Постанова

від 19.03.2019 по справі 803/560/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №803/560/17

адміністративне провадження №К/9901/37632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у складі судді Димарчук Т.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у складі суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С., Сеника Р.П.

у справі № 803/560/17 (876/7843/17)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток з мотивів безпідставності його прийняття.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2017 року № 0003321404. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що інформація, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань позивача.

У жовтні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом з 29 березня по 4 квітня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року в частині здійснення господарських взаємовідносин з Приватним підприємством Ставр і К , за результатами якої складено акт від 11 квітня 2017 року № 833/03-20-14-03-15/31496816, згідно з висновком якого позивачем порушено статті 22, 23, підпункт 14.1.257, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено фінансові результати за І квартал 2016 року до оподаткування на загальну суму 275 220 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення форми П № 0003321404 від 27 квітня 2017 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 529 000 грн по декларації за грудень 2016 року.

У ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про нереальний характер господарських операцій між позивачем і Приватним підприємством Ставр і К з придбання товару на загальну суму 1 529 000 грн на підставі договору від 21 січня 2016 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Документальна позапланова виїзна перевірка позивача проводилась на підставі статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до ухвали судді Луцького міськрайонного суду від 13 березня 2017 року у справі № 161/3805/17, про що зазначено у вступній частині акту перевірки.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 13 березня 2017 року у справі № 161/3805/17 надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного, митного та іншого законодавства за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, лише щодо здійснення господарських операцій позивача із приватним підприємством Ставр і К (код ЄДРПОУ 39336375).

В ході перевірки слід відобразити обставини здійснення перевіряємих фінансово-господарських операцій (вказати осіб, якими підписувалися відповідні документи фінансово-господарської діяльності, інформацію щодо товарно-матеріальних цінностей, які були предметом господарських операцій (їх найменування, кількість, вартість, подальший продаж, тощо), умови та стан взаєморозрахунків між контрагентами з посиланням на конкретні документи, на підставі яких здійснювалися такі операції.

Перевіркою встановлено, що 21 січня 2016 року між позивачем (продавцем) і Приватним підприємством Ставр і К (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №2101/9322, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність товар і оплачує його вартість. Асортимент товару, його кількість сторонами визначаються в накладних або специфікаціях на кожну партію товару. Сторони домовились, що покупець вартість товару сплачує шляхом 100% передоплати у безготівковому розрахунку.

На виконання умов вказаного договору 21 січня 2016 року приватне Підприємство Ставр і К перерахувало позивачу 1 529 000 грн в якості передоплати за товар по рахунку № 137 від 21 січня 2016 року.

21 січня 2016 року позивач видав податкову накладну № 205 на загальну суму 1 529 000 грн., ПДВ 254 833 грн. 33 коп. Позивач на користь покупця здійснював відпуск товару цукру білого кристалічного всього 110 тон загальною вартістю 1 529 000 грн про що видані видаткові накладні № 144 від 22 січня 2016 року, № 189 від 25 січня 2016 року, № 190 від 25 січня 2016 року, № 243 від 27 січня 2016 року, № 249 від 28 січня 2016 року.

На підтвердження транспортування товару позивач надав товарно-транспортні накладні № 187 від 22 січня 2016 року, № 214 від 25 січня 2016 року, № 218 від 25 січня 2016 року, № 280 від 27 січня 2016 року, № 299 від 28 січня 2016 року.

Отже, на підставі наведеного податковим органом встановлено, що загальна сума господарських операцій позивача і Приватного підприємства Ставр і К у 2016 році складає 1 529 000 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 254 833 грн 33 коп., який включено в декларацію з податку на додану вартість від 22 лютого 2016 року.

Жодних недоліків вищезазначених первинних документів податковим органом під час перевірки не встановлено. В касаційній скарзі відсутні посилання на невідповідність вказаних документів нормам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон 996) встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий орган визначив як недійсні господарські операції позивача з Приватним підприємством Ставр і К виключно на підставі аналізу діяльності Приватного підприємства Ставр і К , зокрема, відсутності розрахунків із перевізниками, відсутності складських приміщень, відсутності фактів подальшої реалізації, що виходить за межі предмету перевірки, дозволеної ухвалою слідчого судді, на виконання якої вона проведена.

Суди першої та апеляційної інстанцій здійснили оцінку наданих до суду первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (договорів, податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт тощо) на відповідність вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів заперечення до позову та апеляційної скарги, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 803/560/17 (876/7843/17) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер