Постанова

від 23.09.2021 по справі 802/1987/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 802/1987/16-а

адміністративне провадження № К/9901/32512/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №802/1987/16-а

за позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" про стягнення штрафних санкцій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Вергелеса А.В., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Білої Л.М., суддів: Гонтарука В.М., Граб Л.С.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року керівник Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернувся до суду з позовом до ТОВ "Іллінціагромаш" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 17000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.03.2015 №310 про усунення порушень законодавства про цінні папери (термін виконання до 11.06.2015), в зв`язку з чим уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - директором Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку винесено постанову №27-ЦД-1-Е від 20 січня 2016 року про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у розмірі 17000 грн, яку відповідач у добровільному порядку не сплатив.

Керівник Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області, враховуючи несплату в добровільному порядку ТОВ Іллінціагромаш штрафних санкцій та відсутність реагування зі сторони Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо звернення з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій, звернувся в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з цим позовом до суду.

Ухвалами Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про залишення позову керівника Немирівської місцевої прокуратури без розгляду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов задоволено.

Суди встановили, що 11 березня 2015 року, у зв`язку із виявленими порушеннями на ринку цінних паперів, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку винесено рішення №310 про усунення порушень законодавства про цінні папери, а саме зобов`язано ТОВ "Іллінціагромаш", що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Іллінецьке районне підприємство "Агромаш", подати до Комісії документи для скасування реєстрації випуску акцій та протягом одного робочого дня після отримання розпорядження уповноваженої особи Комісії про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій письмово повідомити Комісію про усунення порушення. Термін виконання даного рішення встановлено до 11.06.2015.

Підставою для винесення вказаного рішення слугували порушення відповідачем вимог пункту 3 розділу III Порядку скасування реєстрації випусків акцій, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №737, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.2013 № 822/23354 (далі - Порядок №737).

Однак, у встановлений строк (до 11.06.2015) Товариство не скасувало реєстрацію випуску акцій, що свідчить про невиконання рішення Комісії.

В подальшому, уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - директором Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку складено акт від 12.01.2016 №01-ЦД-1-Е про правопорушення на ринку цінних паперів ТОВ "Іллінціагромаш", в якому зафіксовано що станом на 12.01.2016 ТОВ "Іллінціагромаш" не усунуто порушення вимог пункту 3 Розділу III Порядку № 737, тобто рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.03.2015 №310 не було виконано.

20.01.2016 уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - директором Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку винесено постанову № 27-ЦД-1-Е, якою за невиконання рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.03.2015 №310 на ТОВ "Іллінціагромаш" накладено штрафну санкцію у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Відповідно до вказаної постанови, штраф має бути сплачений порушником не пізніше, як через 15 днів з дня отримання копії постанови.

Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлений строк не сплатив суму штрафу, керівник Немирівської місцевої прокуратури звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сума штрафних санкцій відповідачем не була сплачена, постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів є чинною, а тому наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, зокрема, що прокурором не доведено підстав для його звернення до суду за захистом інтересів держави. Також відповідач зазначає про пропуск прокурором строку звернення до суду та вказує на недоведеність обґрунтованості позовних вимог.

У поданих запереченнях Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку просить відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 року № 448/96-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Положеннями ст. 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів застосовується фінансова санкція в розмірі від тисячі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями п. 2 розділу ХV Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1470 від 16.10.2012 (далі - Правила № 1470), встановлено, що постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів щодо юридичної особи може бути оскаржено до центрального апарату Комісії особою, щодо якої її винесено, протягом п`ятнадцяти робочих днів з дати винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути продовжено Головою Комісії за клопотанням особи, щодо якої винесено постанову про накладення санкції. Клопотання про продовження строку на оскарження постанови про накладення санкції, подане повторно, до розгляду не приймається, про що скаржник повідомляється листом за підписом Голови Комісії.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Аналогічні положення містяться у п. 2 та п. 5 Розділу XVIII Правил № 1470, відповідно до яких штраф має бути сплачений юридичною особою не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дати отримання ним постанови. У разі несплати штрафу юридичною особою в установлений строк, штраф стягується в судовому порядку.

Відповідно до п. 14 розділу І Правил № 1470 постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів вважається надісланою (врученою) юридичній особі (посадовій особі чи громадянину), яка притягується до відповідальності, якщо їх вручено керівнику чи представнику юридичної особи (посадовій особі чи громадянину) під розписку або надіслано поштою рекомендованим листом.

Судами установлено, що копію постанови про накладення штрафних санкцій направлено відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлення № 24 та фіскальним чеком від 22.01.2016, та отримано останнім 26.01.2016.

Крім того, постанова про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів була оскаржена відповідачем до суду. Так, за результатами розгляду справи №802/210/16-а ТОВ "Іллінціагромаш" у задоволенні позову відмовлено.

Щодо доводів скаржника стосовно відсутності у прокурора підстав для здійснення представництва держави, то колегія суддів виходить з такого.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 2 ст. 60 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення до суду) прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У справі, яка розглядається прокурор, звертаючись із позовом про стягнення штрафних санкцій наголосив, що у цьому разі потребують захисту майнові інтереси держави. При цьому прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її територіальні органи, які на його думку, захисту законних інтересів держави не здійснюють.

Згідно з частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судами установлено, що підставою для звернення до суду слугувала відсутність реагування зі сторони Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо звернення з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій з відповідача.

Вказані обставини свідчать про доведеність прокурором підстав для звернення до суду з цим позовом.

Аналогічних висновків за схожих обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 15 липня 2021 року у справі №910/7916/20.

Щодо доводів скаржника про пропуск строку звернення до суду із цим позовом, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на момент подачі позову та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Так, позивач у даній справі просить стягнути з ТОВ "Іллінціагромаш" до Державного бюджету України штраф у розмірі 17000 грн за порушення законодавства "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", накладений постановою уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 27-ЦД-1-Е від 20.01.2016.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У постанові № 27-ЦД-1-Е від 20.01.2016 зазначено про те, що дана постанова може бути оскаржена протягом 15 робочих днів до центрального апарату Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або до суду.

ТОВ "Іллінціагромаш" оскаржило до суду вказану постанову.

Рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову, набрало законної сили 08.06.2016. Тобто, фактично з червня місяця 2016 року у позивача виникла необхідність звернення до суду із позовом про примусове стягнення застосованого штрафу, оскільки постанова про накладення штрафу була оскаржена до суду.

Також в матеріалах справи наявні письмові пояснення керівника Немирівської місцевої прокуратури в яких, зокрема, зазначено, що до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку скеровано запит про надання інформації щодо застосованих та у добровільному порядку не сплачених фінансових санкцій. У відповідь на вказаний запит на адресу Немирівської місцевої прокуратури скеровано інформацію про те, що постановою № 27-ЦД-1-Е від 20.01.2016 на ТОВ "Іллінціагромаш" накладено штрафні санкції у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, однак вказані кошти сплачені не були. Зазначена інформація надійшла на адресу Немирівської місцевої прокуратури 18.05.2016.

Цей позов було направлено до суду 17.11.2016, тобто в межах строку шестимісячного строку визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.

За вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій в судовому порядку.

За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника щодо необґрунтованості оскаржуваних судових рішень є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі №802/1987/16-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду