Постанова

від 13.12.2019 по справі 810/2384/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №810/2384/16

адміністративне провадження №К/9901/16317/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №810/2384/16

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області Степанець Ірини Вікторівни про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Панової Г.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Кобаля М.І., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області Степанець Ірини Вікторівни та слідчого Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Волинця Владислава Сергійовича, в якому просив:

- визнати протиправними дії слідчого СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області Волинця Владислава Сергійовича по винесенню постанови про заборону вчиняти дії від 04.07.2014 по земельній ділянці за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Степанець Ірини Вікторівни Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київській області про винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14232099 від 04.07.2014 по земельній ділянці за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підприємницька;

- скасувати постанову Слідчого СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області Волинця Владислава Сергійовича про заборону вчиняти дії від 04.07.2014 по земельній ділянці за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підприємницька;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14232099 від 04.07.2014, винесене державним реєстратором Степанець Іриною Вікторівною Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київській області.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18.04.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отримав інформаційну довідку щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підприємницька власником якої він є, та дізнався, що слідчим СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Волинцем С.В. 04.07.2014 винесено постанову, якою заборонено вчиняти будь-які дії, пов`язані, зокрема, з відчуженням земельної ділянки за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008. На підставі вказаної постанови державним реєстратором Васильківського міскрайонного управління юстиції Київської області Степанець Іриною Вікторівною 04.07.2014 винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008, індексний номер 14232099. Вважаючи, що спірні постанова та рішення порушують його права як власника землі, оскільки ним 20.12.2013 було придбано у ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до слідчого Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Волинця Владислава Сергійовича.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що 20.12.2013 позивач придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

18.04.2016 позивачем було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підприємницька.

З вказаної довідки вбачається що 04.07.2014 слідчим СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Волинцем С.В. винесено постанову якою заборонено вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням земельних ділянок, зокрема ділянки за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008.

04.07.2014 державним реєстратором Васильківського міскрайонного управління юстиції Київської області Степанець Іриною Вікторівною на підставі постанови слідчого винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження на земельну ділянку за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008, індексний номер 14232099.

Не погоджуючись з діями державного реєстратора та прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення відсутністю порушення державним реєстратором вимог чинного законодавства під час реєстрації обтяжень нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підприємницька.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач через свого представника оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, переглянув судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що в цьому випадку позивач звернувся до суд за захистом свого права власності на спірну земельну ділянку.

Зі змісту позовної заяви слідує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з протиправними, на думку позивача, діями слідчого СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області Волинця Владислава Сергійовича по винесенню постанови про заборону вчиняти дії від 04.07.2014 по земельній ділянці за кадастровим номером 3221455300:03:004:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підприємницька.

Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо права власності на земельну ділянку та постанова від 04.07.2014 свідчого, яка була прийнята в порядку Кримінально-процесуального кодексу України в рамках кримінального провадження, а імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства та давати оцінку діям слідчого, а також прийняття ним рішень.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Таким чином, спір у даній справі в частині вимог, пред`явлених до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області та начальника цього відділу - не є публічно-правовим, оскільки має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року- скасувати.

Провадження в адміністративній справі №810/2384/16 - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду