Ухвала

від 19.06.2017 по справі 13/5025/794/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

У Х В А Л А

"19" червня 2017 р.Справа № 13/5025/794/11

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Крамар С.І., розглянувши матеріали справи

за заявою Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення смт. Білогір'я

до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничої компанії "Агроцукор" смт. Ямпіль Білогірського району

про визнання банкрутом (заява про визнання недійсними договорів купівлі-продажу)

За участю ТОВ "Турівка" (30625, Хмельницька обл., Теофіпольський район, с. Турівка, вул. Центральна, 34, код ЄДРПОУ 33279610), ТОВ "Лан" (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Шевченка, 63А, код ЄДРПОУ 22772163), ТОВ "Україна 2001" (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Леніна, 37В, код ЄДРПОУ 35080933), ТОВ "Страхова компанія Гамайун" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10, код ЄДРПОУ 31901152), ТОВ "Компанія з управління активами Профіт" (03113, м.Київ, вул. Дружківська, 10, код ЄДРПОУ 32733820).

Представники сторін:

від ТДОВ "Страхова компанія "Гамайун": ОСОБА_2 - представник згідно довіреності від 24.042017 р.;

від ТОВ "Україна 2001": ОСОБА_3 - представник згідно довіреності №25/1;

від боржника: не з'явився;

за участю ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду від 26.04.2011р. порушено провадження у справі №13/5025/794/11 про визнання банкрутом боржника - ТОВ "Агроцукор" смт. Ямпіль Білогірського району, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та відкрито процедуру розпорядження майном.

Ухвалою від 30.05.2011р. призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_5

Оголошення про порушення провадження справи про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" № 109 від 17.06.2011р.

Ухвалою від 17.08.2011р. затверджено реєстр грошових вимог кредиторів.

Постановою суду від 09.09.2011р. припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру у даній справі та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого ОСОБА_5

Ухвалою суду від 11.04.2012р. звільнено від виконання обов'язків ліквідатора боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_5 та призначено іншого ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_4 Зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру, скласти ліквідаційний баланс та подати його разом із звітом про свою діяльність до господарського суду для затвердження.

Ухвалою господарського суду від 27.06.2013р. суддею Крамаром С.І. справу №13/5025/794/11 прийнято до свого провадження.

Ухвалами суду області строк ліквідаційної процедури ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничу компанію "Агроцукор" смт. Ямпіль Білогірського району неодноразово було продовжено та зобов'язано ліквідатора подати ліквідаційний баланс та звіт про свою діяльність господарському суду для затвердження до 01.06.2017р.

18.04.2017 р. на адресу суду від арбітражного керуючого ОСОБА_4 надійшла заява про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р. Заявник просить суд визнати недійсними, з моменту укладання, договори купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) "Теофіпольський цукровий завод" від березня місяця 2009р., укладені між ТОВ ІВК "Агроцукор" та ТОВ "Лан" та ТОВ "Турівка".

Ухвалою суду від 19.04.2017р. заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 27.04.2017р. залучено до участі у розгляді заяви - ТОВ "Турівка" (30625, Хмельницька обл., Теофіпольський район, с. Турівка, вул. Центральна, 34, код ЄДРПОУ 33279610), ТОВ "Лан" (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Шевченка, 63А, код ЄДРПОУ 22772163), ТОВ "Україна 2001" (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Леніна, 37В, код ЄДРПОУ 35080933), ТОВ "Страхова компанія Гамаюн" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10, код ЄДРПОУ 31901152), ТОВ "Компанія з управління активами Профіт" (03113, м.Київ, вул. Дружківська, 10, код ЄДРПОУ 32733820).

Ліквідатор під час судових розглядів спору подану ним заяву підтримує, вважає її обґрунтованою та підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами. 19.04.2017 року від нього надійшла заява про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, у якій просить визнати причини пропуску до суду з вказаною заявою поважними та відновити пропущений строк для звернення до суду із заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій від березня 2009 року. Заява мотивована тим, що ліквідатору про факти, які стали підставою для звернення до суду із розглядуваною завою, стало відомо лише 30.03.2017 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №1216240090000076.

У запереченнях №106 від 06.06.2017 року на заяву на пропущення строків позовної давності зазначає, що раніше про оскаржувані договори йому не було відомо, оскільки колишнім керівником підприємства ОСОБА_6 не було передано документи, про що на даний час відкрите кримінальне провадження.

Повноважний представник боржника у судових засіданнях заяву ліквідатора підтримує, вважає, що оскаржувані договори суперечать чинному законодавству.

Представник ТДОВ "Страхова компанія "Гамайун" у судовому засіданні та у наданій письмовій позиції від 16.05.2017 року проти вимог заяви заперечив, наголосив, що ліквідатор в даному випадку не наділений повноваженнями на оскарження зазначених договорів, оскільки вони були укладені за більше, ніж два роки до порушення справи про банкрутство. Зауважує про безпідставність твердження ліквідатора щодо безплатної форми передачі акцій, а також про те, що припинення виконання ОСОБА_6 повноважень директора свідчить про припинення дії виданих ним довіреностей. Окрім того, подав заяву про пропущення строків позовної давності, просить суд застосувати позовну давність до поданої ліквідатором заяви та відмовити арбітражному керуючому ОСОБА_4 в задоволенні даної заяви у зв'язку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності.

У додаткових поясненнях №1 від 19.06.2017 року наголошує на безпідставності тверджень ліквідатора, викладених у заяві, а також додатково зауважує, що строк позовної давності для звернення до суду із такими вимогами сплив.

Представником ТОВ "Україна 2001" 07.06.2017 року надано відзив на заяву, у якому ТОВ "Україна 2001" вважає вимоги ліквідатора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зауважує, що ліквідатором не дотримано вимоги ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а довіреність ОСОБА_7 ніким не була скасована на момент вчинення оскаржуваних правочинів. Також подав заяву про застосування строків позовної давності.

ТОВ "Лан" у надісланому на адресу суду відзиві на позовну заяву також вважає доводи ліквідатора необґрунтованими, а заяву такою. що не підлягає задоволенню. Зокрема, зауважує, що ліквідатором пропущено строк позовної давності, окрім того, ліквідатором не дотримано вимоги ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вважає, що довіреність ОСОБА_7 не була скасована, а докази її припинення відсутні.

Окрім того, від ТОВ "Лан" 19.06.2017 року надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій останній просить суд відмовити в задоволенні заяви з мотивів пропуску строків позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Розглянувши матеріали заяви, заслухавши доводи учасників судового розгляду, судом встановлено та приймається до уваги наступне.

Як вбачається із протоколу Установчих зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" від 10.03.2000 року, засновниками вирішено створити ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", підписати Установчу угоду про створення товариства та доручити ОСОБА_6 підготувати статут товариства, всі інші необхідні документи для державної реєстрації.

01.04.2000 року установчими зборами ТОВ "ІВК "Агроцукор" , відповідно до протоколу №2, вирішено затвердити статут товариства з обмеженою відповідальністю "Інветсиційно-виробнича компанія "Агроцукор" та доручити ОСОБА_6 підготувати всі необхідні документи для державної реєстрації товариства та подати їх на державну реєстрації; обрати директором товариства ОСОБА_6, обрати членів ревізійної комісії: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Окрім того, постановили погодитись із пропозиціями учасників про внесення ними до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інветсиційно-виробнича компанія "Агроцукор" простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", а саме:

ТОВ ім. Гагаріна - 320000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 80000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Хлібороб" - 750000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 187500,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ВСГК "Мир" - 500000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 125000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

СФГ "Кузьминці" - 180000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 45000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Волиця" - 390000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 97500,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Михнівка" - 260000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 65000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

СВГК "Святець" - 1600000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 400000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Маяк" - 500000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 125000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Колос" - 70000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 17500,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Довгалівка" - 140000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 35000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ОСОБА_11 - 100000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 25000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ОСОБА_12 - 1400000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 350000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ОСОБА_13 - 260000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 65000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ОСОБА_6 - 2000000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 500000,00 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників.

Згідно Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", затвердженого зборами учасників товариства відповідно до протоколу №2 від 05.07.2004 року, зареєстрованого державним реєстратором Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за №000015 в реєстр суб'єктів підприємницької діяльності 29.09.2004 року (далі - Статут), товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцукор" створено з метою здійснення виробничо-господарської, комерційної та іншої діяльності та отримання на цій основі максимального прибутку учасниками товариства.

Учасниками товариства є: ТОВ ім. Гагаріна, ТОВ "Хлібороб", ВГСК "Мир", ТОВ "Волиця", СВГК "Святець", ТОВ "Маяк", ТОВ "Колос", ТОВ "Довгалівка", ФГ "Михнівка", ФГ "Подільська Нива", ФГ "Рідний край", ФГ "Дружба", ТОВ "Маяк", СГВК "Кунчанський", ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (п. 5.1. статуту).

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал товариства. Розмір статутного капіталу складає 2328265,10 грн. Статутний капітал розподіляється на частки, згідно до кількості учасників в наступних розмірах: ТОВ ім. Гагаріна - на загальну суму 20 грн., що становить 0,0008% статутного фонду товариства; ТОВ "Хлібороб" - на загальну суму 45 грн., що становить 0,0019% статутного фонду товариства; ВСГК "Мир" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Волиця" - на загальну суму 22,5 грн., що становить 0,0009% статутного фонду товариства; ФГ "Михнівка" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; СВГК "Святець" - на загальну суму 100 грн., що становить 0,0042 % статутного фонду товариства; ТОВ "Маяк" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Колос" - на загальну суму 5 грн., що становить 0,0002% статутного фонду товариства; ТОВ "Довгалівка" - на загальну суму 27,5 грн., що становить 0,0011% статутного фонду товариства; ФГ "Подільська Нива" - на загальну суму 20 грн., що становить 0,0008% статутного фонду товариства; ФГ "Рідний край" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; ФГ "Дружба" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Маяк" - на загальну суму 50 грн., що становить 0,0021% статутного фонду товариства; СГВК "Кунчанський" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; ОСОБА_12 - на загальну суму 203645,25 грн., що становить 8,74% статутного фонду товариства; ОСОБА_13 - на загальну суму 104522,75 грн., що становить 4,48% статутного фонду товариства; ОСОБА_6 - на загальну суму 1585768,2 грн., що становить 68,1882% статутного фонду товариства; ОСОБА_14 - на загальну суму 196173,75 грн., що становить 8,42% статутного фонду товариства; ОСОБА_15 - на загальну суму 237745,25 грн., що становить 10,21% статутного фонду товариства (п. 6.1. статуту).

У п. 7.1. статуту передбачено, що органами управління та контролю товариства є: збори учасників; директор товариства; ревізійна комісія.

Згідно п. 7.8. статуту виконавчим органом товариства є директор. Директором товариства можуть бути як учасник, так і особи, які не є учасниками. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу частини належних їм повноважень до компетенції директора.

Директор в силу положень п.7.14. статуту, наділений правом, зокрема, видання довіреностей.

Директором ТОВ "Агроцукор" ОСОБА_6 надіслано державному реєстратору Теофіпольської райдержадміністрації повідомлення від 16.02.2008 року про те, що 15.02.2008 року закінчився строк дії контракту із ним як директором ТОВ "Агроцукор".

У березні 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності №2 від 24.12.2007 року (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-59/02/2009-1 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції:

Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_1; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) - 4056290 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1014072,50 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,25 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1014072,50 грн. (п.1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1014072,50 грн. (п.1.2. договору).

Покупець за власним вибором в якості оплати за ЦП виписує продавцю простий вексель, на суму, вказану у підпункті 1.2. пункту 1 цього договору або сплачує цю суму на рахунок продавця на підставі отриманого від продавця рахунку, протягом 30 днів з моменту перереєстрації прав власності на ЦП, зазначені в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору (п. 2.1. договору).

Право власності на ЦП, вказані в пункті 1 цього договору, переходять до покупця з моменту внесення змін до рахунку в цінних паперах покупця (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору продавець гарантує, що на дату підписання цього договору ЦП, вказані у п. 1 цього договору, знаходяться в його абсолютній власності, не обтяжені заставою та ніякими іншими зобов'язаннями, а також не знаходяться під арештами.

