Рішення

від 14.06.2017 по справі 908/1444/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/55/16-28/32/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017 Справа № 908/1444/16

Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства «А.Р.С.І.» (юридична адреса: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Московська, буд. 6, оф. 407; поштова адреса: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, а/с 10)

до відповідача комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, Мелітополь, вул. О.Невського, буд. 119)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Мелітопольська міська рада Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. К. Маркса, буд. 5)

про стягнення 606 925, 67 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.09.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 19.05.2017 р.;

від третьої особи: не з'явися

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2017 р. касаційну скаргу комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 р. скасовано. Справу №908/1444/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №908/1444/16 (номер провадження справи 32/55/16) передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 03.04.2017 р. прийнято справу №908/1444/16 до провадження, присвоєно справі номер провадження 32/55/16-28/32/17, судове засідання призначено на 24.04.2017 р. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторін надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.

Ухвалою суду від 24.04.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.05.2017 р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2017 р. підтримав позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції. Звернув увагу суду, що заборгованість в сумі 306528,00 грн. за договором на даний час є погашеною.

Представник відповідача в судове засідання 24.05.2017 р. не з'явився, електронною поштою 21.04.2017 р. на адресу суду надісланий відзив. Факт погашення основної суми боргу комунальне підприємство «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області підтверджує, нарахування втрат від інфляції та 3% річних вважає безпідставним через перебування відповідача в процедурі санації, що згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виключає таке нарахування.

Представник третьої особи в судове засідання 24.05.2017 р. не з'явився, через Відділ документального забезпечення господарського суду 27.04.2017 р. надійшов письмовий відзив, відповідно до якого Мелітопольська міська рада Запорізької області звертає увагу суду на відсутність в матеріалах справи специфікацій до договору, що є порушенням п. 1.1 договору; позивачем в позовній заяві невірно зазначено сплачену відповідачем суму коштів - 148392,00 грн., оскільки при складанні суми сплачених грошових коштів на підставі платіжних доручень № 358 від 19.08.2013 р., № 369 від 27.08.2013 р., № 283 від 10.07.2013р., № 355 від 16.08.2013 р. загальна сума складає 230000,00 грн., таким чином позивачем зменшено фактично сплачену відповідачем суму грошових коштів на 81608,00 грн.; невірно визначено час виникнення зобов'язання за договором - серпень 2013 року, але в серпні 2013 року відповідач сплачував заборгованість, про що свідчать платіжні доручення 16.08.2013 р., 19.08.2013 р., 27.08.2013 р.; враховуючи приписи п. 3.1 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., позивачем невірно здійснено розрахунок втрат від інфляції; відповідно до проведених розрахунків сума боргу складає 442115,41 грн.; відповідно до умов додаткової угоди сторонами підтверджено, що розрахунки здійснюються після надходження фінансового бюджетного призначення.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав за необхідне з'ясувати, чи надавалися відповідачу будь-які кошти в рамках бюджетного фінансування підприємства в 2013, 2014, 2015 та 2016 роках, зокрема, для здійснення оплат за договором, що є предметом спору, та чи були в 2013, 2014, 2015 та 2016 роках власні кошти підприємства для розрахунків з контрагентами.

В зв'язку з викладеним вище, суд направив на адресу Мелітопольської міської ради Запорізької області запит про надання інформації щодо бюджетного фінансування (будь-якого) комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області в 2013, 2014, 2015 та 2016 роках та про наявність коштів підприємства за вказані роки.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

На підставі викладеного, з метою встановлення фактичних обставин справи, надання сторонам часу для виконання вимог суду, суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 14.06.2017 р.

В судовому засіданні 14.06.2017 р. були присутні представники позивача та відповідача, за їх клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, оскільки сума основної заборгованості відповідачем сплачена відповідно до умов п. 2.11 договору та додаткової угоди від 27.07.2016 р. після надходження бюджетного фінансування, а щодо решти позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат введений мораторій ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2016 р. у справі №908/2082/14, тому вони не підлягають задоволенню. Також відповідачем надані суду письмові пояснення щодо наявного фінансування на оплату заборгованості, у тому числі бюджетного, протягом 2013-2016 років.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, причин неявки не повідомила.

13.06.2017 р. від третьої особи надійшли електронною поштою письмові пояснення, в яких зазначається, що за інформацією КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області підприємство не здійснювало господарської діяльності з другої половини 2013 року та протягом усього 2014 року, тому погашення кредиторської заборгованості за договором поставки №07/05 від 07.04.2013 р. не було можливим. У 2015 році цільове бюджетне фінансування згідно програми Фінансової підтримки КП МАМБЗ ММР ЗО на оплату бітуму не надходило. Власних коштів на погашення заборгованості у підприємства не вистачало в зв'язку з необхідністю погашення заборгованості перед бюджетом та по заробітній платі. У 2016 році підприємство звернулося до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради з проханням виділення коштів для погашення кредиторської заборгованості, у тому числі перед ПП А.Р.С.І. . Розпорядженням міського голови від 30.06.2016 р. №447-р затверджений паспорт міської програми Фінансова підтримка КП МАБЗ ММР ЗО на 2016 рік , яким було передбачено виділення коштів з міського бюджету м. Мелітополь на погашення кредиторської заборгованості перед ПП А.Р.С.І. за бітум, що виникла у 2013 році. Згідно цієї програми 28.07.2016 р. була погашена кредиторська заборгованість в сумі 306528,00 грн. На думку третьої особи, розрахунки позовних вимог є неточними, оскільки позивачем враховано не всю суму оплат, здійснених відповідачем в 2013 році. Також вважає, що в стягненні 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити, оскільки на них поширюється дія мораторію.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні без присутності представника третьої особи.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та закінчений в судовому засіданні 14.06.2017 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2013р. між Приватним підприємством «А.Р.С.І» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №07/05 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується протягом 3-х календарних днів з дня отримання замовлення передати у власність замовника бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 (далі - товар), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях, що додаються до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною. Кількість товару, що є предметом договору, може бути скоригована в залежності від виділених асигнувань та потреб замовника.

Строк поставки визначений сторонами в п.1.2 договору: постачальник здійснює поставку продукції покупцеві у травні - грудні 2013р.

За умовами п.2.11, 2.12 договору, оплата кожної партії товару проводиться на умовах відстрочки платежу тридцяти робочих днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Можлива зміна порядку розрахунків. Фактично здійснений розрахунок вважається узгодженим сторонами.

Згідно з п.3.1 договору, приймання товару за кількістю і якістю здійснюється уповноваженими представниками сторін на складі покупця відповідно до супроводжуючих документів у порядку, визначеному діючим законодавством.

Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, специфікації до договору відповідно до п. 1.1 договору сторонами не підписувались, а кількість товару та ціни визначені сторонами у видаткових накладних та рахунках, у яких міститься посилання на договір.

Так, на виконання умов договору приватне підприємство «А.Р.С.І.» передало комунальному підприємству «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області продукцію на загальну суму 454920,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні: №РН-7 від 18.06.2013р. на суму 195684,00 грн.; №РН-8 від 12.07.2013р. на суму 114816,00 грн.; №РН-9 від 28.08.2013р. на суму 144420,00 грн. та акти приймання-передачі товару від 18.06.2013р., від 12.07.2013р., від 28.08.2013р. Зазначені видаткові накладні та акти приймання-передачі товару підписані представником відповідача за довіреностями (№173 від 17.06.2013р., №194 від 11.07.2013р., №219 від 28.08.2013р.) без жодних зауважень чи заперечень.

На оплату товару позивачем були виписані рахунки-фактури №СФ-8 від 18.06.2013 р. на суму 195 684,00 грн. (до накладної №РН-7 від 18.06.2013р.), №СФ-9 від 12.07.2013 р. на суму 114816,00 грн. (до накладної №РН-8 від 12.07.2013р.), №СФ-10 від 28.08.2013 р. на суму 144420,00 грн. (до накладної № РН-9 від 28.08.2013р.).

Неналежне виконання Комунальним підприємством «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області своїх зобов'язань за договором в частині проведення повних та своєчасних розрахунків за отриманий товар стало підставою звернення Приватного підприємства «А.Р.С.І.» з позовом до суду про стягнення 606925,67 грн., які складаються з 306528,00 грн. основного боргу, 275471,61 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 24926,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 205, 206, 526, 610, 611, 625, 655, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 231 Господарського кодексу України та умовами договору поставки від 07.04.2013р. № 07/05.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 р. в даній справі позовні вимоги задоволено частково. В частині позовних вимог про стягнення 306528,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В частині позовних вимог про стягнення 275471,61 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 24926,06грн. відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області 4597,92 грн. судового збору.

За апеляційною скаргою "Приватного підприємства "А.Р.С.І." судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 р. скасоване частково. Частину третю резолютивної частини викладено в наступній редакції: "В частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області 464,30 грн. інфляційних - відмовлено". Частину четверту резолютивної частини викладено в наступній редакції: "Стягнути з Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь Приватного підприємства "А.Р.С.І." інфляційні в розмірі 275007,31грн., 3% річних в розмірі 24926,06грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 9096,93 грн.". В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2016р. залишене без змін. Стягнуто з Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" на користь Приватного підприємства "А.Р.С.І." судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 10006,61 грн.

За результатами касаційного розгляду справи постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. у справі №908/1444/16 та рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2016р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

В постанові зазначено, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки введенню мораторію на задоволення вимог кредиторів, протягом якого не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми. Також не надано оцінки тому факту, що протягом 2013-2015 років не виділялись та не надходили бюджетні кошти за рішенням уповноважених розпорядників з цільовим призначенням на погашення заборгованості позивачу за договором №07/05 від 07.04.2013р. на користь відповідача. Крім того, не надано оцінки додатковій угоді №1 від 27.07.2016 р. до договору №07/05 від 07.04.2013р., якою сторони узгодили, що сума договору складає 306528,00 грн., а також не з'ясовано, чи змінились між сторонами порядок і строк проведення розрахунку заборгованості за договором поставки після укладення додаткової угоди на загальну суму 306528,00 грн., а також чи містить дана додаткова угода інфляційні нарахування та 3% річних.

За приписами ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд зазначає, що укладений між сторонами правочин (договір поставки №07/05 від 07.04.2013р.) за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У пунктах 2.11, 2.12 договору сторони узгодили, що оплата кожної партії товару проводиться на умовах відстрочки платежу - 30 робочих днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Можлива зміна порядку розрахунків. Фактично здійснений розрахунок вважається узгодженим сторонами.

Враховуючи дати підписання видаткових накладних та приписи п. 2.11 договору, граничними строками оплати товару є:

за видатковою накладною №РН-7 від 18.06.2013р. - 01.08.2013р.;

за видатковою накладною №РН-8 від 12.07.2013р. - 23.08.2013р.;

за видатковою накладною № РН-9 від 28.08.2013р. - 09.10.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання Приватним підприємством «А.Р.С.І.» позовної заяви до господарського суду Запорізької області Комунальне підприємство «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради лише частково виконало свої зобов'язання по оплаті товару, заборгованість становила 306 528,00 грн.

Зокрема, відповідачем був здійснений розрахунок за товар платіжними дорученнями №283 від 10.07.2013 р. (по рахунках №СФ-7 від 29.05.2013 р. та №СФ-8 від 18.06.2013 р.) на суму 100000,00 грн., з них 18392,00 грн. зараховано в оплату рахунка №СФ-8 від 18.06.2013р.; №355 від 16.08.2013 р. на суму 30000,00 грн. (по рахунку №СФ-8 від 18.06.2013р.); №358 від 19.08.2013 р. (по рахунку №СФ-8 від 18.06.2013 р.) на суму 40 000,00 грн.; №369 від 27.08.2013 р. на суму 60 000,00 грн. (по рахунку №СФ-8 від 18.06.2013 р.).

Сторонами підписувались акти звірки взаємних розрахунків, в яких зафіксована заборгованість відповідача в розмірі 306 528,00 грн. станом на 01.09.2013 р., 12.05.2014 р., 27.07.2016 р.

У ході розгляду справи №908/1444/16 в господарському суді Запорізької області відповідачем були надані платіжні доручення №2 від 28.07.2016р. на суму 47 292,00грн., №3 від 28.07.2016р. на суму 114 816,00грн. та №4 від 28.07.2016р. на суму 144 420,00грн., які свідчать про здійснення повної оплати заборгованості за договором після порушення провадження у даній справі.

Згідно з п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відповідно до п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на зазначене, оскільки сума заборгованості в розмірі 306528,00грн. існувала на момент пред'явлення позову в даній справі і позовні вимоги про її стягнення були пред'явлені обґрунтовано, в зв'язку зі сплатою цієї заборгованості під час розгляду справи, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 306528,00грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити, що зазначені нарахування за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, тому їх нарахування здійснюється на підставі норм закону і додаткового включення в текст договору не потребують.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, адже відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від установленого законом обв'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Суд вважає, що прострочення відповідача настало після спливу 30-денного строку на оплату товару, передбаченого пунктом 2.11 договору.

