Постанова

від 04.09.2017 по справі 908/1444/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017 справа № 908/1444/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.06.2017 (підписано 19.06.2017) у справі№ 908/1444/16 (суддя Федорова О.В.) за позовомПриватного підприємства "А.Р.С.І.", м. Кременчук, Полтавська область доКомунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область простягнення 606 925,67 грн.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року до господарського суду звернулось Приватне підприємство "А.Р.С.І.", м. Кременчук, Полтавська область (Позивач) із позовом до Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область (Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область, про стягнення 606 925,67 грн., з яких: 306 528,00 грн. основного боргу за договором поставки № 07/05 від 07.04.2013, 275 471,61 грн. - інфляційних та 24 926,06 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 306 528,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 4 597,92 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 по справі № 908/1444/16 рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 275 007,31 грн. та 3% річних в розмірі 24 926,06 грн., в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 скасовано. Справу №908/1444/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.06.2017 позовні задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 15 730,24 грн. та інфляційні в сумі 63 350,04 грн. Припинено провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 306 528,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України.

Скаржник посилається на неправильне застосування судом норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема апелянт зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно до вимог ст. 19 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо, а дію встановленого ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 у справі № 908/2082/14 мораторію не припинено, він не може припинятись автоматично.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення аналогійні, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне закінчити розгляд апеляційної скарги у його відсутності.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2013 між сторонами був укладений договір поставки №07/05 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався протягом 3-х календарних днів з дня отримання замовлення передати у власність відповідача бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 (далі - товар), а відповідач - прийняти і оплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях, що додаються до Договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною. Кількість товару, що є предметом Договору, може бути скоригована в залежності від виділених асигнувань та потреб відповідача.

Строк поставки продукції відповідачу у травні - грудні 2013 року (п. 1.2 Договору)

За умовами п.п. 2.11, 2.12 Договору, оплата кожної партії товару проводиться на умовах відстрочки платежу протягом тридцяти робочих днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Можлива зміна порядку розрахунків. Фактично здійснений розрахунок вважається узгодженим сторонами.

Згідно п. 3.1 Договору, приймання товару за кількістю і якістю здійснюється уповноваженими представниками сторін на складі відповідача відповідно до супроводжуючих документів у порядку, визначеному діючим законодавством.

Встановлено, що специфікації до Договору відповідно до п. 1.1 Договору сторонами не підписувались, а кількість товару та ціни визначені сторонами у видаткових накладних та рахунках, які містять посилання на Договір.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 454 920,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №РН-7 від 18.06.2013 на суму 195 684,00 грн.; №РН-8 від 12.07.2013 на суму 114 816,00 грн.; №РН-9 від 28.08.2013 на суму 144 420,00 грн. та актами приймання-передачі товару від 18.06.2013, від 12.07.2013, від 28.08.2013,

Вказані видаткові накладні підписані представником позивача та уповноваженим представником відповідача за довіреностями (№173 від 17.06.2013, №194 від 11.07.2013, №219 від 28.08.2013), копії яких наявні в матеріалах справи, без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне отримання продукції.

На оплату товару позивачем були виписані рахунки-фактури №СФ-8 від 18.06.2013 на суму 195 684,00 грн., №СФ-9 від 12.07.2013 на суму 114 816,00 грн. та №СФ-10 від 28.08.2013 на суму 144 420,00 грн.

Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу, що на час звернення з позовом до суду (21.05.2016 - згідно поштового штемпеля) становила 306 528,00 грн.

Факт наявності боргу на час звернення з позовом до суду відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що протягом розгляду справи відповідачем було в повному обсязі оплачено заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 28.07.2016 на суму 47 292,00грн., №3 від 28.07.2016 на суму 114 816,00грн. та №4 від 28.07.2016 на суму 144 420,00 грн. та позивачем не заперечується.

Згідно з п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на зазначене, оскільки сума заборгованості в розмірі 306 528,00грн. існувала на момент пред'явлення позову в даній справі і позовні вимоги про її стягнення були пред'явлені обґрунтовано, в зв'язку зі сплатою цієї заборгованості під час розгляду справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що предмет спору по даній справі відсутній.

Виходячи з вищенаведеного висновок господарського суду про припинення провадження по справі № 908/1444/16 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з підстав того, що відсутній предмет спору є вірним.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем були заявлені до стягнення 3% річних в сумі 24 926,06 грн. за загальний період з 02.08.2013 по 20.05.2016 та інфляційні в розмірі 275 471,61 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині відповідач посилається на те, що за відсутності бюджетного фінансування, як умови виникнення зобов'язання щодо оплати товару, у останнього ані у 2013, ані у 2014, ані у 2015 роках не виникло, оскільки строк виникнення зобов'язання по оплаті товару обумовлювався настанням певної події - отриманням (наявністю) бюджетного фінансування (призначення) на фінансування закупівлі.

Відповідач згідно п.п. 3.1, 3.4 Статуту є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів або не перерахування бюджетних коштів з інших причин не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Крім того, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача по нездійсненню оплати отриманого товару протягом трьох років.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та міститься в рішенні Європейського суду з прав людини "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що прострочення відповідача настало після спливу 30-денного строку на оплату товару, передбаченого пунктом 2.11 Договору.

Дійсно, 27.07.2016 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою доповнено договір пунктом 2.14, проте вона була укладена сторонами з метою реалізації програми фінансової підтримки відповідача, для чого в Договір була включена умова про здійснення розрахунку за товар за рахунок коштів місцевого бюджету. Однак дана умова була включена в договір вже після настання строків розрахунків за товар, у зв'язку з порушенням яких виникла заборгованість. Даною програмою було передбачено виділення коштів з міського бюджету м. Мелітополь на погашення кредиторської заборгованості перед ПП "А.Р.С.І." за бітум, яка виникла у 2013 році. Тобто на момент підписання даної угоди заборгованість вже існувала. Даною угодою не змінювались строки розрахунків за Договором, а тільки визначено джерело фінансування заборгованості - кошти місцевого бюджету м. Мелітополя.

Враховуючи зазначене, укладання сторонами даної угоди не змінює встановленого договором порядку та строків розрахунків за товар.

Також судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що мораторій введений ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 у справі № 908/2082/14 триває й досі, за наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 у справі №908/2082/14 затверджений план досудової санації підприємства відповідача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, встановлено строк дії процедури досудової санації до порушення справи про банкрутство - 1 рік.

У п. 1.3 Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 р. № 15 (далі - Положення), визначено, що досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абз. 11 п. 5.8 Положення в ухвалі про затвердження плану досудової санації зазначаються грошові вимоги кредиторів, на які поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 у справі №908/2082/14 визначено, що мораторій поширюється, серед іншого, на кредиторські вимоги ПП "А.Р.С.І." в сумі 306 528,00 грн., які виникли до затвердження плану досудової санації боржника.

За змістом ч. 9 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", строк дії процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану санації.

Протягом процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство діє мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Аналогійні приписи містить п. 3.5 Положення згідно якого, план досудової санації повинен містити строк процедури досудової санації, який не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом цього плану.

Отже, введений ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р. у справі №908/2082/14 мораторій на задоволення вимог кредиторів діяв тільки протягом одного року, оскільки справу про банкрутство не було порушено.

За таких підстав судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, річний строк дії мораторію, встановлений ухвалою суду від 16.07.2014 у справі №908/2082/14 становив з 17.07.2014 по 16.07.2015.

Можливість продовження строку процедури санації до порушення провадження у справі про банкрутство дана норма не передбачає, а отже з огляду на приписи ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" припиняє свою дію після закінчення встановленого однорічного строку.

Доказів порушення провадження у справі про банкрутство, за наявності якого можливо б було застосувати норми ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині продовження строку процедури санації матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Згідно з абз. 6 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Перевіривши розрахунок, зроблений судом першої інстанції, з урахуванням виключення періоду дії мораторію (до 17.07.2014 та після 17.07.2015), меж заявлених позовних вимог, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 15 730,24 грн. за періоди:

- за видатковою накладною №РН-7 від 18.06.2013: з 02.08.2013 по 15.08.2013, з 17.08.2013 по 18.08.2013, з 20.08.2013 по 26.08.2013, з 28.08.2013 по 16.07.2014, з 17.07.2015 по 20.05.2016;

- за видатковою накладною №РН-8 від 12.07.2013: з 24.08.2013 по 16.07.2014, з 17.07.2015 по 20.05.2016;

- за видатковою накладною № РН-9 від 28.08.2013: з 10.10.2013 по 16.07.2014, з 17.07.2015 по 20.05.2016.

За таких же підстав є законним та обґрунтованим розрахунок, зроблений судом першої інстанції, з урахуванням виключення періоду дії мораторію (до 17.07.2014 та після 17.07.2015), меж заявлених позовних вимог, в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 63 350,04 грн. за періоди:

- за видатковою накладною №РН-7 від 18.06.2013: вересень 2013 року - червень 2014 року, серпень 2015 року - квітень 2016 року;

- за видатковою накладною №РН-8 від 12.07.2013: вересень 2013 року - червень 2014 року, серпень 2015 року - квітень 2016 року;

- за видатковою накладною № РН-9 від 28.08.2013: листопад 2013 року - червень 2014 року, серпень 2015 року - квітень 2016 року.

Будь-яких порушень процесуального права в діях суду першої інстанції не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2017 у справі № 908/1444/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2017 у справі № 908/1444/16 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: В.М. Татенко

ОСОБА_3