Рішення

від 14.06.2017 по справі 912/394/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 рокуСправа № 912/394/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі колегії суддів: Тимошевської В.В. - головуючого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розглянув справу № 912/394/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ", м. Кіровоград

про стягнення 103 195,79 грн

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_3, витяг з договору № 5 від 10.02.17.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна", відповідач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ" (далі - ТОВ "Центр-ВДМ", відповідач) заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00009097 від 02.12.2013, яка складається з платежів за фактичний час користування в розмірі 33 281,57 грн та збитків в розмірі 69 914,22 грн, а всього 103 195,79 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що внаслідок порушення ТОВ "Центр-ВДМ" умов договору фінансового лізингу щодо своєчасної сплати лізингових платежів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" в односторонньому порядку відмовилось від договору фінансового лізингу та такий договір є припиненим 20.05.2016. Проте відповідач в установлений строк об'єкт лізингу не повернув, а тому повинен сплати лізингові платежі за фактичний час користування об'єктом лізингу та відшкодувати позивачеві збитки, які ним понесені через порушення ТОВ "Центр-ВДМ" зобов'язання з повернення об'єкту лізингу.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2017 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження справі № 912/394/17.

Відповідачем позовні вимоги заперечено повністю, про що до матеріалів справи надано письмовий відзив, з наступних підстав: надіслані ТОВ "Порше Лізинг Україна" нагадування про несплату є недостовірними, оскільки заборгованість відповідача на час отримання таких вимог була відсутня; після отримання попередження позивача про розірвання договору сторони продовжили правовідносини на умовах договору, оскільки позивач виставив для сплати рахунки за травень-червень 2016, а відповідач їх оплатив та продовжив користуватися предметом лізингу; аналогічні нагадування та вимоги, у т.ч. з попередженням про відмову від договору позивач направляв і раніше по факту прострочення чергового платежу, однак такі попередження завершувалися виключно сплатою боргу і продовженням правовідносин по договору; у зв'язку з відсутністю заборгованості відповідача з березня по травень 2016, подальші дії позивача щодо розірвання і вилучення предмету лізингу є протиправними та такими, що вчинені без достатніх правових підстав; рахунки за липень-серпень 2016 позивач не виставляв; без виконання позивачем пункту 12.9. Умов лізингу вимога про сплату збитків в частині недоотриманих лізингових платежів є безпідставною та передчасною; належних доказів на підтвердження понесених збитків позивачем не надано; витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків; саме відповідачу завдані збитки безпідставним та протиправним розірванням позивачем договору та вилученням об'єкту лізингу, щонайменше в сумі сплачених коштів в рахунок викупу (відшкодування вартості) предмету лізингу (том І а.с. 148-151).

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.02.2017 оголошено перерву до 17.03.2017.

Розгляд справи №912/394/17 відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 17.03.2017 та від 31.03.2017 до 31.03.2017 та до 12.04.2017 відповідно.

У судовому засіданні 12.04.2017 господарським судом винесено ухвалу про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою від 14.04.2017 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 01.06.2017.

Ухвалою від 01.06.2017 розгляд справи відкладено до 09.06.2017.

Згідно ухвали від 09.06.2017 розгляд справи №912/394/17 відкладено до 14.06.2017, явку представника позивача в судове засідання визнано обов'язковою.

В судове засідання 14.06.2017 представник позивача не з'явився та направив клопотання від 13.06.2017 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника позивача, наміром позивача збільшити розмір позовних вимог та необхідністю достатнього часу для погодження між сторонами акту звіряння взаєморозрахунків (том ІІ а.с.227-228).

Господарський суд відхиляє зазначене клопотання з підстав наступного.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи можливо лише в межах строків розгляду спору, встановлених ст. 69 названого кодексу. Виходячи з дати прийняття справи №912/394/17 до провадження колегією суддів - 14.04.2017, строк розгляду спору у даній справі спливає відповідно - 14.06.2017. За правилами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовження строку розгляду спору можливо виключно за клопотанням сторони, тоді як позивач такого клопотання до суду не подав, а присутній в судовому засіданні 14.06.2017 представник відповідача заперечив проти відкладення розгляду справи. У зв'язку з наведеним, відкладення розгляду справи №912/394/17 поза межами строку розгляду спору буде суперечити приписам ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, господарський суд неодноразово вимагав від сторін складення акту звірки розрахунків за договором та покладав ініціативу проведення звірки на позивача, зокрема ухвалою від 31.03.2016. Між тим, саме зі сторони позивача такого акту складено не було, тоді як відповідач на виконання вимог ухвали суду надав 12.04.2017 до матеріалів справи власний акт звіряння розрахунків (том ІІ а.с. 42). Отже, клопотання позивача щодо необхідності достатнього часу для погодження між сторонами акту звіряння взаєморозрахунків є необґрунтованим.

Щодо неможливості представника позивача з'явитися в судове засідання 14.06.2017, господарський суд зазначає, що позивач, в силу норм ст. 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежений вибором своїх представників, а тому має можливість у разі зайнятості одного представника, направити для участі в судовому засіданні іншого представника.

Стосовно подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, про що позивач також повідомляє в клопотанні про відкладення розгляду справи, то реалізувати своє право на збільшення розміру позовних вимог позивач мав можливість ще з часу порушення провадження у справі. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані, зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Крім того, є незрозумілим намір позивача щодо збільшення розміру позовних вимог, оскільки останній повідомляє про направлення такої заяви відповідачеві, однак господарському суду відповідну заяву про збільшення розміру позовних вимог не подає.

Як встановлено ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В пункті 3.1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Господарський суд неодноразово витребував від позивача розрахунки і докази, вимагав явку представника позивача в судові засідання обов'язковою та внаслідок зловживання позивачем своїми процесуальними правами виніс 09.06.2017 окрему ухвалу, яку надіслав керівнику ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Між тим, до дня судового засідання, призначеного у справі на 14.06.2017, позивач витребувані документи так і не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що підставою для залишення позову без розгляду є лише неможливість розглянути справу за відсутності представника позивача та без витребуваних документів (п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК), господарський суд, враховуючи наявні у справі докази, вважає за можливе розглянути справу по суті в судовому засіданні 14.06.2017 за відсутності представника позивача та за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.06.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 14.06.2017 представником відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позов.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши докази, які подано сторонами на підтвердження позовних вимог та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) та ТОВ "Центр-ВДМ" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 90022387 з додатком - Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (Умови лізингу), відповідно до якого Лізингодавець взяв на себе зобов'язання передати транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 I, benzin, рік виробництва 2013, шасі № XW8ZZZ61ZEG017846, двигун № НОМЕР_1 (ОСОБА_4 лізингу), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 19 790,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 4 947,500 доларів США (далі - Договір) (том І а.с.15-31).

Згідно з пунктом 4.1. Умов лізингу, позивач зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як відповідач матиме право на експлуатацію ОСОБА_4 лізингу впродовж усього строку дії договору (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей договір чи відмовитися від договору та вимагати повернення ОСОБА_4 лізингу, як зазначено в договорі).

В пункті 4.2. Умов лізингу сторони погодили, що після завершення строку дії цього договору, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим договором та виконання всіх зобов'язань відповідачем, право власності на ОСОБА_4 лізингу перейде до Лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього договору або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна. Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану ОСОБА_4 лізингу на момент сплати останнього лізингового платежу та/або інших платежів.

Згідно з пунктом 6.1. Умов лізингу для експлуатації ОСОБА_4 лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Лізингоодержувача лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Кожний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості ОСОБА_4 лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором.

В пункті 6.3. Умов лізингу передбачено, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь позивача, відображають справедливу вартість ОСОБА_4 лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті), за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком ( ПАТ "КІБ Креді ОСОБА_5" або іншим банком), або Національним банком України (обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Пунктом 6.4. Умов лізингу, сторони погодили, що у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Згідно з пунктом 6.5. Умов лізингу, лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь - якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком визначеним контрактом.

