Постанова

від 13.06.2017 по справі 803/560/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 803/560/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю представника позивача Дея М.І.,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (далі - ТзОВ "Волинь-зерно-продукт") звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003321404 від 27 квітня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року в частині здійснення господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "Ставр і К" (далі - ПП "Ставр і К") контролюючим органом складено акт від 11 квітня 2017 року № 833/03-20-14-03-15/31496816.

Відповідно до висновків вказаного акта, контролюючим органом встановлено порушення відповідачем статей 22, 23, підпунктів 14.1.257, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що спричинило заниження фінансового результату за І квартал 2016 року до оподаткування на загальну суму 275 220 грн.

На підставі акта від 11 квітня 2017 року № 833/03-20-14-03-15/31496816 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2017 року № 0003321404, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 529 000 грн.

Податкове повідомлення-рішення позивач вважав протиправним і просив скасувати з тих підстав, що висновок контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з ПП "Ставр і К" є неправомірним і безпідставним. Поставка товару контрагенту-покупцю здійснювалась на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 21 січня 2016 року на загальну суму 1 529 000 грн, факт оплати товару, його зберігання і перевезення підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку. Висновок контролюючого органу ґрунтується лише на результатах проведеного аналізу наявних інформаційних баз даних контролюючого органу щодо фінансово-господарської діяльності ПП "Ставр і К" без проведення зустрічних звірок з контрагентом. Однак, чинним законодавством не визначено залежності виникнення податкових зобов'язань платника податків від стану податкового обліку його контрагенту, його фактичного місцезнаходження, наявності чи відсутності основних фондів.

Керуючись наведеним, позивач просить оскаржене податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до письмових заперечень проти адміністративного позову від 01 червня 2017 року (а.с. 88-89) відповідач просив в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що господарська операція з поставки товару між позивачем і ПП "Ставр і К" на суму 1 529 000 грн відбулась на підставі договору купівлі-продажу від 21 січня 2016 року. На виконання умов вказаного договору відповідно до наданих товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) перевезення товару здійснювалось за рахунок покупця автоперевізниками ТзОВ "Агропромпостач", ПП "Скоропад", ФОП Баранов В.Й., ФОП Зуб Р.І., однак, відповідно до зареєстрованих податкових накладних в ЄДРПН будь-які фінансові зобов'язання і господарські операції із вказаними контрагентами не підтвердились. Крім того, в покупця товару ПП "Ставр і К" відсутні основні фонди для можливості здійснення такої господарської операції, зокрема, власних чи орендованих основних засобів, також не встановлено подальшої реалізації підприємством придбаного товару. Відповідно до договору про відповідальне зберігання, укладеного між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (далі - ТзОВ "Радехівський цукор") ціна одного кілограма цукру становить 14 грн, а реалізований цей товар був за ціною 13 грн 90 коп., що свідчить про економічну недоцільність такої господарської операції. Наведені обставини свідчать про фіктивність взаємовідносин ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" і ПП "Ставр і К" та, відповідно, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму господарської операції 1 529 000 грн.

З наведених підстав відповідач вважає прийняте за результатами перевірки оскаржене податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про підставність заявленого позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкове повідомлення-рішення № 0003321404 від 27 квітня 2017 року, прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялось на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0003321404 від 27 квітня 2017 року, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 548 від 24 березня 2017 року, направлень № 294, № 295, № 296 від 24 березня 2017 року з 29 березня по 04 квітня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року в частині здійснення господарських взаємовідносин з ПП "Ставр і К".

За результатами вказаної перевірки складено акт від 11 квітня 2017 року № 833/03-20-14-03-15/31496816 (а. с. 14-26), згідно із висновком якого позивачем порушено статті 22, 23, підпункт 14.1.257, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України - занижено фінансові результати за І квартал 2016 року до оподаткування на загальну суму 275 220 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями позивачем податкового законодавства ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003321404 від 27 квітня 2017 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 529 000 грн (а.с. 13).

В обґрунтування висновків щодо порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП "Ставр і К" ГУ ДФС у Волинській області посилалось на те, що за результатами використання інформаційних ресурсів, що містять відомості про господарську діяльність платників податків, встановлено, що між ПП "Ставр і К і перевізниками придбаного у позивача товару ТзОВ "Агропромпостач", ПП "Скоропад", ФОП Баранов В.Й., ФОП Зуб Р.І. відсутні будь-які фінансово-господарські операції. В ході проведення перевірки контролюючому органу не було надано довіреність № 89 від 21 січня 2016 року, на підставі якої відбувався відпуск товару. Крім того, відповідно до наданих ТТН, придбаний товар поставлявся в міста Калуш, Дрогобич, Львів, однак, на підставі фінансової звітності ПП "Ставр і К" встановлено відсутність власних або орендованих основних засобів цих містах для зберігання товару. Також контролюючий орган зазначав, що товар був реалізований за ціною нижчою, ніж визначено в договорі відповідального зберігання від 30 грудня 2015 року, укладеному між позивачем і ТзОВ "Радехівський цукор". За результатами аналізу інформації з Єдиного державного реєстру податкових накладних, зареєстрованих ПП "Ставр і К", відбувся обрив ланцюга постачання товару, що дає змогу мінімізації податкових зобов'язань для суб'єкта господарювання реального сектору економіки.

На підставі наведеного, контролюючий орган дійшов висновку про нереальний характер господарських операцій між позивачем і ПП "Ставр і К" з придбання товару на загальну суму 1 529 000 грн на підставі договору від 21 січня 2016 року. При цьому, наявність в ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум для формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, не є безумовною підставою для такого формування у зв'язку з недоведенням реальності здійснення господарських операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується наступним.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Згідно з пунктами 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків (стаття 23 ПК України).

Як встановлено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 ПК України).

Таким чином, господарські взаємовідносини для визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо заниження позивачем фінансового результату до оподаткування з підстав нереальності здійснення господарських операцій між позивачем і ПП "Ставр і К" з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, на підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2015 року № 2210/8900, укладеного між ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" (покупцем) і ТзОВ "Волинь Нова" (продавець), позивач 31 грудня 2015 року придбав цукор білий кристалічний, в кількості 593 921 кг за ціною 13 грн 90 коп. за 1 кілограм, загальною вартістю 8 255 501 грн. Дані обставини позивач підтвердив видатковими накладними № 83, № 84 від 31 грудня 2015 року, атами приймання-передачі товару від 31 грудня 2015 року, платіжними дорученнями № 10203 від 31 травня 2016 року, № 10608 від 17 червня 2016 року, № 10648 від 22 червня 2016 року (а.с. 116-118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125).

Придбаний товар, на підставі договору на відповідальне зберігання № 56-3Ц/15 (а.с. 76-77), укладеного між ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" (власником) і ТзОВ "Радехівський цукор" (зберігачем), переданий на відповідальне зберігання зберігачу відповідно до актів приймання-передачі від 31 грудня 2015 року, 31 січня 2016 року (а.с. 78, 79). Оплата позивачем послуг із зберігання товару стверджується платіжним дорученням № 9841 від 12 травня 2016 року (а.с. 80).

21 січня 2016 року між ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" (продавцем) і ПП "Ставр і К" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу ВЗПп № 2101/9322 (а.с. 27-29), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність товар і оплачує його вартість. Асортимент товару, його кількість сторонами визначаються в накладних або специфікаціях на кожну партію товару. Сторони домовились, що покупець вартість товару сплачує шляхом 100% передоплати у безготівковому розрахунку.

На виконання умов вказаного договору 21 січня 2016 року ПП "Ставр і К" перерахувало ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" 1 529 000 грн в якості передоплати за товар (а.с. 30), 21 січня 2016 року було видано податкову накладну № 205 на загальну суму 1 529 000 грн, ПДВ 254 833 грн 33 коп. (а.с. 46). Позивач на користь ПП "Ставр і К" із складу зберігача ТзОВ "Радехівський цукор" здійснював відпуск товару цукру білого кристалічного всього 110 тон загальною вартістю 1 529 000 грн (13 грн 90 коп. за 1 кг) на підставі видаткових накладних № 187 від 22 січня 2016 року, № 144 від 22 січня 2016 року, № 214 від 25 січня 2016 року, № 189 від 25 січня 2016 року, № 218 від 25 січня 2016 року, № 190 від 25 січня 2016 року, № 280 від 27 січня 2016 року, № 243 від 27 січня 2016 року, № 299 від 28 січня 2016 року, № 249 від 28 січня 2016 року. На підтвердження транспортування товару позивач надав товарно-транспортні накладні № 187 від 22 січня 2016 року, № 214 від 25 січня 2016 року, № 218 від 25 січня 2016 року, № 280 від 27 січня 2016 року, № 299 від 28 січня 2016 року (а.с. 31-45).

Отже, на підставі наведеного встановлено, що загальна сума господарських операцій ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" і ПП "Ставр і К" у 2016 році складає 1 529 000 грн, в тому числі ПДВ 254 833 грн 33 коп., яка включена в декларацію з податку на додану вартість від 22 лютого 2016 року (а.с. 48-57).

Таким чином, судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач здійснював господарську діяльність з метою отримання прибутку, не був збитковим підприємством.

Суд критично оцінює доводи контролюючого органу про збитковість господарських операцій між ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" і ПП "Ставр і К" з огляду на наступне.

Відповідно до договору купівлі продажу від 22 жовтня 2015 року № 2210/8900 позивач придбав у ТзОВ "Волинь Нова" цукор білий кристалічний за ціною 13 грн 90 коп. за 1 кг, при цьому, реалізація цього товару ПП "Ставр і К" відбулась за ціною 13 грн 90 коп. Посилання відповідача на договір відповідального зберігання майна № 56-3Ц/15, відповідно до якого ціна 1 кілограма цукру білого кристалічного становить 14 грн., як на доказ збитковості здійсненої господарської операції, є безпідставним оскільки такий договір не є доказом фактичної вартості товару, за якою його було реалізовано.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

В акті перевірки від 11 квітня 2017 року № 833/03-20-14-03-15/31496816 контролюючим органом не вказано про порушення позивачем вимог податкового законодавства, в тому числі за результатами господарських взаємовідносин із ПП "Ставр і К". Водночас, вказаний акт містить опис і посилання на документи первинного бухгалтерського обліку, оформленні сторонами при проведенні купівлі - продажу товару, вказано про розрахунок за придбаний товар і відсутність сальдо станом на день перевірки, про поставку придбаного товару покупцю.

Перевіривши первинні документи, суд приходить до висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Податковим органом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем надано контролюючому органу всі належним чином оформлені первинні документи, передбачені податковим законодавством, і що позивачем правомірно сформовано і відображено фінансовий результат у податковій звітності.

Не заслуговують на увагу доводи контролюючого органу про отримання платником податку необґрунтованої податкової вигоди, оскільки не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкових зобов'язань.

Контролюючим органом не доведено існування таких обставин, не спростовано реальності виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано від'ємне значення об'єкта оподаткування.

Судом не взято до уваги доводи ГУ ДФС у Волинській області щодо наявної податкової інформації про обрив ланцюга постачання товарів на ПП "Ставр і К", відсутність в останнього трудових ресурсів, складських приміщень, як на доказ безтоварності господарських операцій між ним і позивачем.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

В акті перевірки від 11 квітня 2017 року № 833/03-20-14-03-15/31496816 контролюючим органом зазначено, що до відповідних висновків останній дійшов за результатами аналізу інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, при цьому зустрічна звірка ПП "Ставр і К" не проводилась.

Таким чином, суд приходить до висновку, що інформація, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань позивача.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою для формування податкових зобов'язань є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Виходячи з презумпції добросовісності платника суд вважає, що недобросовісність платника не встановлена судом, оскільки відповідачем - контролюючим органом в порушення вимог частин першої і другої статті 71 КАС України не представлено доказів недобросовісності позивача і не спростовано реальності виконання ним господарських операцій з ПП "Ставр і К", на підставі яких позивачем сформовано податкові зобов'язання.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0003321404 від 27 квітня 2017 року є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як визначено частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід присудити на користь позивача всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 22 935 грн (платіжне доручення № 16217 від 10 травня 2017 року).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 27 квітня 2017 року № 0003321404.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (Волинська область, Ківерцівський район, село Липляни, вулиця Козацька, 22, ідентифікаційний код 31496816) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 22 935 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять грн).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук