Рішення

від 16.06.2017 по справі 242/5740/16-ц

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/5740/16-ц

Провадження № 2/242/293/17

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2017 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області

у складі: головуючого-судді Коліщук З.М.,

при секретарі Яцканич А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Краматорського

міського протитуберкульозного диспансеру Саннікової А.В.,

представника відповідача Департаменту

охорони здоров'я Донецької обласної

державної адміністрації Волкова Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського протитуберкульозного диспансеру, Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, Комунально-профілактичної установи Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка , третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення невиплаченої заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 пред'явила позов до Краматорського міського протитуберкульозного диспансеру, Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення невиплаченої заробітної плати.

У обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що з 1 серпня 2013 року по теперішній час працює у Диспансерному відділенні м. Авдіївка Донецької області на посаді рентген лаборанта, яке в 2014 році було структурним підрозділом комунальної лікувально-профілактичної установи Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка і з липня по листопад 2014 року включно диспансерне відділення м. Авдіївка працювало у штатному режимі кожен день, вона, ОСОБА_1, кожної зміни виконувала свої обов'язки відповідно до трудового договору. Наказом департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації Про організацію надання протитуберкульозної допомоги населенню від 31 жовтня 2014 року № 303 внесені зміни до мережі, профілю та розподілу ліжкового фонду спеціальних протитуберкульозних закладів між містами та районами Донецької області, підконтрольних Україні, м. Авдіївка та штатні посади диспансерного відділення у м. Авдіївка включені до складу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський протитуберкульозний диспансер м. Краматорська . З липня по листопад 2014 року включно заробітна плата їй не виплачувалася, заборгованість на день звернення до суду не погашена, а тому просить суд стягнути з Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації шляхом списання коштів з Державного бюджету України заборгованість по заробітній платі за липень 2014 року - листопад 2014 року в розмірі 18 523,75 грн. 75 коп., а також компенсацію втрати частини заробітної плати з розрахунку у сумі 1094 грн. 40 коп. з виплатою всіх належних сум страхових внесків до Фонду соціального страхування за зазначений період.

Під час судового розгляду до участі у справі залучено як співвідповідача Комунально-профілактичну установу Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка

Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Краматорського міського протитуберкульозного диспансеру в судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення, в якому зазначив, що працівники диспансерного відділення м. Авдіївка прийняті на штатні посади до КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Краматорська з 1 грудня 2014 року, згідно заяв про прийом на роботу. До 1 грудня 2014 року працівники диспансерного відділення в місті Авдіївка у трудових відносинах з КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Краматорська не перебували. Згідно довідки про зміни до кошторису від 15 грудня 2014 року № 631 установі надані додаткові бюджетні асигнування для фінансування диспансерного відділення м. Авдіївка з 1 грудня 2014 року. Всі бюджетні зобов'язання стосовно функціонування диспансерного відділення м. Авдіївка з 1 грудня 2014 року проводились згідно законодавства в межах кошторисних призначень.

Представник відповідача Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення, згідно з якими КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівки не перебуває у підпорядкуванні Департаменту та не включений до місцевого бюджету з 2014 року по теперішній час, оскільки не переміщений в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Позивач не є посадовою особою Департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації та не перебуває в трудових відносинах з Департаментом. Крім того, позивач не перебувала в трудових відносинах з КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Краматорська до 1 грудня 2014 року. Всі бюджетні зобов'язання стосовно функціонування диспансерного відділення м. Авдіївка з 1 грудня 2014 року проводились згідно законодавства в межах кошторисних призначень.

Представник відповідача Комунально-профілактичної установи Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка , будучи належним чином повідомлений через офіційний веб-сайт Судова влада України в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_7 вона з 1.09.2004 року прийнята дільничною медичною сестрою диспансерного відділення КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Авдіївка , з 10.01.2005 року переведена рентген лаборантом рентген кабінету вказаної установи.

Згідно запису № 15 трудової книжки відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28 лютого 2013 року № 6/19-480 КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Авдіївка з 01 серпня 2013 року реорганізований шляхом приєднання до КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівки .

29 листопада 2014 року позивача переведено до КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Краматорська на посаду рентген лаборанта, відповідно до наказу № 271-к від 29 листопада 2014 року КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівки (арк. справи 17-18).

Судом встановлено, що позивач у період з липня 2014 року по листопад 2014 року перебувала у трудових відносинах з КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівки , а лише з грудня 2014 року перебуває у трудових відносинах з КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Краматорська .

Разом з тим, з листа Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації № 5024/01-55/2150 від 11 листопада 2016 року вбачається, що диспансерне відділення м. Авдіївка у 2014 році було структурним підрозділом комунальної лікувально-профілактичної установи Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка . Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р м. Горлівка є населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (арк. справи 74-75).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.

Цим Порядком встановлено, що переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території, здійснюється за рішенням органу вищого рівня.

Відповідно до п. 3 Постанови № 595, місцевим державним адміністраціям до 01 грудня 2014 року необхідно було забезпечити переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій (у тому числі закладів охорони здоров'я) з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Комунальна лікувально-профілактична установа Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка не перемістилась на територію, підконтрольну органам державної влади України.

Згідно п. 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з Державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

За інформацією Державної казначейської служби України призупинено казначейське обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів на території, яка не контролюється українською владою.

Наказом департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації Про організацію надання протитуберкульозної допомоги населенню від 31 жовтня 2014 року № 303 внесені зміни до мережі, профілю та розподілу ліжкового фонду спеціальних протитуберкульозних закладів між містами та районами Донецької області, підконтрольних Україні, м. Авдіївка та штатні посади диспансерного відділення у м. Авдіївка включені до складу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський протитуберкульозний диспансер м. Краматорська .

У листі також зазначено, що оскільки КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка не здійснено заходи з переміщення на підконтрольну українській владі територію, здійснення погашення заборгованості із заробітної плати працівникам Авдіївського відділення за періоди роботи з липня по листопад 2014 року на теперішній час неможливо. Такі виплати можливо зробити лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації шляхом списання коштів з Державного бюджету України заборгованість по заробітній платі, суд враховує роз'яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 року №2.

Так, згідно роз'яснень, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 року №2, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 30.03.2017 року залучено до участі у справі як співвідповідача КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівки , оскільки стягнення заборгованості стосується спірного періоду коли позивач перебувала у трудових відносинах із КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівки .

Разом з тим, позивач заперечував щодо вирішення питання про стягнення заборгованості по заробітній платі з КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівки та вважає належним відповідачем у справі саме Департамент охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації.

Суд не погоджується з даним посиланням позивача, та виходячи з наданих позивачем доказів дійшов висновку, що належним відповідачем у справі є КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівки .

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 98 Кодексу законів про працю України визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Статтею 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з положеннями ч. 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" з квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція.

Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який має пріоритет над іншими законами з огляду на те, що Прикінцевими та перехідними положеннями даного Закону передбачено, що закони та інші нормативно правові акти України діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Як встановлено ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , періодом проведення антитерористичної операції вважається час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про боротьбу з тероризмом у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Згідно з постановою Правління Національного Банку України Про призупинення здійснення фінансових операцій від 6 серпня 2014 року № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 7 листопада 2014 року Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей , яка набрала чинності 11 листопада 2014 року, встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Пунктом 3 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 7 листопада 2014 року, встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.

Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обов'язки (п. 4 Тимчасового порядку).

Таким чином, Тимчасовий порядок передбачає низку умов, за наявності яких можлива виплата заробітної плати працівникам бюджетних установ.

Судом встановлено, що з липня по листопад 2014 року включно позивач перебувала у трудових відносинах з КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка .

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року м. Горлівка є населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Крім того, КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка не перемістилась на територію, підконтрольну органам державної влади України, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 26-33).

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б безспірно свідчили про наявність у відповідача КЛПУ Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка заборгованості перед позивачем по заробітній платі та її розмір.

Із відповіді Головного управління ДФС у Донецькій області вбачається, що за ІІІ квартал 2014 року у них відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 (арк. справи. 127).

Суд не бере до уваги надані позивачем копії табелів виходів співробітників диспансерного відділення за період з липня 2014 року по жовтень 2014 року, оскільки дані копії не оформлені належним чином, не містять посилання на посадову особу, яка виготовила дану копію, та відсутня печатка установи, що її видала.

Крім того, суд не бере до уваги надану позивачем копію довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видану УПФУ у Донецькій області, оскільки дана довідка не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати є похідними від вимог про стягнення заборгованості із заробітної платі, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні цієї позовної вимоги.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини у справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, та, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст..ст.208-209, 212-216,218, 250, 292-294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Краматорського міського протитуберкульозного диспансеру, Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, Комунально-профілактичної установи Міський протитуберкульозний диспансер м. Горлівка , третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя