Постанова

від 13.06.2017 по справі 914/4268/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 914/4268/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі№ 914/4268/15 Господарського суду Львівської області за позовомЖидачівської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" провизнання договору оренди земельної ділянки укладеним за участю представників: позивачане з'явився відповідачаМайстришин С.Р.- предст. дов. від 06.06.2017;

ВСТАНОВИВ

30.11.2015 Жидачівська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" про визнання договору оренди від 05.10.2015 на земельну ділянку площею 2,1138 га, кадастровий номер 4621510100:01:075:0011, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Жидачів, вул. Д. Галицького, 86, на якій розміщені об'єкти нерухомості, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" на праві власності, укладеним. Позов мотивовано безпідставним ухиленням відповідача від підписання договору оренди щодо земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні, положеннями статей 179-181, 187 Господарського кодексу України, статтями 11, 13, 629, 631, 641, 648, 649 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". 26.01.2016 позивач надав уточнення до позовної заяви, в якому просив визнати укладеним договір оренди землі від 05.10.2015 в редакції, що ним запропонована в уточненні; зобов'язати Реєстраційну службу Жидачівського районного управління юстиції Львівської області зареєструвати цей договір; з 01.01.2016 внести зміни в пункти 5, 9 договору, виклавши їх в такій редакції: п. 5 "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016р. складає 41933,56 грн."; п. 9 "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі в розмірі 3 (трьох) відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 125800,69 грн. на рік (Розрахунок орендної плати щорічно надсилається орендарю і є невід'ємною частиною Договору)". В обґрунтування уточнення позивач повідомив, що рішення Жидачівської міської ради від 19.02.2009 № 3812 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева, згідно з яким проведено розрахунок орендної плати, вказаної в проекті договору оренди землі, втратило чинність в зв'язку з прийняттям рішення Жидачівської міської ради від 17.06.2015 № 961, відповідно до якого затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева і з 01.01.2016 змінився розмір плати.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що заявлена позивачем вимога не відповідає визначеним законодавством способу захисту цивільних прав та інтересів; рішення позивача про надання земельної ділянки відповідачу, визначене ним як підстава укладення договору, оскаржено в порядку адміністративного судочинства.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Після направлення справи на новий розгляд, позивач надав уточнення до позовної заяви від 18.01.2017, в якому просив суд внести зміни до договору оренди від 05.10.2015, виклавши його окремі пункти в запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 (судді: Березяк Н.Є. - головуючий, Долінська О.З., Крупник Р.В.) позовні вимоги задоволено, визнано укладеним договір оренди землі, з врахуванням уточнення до позовної заяви та нормативної грошової оцінки, дійсної станом на 17.01.2017, в редакції, запропонованій позивачем.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (судді Малех І.Б., Кордюк Г.Т., Михалюк О.В.) рішення господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, що регулюють порядок набрання чинності рішень органів місцевого самоврядування щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а саме частини п'ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, щодо офіційного оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування як актів нормативного характеру; також суди не дослідили питання відповідності друкованого засобу масової інформації - газети "Новий час" визначенням міською радою органу для офіційного оприлюднення нормативно-правових актів; таку істотну умову договору, як орендна плата, визначено всупереч приписам чинного законодавства.

Позивач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні свого представника та правом направлення відзиву на касаційну скаргу; відповідач підтримав у судовому засіданні доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди встановили, що за змістом свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 3088058 від 29.04.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" належить на праві приватної власності нежитлова будівля загальною площею 677,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Жидачів, вул. Д.Галицького, 86. Листом за № 27/08/13 від 27.08.2013 відповідач звернувся до позивача з проханням надати інформацію про можливість та порядок оформлення права оренди або власності на земельну ділянку під вищевказаною будівлею. Позивач листом № 876 від 28.08.2013 просив відповідача до 01.10.2013 оформити відповідні документи на право користування земельною ділянкою та провести сплату за користування земельною ділянкою площею 2,1138 га, яка знаходиться у м. Жидачеві на вул. Д.Галицького, 86, а у листі № 898 від 05.09.2013 позивач повідомив відповідача, що земельна ділянка площею 2,1138 га, кадастровий номер 4621510100:01:075:0011, яка знаходиться у м. Жидачеві на вул. Д.Галицького, 86 і на якій розміщені належні відповідачу об'єкти нерухомості, сформована (межі земельної ділянки встановлено і погоджено згідно з технічною документацією із землеустрою, затвердженою рішенням Жидачівської міської ради від 10.06.2008 № 2817); для отримання рішення про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та разом з ним звернутись до міської ради з відповідним клопотанням.

13.11.2013 відповідач звернувся в Жидачівську міську раду з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж) спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі її в користування (оренду) для обслуговування нежитлових будівель (споруд); рішенням Жидачівської міської ради № 726 від 19.11.2013 відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,1138 га, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Жидачів, вул. Галицького Д., 86, для передачі її в користування (оренду) для обслуговування нежитлових будівель і споруд.

16.09.2014 відповідач (замовник) та Приватне підприємство "Ріга" (виконавець) уклали договір № 1409/01 на виконання робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у м. Жидачеві на вул. Галицького Д., 86 для передачі в користування (оренду) для обслуговування нежитлових будівель і споруд. Листом № 656 від 09.07.2015 позивач надіслав відповідачу копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 2,1138 га, кадастровий № 4621510100:01:075:0011, яка знаходиться у м. Жидачеві на вул. Д.Галицького, 86, зареєстрованого 30.06.2015 відділом Держземагенства у Жидачівському р-ні Львівської обл.; просив в термін до 25.07.2015 подати у Жидачівську міську раду клопотання про передачу в оренду вказаної вище земельної ділянки. Листом № 14/07/2015-01 від 14.07.2015 відповідач повідомив, що після виготовлення технічної документації із землеустрою подасть її для затвердження Жидачівською міською радою та звернеться з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки площею 2,1138 га, кадастровий №4621510100:01:075:0011.

Суд також встановив, що 17.06.2015 Жидачівська міська рада прийняла рішення № 961 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева", пунктом 2 якого затверджено середню (базову) вартість одного квадратного метра земель станом на 01.01.2015 у розмірі 155,34 грн.; пунктом 3 введено в дію нормативну грошову оцінку земель м. Жидачева, затверджену згідно з пунктом 1 цього рішення, з 01.01.2016. Листом № 930 від 05.10.2015 позивач повідомив відповідача, що рішення Жидачівської міської ради № 726 від 19.11.2013 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки втратило чинність 30.06.2015, оскільки відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі без зміни її меж та цільового призначення, здійснюється без складення документації із землеустрою, відтак, роботи з розроблення земельної документації необхідно припинити. До вказаного листа позивач додав примірники договору оренди землі для підписання відповідачем.

10.11.2015 Жидачівська міська рада прийняла рішення № 19 "Про передачу в користування (оренду) земельної ділянки у м. Жидачеві на вул. Д.Галицького, 86 та спонукання до укладення договору оренди землі (ТзОВ "Індустріальний бізнес-парк").

21.01.2016 Жидачівська міська рада прийняла рішення № 57 "Про встановлення плати за землю на території м. Жидачева на 2016 рік".

Відповідач надіслав Жидачівській міській раді заяву № 3 від 22.01.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,1303 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд за адресою: Львівська обл., м. Жидачів, вул. Д.Галицького, 86.

18.02.2016 рішення Жидачівської міської ради № 961 від 17.06.2015 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева" опубліковано у газеті "Новий час" (випуск № 6).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що офіційно опублікованим рішенням Жидачівської міської ради від 17.06.2015 № 961 затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева, яким змінено розмір плати за землю, відповідно, застосуванню в договорі підлягає нова нормативно грошова оцінка за основу визначення ціни орендної плати, яка є регульованою ціною та не залежить від волевиявлення сторін, враховуючи уточнення до позову.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, враховуючи чинну нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України). Згідно з положеннями частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

В силу приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (частини перша та друга статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з пунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на 17.06.2015) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

За частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (частини перша та друга статті18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Також, відповідно до цього ж Закону, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні правові акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються неодноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України (відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 02.03.2016 у справі № 922/538/14).

За частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Встановивши необхідність оформити належним чином право землекористування земельною ділянкою, яка знаходиться під придбаним нерухомими майном, та офіційне оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування щодо нормативної грошової оцінки земель, як основи для визначення розміру орендної плати, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та укладення договору в редакції, яка враховує дійсну нормативну грошову оцінку.

У касаційній скарзі скаржник помилково ототожнив право позивача на зміну предмету позову за обраним способом захисту порушеного права у вигляді укладення договору (відповідно до редакції умов договору) з правом на позов про зміну умов вже укладеного договору. Також скаржник не надав будь-яких доказів та доводів щодо чинності іншої нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки протягом визначеного у позові періоду.

Відтак, висновки судів щодо наявності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими, враховуючи додаткові уточнення до позову та чинну нормативну грошову оцінку.

За приписами статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу..

Доводи касаційної скарги щодо недоведеності офіційного оприлюднення рішення міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки є необґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи, приписам чинного законодавства та не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, відтак, їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес - парк" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі № 914/4268/15 Господарського суду Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова