Рішення

від 15.06.2017 по справі 404/6523/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1216/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Павелко І. Л.

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів - Гайсюка О.В., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Яковлєвої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 березня 2017 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила стягнути на її користь 20 000 євро.

Зазначала, що 03 жовтня 2013 року ОСОБА_3, як фізична особа, отримав від неї, як фізичної особи - підприємця та від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 40 000,00 євро, що підтверджується виданими 03 жовтня 2013 року відповідачем двома розписками на суму 20 000 євро кожна.

Вона особисто передала відповідачу 20 000 євро за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2016 року, 28,9482 грн. за 1 євро, тому борг станом на 03.10.2016 року становить 578964 грн.

В розписках вказано, що грошові кошти отримані відповідачем від позивача та від ФОП ОСОБА_4 в якості оплати згідно умов пункту 6.1 договору співробітництва № 8/10/13 від 03.10.2013 року.

Однак, договір співробітництва № 8/10/13 від 03.10.2013 року, який планувалося укласти між нею, ФОП ОСОБА_4, з одного боку, та приватним підприємцем ОСОБА_5, з іншого боку, ОСОБА_5 не підписав, а відтак договір співробітництва є неукладеним, тому отримання відповідачем коштів є безпідставним.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 березня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 10 000 євро, що по курсу НБУ станом на 09.03.2017 року становить 285123 грн. 32 коп., а також 2851 грн. 23 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, ФОП ОСОБА_2 не з'явилася про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою, від її представника ОСОБА_7 надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням розглянути справу без їхньої участі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 жовтня 2013 року ОСОБА_3, як фізична особа, отримав від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 20 000 євро, що підтверджується виданими 03 жовтня 2013 року відповідачем двома розписками на суму 10 000 євро кожна.

При цьому, позивач особисто передала відповідачу 10 000 євро, що за офіційним курсом НБУ 28,9482 грн. за 1 євро, станом на 03.10.2016 року становить 280 948,20 грн.

В розписках вказано, що грошові кошти отримані відповідачем від позивача та від ФОП ОСОБА_4 в якості оплати згідно умов пункту 6.1 договору співробітництва № 8/10/13 від 03.10.2013 року.

Однак, договір співробітництва № 8/10/13 від 03.10.2013 року, який планувалося укласти між позивачем і ФОП ОСОБА_4 з одного боку, та ПП ОСОБА_5 з другого боку, ОСОБА_5 не підписав.

В пункті 3.1. неукладеного Договору співробітництва вказано, що ФОП ОСОБА_5 надає право позивачу і ФОП ОСОБА_4 на період спільної роботи використовувати логотип, документацію та інші матеріали, надані французькою компанією, яка володіє торговою маркою Zaldiz та яка передала право на їх використання в Україні компанії Модный bazar .

В неукладеному Договорі співробітництва та в розписках відповідач не був стороною цього договору, а підписався в ньому як генеральний директор компанії Модный bazar -тобто, як особа, яка лише узгодила використання торгової марки Zaldiz в м. Харкові на час дії Договору співробітництва.

Згідно з неукладеним Договором співробітництва відсутнє вказування на форму власності компанії Модный bazar , відсутній код ЄДРПОУ цієї компанії, не вказано місцезнаходження та розрахунковий рахунок цієї компанії, також відсутній відбиток печатки цієї компанії, що теж вказує на те, що ця компанія в неукладеному Договорі співробітництва не була стороною договору.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про підприємство або ж компанію з назвами Модный bazar або Модний bazar .

Відповідач не надав жодних документів позивачу та ФОП ОСОБА_4, які б дозволяли їм використовувати торгову марку Zaldiz , також як і не було надано їм відповідачем будь-яких документів щодо того, що відповідач обіймає посаду генерального директора компанії Модный bazar , також відповідач не надав документів щодо того, що ця компанія має право використовувати торгову марку Zaldiz та передавати право на її використання третім особам.

В розписках отримувач грошових коштів вказаний як фізична особа, підпис під розписками він здійснив теж як фізична особа, тобто, отримання відповідачем грошових коштів від позивача було здійснене ним саме як фізичною особою і не було пов'язане зі здійснення ним підприємницької діяльності чи виконанням ним посадових обов'язків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.10.2016 р., ОСОБА_3 є засновником та керівником ТОВ МОДНИЙ БАЗАР (код 37530244), а його місцем реєстрації вказано: 25009, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, Кіровський район, вул. Новосибірська, буд.4.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав визначених ст.ст.1212-1215, 207,610, 638,1046,1047,1049 ЦК України.

Проте з висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

У позовній заяві (а.с.2-5) та у письмовій правій позиції позивача (а.с.71-72) позивач просила стягнути на її користь з відповідача кошти з підстав визначених ст.1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини.

Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України визначено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що 03 жовтня 2013 року між приватним підприємцем ОСОБА_5, Сторона-1 , та Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_8, Сторона-2 , укладено договір співробітництва №8/10/13 (далі - Договір), який підписано Стороною-2 , а в графі Сторона-1 проставлений відтиск печатки приватного підприємця ОСОБА_5 (а.с.117-123).

Також в Договорі є відмітка: погоджено використання ТМ Zaldiz в місті Харкові на час дії договору №8/10/13. Генеральний директор Модный bazar ОСОБА_3 .

Пунктом 6.1 Договору обумовлено, що Сторона -2 перераховує грошові кошти в сумі, яка еквівалентна 20000 євро Стороні-1 за 30 календарних днів до передбачуваної дати відкриття магазину.

Згідно наявних в матеріалах справи двох копій розписок (а.с.6,7), ОСОБА_3 прийняв оплату в повному обсязі, в розмірі 20 000 євро, що еквівалентно 224 000 грн. по курсу Приватбанка станом на 03.10.2013 року, від ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_2, що є невід'ємною частиною договору співробітництва №8/10/13 від 03.10.2013 року, п.6.1.

На підставі довіреності виданої 09.09.2013 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні апеляційного суду, ПП ОСОБА_5 довірив ОСОБА_3 бути його представником у взаємовідносинах з суб'єктами господарювання, отримувати товарно-матеріальні цінності, в тому числі грошові кошти, здійснювати інші дії направлені на відкриття, розвиток торгової мережі магазинів торгової марки Zaldiz в місті Харків (а.с.48).

З огляду на викладене вбачається, що відповідач ОСОБА_3 отримуючи кошти діяв не від свого імені, а від імені ПП ОСОБА_5 відповідно до п.6.1 Договору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач передавала кошти відповідачу відповідно до п.6.1 Договору.

ПП ОСОБА_5 до участі у справі залучений не був, доводи відповідача, що він отримував кошти на підставі довіреності виданої ПП ОСОБА_5 та передав кошти останньому, належними та допустимими доказами не спростовано.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач ОСОБА_3 не був стороною Договору і Договір в установленому законом порядку не оспорений, вимог до ПП ОСОБА_5 в установленому законом порядку позивач не пред'являла.

На підтвердження виконання умов Договору відповідачем надано копію Договору оренди №А46/Х-1 від 10.10.2013 року (а.с.49-66), якому також в установленому законом порядку не надано оцінки.

Оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи відповідача, що він отримував кошти відповідно до п.6.1 Договору та на підставі довіреності наданої йому ПП ОСОБА_5, кому він і передав кошти, доводи позивача, що відповідач отримав кошти без достатньої правової підстави є передчасними.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими,порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, відповідно до п.п.2,4 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір в розмірі 6368 грн. 60 коп., який підлягає стягненню на його користь з позивача.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6368 грн. 60 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.І.Мурашко

Судді: О.В.Гайсюк

О.Л.Карпенко