Ухвала

від 13.06.2017 по справі 820/612/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 р.Справа № 820/612/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. по справі № 820/612/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0002311403 від 21.11.2016 та №0000101411 від 02.02.2017.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2017р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Інсайт" задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0002311403 від 21.11.2016 та № 0000101411 від 02.02.2017. Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області (код 39599198) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Інсайт" (код 38494270) сплачений судовий збір в сумі 91427грн. 53 коп.

Головне управління ДФС у Харківській області, не погодившись з даним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено виїзну планову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інсайт , код ЄДРПОУ 38494270, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт № 482/20-40-14-03-08/38494270 від 23.08.2016.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Виробниче підприємство Інсайт вимог п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 2 666 916 грн.; п.198.1, 198.3 п.198.6. ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 ПКУ занижено ПДВ до сплати в сумі 2963240 грн., в т.ч. за січень 2015 року в сумі 254 573 грн., за квітень 2015 року в сумі 167 420 грн., за червень 2015 року в сумі 384 387 грн., за липень 2015 року в сумі 827 613 грн., за серпень 2015 року в сумі 35 336 грн., за вересень 2015 року в сумі 290 930грн. за жовтень 2015 року в сумі 382 357 грн., за грудень 2015 року 620 624 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючими органом винесено податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 :

-№ 0002301403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2666916,00 грн.;

- № 0002311403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4444860,00 грн., з яких: основний платіж - 2963240 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1481620 грн.

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 № 0002301403 та № 0002311403.

Рішенням про результати розгляду скарги № 1511/6/99-99-11-01-01-25 від 25.01.2017 Державною фіскальною службою України скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 № 0002301403 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь ТОВ Аквіт компані , ТОВ Поллі - плюс , ТОВ Аледор - торг , ТОВ Фармафлекс , ТОВ Дімекс про , ТОВ Індіго компані , ТОВ Равена плюс та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за період 2015 року, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.11.2016 № 0002311403 залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

На підставі рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги № 1511/6/99-99-11-01-01-25 від 25.01.2017, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 02.02.2017 № 0000101411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1650308,00 грн.

Підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугувало те, що позивачем до перевірки не надано документів щодо фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Аквіт компані , ТОВ Поллі - плюс , ТОВ Аледор - торг , ТОВ Фармафлекс , ТОВ Дімекс про , ТОВ Індіго компані , ТОВ Равена плюс а ні товарно- транспортних накладних, а ні актів виконаних робіт про надані автомобільні послуги, а ні будь - яких інших підтверджуючих факт транспортування первинних, банківських, бухгалтерських документів (авансові звіти про використання готівки, чеки про проїзд транспортом загального користування, або чеки на придбання ГСМ для здійснення перевезень на потреби підприємства, тощо, у зв'язку з вищенаведеним, операції по транспортуванню товарів неможливо підтвердити, стосовно врахування реального часу, здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання. Крім того, посилаєте на інформаційні довідки, отримані від інших податкових органів, в яких вказано про нереальність господарських операцій , проведених контрагентами позивача . Також, вказує на внесення до ЄДР записів по кримінальним провадженням стосовно посадових осіб контрагентів. Також, встановлено дефектність первинних документів в частині оформлення (відсутність обов'язкових реквізитів), відсутність документів по транспортуванню, відсутність підтвердження фактів (законного джерела) походження товарів, відсутність в актах виконаних робіт за ф. КБ - 2 одиниць виміру та обсягів виконаних робіт, що унеможливлює визначити дійсний об'єм виконаних робіт, правильність списання матеріальних ресурсів , та як наслідок правильність формування понесених у зв'язку з цим витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що позивачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства сформовано зобов'язання з податоку на прибуток та включено до складу податкового кредиту за перевірений період суми ПДВ за належно оформленими податковими накладними по господарським операціям з ТОВ Аквіт компані , ТОВ Поллі - плюс , ТОВ Аледор - торг , ТОВ Фармафлекс , ТОВ Дімекс про , ТОВ Індіго компані , ТОВ Равена плюс .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. 134.1.1. статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Матеріали справи свідчать , що товариство аозивача здійснює наступні види економічної діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля металами та металевими рудами, діяльність у сфері архітектури, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, демонтаж (розбирання) машин і устаткування, будівництво залізниць і метрополітену.

TOB Виробниче підприємство Інсайт у свої господарській діяльності поміж іншим здійснює діяльність у сфері архітектури, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Для роботи у зазначених сферах Товариством у 2013 році була отримана ліцензія (серія АЕ №279765) на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а саме: будівельні та монтажні роботи (розробка ґрунтів, улаштування ґрунтових споруд, зведення металевих конструкцій, зведення збірних бетонних та залізобетонних конструкцій, зведення монолітних бетонних, залізобетонних та армоцементних конструкцій, зведення кам'яних та армокам'яних конструкцій, монтаж інженерних споруд), будівництво транспортних споруд (залізничних колій).

У 2015 році TOB Виробниче підприємство Інсайт за договором підряду здійснювало комплекс роботі з капітального ремонту залізничної колії за адресою Миколаївське відділення ПАТ САН ІнБев Україна , м. Миколаїв, вул. Янтарна, 320 та здійснювало роботи по будівництву під'їзних залізничних шляхів TOB Мало-Кохнівський Кар'єр за адресою Полтавська обл., м. Кременчуг, вул. Ярмарочна, 15.

Для здійснення прийнятих на себе обов'язків в перевіряємий період підприємство позивача уклало господарські договори на поставку товарів із постачальниками - TOB AKBIT КОМПАНІ , TOB ПОЛЛІ-ПЛЮС , TOB АЛЕДОР-ТОРГ , TOB ФАРМАФЛЕКС , TOB ДІМЕКС-ПРО та TOB РАВЕНА ПЛЮС , а також Товариством залучено підрядників TOB ДІМЕКС-ПРО та TOB ІНДІГО КОМПАНІ .

Так , між позивачем та TOB Аквіт компані укладено договір від 25.02.2015 № 25-02/15, за яким Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії . Сума договору визначається як загальна сума вартості товару, зазначеної у Додаткових угодах до Договору. Умовами поставки (пп.5.1 п.5 договору) передбачено, що пунктом поставки Товару за даним Договором є місце, зазначене Покупцем у Додаткових угодах до Договору.

В підтвердження виконання умов договору надані видаткові накладні № АК-010402 від 01.04.15, № АК-010401 від 01.04.15, № АК-010403 від 01.04.15, № АК-030601 від 03.06.15, № АК-180601 від 18.06.15, № АК-180602 від 18.06.15, № АК-180603 від 18.06.15, № АК-180604 від 18.06.15, № АК-250601 від 25.06.15, № АК-260602 від 25.06.15, № АК-171201 від 17.12.15, № АК-171202 від 17.12.15, № АК-171203 від 17.12.15, № АК-171204 від 17.12.15, № АК-171205 від 17.12.15, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за квітень 2015 p., за червень 2015 p., за грудень 2015 р.; податкові накладні №1 від 01.04.15, №2 від 01.04.15, №3 від 01.04.15, №3 від 03.06.15, №94 від 18.06.15, №95 від 18.06.15, №109 від 18.06.15, №110 від 18.06.15, №146 від 25.06.15, №171 від 25.06.15, №48 від 17.12.15, №49 від 17.12.15, №50 від 17.12.15, №51 від 17.12.15, №52 від 17.12.15, платіжне доручення №816 від 08.04.15, №831 від 14.04.15, №844 від 17.04.15, №85 від 02.06.15, №84 від 02.06.15, №88 від 03.06.15, №90 від 04.06.15, №91 від 04.06.15, №92 від 04.06.15, №126 від 19.06.15, №27 від 09.12.15, №68 від 25.12.15, №69 від 25.12.15, №8 від 30.12.15

Між позивачем та TOB Поллі - плюс укладено договір від 27.04.2015 № 27-04/15, за яким Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії. Сума договору визначається як загальна сума вартості Товару, зазначеної у Додаткових угодах до Договору. Умовами поставки (пп.5.3 п.5 договору) передбачено, що пунктом поставки Товару за даним Договором є склад Покупця або інше місце, зазначене Покупцем у заявці.

В підтвердження виконання умов договору надані видаткові накладні №ПП-201001 від 20.10.15, №ПП-201002 від 20.10.15, №ПП-261001 від 26.10.15, №ПП-271001 від 27.10.15, №ПП-151204 від 15.12.15, №ПП-151205 від 15.12.15, №ПП-151206 від 15.12.15, №ПП-151207 від 15.12.15, оборотно-сальдові відомість по рахунку 631 за жовтень 2015 p., грудень 2015 р.; податкові накладні №68 від 20.10.15, №65 від 20.10.15, №90 від 26.10.15, №97 від 27.10.15, №130 від 15.12.15, №131 від 15.12.15, №132 від 15.12.15, №133 від 15.12.15, платіжне доручення №103 від 01.12.15, №102 від 01.12.15, №66 від 25.12.15, №67 від 25.12.15, 10 від 30.12.15.

Між позивачем та TOB Аледор - торг укладено договір від 28.10.2014 № 28-10/14, за яким Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії.Умовами поставки (пп.5.3 п.5 договору) передбачено, що пунктом поставки Товару за даним Договором є склад Покупця або інше місце, зазначене Покупцем у заявці .

В підтвердження виконання умов договору надані видаткові накладні №АТ-090102 від 09.01.15, №АТ-090101 від 09.01.15, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за січень 2015 p., податкові накладні №28 від 09.01.15,№27 від 09.01.15, банківські виписки від 21.01.15, від 22.01.15, від 12.01.15, від 13.01.15.

Між позивачем та TOB Фармафлекс укладено договір від 29.10.2014 № 29-10/14, за яким Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії. Сума договору визначається як загальна сума вартості Товару, зазначеної у Додаткових угодах до Договору. Умовами поставки (пп.5.3 п.5 договору) передбачено, що пунктом поставки Товару за даним Договором є склад Покупця або інше місце, зазначене Покупцем у заявці. Також, укладено договір від 03.11.2014 № 03-11/14, за яким Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії. Сума договору визначається як загальна сума вартості Товару, зазначеної у Додаткових угодах до Договору. Умовами поставки (пп.5.3 п.5 договору) передбачено, що пунктом поставки Товару за даним Договором є склад Покупця або інше місце, зазначене Покупцем у заявці.

В підтвердження виконання умов договору надані видаткова накладна №ФФ-090103 від 09.01.15, Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за січень 2015 p., Податкова накладна №34 від 09.01.15, Банківські виписки від 14.01.15, від 15.01.15, від 19.01.15, від 21.01.15, від 22.01.15

Між позивачем та TOB Дімекс -Про укладено договір від 05.01.2015 № 05-01/15, за яким Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії. Сума договору визначається як загальна сума вартості Товару, зазначеної у Податкових угодах до Договору. Умовами поставки (пп.5.3 п.5 договору) передбачено, що пунктом поставки Товару за даним Договором є склад Покупця або інше місце, зазначене Покупцем у заявці. Також, укладено договір від 03.06.2015 № 03 - 06/15, за яким Субпідрядник зобов'язується за дорученням Генпідрядника і за його рахунок виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, а Генпідрядник зобов'язується у встановленому порядку прийняти зазначені роботи й оплатити Субпідряднику їх вартість. Сума договору визначається як загальна сума вартості робіт, зазначеної у Додаткових угодах (пп.2.1 п.2 договору). Субпідрядник зобов'язується цілком завершити будівництво і здати готовий об'єкт Генпідряднику в строк до 31 грудня 2015 року. Крім того , укладено договір від 08.06.2015 № 08 - 06/15, за яким Субпідрядник зобов'язується за дорученням Генпідрядника і за його рахунок виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, а Генпідрядник зобов'язується у встановленому порядку прийняти зазначені роботи й оплатити Субпідряднику їх вартість. Сума договору визначається як загальна сума вартості робіт, зазначеної у Додаткових угодах (пп.2.1 п.2 договору). Субпідрядник зобов'язується цілком завершити будівництво і здати готовий об'єкт Генпідряднику в строк до 31 грудня 2015 року.

В підтвердження виконання умов договору надані довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2015 р., акт виконаних підрядних робіт №1 від 17.06.15, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2015 р.,акт виконаних підрядних робіт №1 від 18.06.15, видаткові накладні №ДП-230702 від 23.07.15, №ДП-230701 від 23.07.15, податкові накладні №144 від 18.06.15, №133 від 17.06.15, №213 від 23.07.15, №214 від 23.07.15, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за червень-липень 2015 р., платіжні доручення №175 від 09.07.15, №180 від 14.07.15,

Між позивачем та TOB Індіго компані укладено договір від 18.05.2015 № 18-05/15, за яким Субпідрядник зобов'язується за дорученням Генпідрядника і за його рахунок виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, а Генпідрядник зобов'язується у встановленому порядку прийняти зазначені роботи й оплатити Субпідряднику їх вартість.

В підтвердження виконання умов договору надані довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2015 р. від 06.06.15, акти виконаних підрядних робіт №1 від 03.06.15, №2 від 04.06.15, №3 від 05.06.15, №4 від 08.06.15, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за червень 2015 р.,податкові накладні №66 від 03.06.15, №71 від 04.06.15, №74 від 05.06.15, №77 від 08.06.15,

Між позивачем та TOB Равена плюс укладено договір від 10.02.2015 № 10-02/15, за яким Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії.

В підтвердження виконання умов договору надані видаткові накладні №РП-150701 від 15.07.15, №РП-130701 від 13.07.15, №РП-060702 від 06.07.15, №РП-060701 від 06.07.15, №РП-130702 від 13.07.15, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за червень-липень 2015 р., податкові накладні №200 від 06.07.15, №201 від 06.07.15, №264 від 13.07.15, №265 від 13.07.15, №292 від 15.07.15, платіжні доручення №181 від 14.07.15, №202 від 21.07.15, №206 від 23.07.15, №217 від 28.07.15.

Для ведення ефективної господарської діяльності TOB ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ уклало з ПАТ Українське ремонтно-будівельне підприємство ШЛЯХ два договори оренди.

За договором оренди №130 від 01.03.2014 Орендодавець ПАТ УРБП ШЛЯХ передає Орендарю - TOB ВП ІНСАЙТ в оплатне строкове користування земельну ділянку загальною площею 3211 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Плиткова, 12 для промислових потреб. В подальшому відповідно до Додаткової угоди №2 до зазначеного договору площу орендованої земельної ділянки було збільшено до 7211 кв.м.

За договором оренди №131 від 01.03.2014 Орендодавець ПАТ УРБП ШЛЯХ передає Орендарю - TOB ВП ІНСАЙТ в оплатне строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 74,2 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Плиткова, 12 у якості офісного приміщення, а також для складських та побутових потреб. В подальшому відповідно до Додаткової угоди №2 від 01.02.2015 до зазначеного договору площу орендованого нежитлового приміщення було збільшено до 168,2 кв.м.

Таким чином, у товариства позивача були наявні площі для зберігання придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Предметом договорів поставки були матеріали верхнього будування колії.

Відповідно до положень п.5.2-5.4 даних договорів товари поставлялись силами постачальників на склад TOB ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ чи інше місце, що уточнювалося додатково при замовленні. Товари, що надходили на ім'я Товариства обліковувались відповідно до вимог чинного законодавства та були внесені до відомостей бухгалтерського обліку.

Для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт TOB ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ уклало із ПАТ УРБП ШЛЯХ договір оренди №02-01/13 від 02.12.2013, згідно із положеннями якого Товариство отримало в оренду козловий кран за адресою м. Харків, вул. Плиткова, 12.

В той же час для мінімізації витрат на переміщення ТМЦ придбані товари за домовленістю між сторонами при необхідності надходили безпосередньо на будівельні майданчики, на яких TOB "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ" виконувало підрядні роботи.

Так придбані за договором № 05-01/15 від 05.01.15 та поставлені TOB ДІМЕКС-ПРО матеріали верхнього будування колії були в подальшому реалізовані компанії LAFARGE CIMENT (MOLDOVA) SA за контрактом №15-06-142 від 30.06.2015.

Придбані у січні за договором №28-10/14 від 28.10.14 у TOB АЛЕДОР-ТОРГ та за договором №03-11/14 від 03.11.14 у TOB ФАРМАФЛЕКС матеріали були поставлені на склад TOB Виробниче підприємство Інсайт та використовувались для виготовлення ренованої рейкошпальної решітки, що була реалізована ТОВ з іноземними інвестиціями ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС за договором №01/09/1 від 01.09.2014 та TOB ECK за договором №19122014 від 19.12.2014 p. , а також були реалізовані TOB ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС на підставі рахунку-фактури №118 від 16.12.2014 р.

ж

Товаро-матеріальні цінності, придбані в квітні, червні та грудні 2015 року у TOB AKBIT КОМПАНІ реалізовані КП Міськелектротранс за договором №09-04/04 від 09.04.2015, а також використані під час виконання підрядних робіт у ПАТ САН ІН БЕВ Україна , на Малокахновському кар'єрі та за договором з КП МІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС .

Придбані у жовтні та грудні 2015 року в TOB ПОЛЛІ ПЛЮС матеріали верхнього будування колії були реалізовані ПП ГІДРОПРИЛАД за того ТМЦ використовувались для виготовлення ренованої рейкошпальної решітки для КП Міськелектротранс та під час виконання робіт за договором №02-10/15 від 02.10.15 з TOB ШАКУР .

Стосовно доводів апелянта з посиланням на те , що основний договір укладено товариством позивача із ПАТ САН ІнБев Україна пізніше ніж договір субпідряду з ТОВ Дімекс-Про , то основний договір , який укладено позивачем із ПАТ САН ІнБев Україна 17.06.2015р. є тендерним, тому на початок місяця вже було відомо про наявність та об'єм робіт за цим договором, а тому товариство змогло попередньо укласти договір субпідряду з ТОВ Дімекс-Про , виконання якого вже здійснювалось після підписання основного договору . Виконання робіт проведено дійсно за один день, що підтверджується актом, оскільки за умовами договору контрагент позивача виконує підготовчі роботи.

Посилання апелянта на те , що копії платіжних доручень не завірені банком , є безпідставними , оскільки податковим органом при проведенні перевірки були досліджені виписки банку, про що відображено в акті (а.с. 23 т.1).

Щодо осіб, які отримували товар за договорами поставки від імені TOB ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ , то згідно із первинними документами поставлений контрагентами товар отримували директор TOB ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ Курбатов Євген Юрійович та головний інженер Кривошей Олексій Вікторович.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про господарські товариства директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами та має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Таким чином, директор товариства з обмеженою відповідальністю в цілому має повноваження на представництво інтересів товариства без довіреності, а отже даний документ для отримання товару йому не потрібен.

За ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За ч.І ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Для отримання ТМЦ Кривошеем Олексієм Вікторовичем директором Товариства на його ім'я були виписані довіреності (№9 від 06.01.15, №8 від 06.01.15, №50 від 03.06.15, №25 від 10.03.15), які за результатом господарських операцій були передані контрагентам.

З досліджених у судовому засіданні копій видаткових накладних судом встановлено, що вони відповідають вимогам, передбаченим ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки містять всі необхідні обов'язкові реквізити, підписані представниками сторін договору.

Надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Таким чином, товарно-матеріальні цінності, що були придбані у спірних господарських операціях, в подальшому були реалізовані третім особам або іншим чином використані у господарській діяльності товариства. Тобто дійсність та реальність господарських взаємовідносин із контрагентами TOB Виробниче підприємство Інсайт , щодо яких у контролюючого органу виникли безпідставні нарікання, окрім усіх необхідних первинних документів, складених безпосереньо щодо здійснення даних операцій, підтверджуються відомостями бухгалтерського обліку, банківськими виписками та платіжними дорученнями товариства, а також пакетом первинної документації щодо подальшого використання та реалізації ТМЦ у господарській діяльності TOB Виробниче підприємство Інсайт

Щодо посилань податкового органу стосовно відсутності товарно-транспортних накладних як на доказ нереальності господарських операцій, то відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом для взаємовідносин з перевезення ТМЦ. В той же час між ТОВ Виробниче підприємство Інсайт та його контрагентами існували взаємовідносини з поставки товарів та будівельного підряду, а отже товарно-транспортні накладні не є первинними документами для даних господарських відносин.

Як вбачається із ухвали Вищого адміністративного суду України по справі К/800/32766/14 від 24 листопада 2014 року для формування витрат та податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно- транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару. Аналогічну позицію висловив ВАС України і в ухвалі від 06 квітня 2016 року по справі К/800/63317/14.

Разом із тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

З наданих документів вбачається факт передачі, отримання, використання та взаємних розрахунків за роботи за договорами, укладеними між позивачем, та його контрагентами, що підтверджено наведеними вище первинними документами.

При укладанні та виконанні згаданих вище договорів дії господарюючих суб'єктів були направлені на реальне настання юридичних наслідків за укладеними правочинами.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Відповідно до вимог ст.183 Податкового Кодексу України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані як платники ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

Щодо посилання контролюючого органу про відсутність у актах виконаних робіт (за формою КБ-2) одиниць виміру та обсягів виконаних робіт, що унеможливлює визначити дійсний об'єм виконаних робіт, правильність списання матеріальних ресурсів, та, як наслідок правильність понесених у зв'язку з цим витрат, колегія суддів зазначає , що в усіх актах виконаних будівельних робіт, що були складені між TOB Виробниче підприємство Інсайт та його субпідрядниками - TOB ДІМЕКС ПРО та TOB ІНДІГО КОМПАНІ зазначено як одиниці виміру так і обсяг усіх виконаних робіт, як це передбачено у примірній формі КБ-2в.

Недоліки, з урахуванням інших наданих документів, в підтвердження здійснення операцій, не можуть бути підставою для висновку суду що угоди є нереальними.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Щодо посилання відповідача на внесення до ЄДР записів по кримінальним провадженням стосовно посадових осіб контрагентів позивача, то колегія суддів зазначає, що наявність цих записів не містять переліку підприємств , якими вчинено ухилення від сплати податків, укладання фіктивних правочинів, висновки відносно правочинів з позивачем відсутні. З даних записів не вбачається встановлення факту нереальності господарських операцій позивача, зокрема операцій з якими податковий орган пов'язує нарахування. Наявність зазначених записів жодним чином не свідчить, що всі господарські операції ,які були укладені підприємством позивача з контрагентами відносно засновників яких внесено записи, є нереальними.

Відповідно до ст. 72 КАС обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з приписами ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд зазначає про те, що за умови дослiджених первинних документiв та обставин (наступний продаж придбаного товару), якi у їх сукупностi свiдчать про фактичний рух активiв iз урахуванням дiлової мети такого руху у межах господарської дiяльностi Товариства, та враховуючи принцип iндивiдуального застосування вiдповiдальностi за порушення правил оподаткування, згiдно якого негативнi наслiдки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосованi саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до iншої особи, та добросовiснiсть платника податкiв, а також достовiрнiсть задекларованих таким платником даних податкового облiку, що презюмується податковим законодавством у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, за змiстом якої, за умови подання платником податків усiх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд доходить висновку про те, що дані, сформовані платником, є вірними, а господарська операція носить реальний характер.

Поняття "добросовісний платник" яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотримання його підрядниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функції, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Більш того, згідно з п.п.36.1, п.п.36.5 ст.36, п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт, послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої (індивідуальної) відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

TOB Виробниче підприємство Інсайт жодним чином не може впливати на господарську діяльність та ведення податкового обліку його контрагентами, а тому висновки щодо фінансово-господарської діяльності його контрагентів та зауваження щодо ланцюгів придбаних та реалізованих ними товарів, не можуть слугувати підставою для встановлення TOB Виробниче підприємство Інсайт грошових зобов'язань, в той час коли само Товариство належним чином виконує передбачені законом обов'язки щодо правильності та реальності відображення відомостей про свою господарську діяльність у бухгалтерській та податковій звітності, та під час перевірки надало контролюючому органу всі необхідні та достатні первинні документи щодо власних господарських операцій та нарахування податків.

Враховуючи вищевикладене, податкова інформація стосовно контрагентів Товариства не може слугувати належним доказом нереальності господарських операцій, здійснених за участю TOB Виробниче підприємство Інсайт , тому посилання ГУ ДФС у Харківській області на податкову інформацію щодо контрагентів TOB Виробниче підприємство Інсайт суперечить закону та положенням Конституції України.

При цьому, відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доводи в акті перевірки та запереченнях, на які посилається податковий орган відносяться не безпосередньо до самого платника, а до його контрагентів, тобто третіх осіб. Доказів недобросовісності самого платника, а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, неповні, недостовірні та (або) протирічливі, податковим органом не надано.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

В даному випадку документи, надані позивачем в підтвердження виконання угод з вказаними контрагентами не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Зазначені документи, у повному обсязі, були надані позивачем до перевірки.

Доказів ненадання певних документів в ході проведення перевірки відповідачем до суду не надано , що спростовує доводи апелянта стосовно надання таких документів позивачем лише до суду.

Однак, контролюючий орган всупереч вимог Податкового кодексу України не врахував їх під час складання висновків перевірок.

Колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення Головного управління ДФС у Харківській області № 0002311403 від 21.11.2016 та № 0000101411 від 02.02.2017 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню .

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. по справі № 820/612/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2017 р.