Яворівською РДА Львівської області (орендодавець) та ПП "Полі-Продукт" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), за умовами якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку, яка знаходиться на території Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Згідно з п. 3.1 договору його укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку становить 23 600,00 грн без ПДВ в рік і вноситься орендарем безготівково щомісячно. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася.

Предметом даного позову є вимога прокурора визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.06.2006 як такий, що укладений без проведений у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки, та зобов'язати ПП "Полі-Продукт" повернути земельну ділянку.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

За змістом ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Частиною 2 ст. 20 вказаного Закону встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За змістом ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Таким чином, оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, встановивши, що на час укладення спірного договору оренди землі нормативно грошова оцінка не проводилась, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір в цій частині суперечить приписам чинного законодавства, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Поряд з тим, ПП "Полі-Продукт" подано до суду апеляційної інстанції заяву про застосування позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

За пунктом 1 статті 32 Конвенції юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, які є складовою національного законодавства України, наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). Судова практика Європейського суду з прав людини з цього питання є стабільною.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим у ст. 29 ГПК України у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом, встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено відповідачами 21.06.2006.

Апеляційним судом також встановлено та не заперечується прокурором, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №5015/4647/12 за позовом прокурора Яворівського району в інтересах Львівської обласної державної адміністрації до Яворівської РДА та ПП "Полі-Продукт" про визнання незаконними та скасування розпоряджень Яворівської РДА та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.06.2006, укладеного між Яворівською РДА та ПП "Полі-Продукт" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку загальною площею 11,3897 га, кадастровий №4625885200:01:000:0001, зареєстрованого в книзі записів договорів оренди землі за №04.06.464.00063 від 06.07.2006. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2012 в позові відмовлено.

Таким чином, встановивши, що органи прокуратури та позивач у будь-якому випадку з 2012 року були обізнані про наявність оспорюваного договору (ухвала про відкриття провадження у справі №5015/4647/12 датована 08.11.2012), однак з позовною заявою у даній справі прокурор в інтересах держави звернувся до господарського суду лише у 2017 році, апеляційний господарський суд правильно застосував положення ч. 1 ст. 261 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові з підстав спливу позовної давності.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, прийнявши заяву ПП "Полі-Продукт" про застосування позовної давності, порушив положення ст. 101 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, відхиляються судом касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням ст. 101 ГПК України у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції з причин, що не залежали від неї.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП "Полі-Продукт" не мав можливості заявити про сплив позовної давності у суді першої інстанції та надати відповідні докази з поважних причин.

Таким чином, скасувавши рішення суду першої інстанції і повторно розглянувши справу, апеляційний господарський суд встановив неможливість подання ПП "Полі-Продукт" заяви про застосування позовної давності в суді першої інстанції з причин, що не залежали від нього, та правомірно прийняв її до розгляду на стадії апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі №914/647/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий