Постанова

від 30.05.2017 по справі 910/19663/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа№ 910/19663/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Гвоздецький А.М.;

від відповідача: Русскіна О.В.;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: Шевчук П.О.;

від третьої особи 3: Музичук Л.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. по справі №910/19663/16 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Автокапітал"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа 1 Публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобілебудівний завод"

третя особа 2 Національний банк України

третя особа 3 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії та

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Автокапітал"

третя особа 1 Національний банк України

третя особа 2 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа 3 Публічне акціонерне товариство "Запорізький

автомобілебудівний завод"

про визнання договору застави дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до місцевого суду з вимогами до Відповідача про: визнання недійсним договору застави №НКЛ-2019631/S5 від 24.10.2013р., укладеного між Позивачем та Відповідачем; припинення обтяження - заставу рухомого майна, що виникло на підставі договору застави №НКЛ-2019631/S5 від 24.10.2013р., укладеного між Позивачем та Відповідачем; зобов'язання Відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження, що виникло на підставі договору застави №НКЛ-2019631/S5 від 24.10.2013р., укладеного між Позивачем та Відповідачем і вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за такими параметрами: боржник: тип особи: юридична, Приватне акціонерне товариство "Автокапітал" (укр.), 31750520; вид обтяження: приватне обтяження; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано: 24.10.2013р. 19:43:30 за №13973937; підстава обтяження: договір застави, №НКЛ-2019631/S5, 24.10.2013р., АТ "Дельта Банк".

10.02.2017р. до місцевого суду Відповідач за первісним позовом в порядку ст.60 Господарського процесуального кодексу України подав зустрічну позовну заяву про визнання договору застави №НКЛ-2019631/S5 від 24.10.2013р. дійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. по справі №910/19663/16 позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що в порушення приписів ст.13 Закону України "Про заставу" договір застави укладено з недодержанням визначеної законодавством форми, а саме - за відсутності нотаріального посвідчення, а тому на підставі ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України такий договір є нікчемним. Місцевий суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору застави, з якими приписи ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання такого договору дійсним.

Також місцевий суд, враховуючи ст.41 Закону України Про заставу , дійшов висновку, що автомобілі не можуть бути предметом застави в якості товарів в обороті, оскільки специфіка режиму їх використання виключає можливість визначення автомобілів у їх сукупності із зазначенням лише їх родових ознак.

Місцевий суд звернув увагу на те, що на підставі норм ст.7, 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" внесення до Державного реєстру застав запису про предмет застави без достатньої його ідентифікації не створює виникнення прав за таким обтяженням у сторін, а оскільки предмет застави не ідентифікований, договір застави є нікчемним в силу закону, то вказаний договір не створює правові наслідки виникнення права застави.

Крім того, місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки Позивач довідався про порушення свого права в момент звернення стягнення на предмет застави 31.07.2015р.

Не погодившись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. по справі №910/19663/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки, на думку Відповідача, місцевим судом неправильно застосовано норми ст.41 Закону України Про заставу , оскільки додатком №1 до договору застави та балансовою довідкою б/н від 24.10.2013р. ідентифіковано товари в обороті. Також Відповідач зазначив, що договір застави відповідає вимогам законодавства, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2017р.

Розпорядженням від 18.05.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до свого провадження та призначено до розгляду на 18.05.2017р.

18.05.2017р. Третя особа 3 подала до суду письмові пояснення, в яких просила апеляційну скаргу Відповідача задовольнити.

18.05.2017р. Позивач подав до суду письмові пояснення, в яких просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. розгляд апеляційної скарги Відповідача відкладено на 30.05.2017р.

22.05.2017р. Третя особа 2 подала до суду письмові пояснення, в яких просила рішення місцевого суду скасувати, у задоволенні вимог Позивача відмовити.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін та Третіх осіб 2, 3, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

24.10.2013р. між Відповідачем та Третьою особою 1 було укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2019631, відповідно до п.1.1. якого Відповідач зобов'язується надавати Третій особі 1 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

24.10.2013р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір застави №НКЛ-2019631/S5, відповідно до п.1.1. якого Позивач передає Відповідачу в заставу у якості забезпечення виконання Третьою особою 1, ідентифікаційний код 25480917 своїх зобов'язань за договором кредитної лінії №НКЛ-2019631 від 24.10.2013р., укладеного між Відповідачем та Третьою особою 1, товари в обороті, перелік яких викладено в додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Предмет застави передається в заставу разом з усіма його приналежностями.

Згідно з п.1.1.1. договору предмет застави знаходиться за адресами, вказаними в додатку №1 до цього договору. Відповідно до п.1.2. договору право власності Позивача на предмет застави підтверджується балансовою довідкою від 24.10.2015р.

Відповідно до п.1.3. договору балансова вартість предмету застави згідно балансової довідки від 24.10.2013р. Позивача становить 102825874,00 грн. Згідно з п.1.3.1. договору за взаємною згодою сторін цього договору заставна вартість становить 102500000,00 грн.

Відповідно до п.2.1.7 договору визначено обов'язок Позивача у разі реалізації предмета застави або його частини змінити його іншим аналогічним за вартістю та якістю і таким, що задовольняє Відповідача, майном або (незалежно від строку) виконати зобов'язання за договором кредиту у повному обсязі на протязі трьох календарних днів з моменту реалізації предмету застави або його частини. Заміна товарів в обороті, що є предметом застави, здійснюється шляхом заміни їх іншими товарами такої ж або більшої вартості та такої ж або більшої якості, які фактично знаходяться у власності Позивача на момент такої заміни, без укладення додаткового договору до цього договору.

Відповідно до додатку №1 до договору у заставу передано товари, автомобілі Mersedes-Benz (Е-Класс, В-Класс, С-Класс, ML, Viano, Vito, S-Класс, GL, A-Класс, GLK, Axor, Actros, Sprinter, G-Класс) - 222 одиниці, балансовою вартістю 102825874 грн. Місцями зберігання автомобілів Mersedes-Benz зазначені підприємства, які розташовані в 15 різних областях України та АР Крим, адреси розміщення автомобілів вказані в даному додатку №1.

Відповідно до балансової довідки №б/н від 24.10.2013р. станом на 24.10.2013р. на балансі Позивача на бухгалтерських рахунках 2810, 2830 враховувались автомобілі Мерседес-Бенц загальною вартістю 102825874,13 грн. Згідно даної довідки визначено назву номенклатури (автомобіля), серійний номер, балансову вартість та адресу місцязнаходження автомобілів Мерседес-Бенц.

24.10.2013р. між Позивачем та Відповідачем підписано акт перевірки запасів, відповідно до якого при проведенні документарної перевірки розбіжностей та порушень не виявлено, інформація щодо моделі, номеру кузова, собівартості та місця зберігання автомобілів, що приймаються в заставу в якості товарів в обороті відповідає балансовій довідці по автомобілям Позивача станом на 24.10.2013р.

23.07.2014р. та 07.10.2014р. між Позивачем та Відповідачем підписано акт про перевірку наявності та стану заставного майна, у якому зазначено про відповідність наявної кількості товару та його балансової вартості згідно балансової довідки за договором застави.

Відповідно до запису 3 з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12.08.2015р. зазначено, що 24.10.2013р. на підставі договору застави зареєстровано обтяження, об'єктом якого є товари в обороті, а саме: автомобілі Mersedes-Benz (Е-Класс, В-Класс, С-Класс, ML, Viano, Vito, S-Класс, GL, A-Класс, GLK, Axor, Actros, Sprinter, G-Класс) - 222 одиниці, балансовою вартістю 102500000 грн.

31.07.2015р. на підставі розпорядження б/н від 29.07.2015р., виданого Відповідачем, останній звернув стягнення на предмет застави, визначений договором застави від 24.10.2013р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.219 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору.

Згідно з ст.40 Закону України "Про заставу" предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про заставу" договір застави товарів у обороті повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

З наведених норм права вбачається, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Його визнання судом дійсним можливо лише у випадку, коли нотаріальному посвідченню такого правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від волі сторони. У випадках, коли предметом застави є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений.

Як встановлено судом предметом застави спірного договору були автомобілі марки Mersedes-Benz у кількості 222 штуки. Спірний договір нотаріально посвідчений не був. Доказів, що його нотаріальному посвідченню перешкоджали обставини, які не залежали від волі сторони, суду не подано.

За вказаних обставин апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що спірний договір застави є нікчемним, а підстави для визнання його дійсним відсутні.

Також згідно з вказаним нормами права предметом застави товарів в обороті можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо, які індивідуалізовані шляхом зазначення їх знаходження у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні.

Як вбачається з матеріалів справи предметом застави за спірним договором були товари в обороті, а саме автомобілі марки Mersedes-Benz у кількості 222 штуки, які знаходились у 24 дилерів. При цьому, номери кузовів вказаних автомобілів, місцезнаходження у володінні або розташування кожного автомобіля у певного дилера у спірному договір зазначені не були.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що автомобілі є індивідуально визначеним майном, які не можуть бути предметом застави, як товар в обороті, оскільки їх заміна на аналогічні неможлива.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками.

Згідно з ст.43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються, зокрема, опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації. Обтяжувач має право вносити зміни до опису предмету обтяження.

З наведених норм вбачається, що внесення до Державного реєстру застав запису про предмет застави без достатньої його ідентифікації не створює виникнення прав за таким обтяженням у сторін. Тобто якщо опис обтяженого майна у Реєстрі обтяжень рухомого майна не містить ідентифікуючих ознак, то це обтяження за змістом ст.7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" недійсне.

Відповідно до запису 3 з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12.08.2015р. зазначено, що 24.10.2013р. на підставі договору застави зареєстровано обтяження, об'єктом якого є товари в обороті, а саме: автомобілі Mersedes-Benz (Е-Класс, В-Класс, С-Класс, ML, Viano, Vito, S-Класс, GL, A-Класс, GLK, Axor, Actros, Sprinter, G-Класс) - 222 одиниці, балансовою вартістю 102500000 грн. Проте, запис не містить майна за родовими ознаками та ідентифікаційних ознак (тип, модель, рік виготовлення, колір, об'єм двигуна, повна маса, VIN-код) об'єкту обтяження.

Оскільки предмет застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не ідентифікований, а договір застави є нікчемним в силу закону, то вказаний договір не створює правові наслідки виникнення права застави.

Згідно з п.24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.07.2004р. №830, після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відповідно до п.5 Порядку державна реєстрація обтяження рухомого майна може проводитися будь-яким реєстратором.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що позовні вимоги про припинення обтяження та про зобов'язання Відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача про пропущення Позивачем строків позовної давності, оскільки Позивач знав про можливе порушення свого права з моменту укладення договору 24.10.2013р, проте звернувся до суду з позовом лише 10.11.2016р.

Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом Позивачем та Відповідачем 24.10.2013р. був підписаний договір застави, який в силу закону є нікчемним, з підстав відсутності його нотаріального посвідчення, відповідно не створював для його сторін жодних прав та обов'язків. Про це сторонам даного договору було відомо, відповідно вони усвідомлювали, що жодних прав та обов'язків за цим договором вони не мають.

Отже, довід Відповідача про початок перебігу строку позовної давності з дня підписання договору 24.10.2013р є помилковим, оскільки на той час ніякого порушення прав Позивача не відбувалось, оскільки ці права ще не виникли. Разом з тим, коли Відповідач 29.07.2015р. звернув стягнення на майно Позивача за нікчемним договором відтоді були порушені права власності Позивача на це майно.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що права та законні інтереси Позивача у даному випадку були порушені саме в момент звернення стягнення на предмет застави 31.07.2015р. за нікчемним правочином, а тому строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного правочину недійсним не сплив.

Також як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2017р. до місцевого суду Відповідач за первісним позовом в порядку ст.60 Господарського процесуального кодексу України подав зустрічну позовну заяву про визнання договору застави №НКЛ-2019631/S5 від 24.10.2013р. дійсним.

Згідно з ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Правовий аналіз ст.220 Цивільного кодексу України свідчить про те, що, по-перше, дійсним можна визнати лише укладений договір, а по-друге, суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до п.13 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.

Відповідно до п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням правочинів, які піддягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219, 220 ЦК України), господарські суди повинні з'ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений.

Згідно з ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 Господарського кодексу України правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених ч.2 ст.219 і ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів.

Як вірно встановлено місцевим судом, враховуючи те, що предметом договору застави №НКЛ-2019631/S5 від 24.10.2013р. є транспортні засоби, такий договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про заставу".

Проте, як стверджує Відповідач, під час підготовки до укладення договору застави останній перевіряв його на відповідність чинному законодавству та виявив, що його необхідно нотаріально посвідчити, що підтверджується зауваженнями юридичного департаменту Відповідача, проте Позивач ухилився від нотаріального посвідчення договору.

Як вірно встановлено місцевим судом, вказані пояснення Відповідача щодо ухилення Позивача від нотаріального посвідчення договору є необгрунтованими, оскільки в порушення вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України вони не підтверджені жодними належними доказами.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду стосовно того, що матеріали справи не містять жодних належних доказів ухилення Позивача від нотаріального посвідчення договору, а тому в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. по справі №910/19663/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. по справі №910/19663/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко