Постанова

від 10.08.2017 по справі 904/5179/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017 року Справа № 904/5179/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - ОСОБА_1,

суддів - Іванова О.Г., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність №б/н від 10.05.2017 р., ОСОБА_3- генеральний директор, протокол № б/н від 01.01.2004 р.,

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017р. у справі № 904/5179/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон", м.Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", м.Дніпро

про стягнення заборгованості за договором на надання послуг охорони у розмірі 46879грн.73коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017р. у справі № 904/5179/17 (суддя Бондарев Е.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Легіон" задоволено частково , з ТОВ "Дорбуд" на користь позивача стягнуто інфляційні втрати в сумі 28295грн.90 коп., в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що оскільки позивач звернувся до господарського суду з пропуском строку позовної давності відносно заявленої у справі суми пені, позовна вимога про стягнення останньої задоволенню не підлягає, а також з того, що у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг охорони №Д-61 від 02.07.2012р. в частині своєчасної оплати цих послуг, позивачем обґрунтовано нараховані втрати від інфляції в сумі 28295грн.90коп.;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Дорбуд" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та на порушення ним норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат;

- у поданій скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вийшов за межі заявлених позовних вимог та стягнув з відповідача втрати, пов"язані з зростанням індексу споживчих цін, однак, умовами спірного договору не передбачено право виконавця на стягнення з замовника інфляційних втрат, а також про те, що суд помилково не застосував позовну давність до вимог позивача про стягнення таких втрат;

- представник скаржника в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином;

- 09.08.2017р. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ТОВ"Дорбуд про відкладення розгляду справи у зв"язку з відпусткою юрисконсульта товариства та неможливістю останнього бути присутнім в судовому засіданні;

- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012р. ТОВ"Легіон"(виконавцем) та ТОВ "Дорбуд" (замовником) укладено договір №Д-61 про надання послуг по охороні, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався надати послуги по охороні об'єкта замовника, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К.Крилова, 2А відповідно до додатків № 1, 2, 3.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 договору вартість усіх послуг, що доручаються виконавцю, визначається відповідно до додатку № 3 (протокол угоди про договірну ціну за послуги по охороні). Оплата за договором здійснюється за фактично надані послуги згідно актів виконаних робіт до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

В п.3.1 договору сторонами узгоджено, що здавання-прийняття послуг охорони оформлюється актом виконаних робіт щомісяця та підписується учасниками договору.

Відповідно до п.6.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2013р., термін дії договору встановлюється з 02.07.2012р. по 31.12.2014р..

Згідно з п.п.г п.5 додатку №1 до договору якщо замовник не здійснить платіж на користь виконавця протягом обговореного в договорі терміну, то він сплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню в розмірі двох облікових ставок Національного банку України відповідно до чинного законодавства України.

Виходячи з умов договору, виконавець надав замовнику послуги з охорони в період з грудня 2013 року по вересень 2014 року на загальну суму 146901грн., що підтверджується актами прийому виконаних послуг: від 31.12.2013р. на суму 14835грн., від 31.01.2014р. на суму 15456грн., від 28.02.2014р. на суму 13386грн., від 31.03.2014р. на суму 15042грн., від 30.04.2014р. на суму 14386грн.50коп., від 31.05.2014р. на суму 15145грн.50коп., від 30.06.2014р. на суму 14593грн.50коп., від 31.07.2014 на суму 14731грн.50коп., від 31.08.2014р. на суму 15 042 грн., від 30.09.2014р. на суму 14 283 грн. (а.с.28-37).

Відповідач порушив умови договору. Зобов'язання по оплаті наданих послуг за вказаний період виконав несвоєчасно.

У зв"язку з порушенням умов договору позивачем нарахована пеня в сумі 18583грн.83коп. та інфляційні втрати в сумі 28295грн.90коп..

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов"язань за договором № Д-61 від 02.07.2012р. в частині своєчасної оплати наданих йому послуг та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення, нарахування позивачем пені та втрат від інфляції на суму заборгованості є обґрунтованим і правомірним.

Однак, по вимогах про стягнення з відповідача пені позивачем пропущено строк позовної давності.

Так, заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату наданих послуг нарахована ним в сумі 18 583грн.83 коп. за загальний період з 06.01.2014р. по 31.05.2015р..

Відповідно до ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.258 Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

На підставі п.1 ч.2 ст.258 Кодексу позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Ч.1 ст.261 Кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч.ч.3, 4 ст.267 Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В п.п.4.2, 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Позивач звернувся з позовом до суду 27.04.2017р., тобто з пропуском строку позовної давності для нарахування пені по заборгованості за переліченими вище актами прийому виконаних послуг.

Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Одночасно слід зазначити, що з урахуванням підтверджених матеріалами справи обставин відносно порушення відповідачем зобов"язання за договором в частині повної та своєчасної оплати позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 28295грн.90коп. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Посилання скаржника на те, що господарським судом не враховані обставини по закінченню строку позовної давності для стягнення інфляційних втрат колегією суддів визнані безпідставними.

Відповідно до ч.3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Клопотання щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З цих підстав вищезазначені доводи скаржника не підлягають розгляду в процесі перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В п.п.3.9.2 п.3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У даному випадку, матеріали справи визнані колегією суддів як достатні для розгляду апеляційної скарги по суті, неявка представника скаржника не перешкоджає такому розгляду.

В порядку, встановленому ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не довів обставин щодо неможливості розгляду справи без участі його представника товариства.

Керуючись ст. ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017р. у справі № 904/5179/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Л.П.Широбокова

Повна постанова складена 15.08.2017р.