Ухвала

від 14.06.2017 по справі 810/2384/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2384/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області Степанець Ірини Вікторівни про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області Степанець І.В. (далі - Відповідачі, державний реєстратор) у якому просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора про винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14232099 від 04.07.2014 року по земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14232099 від 04.07.2014 року винесене державним реєстратором.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2013 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

18.04.2016 позивачем було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з якої вбачається що 04.07.2014 слідчим СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Волинцем С.В. (діла по тексту - слідчий) винесено постанову якою заборонено вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1.

Так, 04.07.2014 державним реєстратором Васильківського міскрайонного управління юстиції Київської області Степанець Іриною Вікторівною (далі по тексту - державний реєстратор) на підставі вищезазначеної постанови слідчого винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, індексний номер 14232099 (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Вказані обставини зумовили позивача звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором правомірно прийнято рішення щодо реєстрації обтяжень нерухомого майна земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, оскільки постанова слідчого від 04.07.2014 про заборону вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням вказаної земельної ділянки є чинною.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні відносини регулюються Конституцією України та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі по тексту - Закон № 1952-ІV) у редакції чинній на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 4 Закону № 1952-ІV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 19 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:

1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;

2) рішень судів, що набрали законної сили;

3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;

4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;

5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;

7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом

Тобто, державна реєстрація обтяжень здійснюється, зокрема, на підставі інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом. Законодавцем визначено розширений перелік документів на підставі яких державний реєстратор може вчинити реєстраційну дію.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова слідчого СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Волинця С.В. від 04.07.2014 про заборону вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 відноситься до переліку підстав для державної реєстрації обтяжень.

Між тим, ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких, державний реєстратор може відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Правовими положеннями ч.4 ст. 24 Закону № 1952-IV, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що державний реєстратор, отримавши постанову слідчого від 04.07.2014 про заборону вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, не мав законних підстави для відмови у державній реєстрації обтяжень зазначеної земельної ділянки.

Крім того, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання позивача на той факт, що постанова слідчого від 04.07.2014, якою заборонено вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, є протиправною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви слідує, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з протиправними, на думку позивача, діями слідчого СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області Волинця Владислава Сергійовича по винесенню постанови про заборону вчиняти дії від 04.07.2014 року по земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Так, у матеріалах адміністративної справи міститься копія ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2016 №362/2934/16-к, якою було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна (земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1), що належить ОСОБА_2 і який не є учасником кримінального провадження № 12014110140000751, оскільки арешт на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 в порядку статей 170-173 КПК України не накладався (а.с.22).

Натомість, постанова слідчого від 04.07.2014 була прийнята в порядку Кримінально-процесуального кодексу України в рамках кримінального провадження, а імперативний припис ст. 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства та давати оцінку діям слідчого, а також прийняття ним рішень.

Разом з тим, позивачем не надано, а в матеріалах справи не міститься, доказів, які б підтверджували протиправність прийняття постанови слідчого СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Волинця С.В. від 04.07.2014, а отже вказана постанова не є скасованою в судовому порядку та є чинною на момент розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи приходить до висновку, що в даному випадку, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної реєстраційної дії відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.