Рішення

від 14.06.2017 по справі 344/8219/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/8219/16-ц

Провадження № 22-ц/779/865/2017

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.,

секретаря: Капущак С.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3

представників Івано-Франківської міської

стоматологічної поліклініки: ОСОБА_4 та

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, в обґрунтування якого вказувала, що відповідач на ґрунті неприязних відносин видав незаконний наказ №74-о/с від 19.04.2016 року про винесення їй догани за систематичне порушення трудової дисципліни. А у вересні 2016 року ОСОБА_2 пред'явила до відповідача інший позов про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки вважала, що підстав для її звільнення, передбачених п.3 ст.40 КЗпП України, у відповідача не було. Дані позови були об'єднані в одне провадження ухвалою суду від 30 вересня 2016 року. Посилаючись на незаконні дії відповідача, ОСОБА_2 просила визнати незаконними та скасувати накази №74-о/с від 19.04.2016 року та №137-о/с від 12.08.2016 року, поновити її на роботі на посаді лікаря-стоматолога-терапевта, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2016 року по дату ухвалення рішення, а також 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено визнати незаконним та скасувати наказ №137-о/с від 12 серпня 2016 року, поновити ОСОБА_2 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта, стягнути з Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки на користь ОСОБА_2 22 220,68 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, постановлено стягнути з Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки в дохід держави 551,20 грн судового збору, а на користь ОСОБА_2 1 000 грн витрат на правову допомогу. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення коштів за вимушений прогул в розмірі місячного платежу допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із даним рішенням суду в частині відмови у позовних вимогах про визнання незаконним та скасування наказу №74-о/с та відшкодування шкоди, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом першої інстанції, на думку апелянта, було зроблено висновки про наявність/відсутність графіків огляду учнів ліцею, зміст яких які суперечить один одному. Також позивач вважає необґрунтованим висновок суду про обов'язок працівника ознайомитись із посадовими обов'язками, оскільки ст. 29 КЗпП України такий обов'язок покладено на власника або уповноваженого ним органу. При цьому, зазначає представник ОСОБА_2, таке ознайомлення позивача не відбулось, оскільки у відповідача було відсутнє "Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1". Більш того, вказує представник апелянта, у даному "Положенні" не зазначено, що графік оглядів повинен бути погоджений і це не врегульовано жодним документом. Крім того, судом не було прийнято до уваги неприязні відносини, які склалися між нею та головним лікарем стоматологічної поліклініки ОСОБА_4, враховуючи при цьому неправдиві, на її думку, показання свідків, які є підлеглими вищезазначеного головного лікаря. За твердженням апелянта, не було враховано судом і те, що відповідач не забезпечував її в кабінеті ППЛ-№1 необхідними умовами та обладнанням, а акти, які складались головним лікарем поза межами ліцею містили неправдиву інформацію. ОСОБА_2 звертає увагу суду й на те, що дисциплінарне стягнення до неї було застосовано 19 квітня 2016 року, тобто після закінчення місячного терміну після виявлення дисциплінарних проступків. Також апелянт зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, не врахував ступінь її моральних переживань, а також те, що сума у 10 000 грн є мінімальною та оправданою оцінкою завданої шкоди. Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду в частині відмови у вищезазначених позовних вимогах скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині у повному обсязі.

З даним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не погоджується представник Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки. У апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. На думку апелянта, судом не було взято до уваги того, що позивач не представив жодних доказів, які б спростували її вину в допущенні трудової дисципліни, а висновок суду щодо неправомірності наказу про її звільнення з роботи ґрунтується лише на припущеннях. Також судом не було враховано лист директора Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею №1 від 11.05.2016 року, який спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що учні ліцею не звертались до неї за стоматологічною допомогою. Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що після накладення дисциплінарного стягнення позивач продовжувала допускати порушення вимог п.2.6. "Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1", що свідчить про систематичне порушення нею функціональних обов'язків. Апелянт також вважає помилковим висновок суду про те, що до працівника не може бути застосоване дисциплінарне стягнення за невиконання встановлених нормативів, оскільки позивач не виконувала наказ головного лікаря Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки №100-о/д від 30.12.2014 року, в якому було зазначено кількість умовних одиниць праці за зміну. Посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, представник Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник свою апеляційну скаргу з вищенаведених мотивів підтримали, апеляційну скаргу відповідача заперечили.

Представники Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки апеляційну скаргу поліклініки з наведених підстав підтримали, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечили.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення ОСОБА_2, її представника та представників відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні незаконним наказу 374-о/с від 19.04.2016 року про оголошення ОСОБА_2 догани за невиконання нею професійного обов'язку стосовно проведення заходів по організації профілактичних оглядів студентів ППЛ-№1 на перше півріччя 2016 року, вважав, що позивачка повинна була знати про цей обов'язок і специфіку його виконання у стоматологічному кабінеті ліцею, куди її було переміщено наказом головного лікаря міської стоматологічної поліклініки №60-о/д від 28.10.2015 року. Колегія суддів з цим висновком погоджується на підставі такого.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з липня 1998 року працювала на посаді лікаря-стоматолога терапевта Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки.

Пунктом 1.5 посадової інструкції лікаря-стоматолога терапевта Івано-Франківської МСП визначено, що робочим місцем лікаря-стоматолога терапевта є терапевтичний кабінет №3, №5 або кабінет на дільниці стоматологічної поліклініки, куди згідно п.1.6 цієї інструкції лікар-стоматолог терапевт періодично переміщується головним лікарем. З цією інструкцією, яка є чинною по даний час, ОСОБА_2, як й інші лікарі, була ознайомлена під розписку (том №1, а.с.17-18). Отже, ОСОБА_2 розуміла, що вона могла бути переміщена в кабінет на дільниці стоматологічної поліклініки, а тому повинна була бути підготовленою до того, що там є своя специфіка в організації роботи, яка деталізована у розділі 2 Положення про стоматологічний кабінет ППЛ-№1 від Івано-Франківської МСП . Слід зауважити, що ОСОБА_6 за наказом головного лікаря у 2015 році виконувала роботу на дільниці поліклініки - в стоматологічному кабінеті Івано-Франківського Вищого Художнього Професійного Училища - №3, а раніше - на інших дільницях стоматологічної поліклініки, що спростовує її посилання на незнання, не ознайомлення її з обов'язком стосовно складання графіків профілактичних оглядів студентів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в розділі 5 названої посадової інструкції зазначено, що лікар-стоматолог терапевт 1 кваліфікаційної категорії повинен знати, зокрема, державні законодавчі акти про охорону здоров'я населення та інші нормативні документи, які регламентують діяльність установ охорони здоров'я, основи організації стоматологічної допомоги населенню. Згідно розділу 2 інструкції лікар-стоматолог терапевт зобов'язаний, зокрема, брати участь у профілактичних оглядах та у проведенні санації організованих, неорганізованих та декретованих груп населення.

Названий обов'язок лікаря щодо організації обов'язкового своєчасного і кваліфікованого профілактичного медичного огляду учнів ліцею перш за все визначений ст.ст.16; 31; 34; 60; 66 Закону України Про основи законодавства України про охорону здоров'я . Цей обов'язок лікаря-стоматолога терапевта було відображено у відомчих нормативних актах Міністерства охорони здоров'я України, посадовій інструкції лікаря-стоматолога Івано-Франківської МСП, в Положенні про стоматологічний кабінет ППЛ-№1 від Івано-Франківської МСП , які теж ОСОБА_2 повинна була знати і виконувати. Слід зауважити, що після переміщення ОСОБА_2 на дільницю МСП - в стоматологічний кабінет Івано-Франківського ППЛ-№1 їй про цей обов'язок, тобто про необхідність складення і узгодження планів - графіків профілактичного огляду та санації студентів ліцею адміністрація поліклініки та відповідні комісії органів охорони здоров'я нагадували, про що зазначено, зокрема, в акті комісії МСП від 20.01.2016 року (том №1,а.с.74); в акті перевірки роботи стоматологічного кабінету в ІФППЛ - №1 комісією з участю заступника головного лікаря Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні від 19 квітня 2016 року (том №1, а.с.73). Однак, виконала вона це тільки 06 квітня 2016року, тобто більш як через два місяці, що відображено у відповідному листі до керівництва стоматологічної поліклініки директора ліцею (копія листа - том №1, а.с.79). При цьому ОСОБА_2 у графіку, складеному у квітні 2016 року, зазначила заходи, які повинні були бути проведені ще у лютому-березні 2016 року. Її твердження, що в дійсності графік профілактичного огляду було складено ще 10 березня 2016 року, об'єктивними документальними доказами не доведено. Наявність недоліків при веденні медичної документації та при проведенні диспансеризації учнів ІФ ППЛ -№1 лікарем ОСОБА_2 також було констатовано комісією Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА, якою 26 квітня 2016 року проводилось службове розслідування за зверненням самої ОСОБА_2 (довідка - а.с. 91-92). З наведеного вище випливає, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав правомірним наказ від 19.04.2016 року про оголошення ОСОБА_2 догани.

З висновком ж суду про обґрунтованість позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку, на думку колегії суддів, погодитись не можна, оскільки він суперечить дійсним обставинам справи.

Так, факт невиконання ОСОБА_2 встановлених норм виробітку (Умовні Одиниці Праці - УОП) в істотних розмірах протягом лютого-червня 2016 року підтверджено відповідними обліковими документами, які містяться в справі, результатами ревізії Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області. Звертає на себе увагу та обставина, що лікарем-стоматологом ОСОБА_2 згідно заповнених нею ж облікових документів про її роботу за січень-червень 2016 року, які містяться в справі, із лікувальних заходів студентам ліцею поставлено тільки декілька пломб.

Факт невиконання визначених норм праці ОСОБА_2 не заперечує, посилаючись на вину адміністрації поліклініки у незабезпеченні їй належних умов праці в стоматологічному кабінеті ліцею - №1.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними. По-перше, ОСОБА_2 після її переміщення в стоматологічний кабінет ІФ ППЛ-№1 із збереженням їй 0,75 ставки не подавала адміністрації поліклініки заяву про зменшення їй розміру ставки хоча б до 0,5 у зв'язку із неможливістю, на її думку, виконання на цьому робочому місці встановлених норм виробітку. По-друге, документально підтверджено, що лікар-стоматолог, який тривалий час працював у згаданому стоматологічному кабінеті до переміщення туди ОСОБА_2 постійно виконував визначені нормативи праці. Не було ніяких претензій щодо виконання УОП й до іншого лікаря-стоматолога, який по даний час виконує там роботу після звільнення ОСОБА_2 Ця обставина також доведена наявними в справі відповідними документальними доказами.

Посилання позивачки на те, що вона не могла виконувати свою роботу у зв'язку із відсутністю належного забезпечення стоматологічного кабінету обладнанням та матеріалами, спростовується актами перевірки відповідними комісіями від 30.12.2015 року, від 20.01.2016 року, від 23.02.2016 року, довідкою департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА від 26.04.2016 року (том №1, а.с.73-75; 91-92), іншими матеріалами та поясненнями допитаних свідків, які суд першої інстанції залишив без уваги. Так, в акті комісії від 30.12. 2015 року констатовано, що санітарно-технічний стан стоматологічного кабінету ліцею №1 задовільний, стоматологічна установка в робочому стані; зазначено тільки про необхідність ремонту або заміни пустира на повітрі. Однак, цей недолік у січні 2016 року було усунуто, що підтверджено документально. Іншим актом комісії від 23.02.2016 року підтверджено, що всі недоліки медичного обладнання усунуті, і рекомендовано ОСОБА_2 не шукати приводи до невиконання трудових обов'язків (том №1, а.с.75 на звороті). Сумнівів в об'єктивності названих доказів у колегії суддів не виникає.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 суміщає роботу на посаді лікаря-стоматолога терапевта державної стоматологічної поліклініки з роботою лікарем-стоматологом у своєму приватному кабінеті. Дану обставину в засіданні апеляційного суду позивачка визнала. Колегія суддів з цього приводу зауважує, що хоч таке суміщення ч.2 ст.21 КЗпП України не заборонено, однак воно повинно допускатись у тому випадку, коли належним чином виконуються трудові обов'язки у державній медичній установі. Із змісту ж рекламного оголошення належного позивачці приватного стоматологічного кабінету, де зі слів ОСОБА_2 працює тільки вона, видно, що прийом ведеться з 9 години до 20 години щодня крім суботи і неділі (копія рекламного оголошення - том №1, а.с.22). Не можна виключити, що ця обставина перешкоджала можливості ОСОБА_2 здійснювати стоматологічну практику на належному рівні в державній медичній установі, тобто у стоматологічному кабінеті ліцею. В цьому ж аспекті колегія суддів відзначає, що систематичне невиконання ОСОБА_2 без поважних причин своїх посадових обов'язків лікаря-стоматолога терапевта в стоматологічному кабінеті ліцею №1 могло бути пов'язано із тим, що нею заперечується законність її переміщення на дільницю. Однак, наказ про таке її переміщення не визнано незаконним, а тому вона була зобов'язана виконувати на цьому робочому місці всі обов'язки лікаря, визначені законодавством України, відомчими та локальними правовими актами та посадовою інструкцією.

На переконання колегії суддів, яке ґрунтується на досліджених матеріалах справи, саме невжиття ОСОБА_2 на визначеному їй робочому місці заходів стосовно організації обов'язкового медичного профілактичного огляду всіх студентів ліцею та допущена нею в подальшому бездіяльність призвели до невиконання встановленого чинним законодавством України професійного обов'язку лікаря охопити профілактичним медичним оглядом всіх студентів ліцею, провести санацію та лікування диспансерних хворих. Таким чином, систематичне і тривале невиконання ОСОБА_2 своїх трудових обов'язків призвело: по-перше, до зриву попередження стоматологічних захворювань неповнолітніх на ранніх стадіях та ненадання належної медичної допомоги студентам професійного ліцею, які у переважній більшості відносяться до соціально незахищених верств населення; по-друге, до невиконання без поважних причин встановлених у міській стоматологічній поліклініці норм виробітку (УОП) і як наслідок - до безпідставного отримання ОСОБА_2 у державній медичній установі коштів у значному розмірі в якості зарплати за січень-червень 2016 року, що підтверджено матеріалами перевірки Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області (висновок від 29.06.2016 року та наказ про результати ревізії від 18.07.2016 року - том №1, а.с.128; 194), іншими матеріалами, які містяться в справі. Приймаючи до уваги наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що адміністрація Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки вправі була звільнити ОСОБА_2 з роботи за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин.

У зв'язку із вище викладеним, колегія вважає, що суд першої інстанції в даній справі в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про накладення на неї догани та стягнення в її користь коштів у відшкодування моральної шкоди ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта згаданих висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення у зазначеній частині немає.

В іншій ж згаданій частині оскаржене рішення не являється законним і обґрунтованим, а тому у зазначеній частині воно не може бути залишено в силі. У цій частині є правові підстави для ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 218; 307; 309; 313,314; 316; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу представника Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2017 року в даній справі в частині: визнання незаконним і скасування наказу №137-о/с від 12 серпня 2016 року, виданого головним лікарем Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки, поновлення ОСОБА_2 на роботі і стягненні на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 22 220,68 грн, про звернення до негайного виконання рішення щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та в частині стягнення з Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки судового збору та витрат позивача на правову допомогу скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування наказу №137-о/с від 12 серпня 2016 року, виданого головним лікарем Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

Р.Й. Матківський