Рішення

від 15.06.2017 по справі 904/5179/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2017 Справа № 904/5179/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон", м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором на надання послуг охорони у розмірі 46 879, 73 грн.

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 10.05.2017, представник

ОСОБА_2, АМ919948, Генеральний директор

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №б\н від 05.05.2016 року, представник

ОСОБА_4, довіреність №б/н від 03.10.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" заборгованості на загальну суму 46 879,73 грн., з яких:

- 18 583,83 грн. пеня за загальний період з 06.01.2014 по 31.05.2015;

- 28 295,90 грн. інфляційні втрати за загальний період жовтня 2014 року по квітень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №Д-61 на надання послуг охорони від 02.07.2012 в частині своєчасної та повної оплати за послуги отримані у період з грудня 2013 року по вересень 2014 року за наступними актами прийому виконаних робіт:

- від 31.12.2013 на суму 14 835,00 грн.;

- від 31.01.2014 на суму 15 456,00 грн.;

- від 28.02.2014 на суму 13 386,00 грн.;

- від 31.03.2014 на суму 15 042,00 грн.;

- від 30.04.2014 на суму 14 386,50 грн.;

- від 31.05.2014 на суму 15 145,50 грн.;

- від 30.06.2014 на суму 14 593,50 грн.;

- від 31.07.2014 на суму 14 731,50 грн.;

- від 31.08.2014 на суму 15 042,00 грн.;

- від 30.09.2014 на суму 14 283,00 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач, який лише 26.04.2017 звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення пені у розмірі 18 583,83 грн. за прострочення платежів за послуги охорони надані у період з грудня 2013 року по вересень 2014 року, пропустив річний строк позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідач заявляє про сплив позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені у сумі 18 583,83 грн. за прострочення платежів за послуги охорони надані у період з грудня 2013 по вересень 2014 року, та просить застосувати позовну давність до зазначених вимог і відмовити у задоволенні вимог позивача у зв'язку зі спливом позовної давності. Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 28 295,90 грн. то відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного правового обґрунтування цієї вимоги.

14.06.2017 позивачем надані пояснення де вказує, що погоджується з аргументами відповідача про пропущення строку спеціальної позовної давності для застосування штрафних санкцій. Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат то позивач зазначає, що він вважає правовим обґрунтуванням цієї вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А.В.) від 03.05.2017 порушено провадження по справі №904/5179/17, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.05.2017.

15.05.2017 від судді Суховарова А.В. надійшла заява про самовідвід, яка обґрунтована тим, що до часу призначення його на посаду судді господарського суду Дніпропетровської області, він мав відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" щодо надання останньому юридичних послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2017 заяву про самовідвід судді Суховарова А.В. по справі №904/5179/17 задоволено та справу №904/5179/17 передано для автоматичного перерозподілу та визначення судді для її розгляду.

Розпорядженням № 351 від 19.05.2017 керівника апарату відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх. № 4-5198/17 справи № 904/5179/17 у зв'язку із задоволення заяви судді Суховарова А.В. про самовідвід від розгляду справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2017 справу № 904/5179/17 призначено судді Бондарєву Едуарду Миколайовичу.

Ухвалою від 22.05.2017 справа № 904/5179/17 прийнята до провадження та призначено до розгляду в засіданні на 13.06.2017.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 13.06.2017 було оголошено перерву до 15.06.2017.

У судовому засіданні 15.06.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (далі - замовник, відповідач) 02.07.2012 укладено договір № Д-61 про надання послуг по охороні (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався надати послуги по охороні об'єкта замовника, розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. К. Крилова, 2А відповідно до датків № 1, 2, 3. Для виконання зазначених заходів замовник зобов'язується забезпечити виконавця необхідними засобами (приміщенням, сейфом для службової документації, міським телефонним зв'язком).

Згідно з п.2.1 договору вартість усіх послуг, що доручаються виконавцю, визначається відповідно до Додатку № 3 (протокол угоди про договірну ціну за послуги по охороні).

Оплата за договором здійснюється за фактично надані послуги згідно актів виконаних робіт до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим (п.2.2 договору).

Здавання-прийняття послуг охорони оформляється актом виконаних робіт щомісяця та підписується учасниками договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.6.1 договору з урахуванням Додаткової угоди від 31.12.2013 термін дії договору встановлюється з 02.07.2012 по 31.12.2014.

Згідно з п. 7.3 договору за порушення умов договору на виконавця і замовника накладаються штрафні санкції згідно з діючим законодавством України у розмірі двох облікових ставок НБУ.

Якщо замовник не здійснить платіж на користь виконавця протягом обговореного в договорі терміну, то він сплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню в розмірі двох ставок НБУ відповідно до чинного законодавства України (пп. г п. 5 Додатку № 1 до договору).

На виконання умов договору виконавцем надані замовнику послуги за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року на загальну суму 146 901,00 грн., що підтверджується наступними актами прийому виконаних послуг:

- від 31.12.2013 на суму 14 835,00 грн.;

- від 31.01.2014 на суму 15 456,00 грн.;

- від 28.02.2014 на суму 13 386,00 грн.;

- від 31.03.2014 на суму 15 042,00 грн.;

- від 30.04.2014 на суму 14 386,50 грн.;

- від 31.05.2014 на суму 15 145,50 грн.;

- від 30.06.2014 на суму 14 593,50 грн.;

- від 31.07.2014 на суму 14 731,50 грн.;

- від 31.08.2014 на суму 15 042,00 грн.;

- від 30.09.2014 на суму 14 283,00 грн.

Листом № 10 від 21.08.2014 замовник повідомив виконавця про розірвання договору № Д-61 про надання послуг по охороні від 02.07.2012 у зв'язку з важким фінансовим становищем Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" та неспроможністю замовляти послуги охорони стороннім організаціям.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками (а.с.40-43).

Позивач посилається на обставини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості наданих послуг відповідачу, що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи умови договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав, проте відповідач розрахувався з порушенням строків оплати, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

При цьому відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, що кореспондується з ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п. 7.3 договору та пп. г п. 5 Додатку № 1 договору.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату наданих послуг нарахована ним у сумі 18 583,83 грн. за загальний період з 06.01.2014 по 31.05.2015.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позов просить суд застосувати позовну давності відносно заявленої у справі суми пені.

У спірних відносинах початок перебігу позовної давності, за останнім місяцем надання послуг (за вересень 2014 року) визначається з 05.04.2015, позивач мав право звернутися з позовом до суду до закінчення позовної давності.

Враховуючи дату звернення позивача з позовом до суду - 27.04.2017, позивач є таким, що звернувся до господарського суду з пропуском позовної давності.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути втрати від інфляції у сумі 28 295,90 грн. за загальний період жовтня 2014 року по квітень 2015 року.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

При перевірці правильності розрахунку інфляційних втрат судом встановлено правильність такого нарахування. У зв'язку з чим вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 28 295,90 грн. втрат від інфляції.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600,00 грн.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240 000,00 грн.).

Ціна позову становить 46 879,73 грн. отже, сума судового збору мала складати 1 600,00 грн., а позивачем відповідно до платіжного доручення № 36 від 03.06.2015 сплачено 2 131,51 грн.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 531,51 грн. (2 131,51 - 1 600,00 = 16 583,66), проте позивач з клопотання про повернення судового збору до суду не звертався.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 965,74 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, будинок 2, ідентифікаційний код 32835809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон" (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Центральна, будинок 39, ідентифікаційний код 31828633) інфляційні втрати у сумі 28 295,90 грн. та витрат зі сплати судового збору у сумі 965,74 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.06.2017.

Суддя ОСОБА_5