Згідно п. 8.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір купівлі-продажу цінних паперів №59/02/2009-1 від березня 2009 року підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

У березні 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Турівка" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності №2 від 24.12.2007 року (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-60/02/2009-1 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції:

Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_1; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) - 5510432 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1377608,00 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,25 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1377608,00 грн. (п.1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1377608,00 грн. (п.1.2. договору).

Покупець за власним вибором в якості оплати за ЦП виписує продавцю простий вексель, на суму, вказану у підпункті 1.2. пункту 1 цього договору або сплачує цю суму на рахунок продавця на підставі отриманого від продавця рахунку, протягом 30 днів з моменту перереєстрації прав власності на ЦП, зазначені в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору (п. 2.1. договору).

Право власності на ЦП, вказані в пункті 1 цього договору, переходять до покупця з моменту внесення змін до рахунку в цінних паперах покупця (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору продавець гарантує, що на дату підписання цього договору ЦП, вказані у п. 1 цього договору, знаходяться в його абсолютній власності, не обтяжені заставою та ніякими іншими зобов'язаннями, а також не знаходяться під арештами.

Згідно п. 8.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір купівлі-продажу цінних паперів №60/02/2009-1 від березня 2009 року підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

16.10.2009 року між ТОВ "Турівка" та ТОВ ІВК "Агроцукор" укладено додаткову угоду до договору №Б-60/02/2009-1, у якій погодили викласти п.1.1. та. п.1.2. договору в наступній редакції:

"продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції:

Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_1; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) - 4056290 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1014072,50 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,32 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1872426,24 грн. (п.1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1872426,24 грн. (п.1.2. договору)".

В подальшому, ТОВ "Турівка" відчужила частину акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" ТОВ "Україна 2001" та ТДОВ "Страхова компанія "Гамайун".

Ліквідатор, вважаючи, що оскаржувані договори купівлі-продажу цінних паперів підлягають визнанню недійсними, оскільки довіреність на представництво підписанта договорів зі сторони ТОВ ІВК "Агроцукор" ОСОБА_7 на час укладення таких договорів була припинена у зв'язку із припиненням повноважень ОСОБА_6 як директора ТОВ ІВК "Агроцукор", окрім того, сторонами за договорами не було проведено розрахунки за договорами, звернувся з даним позовом до суду.

У відповідь на ухвалу суду від 07.06.2017 року старшим слідчим СВ СУ ГУНП в Хмельницькій області у листі №5162/121/24-2017 від 15.06.2017 року повідомлено, що договір №Б-59/02/2009-1 купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року наявних в матеріалах кримінального провадження лише в копії, а довіреність №2 від 24.12.2007 року відсутня.

Як вбачається із витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, ТОВ "Турівка" (код 33279610) припинено з 27.08.2012 року (номер запису 16671170017000138).

Дослідивши зібрані докази, судом враховується наступне.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ч.3 ст.215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Пунктом 1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 зазначено, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. При цьому вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Згідно із п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочинну не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочинну не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, з наведених норм і роз'яснень вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Також, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, визначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.1 ст.216 ЦК).

Згідно абз.4 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Звертаючись до суду із даною заявою, ліквідатор просить визнати недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року, укладені між ТОВ "Турівка" та ТОВ "Лан" із товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності №2 від 24.12.2007 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити іменні акції ТОВ "Теофіпольський цукровий завод".

За приписами ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Тобто, ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п.7 ч.1 ст.12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін. При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, положення частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Отже, спір про визнання недійсними на підставі норм ЦК України договорів купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року підлягає розгляду в межах провадження по справі про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор".

В силу ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: 1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; 2. боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; 3. боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; 4. боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; 5. боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; 6. боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Проте, наведена ст. 20 Закону не позбавляє права ліквідатора звернутися із позовом про визнання недійсним договору на підставі норм ЦК України, а не лише у випадках та у строки, передбачені вказаною статтею. Наведеним спростовуються відповідні заперечення представників ТОВ "Гамайун" та ТОВ "Україна 2001".

В обґрунтування своїх вимог ліквідатор вказує те, що ОСОБА_7 на момент укладення договорів не мав повноважень на представництво ТОВ ІВК "Агроцукор", оскільки довіреність на його представництво була видана директором ОСОБА_6, у якого на момент укладення договорів вже припинились повноваження.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до абз.2 ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згідно договорів, представником ТОВ ІВК "Агроцукор" є ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності №2 від 24.12.2007 року.

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 246 Цивільного кодексу України унормовує, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Крім того, статті 248, 249 Цивільного кодексу України передбачають можливість припинення представництва за довіреністю та скасування довіреності.

Відтак, оскільки ОСОБА_7 в даних правовідносинах виступав як представник саме юридичної особи - ТОВ ІВК "Агроцукор", а не директора ОСОБА_6, то підстави для припинення його довіреності, виданої виконавчим органом юридичної особи, у зв'язку із зміною директора, відсутні.

При цьому, відсутність у матеріалах справи довіреності №2 від 24.12.2007 року, на підставі якої були підписані спірні договори, не може свідчити про недійсність вищезазначених правочинів, оскільки правомірність правочину презюмується (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2012 року у справі №15/5009/897/11).

Щодо тверджень ліквідатора про недійсність правочинів у зв'язку із непроведенням розрахунків, суд зауважує, що питання дійсності правочину вирішується на момент його укладення, а питання виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором може бути предметом іншого спору, не пов'язаного із недійсністю правочинів в момент укладення.

Таким чином, вказане також не може слугувати підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність поданої ліквідатором заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року та, відповідно, відмову в її задоволенні. При цьому, будь-яких інших підстав для визнання оскаржуваних договорів недійсними матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано.

Щодо поданих заяв від ТОВ "Україна 2001" та ТОВ "Гамайун" про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Таким чином, сторонами у справі про банкрутство, які наділені всіма процесуальними правами сторони під час провадження у справі про банкрутство, є кредитори, боржник, яким Закон не забороняє заявляти про застосування позовної давності під час провадження у справах про банкрутство, оскільки провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, в тому числі і Цивільним кодексом України (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 19.01.2017 року у справі 920/1294/15).

Отже, залучені особи - ТОВ "Гамайун" та ТОВ "Україна 2001" не є сторонами справи про банкрутство, таким чином, позбавлені права заявляти про пропуск строку позовної давності.

Щодо поданої заяви про застосування строків позовної давності від ТОВ "Лан", суд зауважує, що оскільки ТОВ "Лан" є стороною оскаржуваного договору та стороною у спорі, то, відповідно до ст. 267 ЦК України, останній наділений правом заявляти про сплив строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Хоча судом не знайдено підстав для задоволення заяви ліквідатора, в той же час, враховується, що в даному випадку позовна давність сплила з врахуванням наступного.

У постанові від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14 Верховний Суд України вказав, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма ч.1 ст.261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на заявника.

Оскільки заявник як юридична особа набуває та здійснює свої права й обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів.

Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №3-1157гс15 від 13.01.2016 року)

Таким чином, строк позовної даності для звернення до суду із даною заявою розпочався з моменту вчинення оскаржуваних правочинів - березня 2009 року, тому станом на даний час сплив.

Судом також в даному випадку враховується, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.03.2016 року у справі №3-112гс16, сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на вищенаведене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви ліквідатора ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Керуючись п.1 1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VІ (в редакції Закону від 02.10.2012р. №5405-VІ), ч. 2 ст. 22, ст. 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (в редакції Закону до 19.01.2013р.), ст. 12, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р. відмовити.

Суддя Крамар С.І.

Віддруковано 9 прим. (надіслати всім простим):

1 - до справи;

2 - ініціюючому кредитору (30200, смт. Білогір'я, вул. Шевченка 44) - простим;

3 - боржнику (Білогірський р-н, смт. Ямпіль, вул. Леніна, 121)

4 - ліквідатору ОСОБА_4 (29000, АДРЕСА_1)

5 - ТОВ "Лан" (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Шевченка, 63А);

6 - ТОВ "Турівка" (30625, Хмельницька обл., Теофіпольський район, с. Турівка, вул. Центральна, 34);

7 - ТОВ "Україна 2001" (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь.,вул. Леніна, 37В);

8 - ТОВ "Страхова компанія Гамайун" (03113, м.Київ., вул. Дружківська, 10);

9 - ТОВ "Компанія з управління активами Профіт (03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10)