Стосовно зауважень відповідача про те, що відповідно до п. 2.11 договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідного бюджетного фінансування суд зазначає, що комунальне підприємство «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області згідно з пунктами 3.1, 3.4 статуту є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а відповідно до приписів статей 525, 526 названого Кодексу та статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів або не перерахування бюджетних коштів з інших причин не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Крім того, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника по нездійсненню оплати отриманого товару протягом трьох років.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України N11/446 від 15.05.2012р. та міститься в рішенні Європейського суду з прав людини «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р.

В договорі поставки №07/05 від 07.04.2013 р. (в первісно підписаній редакції) були відсутні умови про те, що оплата товару здійснюється за рахунок коштів бюджету. Навпаки, з п. 1.1 договору вбачається, що обов'язок з оплати товару покладається на замовника (відповідача). Отже, відповідач повинен був здійснити оплату отриманого ним товару за рахунок власних коштів.

Умова пункту 2.11 договору про здійснення розрахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання бюджетного фінансування передбачена сторонами тільки на випадок затримки бюджетного фінансування.

На момент настання строку розрахунків за договором відповідно до умов п. 2.11 договору (серпень, жовтень 2013 року) відповідач здійснював господарську діяльність, мав грошові надходження, за рахунок яких було можливе здійснення розрахунку за отримані товар.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що в 2013 році у підприємства були грошові кошти для розрахунку за товар, однак, вони були спрямовані на інші цілі (погашення заборгованості перед бюджетом, по заробітній платі, тощо).

Процедура досудової санації була застосована до підприємства лише в липні 2014 року ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р.

Відповідач не надав доказів, що після отримання товару в межах встановленого договором строку розрахунку за товар (тридцяти робочих днів) він звертався до розпорядника коштів міського бюджету з метою отримання бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Натомість з письмових пояснень Мелітопольської міської ради від 13.06.2017 р. №164/юр-вих вбачається, що керівництво КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод» звернулося до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради з проханням виділення коштів для погашення кредиторської заборгованості перед ПП А.Р.С.І. тільки в 2016 році. Розпорядженням міського голови від 30.06.2016 р. №447-р був затверджений паспорт міської програми Фінансова підтримка КП МАБЗ ММР ЗО на 2016 рік , яким було передбачено виділення коштів з міського бюджету м. Мелітополь на погашення кредиторської заборгованості перед ПП А.Р.С.І. за бітум, яка виникла у 2013 році. Згідно цієї програми 28.07.2016 р. була погашена кредиторська заборгованість в сумі 306528,00 грн., яка є предметом позову в даній справі.

При цьому суд враховує, що 27.07.2016 р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №07/05 від 07.04.2013р., якою доповнено договір пунктом 2.14 наступного змісту: Сума договору за рахунок коштів місцевого бюджету м. Мелітополя згідно програми Фінансова підтримка комунального підприємства Мелітопольський асфальтобетонний завод Мелітопольської міської ради Запорізької області на 2016 рік за бітум нафтовий дорожній складає 306 528,00 грн. Пункт 6.6 договору викладено в наступній редакції: Цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р. .

З викладеного вбачається, що вказана додаткова угода була укладена сторонами з метою реалізації програми фінансової підтримки відповідача, для чого в договір була включена умова про здійснення розрахунку за товар за рахунок коштів місцевого бюджету. Однак дана умова була включена в договір вже після настання строків розрахунків за товар, у зв'язку з порушенням яких виникла заборгованість. До матеріалів справи не надано тексту програми фінансової підтримки. Разом із тим, як досліджено судом вище, в письмових поясненнях Мелітопольської міської ради Запорізької області зазначено, що даною програмою було передбачено виділення коштів з міського бюджету м. Мелітополь на погашення кредиторської заборгованості перед ПП А.Р.С.І. за бітум, яка виникла у 2013 році. Тобто на момент підписання даної угоди заборгованість вже існувала. Даною угодою не змінювались строки розрахунків за договором, а тільки визначено джерело фінансування заборгованості - кошти місцевого бюджету м. Мелітополя.

Враховуючи зазначене, укладання сторонами даної угоди не змінює встановленого договором порядку та строків розрахунків за товар.

Крім основного боргу приватне підприємство «А.Р.С.І.» просить стягнути з комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області інфляційні у розмірі 275471,61 грн. та 3% річних у розмірі 24926,00 грн.

Позивачем нараховані 3% річних за загальний період з 02.08.2013 р. по 20.05.2016 р. в сумі 24926,00 грн.

Суд здійснив перерахунок 3% річних в межах заявленого періоду з урахуванням наступного.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р. у справі №908/2082/14 затверджено план досудової санації Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, встановлено строк дії процедури досудової санації Комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області до порушення справи про банкрутство - 1 рік .

У п. 1.3 Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 р. № 15 (далі - Положення), визначено, що досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 6.2 Положення, з дня винесення ухвали про затвердження плану досудової санації, зокрема:

- встановлюється заборона на порушення справи про банкрутство боржника за його заявою або за заявою будь-кого з кредиторів, вимоги яких виникли до затвердження судом плану досудової санації, на строк, передбачений цим планом;

- умови плану досудової санації боржника стають обов'язковими для всіх кредиторів, вимоги яких виникли до затвердження судом плану досудової санації.

Згідно з абз. 11 пункту 5.8 Положення в ухвалі про затвердження плану досудової санації зазначаються грошові вимоги кредиторів, на які поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р. у справі №908/2082/14 визначено, що мораторій поширюється, серед іншого, на кредиторські вимоги ПП «А.Р.С.І.» в сумі 306 528,00 грн., які виникли до затвердження плану досудової санації боржника.

В даній ухвалі також зазначено, що повідомлення про прийняття заяви про затвердження плану досудової санації комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, а копія ухвали від 17.06.2014 направлялась всім кредиторам, які зазначені у заяві боржника, зокрема ПП А.Р.С.І. (а.с. 128 - 129, том 2 справи №908/2082/14).

У п. 3.5 Положення визначено, що план досудової санації повинен містити строк процедури досудової санації, який не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом цього плану.

Таким чином, встановлений у справі №908/2082/14 річний строк досудової санації є максимальним, а тому після закінчення цього строку процедура досудової санації припиняється.

Отже, введений ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р. у справі №908/2082/14 мораторій на задоволення вимог кредиторів діяв тільки протягом одного року.

Статтею 50 ГПК України визначено, що процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом.

Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Таким чином, річний строк дії мораторію, встановлений ухвалою суду від 16.07.2014 р. у справі №908/2082/14, розпочинається з наступного дня - 17.07.2014 р. і закінчується 16.07.2015 р. (365 днів). Тобто період дії мораторію становить з 17.07.2014 р. по 16.07.2015р.

Згідно з абз. 6 ч. 3 ст. 19 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Враховуючи зазначене, нарахування 3% річних слід здійснювати за виключенням періоду дії мораторію, тобто до 16.07.2014 р. і після 17.07.2015 р. в межах заявлених позовних вимог.

Так, за видатковою накладною №РН-7 від 18.06.2013р. на суму 195 684,00 грн. строк оплати настав 01.08.2013р., а прострочення виникло з 02.08.2013 р.

Рахунок за цією видатковою накладною був оплачений:

- 10.07.2013 р. на суму 18392,00 грн., після чого залишок заборгованості склав 177292,00 грн.,

- 16.08.2013р. на суму 30000,00 грн., після чого залишок заборгованості склав 147292,00 грн.,

- 19.08.2013 р. на суму 40000,00 грн., після чого залишок заборгованості склав 107292,00 грн.;

- 27.08.2013 р. на суму 60000,00 грн., після чого залишок заборгованості склав 47292,00 грн.

Звідси за виключенням періоду дії мораторію з 17.07.2014 р. по 16.07.2015 р., розрахунок 3% річних є наступним:

- за період з 02.08.2013 р. по 15.08.2013 р. (14 днів) від суми боргу 177 292,00 грн. 3% річних складають 204,00 грн.;

- за період з 17.08.2013 р. по 18.08.2013 р. (2 дні) від суми боргу 147 292,00 грн. 3% річних складають 24,21 грн.;

- за період з 20.08.2013 р. по 26.08.2013 р. (7 днів) від суми боргу 107 292,00 грн. 3% річних складають 61,73 грн.;

- за період з 28.08.2013 р. по 16.07.2014 р. (323 дні) від суми боргу 47 292,00 грн. 3% річних складають 1255,51 грн.;

- за період з 17.07.2015 р. по 20.05.2016 р. (309 днів) від суми боргу 47 292,00 грн. 3% річних складають 1199,59 грн.

Всього за прострочення оплати товару за видатковою накладною №РН-7 від 18.06.2013р. 3% річних складають 2745,04 грн.

За видатковою накладною №РН-8 від 12.07.2013р. на суму 114816,00 грн. строк оплати настав 23.08.2013р., а прострочення оплати виникло 24.08.2013 р.

Звідси за виключенням періоду дії мораторію з 17.07.2014 р. по 16.07.2015 р., розрахунок 3% річних є наступним:

- за період з 24.08.2013 р. по 16.07.2014 р. (327) від суми боргу 114816,00 грн. 3% річних складають 3085,88 грн.;

- за період з 17.07.2015 р. по 20.05.2016 р. (309) від суми боргу 114816,00 грн. 3% річних складають 2912,38 грн.

Всього за прострочення оплати товару за видатковою накладною №РН-8 від 12.07.2013р. 3% річних складають 5998,26 грн.

За видатковою накладною № РН-9 від 28.08.2013р. на суму 144420,00 грн. строк оплати настав 09.10.2013р., а прострочення оплати виникло 10.10.2013 р.

Звідси за виключенням періоду дії мораторію з 17.07.2014 р. по 16.07.2015 р., розрахунок 3% річних є наступним:

- за період з 10.10.2013 р. по 16.07.2014 р. (280 днів) від суми боргу 144420,00 грн. 3% річних складають 3323,64 грн.;

- за період з 17.07.2015 р. по 20.05.2016 р. (309) від суми боргу 144420,00 грн. 3% річних складають 3663,30 грн.

Всього за прострочення оплати товару за видатковою № РН-9 від 28.08.2013р. 3% річних складають 6986,94 грн.

Таким чином, загалом за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 15730,24 грн. У стягненні 3% річних в сумі 9195,76 грн. суд відмовляє, оскільки вони нараховані необґрунтовано.

Щодо стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з наведеного роз'яснення, при розрахунку інфляційних втрат слід враховувати заборгованість на кінець місяця, в якому виникло прострочення, та помножити її середній індекс інфляції за наступні повні місяці, в яких існувало прострочення, в межах періоду розрахунку інфляційних втрат.

В порушення зазначених вимог за прострочення оплати товару по видатковим накладним №РН-7 від 18.06.2013р., №РН-9 від 28.08.2013р. позивач застосовує індекси інфляції, починаючи з місяця, в якому виникло прострочення, і враховує індекси інфляції за неповний місяць прострочення, що є невірним.

Крім того, як встановлено судом, за період дії мораторію з 17.07.2014 р. по 16.07.2015р. інфляційні втрати не нараховуються.

Так, позивач нарахував інфляційні втрати за видатковою накладною №РН-7 від 18.06.2013р. на суму боргу 47292,00 грн. за період з серпня 2013 року по квітень 2016 року в сумі 41968,38 грн. Втім прострочення по цій накладній виникло 02.08.2013 р. Отже, інфляційні втрати на суму боргу 47292,00 грн. слід нараховувати з вересня 2013 року і по червень 2014 року (середній індекс 112,8%), звідси інфляційні втрати складають 6052,64 грн., а також за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року (середній індекс 108,08%), звідси інфляційні втрати складають 3821,31 грн. Всього за прострочення оплати товару за видатковою накладною №РН-7 від 18.06.2013р. інфляційні втрати складають 9873,95 грн.

За видатковою накладною №РН-8 від 12.07.2013р. на суму 114816,00 грн. позивач нарахував інфляційні втрати за період з вересня 2013 року по квітень 2016 року в сумі 103418,92 грн. Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат за цією накладною з урахуванням періоду дії мораторію.

Так, від суми боргу 114 816,00 грн. за період з вересня 2013 року по червень 2014 року (середній індекс 112,8%) інфляційні втрати складають 14 694,67 грн., а за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року (середній індекс 108,08%) інфляційні втрати складають 9277,42 грн. Всього за прострочення оплати товару за видатковою накладною №РН-8 від 12.07.2013р. інфляційні втрати складають 23 972,09 грн.