Як повідомляє позивач, майже з початку дії ОСОБА_6 відповідач почав порушувати умови ОСОБА_6 шляхом порушення строку сплати щомісячних лізингових платежів, а з березня по травень 2016 року порушення строків оплати лізингових платежів перевищили 30 днів, у зв'язку з чим позивач у відповідності до пункту 12.6.1. Умов лізингу припинив Договір в односторонньому порядку. Відповідно до пункту 12.8. Умов лізингу, у разі дострокового закінчення строку лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути ОСОБА_4 лізингу за свій власний рахунок впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. Однак, ОСОБА_4 лізингу в установлений термін відповідачем повернуто не було, внаслідок чого позивач був вимушений вчиняти відповідні дії з повернення ОСОБА_4 лізингу, а тому, за позовною вимогою позивача, відповідач має компенсувати понесенні у зв'язку із вказаним збитки ТОВ "Порше Лізинг Україна" та сплатити позивачеві кошти у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування ОСОБА_4 лізингу з травня по серпень 2016 року.

При розгляді заявлених позовних вимог господарський суд враховує наступне.

Як передбачено в ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. ОСОБА_6 купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст. 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Як повідомляє позивач, зі сторони відповідача мало місце порушення умов ОСОБА_6 щодо своєчасної сплати лізингових платежів, зокрема, за період з березня по травень 2016 року порушення перевищили термін 30 днів, що стало підставою для розірвання позивачем ОСОБА_6 в односторонньому порядку. Натомість, відповідача у відзиві на позов заперечив наявність відповідного прострочення та вказав про неправомірність розірвання договору в односторонньому порядку.

За приписами ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані сторонами докази на підтвердження розрахунку за ОСОБА_6, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість розрахунку відповідача, який наведено відповідачем в акті звіряння розрахунків (том ІІ а.с. 42), з підстав наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов ОСОБА_6 позивач передав ОСОБА_4 лізингу у користування відповідачу згідно акту приймання-передачі від 02.12.2013 (т. 1 а. с. 32).

Як зазначено вище, відповідно до пункту 6.5. Умов лізингу лізингові платежі перераховують Лізингоодержувачем не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, тобто, згідно підписаного між сторонами Графіку, не пізніше 15-го числа кожного місяця .

Положенням пункту 6.17. Умов лізингу передбачено, що зобов'язання зі сплаті всіх та будь-яких платежів за договором покладаються на відповідача, якщо інше прямо не передбачено договором. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги або рахунку, якщо інший термін не встановлено у договорі або погоджено сторонами додатково. Якщо відповідач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, позивач має право застосувати санкції за прострочення відповідно до пункту 8 договору.

Відповідно до пункту 8.2. Умов лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються, зокрема, такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше лізинг Україна (пункт 8.3.1. Умов лізингу): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу.

Згідно з пунктом 6.12. Умов лізингу, якщо відповідач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед позивачем та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені відповідачем, розподілятимуться наступним чином (у послідовності, зазначеній нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкта лізингу; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат позивача у зв'язку з цим договором.

За наведеним пунктом Умов лізингу сторони погодили, що Лізингоодержувач не може змінювати вказану послідовність, в тому числі шляхом встановлення призначення платежу.

Як повідомляє позивач, та що підтверджує відповідач у відзиві на позов, протягом терміну дії ОСОБА_6 зі сторони відповідача неодноразово мало місце прострочення строку сплати лізингових платежів, внаслідок чого відповідач отримував від позивача нагадування про сплату заборгованості.

Із зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ТОВ "Центр-ВДМ" (том ІІ а.с. 13-15) слідує, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" за прострочення сплати відповідачем лізингового платежу нараховувало пеню та нараховувало штраф за вимоги щодо сплати. Розподіл сплачених відповідачем сум здійснювався позивачем з урахуванням пункту 6.12. Умов лізингу. Натомість відповідач в своєму розрахунку відносить сплачені ним суми виключно лише на лізингові платежі, що підлягали сплаті згідно Графіку, без врахування пені та штрафу.

Господарський суд відхиляє такий розрахунок та твердження відповідача, які наведені в поясненні від 12.04.2017 (том ІІ а.с. 41), що визначені законом і ОСОБА_6 підстави виникнення і порядок здійснення вказаних нарахувань доказами не підтверджені, зокрема, пред'явлення відповідачу відповідних вимог (п.п. 8.2, 8.3. ОСОБА_6) та їх зарахування (ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України), з підстав наступного.

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що аналогічні нагадування та вимоги позивач направляв неодноразово щоразу по факту прострочення чергового лізингового платежу, які дійсно мали місце з огляду на стрімке, у понад 3 рази, зростання курсу долара США.

Тобто, відповідач не заперечує наявність випадків прострочення терміну сплати лізингових платежів, підтверджує прострочення, у тому числі в акті звіряння розрахунків, та підтверджує отримання від позивача вимог щодо сплати.

В силу положень ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, правові підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.2. Умов лізингу, мали місце.

Господарський суд враховує, що відповідач не заперечує розрахунок та сум штрафних санкцій. Натомість в поясненнях від 12.02.2017 відповідач зазначає про те, що нарахування штрафних санкцій не є предметом спору у даній справі.

Положення Умов лізингу не передбачають обов'язковості направлення позивачем рахунків на сплату пені і штрафу. Хоча в матеріалах справи наявні примірники рахунків, які виписані ТОВ "Порше Лізинг Україна" для оплати пені і штрафу (том ІІ а.с. 173-201). Посилання відповідача в поясненнях від 12.02.2017 на ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, якими регламентовано припинення зобов'язання зарахуванням, є безпідставним, оскільки наведені норми в даному випадку не застосовуються.

Окрім того, в платіжних дорученнях № 1190 від 24.07.2014, № 1231 від 29.08.2014, № 1259 від 14.10.2014 відповідачем зазначено в призначенні платежу про сплату поряд з лізинговим платежем, також пеню, тоді як вказане призначення не враховано відповідачем під час наведення власного розрахунку за ОСОБА_6 в акті звіряння розрахунків та всі сплачені суми віднесено виключно на покриття лізингових платежів.

Згідно зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ТОВ "Центр-ВДМ" (далі - Виписка з рахунку) (том ІІ а.с. 13-15), яка не спростована відповідачем, на дату направлення ТОВ "Порше Лізинг Україна" першого нагадування про несплату від 15.03.2016 (том І а.с. 33) ТОВ "Центр-ВДМ" мала місце заборгованість з оплати лізингового платежу за лютий 2016 згідно рахунку від 02.02.2016 № 00318097 в розмірі 10305,95 грн, строк прострочення 11 днів.

Згідно другого нагадування про несплату від 05.04.2016 (том І а.с. 34) заборгованість ТОВ "Центр-ВДМ" з оплати лізингових платежів становила - 10305,95 грн за лютий 2016 та 10911,58 грн за березень 2016 згідно рахунку від 04.03.2016 № 00321610.

На дату направлення третього нагадування про несплату 15.04.2016 (том І а.с. 35) заборгованість ТОВ "Центр-ВДМ" з оплати лізингових платежів була незмінною і становила - 10305,95 грн за лютий 2016 та 10911,58 грн за березень 2016.

Згідно Виписки з рахунку лізинговий платіж за лютий 2016 в сумі 10305,95 грн оплачено відповідачем 25.04.2016, а лізинговий платіж за березень 2016 в сумі 10911,58 грн - 25.04. та 11.05.2016.

Отже, прострочення терміну сплати лізингових платежів перевищило 30 днів.

Відповідно до пункту 8.3.1. Умов лізингу, якщо Лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право надіслати Лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такій же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше лізинг Україна має право направити Лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від договору в односторонньому порядку за пунктом 12.6.1. Сторони домовилися, що невиконання Лізингоодержувачем другої вимоги щодо сплати означає, що Лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором.

Згідно з пунктом 12.6 Умов лізингу Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від нього, та також, серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, в наступних випадках, зокрема: у разі, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Окрім того, в пункті 8.3.2 Умов лізингу сторони погодили, що у випадку якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, Лізингодавець має право розірвати контракт/відмовитися від нього і витребувати об'єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до пункту 12.7. Умов лізингу день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає Лізонгоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, останній вважається належним чином повідомленим.

Згідно з пунктом 12.13. Умов лізингу у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12. контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Відповідно до пункту 12.9. Умов лізингу, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 цього контракту, відмови Лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо Лізингодавець вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Лізингодавця, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Матеріалами справи встановлено, що 06.05.2016 позивач направив відповідачеві вимогу від 05.05.2016 про сплату заборгованості за ОСОБА_6, повернення ОСОБА_4 лізингу та повідомлення про відмову від ОСОБА_6 (том І а.с. 36-38). Вказана вимога отримана відповідачем 10.05.2016, про що свідчить підпис про отримання в повідомленні про вручення (том І а.с. 38).

Таким чином, оскільки повідомлення про розірвання ОСОБА_6 було надіслано 06.05.2016, то датою розірвання ОСОБА_6 є 20.05.2016. ОСОБА_4 лізингу підлягав поверненню у строк до 23.05.2016 включно.

Між тим, як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 лізингу було повернуто відповідачем лише 06.09.2016 (том І а.с. 208).

Внаслідок вказаного, позивач просить стягнути з відповідача лізингові платежі в залишку несплаченої суми за травень 2016 року в сумі 2133,48 грн та лізингові платежі за фактичний час користування ОСОБА_4 лізингу після припинення ОСОБА_6 за період з червня по серпень 2016 року в сумі 31148,39, а всього - 33281,87 грн.

Враховуючи умови ОСОБА_6, План відшкодування (Графік), наявні в матеріалах справи рахунки та рахунки, які обліковуються у Виписці з рахунку, та обмінний курс ПАТ "Креді ОСОБА_5", що міститься на офіційному сайті ТОВ "Порше Лізинг Україна" (том ІІ а.с. 239-242), господарський суд наводить наступний помісячний розрахунок лізингових платежів, які нараховано та заявлено позивачем до стягнення після припинення ОСОБА_6:

за червень 2016 згідно наявного в матеріалах справи рахунку №00332374 від 03.06.2016 (том ІІ а.с. 57) - 6162,25 грн відшкодування частини вартості ОСОБА_4 лізингу, 4288,53 грн проценти та комісії, а всього 10450,78 грн;

за липень 2016 згідно рахунку №00335633 від 05.07.2016, який обліковується у Виписці з рахунку - 6152,38 грн (247,93 дол. США х 24,815 курс станом на 04.07.2016) відшкодування частини вартості ОСОБА_4 лізингу; 4196,21 грн (169,10 дол. США х 24,815 курс станом на 04.07.2016) проценти та комісії, а всього 10348,59 грн;

за серпень 2016 згідно рахунку №00339091 від 02.08.2016, який обліковується у Виписці з рахунку - 6203,26 грн (249,97 дол. США х 24,816 курс станом на 01.08.2016) відшкодування частини вартості ОСОБА_4 лізингу, 4145,76 грн (167,06 дол. США х 24,816 курс станом на 01.08.2016) проценти та комісії, а всього 10349,02 грн.

Господарський суд враховує, що відповідно до погоджених між сторонами Умов лізингу позивач залишився власником предмета лізингу (пункт 4.1.), а відповідач користувався ОСОБА_4 лізингу та набував право власності на ОСОБА_4 лізингу після завершення строку ОСОБА_6 та здійснення всіх платежів і виконання всіх зобов'язань (пункти 4.1., 4.2.).

Отже, Договір поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу. За договором лізингу майновий інтерес Лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес Лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Отже, наслідком розірвання ОСОБА_6 є відсутність у ТОВ "Порше Лізинг України" обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ "Центр-ВДМ" та, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього після припинення дії ОСОБА_6 такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року у справі № 7/5005/2240/2012, які в силу положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

В той же час, в пункті 6.18. ОСОБА_6 сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою позивача, відповідно до п.12 ОСОБА_6, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонам.

В постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 12/75-2167-33/75-4/180 зазначено, що у постановах Вищого господарського суду України: від 26 червня 2007 року у справі № 36/75, від 22 вересня 2010 року у справі № 8/5пн, від 27 квітня 2011 року у справі № 12/99-1806 та від 19 липня 2012 року у справі № 36/12 суд касаційної інстанції правильно застосував положення статті 629 та частини другої статті 795 ЦК України та дійшов вірних висновків щодо задоволення вимоги про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди.

Як встановлено вище, визначені позивачем платежі за фактичний час користування ОСОБА_4 лізингу після припинення ОСОБА_6 за період з червня по серпень 2016 року складаються з 18517,89 грн нарахувань відшкодування частини вартості ОСОБА_4 лізингу та 12630,50 грн нарахувань процентів і комісій.

Оскільки, як зазначено вище, право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейде, то позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними, у зв'язку з чим господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вказаної суми. Задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення лізингових платежів за період з червня по серпень 2016 в частині процентів та комісій в розмірі 12630,50 грн.

Також господарський суд вважає підставною вимогу позивача про стягнення залишку несплаченої суми лізингового платежу за травень 2016 року в розмірі 2133,48 грн, оскільки Договір припинив свою дію 20.05.2016, вказана сума не перевищує розмір нарахованих процентів і комісій за травень 2016 (том І а.с. 56).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за фактичний час користування ОСОБА_4 лізингу підлягають задоволенню в розмірі 14763,98 грн. У задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Щодо заявлених вимог про стягнення збитків в сумі 69914,22 грн, господарський суд зазначає наступне.

З розрахунку розміру заявлених до стягнення збитків та наданих доказів вбачається, що внаслідок неповернення відповідачем в установлений строк ОСОБА_4 лізингу, позивач звернувся до ТОВ "Тріпл Сі", ТОВ "Порт-Олві", ТОВ "Юридична фірма Вернер" з метою надання юридично-консультаційних послуг для вчинення виконавчого напису нотаріуса та відповідального зберігання ОСОБА_4 лізингу. Витрати, які понесені ТОВ "Порше Лізинг Україна" за відповідними договорами, що укладені із вказаними особами, позивач кваліфікує як збитки, які просить стягнути.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню відповідно до частини 1 ст. 225 Господарського кодексу України включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення збитки в сумі 69514,22 грн, понесених у зв'язку з оплатою юридично-консультативних послуг.

Разом з цим, витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Щодо віднесення до збитків вартості послуг за договором зберігання в розмірі 400,00 грн, то вказані послуги були надані позивачеві 30.09.2016, тобто вже після фактичного повернення відповідачем ОСОБА_4 лізингу, а тому вказані витрати позивача не являються наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення ОСОБА_4 лізингу.

Таким чином, правові підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків в розмірі 69914,22 грн відсутні.

Одночасно господарський суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позов на пункт 12.9. Умов лізингу, оскільки позивач не заявляє до стягнення упущену вигоду згідно наведеного пункту.

Твердження відповідача про те, що саме йому завдано збитки, не приймається господарським судом оскільки збитки ТОВ "Центр-ВДМ" не є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" підлягають частковому задоволенню в сумі 14763,98 грн. У задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє за наведених вище підстав.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, відповідач згідно клопотання від 11.04.2017 та клопотання від 09.06.2017 просить покласти на позивача витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 7500,00 грн (том ІІ а.с. 30, 222).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відносяться, зокрема судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката.

Згідно з ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження надання відповідачу адвокатських послуг на загальну суму 7500 грн, надано до суду договір про надання правової допомоги № 7/15 від 21.01.2015, акти про надання правової допомоги, платіжні доручення про сплату, квитанція банку (том ІІ а.с. 31-40, 223-225).

Згідно додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 7/15 від 21.01.2015 відповідальною особою за здійснення правової допомоги визначено ОСОБА_3, право на зайняття адвокатською діяльністю якого підтверджено відповідним свідоцтвом та посвідченням адвоката (том І а.с. 154, 155).

Враховуючи надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову та складність справи, підготовлені адвокатом документи та неодноразова участь адвоката в судових засіданнях, господарський суд вважає наявними підстави для стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 6426,75 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ" (25014, м. Кропивницький, вул. Виставочна, 1Б, ідентифікаційний код 37097116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, прт-т. ОСОБА_7, 1В, офіс В, ідентифікаційний код 35571472) заборгованість за ОСОБА_6 про фінансовий лізинг № 00009079 від 02.12.2013, що складається з платежів за фактичний час користування в розмірі 14763,98 грн, а також 228,91 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, прт-т. ОСОБА_7, 1В, офіс В, ідентифікаційний код 35571472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ" (25014, м. Кропивницький, вул. Виставочна, 1Б, ідентифікаційний код 37097116) 6426,75 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Головуючий суддя В.В.Тимошевська

Суддя Л.С. Вавренюк

Суддя О. Б. Шевчук