Ухвала

від 07.06.2017 по справі 490/14560/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ухвала

іменем україни

07 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства Миколаївське лісове господарство до Веснянської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Миколаївської міської ради про витребування майна та скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року Державне підприємство Миколаївське лісове господарство (далі - ДП Миколаївське лісове господарство ) звернулося до суду із цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що ДП Миколаївське лісове господарство на підставі державного акта на право користування землею від 15 листопада 1964 року є користувачем земельної ділянки, що розташована в урочищі Варварівське Андріївського лісництва в м. Миколаєві.

Вказана земельна ділянка відноситься до державного лісового фонду, у її склад входить квартал 33.

У 2009 році підприємству стало відомо про те, що на підставі рішення Веснянської сільської ради від 14 січня 1994 року № 2 ОСОБА_4 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, яка в подальшому була неодноразово відчужена за договорами купівлі-продажу.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2014 року визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,089 га, розташовану у АДРЕСА_2 виданий ОСОБА_4 21 січня 1994 року Веснянською сільською радою народних депутатів.

Це ж рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ДП Миколаївське лісове господарство у визнанні недійсними наступних договорів купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки - залишено без змін.

Зазначаючи про те, що позивач як власник землі не здійснює фактичне володіння спірною земельною ділянкою, яка в даний час знаходиться в розпорядженні ОСОБА_8, то він має право витребувати із незаконного володіння особи спірну земельну ділянку.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2015 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_8

Уточнивши та збільшивши позовні вимоги, посилаючись на положення ст. ст. 330, 388 ЦК України, позивач остаточно просив скасувати відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 18 квітня 2015 року № 9603241 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу індексний номер 21178174 від 08 травня 2015 року про реєстрацію права власності земельної ділянки по АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_1, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ДП Миколаївське лісове господарство земельну ділянку, площею 890 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_1 (теперішній кадастровий номер НОМЕР_3).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2016 року у задоволенні позову ДП Миколаївське лісове господарство відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 рокурішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову Державного підприємства Миколаївське лісове господарство до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Миколаївської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держкомзему в м. Миколаєві, ОСОБА_9, про витребування майна із чужого незаконного володіння скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

Позов Державного підприємства Миколаївське лісове господарство до ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держкомзему в м. Миколаєві, ОСОБА_9 про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.

Витребувано з володіння ОСОБА_8 на користь Державного підприємства Миколаївське лісове господарство земельну ділянку площею 890 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_5 (кадастровий номер НОМЕР_1 на час продажу) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та входить до складу земельної ділянки за вказаною адресою загальною площею 1 790 кв. м кадастровий номер НОМЕР_3, в межах згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання документа (державного акта) у власність ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 890 кв. м від 2008 року.

У задоволенні позову Державного підприємства Миколаївське лісове господарство до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Миколаївської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держкомзему в м. Миколаєві, ОСОБА_9, про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Державного підприємства Миколаївське лісове господарство судовий збір у розмірі 2 396 грн 92 коп.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення апеляційного суду в частині витребування з її володіння земельної ділянки скасувати, залишити в силі рішення районного суду в цій частині про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи частково рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про витребування з володіння ОСОБА_8 земельної ділянки, апеляційний суд виходив з того, що спірна земельна ділянка, про витребування якої позивач заявив позов, входить до складу земель ДП Миколаївське лісове господарство , яке має законне право користування нею та належать до земель лісового фонду. Також установлено, що право користування ДП Миколаївське лісове господарство на спірні земельні ділянки не припинялося в порядку статті 141 ЗК України, земельна ділянка за правилами статті 149 ЗК України не вилучалася. Так само не було додержано порядку зміни цільового призначення землі згідно зі статтею 20 ЗК України.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 листопада 2014 року визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,089 га, розташовану у АДРЕСА_2 виданий ОСОБА_4 21 січня 1994 року Веснянською сільською радою народних депутатів та ухвалюючи рішення виходив з того, що вилучення (викуп) спірної земельної ділянки у ДП Миколаївське лісове господарство з метою передачі її у власність ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.31 ЗК України не проводилось, а також зазначена земельна ділянка у власність останньому не передавалась.

У подальшому спірна земельна ділянка відчужувалася за договорами купівлі-продажу, змінювалося її цільове призначення і проводилося об'єднання, що в кінцевому результаті в справі, рішення в якій переглядається, призвело до перебування у приватній власності відповідачки ОСОБА_8 земельної ділянки загальною площею 1 790 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_3.

За таких обставин у справі, суспільним , публічним інтересом звернення позивача до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки із володіння ОСОБА_8 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земель лісового фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Спірна земельна ділянка вибула з володіння її законного володільця - ДП Миколаївське лісове господарство , поза його волею, а відтак підлягає поверненню користувачеві.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено підстав для витребування майна, а також не доведено, що ОСОБА_8 є недобросовісним набувачем не знайшли свого підтвердження.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі державного акта на право користування землею від 15 листопада 1964 року ДП Миколаївське лісове господарство є користувачем земельної ділянки площею 25 га, згідно з планом описом меж в районі від А до Б із землями Сливинського училища механізації с-г № 1, від Б до В із землями річки Південний Буг, від В до А із землями Варварівського лісництва.

Земельна ділянка має квартал 33, який складається з виділів, зокрема з виділу № 10, що підтверджується також проектами організації та розвитку лісового господарства ДП Миколаївське лісове господарство .

Планово-картографічні матеріали свідчать про право користування позивача зазначеними в них земельними ділянками.

Інвентаризація вказаних земельних ділянок проводилась у 1964 році та кадастрові номери земельних ділянок присвоєні не були. З 1964 року до 2007 року ДП Миколаївське лісове господарство погоджень на вилучення (викуп) земельних ділянок в ур. Варварівка Андріївського лісництва кварталу 33 з виділу № 10 для передачі у власність громадян не надавало та рішень з цього питання не приймало.

21 січня 1994 року на ім'я ОСОБА_4 виданий державний акт № НОМЕР_4 з посиланням на рішення Веснянської сільської ради від 14 січня 1994 року.

У подальшому 16 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу даної земельної ділянки за № НОМЕР_5, та виданий державний акт серії НОМЕР_6 від 03 квітня 2007 року.

У квітні цього ж року ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

18 травня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

29 січня 2008 року ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

20 серпня 2008 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_6 у м. Миколаєві з ОСОБА_7, яка 09 вересня 2008 року отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки той самий НОМЕР_1.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року № 35/47 ОСОБА_7 був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 25 років земельної ділянки, орієнтованою площею 785 кв. м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для обслуговування території та протизсувних робіт по АДРЕСА_6 у м. Миколаєві.

25 червня 2010 року рішенням міської ради № 47/44 ОСОБА_7 був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 900 кв. м для благоустрою території та проведення протизсувних робіт по АДРЕСА_6 у м. Миколаєві та вказана земельна ділянка передана в оренду позивачці строком на 25 років.

26 липня 2010 року Миколаївська міська рада уклала з ОСОБА_7 договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК за № 041050000164.

24 листопада 2011 року міською радою прийнято рішення № 11/29 щодо зміни цільового призначення з метою викупу у власність земельної ділянки, площею 900 кв. м за рахунок земель наданих в оренду ОСОБА_7

Цим рішенням земельна ділянка, яка раніше була надана у користування ОСОБА_7, зарахована до земель житлової забудови, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по адресу: АДРЕСА_7

15 грудня 2011 року між Миколаївською міською радою та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, площею 900 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А. за реєстровим № 4272. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7.

Таким чином, у власності ОСОБА_7 перебувало дві земельні ділянки за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_8 площею 890 кв. м з кадастровим № НОМЕР_1 та 900 кв. м з кадастровим № НОМЕР_8, обидві з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

27 березня 2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 900 кв. м за адресою: АДРЕСА_8 посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А. за реєстровим № 525.

27 березня 2015 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_7 продала ОСОБА_8 земельну ділянку, площею 890 кв. м за адресою: АДРЕСА_9

У подальшому , шляхом об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_8, була сформована земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_9 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,179 га, про що ОСОБА_8 08 травня 2015 року видано свідоцтва про право власності з цільовим призначенням земельної ділянки будівництво і обслуговування житлового будинку за вказаною адресою.

Матеріали справи на час вирішення позову містять дані про цільове використання земельної ділянки, а саме розташування на ній об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку фундаменту (процент готовності 1 %), що не заперечували представники позивача в судовому засіданні.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч. 2 ст. 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини четвертої статті 84 ЗК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (частини друга, третя статті 56 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; частина перша статті 17 ЛК України ).

За змістом статті 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та статті 21 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV Про місцеві державні адміністрації (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, та припинення права користування ними.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 57 ЛК України визначає порядок та умови зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу .

При цьому зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється в порядку, визначеному законом (стаття 20 ЗК України). Порушення такого порядку має наслідком визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмову в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Апеляційним судом установлено, що спірна земельна ділянка, про витребування якої позивач заявив позов, входить до складу земель ДП Миколаївське лісове господарство , яке має законне право користування нею та належать до земель лісового фонду. Також установлено, що право користування ДП Миколаївське лісове господарство на спірні земельні ділянки не припинялося в порядку статті 141 ЗК України, земельна ділянка за правилами статті 149 ЗК України не вилучалася. Так само не було додержано порядку зміни цільового призначення землі згідно зі статтею 20 ЗК України.

Вилучення (викуп) спірної земельної ділянки у ДП Миколаївське лісове господарство з метою передачі її у власність ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. 31 ЗК України не проводилось, а також зазначена земельна ділянка у власність останньому не передавалась.

За правилами ч. 1 ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Однак громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Приймаючи до уваги вищевикладене, спірна земельна ділянка вибула з володіння її законного володільця - ДП Миколаївське лісове господарство , поза його волею, а відтак підлягає поверненню користувачеві.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, що міститься в технічній документації із землеустрою щодо складання документу (державного акта) у власність ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_6, складеної у 2008 році приватним підприємцем ОСОБА_11, земельна ділянка площею 890 кв. м має такі межі: від А до Б (25 м) - землі міст загального користування (АДРЕСА_11); від Б до В землі міста не надані у власність чи користування (41,22 м) - відповідно до кадастрового плану є межею між земельною ділянкою площею (0,090 га та 19,02 м.), від В до А домоволодіння по АДРЕСА_10

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук А.В. Маляренко