За видатковою накладною № РН-9 від 28.08.2013р. на суму 144420,00 грн. позивач нараховує інфляційні втрати за період з жовтня 2013 року по квітень 2016 року в сумі 130084,31 грн. Втім прострочення по цій накладній виникло 10.10.2017 р. Отже, інфляційні втрати на суму боргу 144 420,00 грн. з урахуванням строку дії мораторію слід нараховувати за період з листопада 2013 року по червень 2014 року (середній індекс 112,35%), звідси інфляційні втрати складають 17834,51 грн., та за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року (середній індекс 108,08%), звідси інфляційні втрати складають 11669,49 грн. Всього за прострочення оплати товару за видатковою накладною № РН-9 від 28.08.2013р. інфляційні втрати складають 29504,00 грн.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 63350,04 грн. У стягненні інфляційних втрат в сумі 212121,57 грн. суд відмовляє, оскільки вони нараховані необґрунтовано.

Отже, позовні вимоги задоволені судом частково.

Згідно з п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. В частині припиненого провадження у справі судовий збір підлягає поверненню платникам ухвалою суду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір в разі звернення їх до суду з відповідним клопотанням.

Так, за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 606925,67 грн. відповідно до пп. 1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір підлягав сплаті та був сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, що складає 9103,89 грн. Від суми задоволених позовних вимог 79080,28 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 79080,28 грн. х 1,5% = 1186,20 грн. В частині припиненого провадження у справі на суму 306528,00 грн. розмір судового збору до повернення позивачу за розгляд позовної заяви складає: 306528,00 грн. х 1,5% = 4597,92 грн. В іншій частині судові витрати за розгляд позовної заяви залишаються за позивачем.

За розгляд апеляційної скарги відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір підлягав сплаті судовий збір в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто: 9103,89 грн. х 110% = 10014,28 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 110% судового збору, присудженого за розгляд позовної заяви: 1186,20 грн. х 110% = 1304,82 грн. В частині припиненого провадження у справі розмір судового збору до повернення позивачу за розгляд апеляційної скарги складає 110% судового збору за розгляд припинених позовних вимог, а саме: 4597,92 грн. х 110% = 5057,71 грн. При цьому суд зазначає, що позивачем було сплачено за розгляд апеляційної скарги 10014,40 грн., переплата складає 0,12 грн. Дана переплата також підлягає поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір . Загалом позивачу підлягає поверненню судовий збір, сплачений за розгляд апеляційної скарги, в сумі: 5057,71 грн. + 0,12 грн. = 5057,83 грн. В іншій частині судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишаються за позивачем.

За розгляд касаційної скарги відповідно до пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір підлягав сплаті та був сплачений відповідачем судовий збір в розмірі 120% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто: 9103,89 грн. х 120% = 10924,67 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог за відповідачем залишається судовий збір в розмірі 120% від ставки судового збору, присудженого за розгляд позовної заяви: 1186,20 грн. х 120% = 1423,44 грн. В частині припиненого провадження у справі розмір судового збору до повернення відповідачу за розгляд касаційної скарги складає 120% ставки судового збору за розгляд припинених позовних вимог: 4597,92 грн. х 120% = 5517,50 грн. Решта судового збору (в частині необґрунтовано заявлених позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено позивачу) покладається на позивача: 10924,67 грн. - 1423,44 грн. - 5517,50 грн. = 3983,73 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, Мелітополь, вул. О.Невського, буд. 119, код ЄДРПОУ 32298150) на користь приватного підприємства «А.Р.С.І.» (юридична адреса: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Московська, буд. 6, оф. 407; поштова адреса: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, а/с 10, код ЄДРПОУ 37468847) 3% річних в сумі 15730,24 грн . (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять грн. 24 коп.), інфляційні втрати в сумі 63350,04 грн . (шістдесят три тисячі триста п'ятдесят грн. 04 коп.), витрати на сплату судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 1186,20 грн . (одна тисяча сто вісімдесят шість грн. 20 коп.) та витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 1304,82 грн . (одна тисяча триста чотири грн. 82 коп.).

Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 306528,00 грн . (триста шість тисяч п'ятсот двадцять вісім грн.).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «А.Р.С.І.» (юридична адреса: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Московська, буд. 6, оф. 407; поштова адреса: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, а/с 10, код ЄДРПОУ 37468847) на користь комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, Мелітополь, вул. О.Невського, буд. 119, код ЄДРПОУ 32298150) витрати на сплату судового збору за розгляд касаційної скарги в сумі 3 983,73 грн . (три тисячі дев'ятсот вісімдесят три грн. 73 коп.).

Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 червня 2017 р.

Суддя О.В. Федорова