Рішення

від 20.02.2020 по справі 344/8219/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/8219/16-ц

Провадження № 2/344/1111/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Ковалюк І.П.

секретаря Караїм Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки про визнання незаконним та скасування наказу про догану, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, - визнано незаконним і скасовано наказ № 137-о/с від 12 серпня 2016 року Про звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_1 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, виданого головним лікарем Івано-Франківської МСП Семенів М.П. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря- стоматолога-терапевта Івано-Франківської МСП. Стягнуто з Івано - Франківської МСП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22 220, 68 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, апеляційна скарга представника Івано-Франківської МСП задоволена. Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2017 року в частині визнання незаконним і скасування наказу № 137-о/с від 12 серпня 2016 року, виданого головним лікарем Івано-Франківської МСП, поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 22 220,68 грн., про звернення до негайного виконання рішення щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та в частині стягнення з Івано-Франківської МСП судового збору та витрат на правову допомогу скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу № 137-о/с від 12 серпня 2016 року, виданого головним лікарем Івано-Франківської МСП, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року скасовано. Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2017 року в частині відмови про визнання незаконним і скасування наказу № 74-о/с від 17 квітня 2016 року про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди скасовано. Справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки про визнання незаконним і скасування наказу № 74-о/с від 17 квітня 2016 року про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2017 року залишено в силі.

15 жовтня 2019 року справа надійшла до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2020 року прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу № 74-о/с від 17 квітня 2016 року про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2020 року залучено до участі в справі правонаступника Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки - комунальне некомерційне підприємство Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради (ідентифікаційний код 43361465, місцезнаходження юридичної особи: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9).

Позивач подала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, суду надано клопотання, в якому просять розглянути справу без участі представника від КНП Міська стоматологічна поліклініка міської ради .

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на заяви сторін та з огляду на подання позивачем достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено що з липня 1998 року позивач ОСОБА_1 працювала в Івано-Франківській міській стоматологічній поліклініці на посаді лікаря-стоматолога терапевта першої категорії.

20.01.2016 року за розпорядженням головного лікаря ОСОБА_1 приступила до роботи в стоматологічному кабінеті ППЛ №1 від Івано-Франківської МСП.

Графік огляду учнів Івано-Франківського Професійного політехнічного ліцею подано ОСОБА_1 адміністрації училища 06.04.2016 року (а.с.152, т.1).

Наказом головного лікаря Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки №64-о/с від 19.04.2016року Про винесення догани ОСОБА_1 (а.с.9, т.1) за систематичне невиконання посадових обов`язків оголошено догану лікарю-стоматологу-терапевту стоматологічного відділення №2 ОСОБА_1 . Підставами накладення стягнення в наказі зазначено порушення нею п.2.6 Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1 від ІФ МСП та Посадової інструкції, а саме: протягом трьох місяців роботи в ліцеї лікарем ОСОБА_1 не складені, не затверджені і не погоджені графіки планових профілактичних оглядів студентів на І півріччя 2016року, у результаті чого не проведено стоматологом жодного лікувального заходу на січень-березень 2016року (а.с.9, т.1).

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно та точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 147 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця із дня його виявлення.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до п.2.6. Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1 від Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки передбачено обов`язок лікаря-стоматолога на ІІ етапі диспансеризації здійснювати огляд учнів, розподіл їх на групи, та, зокрема, складення графіку диспансерних оглядів із урахуванням груп.

Невиконання позивачем вимог пункту 2.6 Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1 розцінено як порушення позивачем трудової дисципліни й оголошено позивачеві догани наказом від 19 квітня 2016 року № 74-о/с. А суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачка повинна була знати про цей обов`язок і специфіку його виконання у стоматологічному кабінеті ліцею, куди її було переміщено наказом головного лікаря міської стоматологічної поліклініки №60-о/д від 28.10.2015 року. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Судом встановлено, що позивач не була обізнана із Положенням про стоматологічний кабінет ППЛ №1, невиконання вимог якого мало наслідком оголошення їй догани.

Тому, в цій частині позов є підставним і підлягає до задоволення.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України 2004 року).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в даному випадку затримку у виплаті середньомісячного заробітку при звільненні, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрема, полягає у фізичному душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст. 23 ЦК України).

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3,9) №4 від 31.03.1995року про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачка оцінює свої моральні страждання в 10000 грн., але достатніх доказів для висновку суду про такий розмір завданої їй моральної шкоди суду не надала.

З урахуванням вимог розумності, справедливості, вини відповідача у невиплаті позивачці заробітної плати та проведенні повного розрахунку в день звільнення, частковим визнання представником відповідача розміру моральної шкоди, доказів та пояснень позивачки наданих на підтвердження вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Виходячи з наведеного, керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, ст.ст. 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №74-о/с від 19.04.2016 року Про винесення догани ОСОБА_1 , виданий головним лікарем Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки Семенів М.П.

Стягнути із комунального некомерційного підприємства Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради (ідентифікаційний код 43361465, місцезнаходження юридичної особи: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 5 000, 00 моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2020 року.

Суддя Ковалюк І.П.