Ухвала

від 15.06.2017 по справі 802/1987/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1987/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.С.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

15 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.,

за участю:

прокурора: Федчук С.М.

представника позивача: Бортнік С.О.

представника відповідача: Гончара О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" про стягнення штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року керівник Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 17000 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та просив скасувати оскаржуване рішення.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Прокурор та представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 11 березня 2015 року, у зв'язку із виявленими порушеннями на ринку цінних паперів, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку винесено рішення № 310 про усунення порушень законодавства про цінні папери, а саме зобов'язано ТОВ "Іллінціагромаш", що є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Іллінецьке районне підприємство "Агромаш" подати до Комісії документи для скасування реєстрації випуску акцій та протягом одного робочого дня після отримання розпорядження уповноваженої особи Комісії про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій письмово повідомити Комісію про усунення порушення. Термін виконання даного рішення встановлено до 11.06.2015.

Підставою для винесення вказаного рішення слугували порушення відповідачем вимог пункту 3 розділу III Порядку скасування реєстрації випусків акцій, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №737, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.2013 № 822/23354 (далі - Порядок №737).

Однак у визначений строк (до 11.06.2015) товариство не скасувало реєстрацію випуску акцій, що свідчить про невиконання рішення комісії.

В подальшому, уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - директором Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку складено акт від 12.01.2016 № 01-ЦД-1-Е про правопорушення на ринку цінних паперів ТОВ "Іллінціагромаш", в якому зафіксовано що станом на 12.01.2016 ТОВ "Іллінціагромаш" не усунуто порушення вимог пункту 3 Розділу III Порядку № 737, тобто рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.03.2015 № 310 не було виконано.

20.01.2016 уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - директором Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку винесено постанову № 27-ЦД-1-Е, якою за невиконання рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.03.2015 № 310 на ТОВ "Іллінціагромаш" накладено штрафну санкцію у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Відповідно до вказаної постанови, штраф має бути сплачений порушником не пізніше, як через 15 днів з дня отримання копії постанови (а.с. 7-12).

Оскільки, відповідач в добровільному порядку та у встановлений строк не сплатив суму штрафу, керівник Немирівської місцевої прокуратури звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" штрафної санкції в примусовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума штрафних санкцій відповідачем не була сплачена, постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів є чинною, а тому наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 року № 448/96-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Положеннями ст. 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів застосовується фінансова санкція в розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями п. 2 розділу ХV Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1470 від 16.10.2012 року (далі - Правила № 1470), встановлено, що постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів щодо юридичної особи може бути оскаржено до центрального апарату Комісії особою, щодо якої її винесено, протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути продовжено Головою Комісії за клопотанням особи, щодо якої винесено постанову про накладення санкції. Клопотання про продовження строку на оскарження постанови про накладення санкції, подане повторно, до розгляду не приймається, про що скаржник повідомляється листом за підписом Голови Комісії.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Аналогічні положення містяться у п. 2 та п. 5 Розділу XVIII Правил № 1470, відповідно до яких штраф має бути сплачений юридичною особою не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дати отримання ним постанови. У разі несплати штрафу юридичною особою в установлений строк, штраф стягується в судовому порядку.

Відповідно до п. 14 розділу І Правил № 1470 постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів вважається надісланою (врученою) юридичній особі (посадовій особі чи громадянину), яка притягується до відповідальності, якщо їх вручено керівнику чи представнику юридичної особи (посадовій особі чи громадянину) під розписку або надіслано поштою рекомендованим листом.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для стягнення з відповідача штрафної санкції стало невиконання рішення Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.03.2015 № 310 про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Водночас, копію постанови про накладення штрафних санкцій направлено відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлення № 24 та фіскальним чеком від 22.01.2016 (а.с. 13), та отримано останнім 26.01.2016 (а.с. 14).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що постанова про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів була оскаржена відповідачем до суду. Однак касаційну скаргу ТОВ "Іллінціагромаш" відхилено, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі № 802/210/16-а, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Іллінціагромаш" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним відмовлено, та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 залишено без змін.

Розглядаючи доводи апелянта стосовно відсутності у прокурора підстав для здійснення представництва держави, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Положеннями ч. 3 даної статті визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Однією із форм представництва є звернення до адміністративного суду з адміністративними позовами на захист інтересів держави, що передбачено ст. 60 КАС України.

Відповідно до наданих в судовому засіданні прокурором пояснень, підставою для звернення до суду слугувала відсутність реагування зі сторони Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо звернення з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій з відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом, в той час як доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки апелянт не ставить вказаної вимоги до суду апеляційної інстанції в прохальній частині апеляційної скарги, як це визначено нормами ч. 2 ст. 187 КАС.

Також судова колегія критично ставиться до доводів апелянта щодо відсутності підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду даної справи, в той час як питання правомірності притягнення ТОВ "Іллінціагромаш" до відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів було предметом розгляду в адміністративній справі № 802/210/16-а, за наслідками розгляду якої встановлено правомірність винесення постанови № 27-ЦД-1-Е від 20.01.2016.

Суд апеляційної інстанції застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не підтверджують фактів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а тому є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 червня 2017 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.