Ухвала

від 16.06.2017 по справі 813/4388/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6729/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Куціль С.І.,

за участі представників позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Мельника А.І.,

та третьої особи - Редьки І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Комунального закладу Львівської обласної ради Дрогобицька міська станція швидкої медичної допомоги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та його клопотання про забезпечення адміністративного позову у справі за його ж позовом до Львівської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, Департамент охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації та Комунальне підприємство Львівської обласної ради Львівська станція швидкої медичної допомоги , про визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Комунальний заклад Львівської обласної ради Дрогобицька міська станція швидкої медичної допомоги (далі - Дрогобицька станція, Облрада відповідно) звернувся до суду із позовом до Облради про визнання протиправним та скасування рішення від 31.05.2016 №174 Про реорганізацію служби екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Львівській області (далі - Рішення №174).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення суперечить нормам Конституції України та Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я (далі - Закон №2801-XII), так як передбачає скорочення лікувального закладу, який відноситься до існуючої мережі лікувальних закладів, а також прийняте без врахування мети та цілей такого закладу охорони здоров'я. Цим Рішенням порушуються права територіальної громади м.Дрогобич та Дрогобицького району Львівської області на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я екстреної медичної допомоги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі №813/4388/16 в задоволенні позову відмовлено.

Постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. В апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, яким суд не дав належної правової оцінки.

Департамент охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) та Комунальне підприємство Львівської обласної ради Львівська станція швидкої медичної допомоги (далі - Комунальне підприємство) в судове засідання не надіслали своїх представників, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що саме відповідач має повноваження прийняття рішення про ліквідацію чи реорганізація позивача і спірне рішення прийняте відповідачем у порядку та спосіб встановлені законом лише про реорганізацію (а не скорочення) позивача.

Повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У п.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2012 №7 Про судове рішення в адміністративній справі цей суд роз'яснив, що за змістом ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог ст.70 КАС щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Цим вимогам оскаржене судове рішення не відповідає.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, 31.05.2016 відповідно, зокрема, до статей 104-107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 59, 137 Господарського кодексу України (далі - ГК) та п.20 ч.1 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР), беручи до уваги звернення Департаменту від 14.09.2015 №01-12-11/2555/02 та висновки постійних комісій з питань бюджету, соціально-економічного розвитку, з питань комунального майна та приватизації, з питань охорони здоров'я, материнства, соціального захисту, молодіжної політики, фізичної культури та спорту, Облрада прийняла Рішення №174, яким вирішено, зокрема: припинити позивача та Комунальне підприємство шляхом приєднання до Комунального закладу Облради Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі - Комунальний заклад) (п.1); встановлено, що Комунальний заклад є правонаступником майна, прав і обов'язків Комунального підприємства та Дрогобицької станції (п.2); утворено комісії з питань припинення Комунального підприємства та Дрогобицької станції, згідно з додатком №1 до цього рішення (п.3) (а.с.36, 62, 204-205, 207 ч.1).

Рішенням Облради від 13.09.2016 №208 Про внесення змін та доповнень до рішення Львівської обласної ради від 31.05.2016 №174 Про реорганізацію служби екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Львівській області : внесено зміни в додаток №1 до Рішення №174; викладено п.5 Рішення №174 в такій редакції п.5 Управлінню майном спільної власності Облради (далі - Управління) за попереднім погодженням із Департаментом затвердити нову редакцію статуту Комунального закладу. ; вилучено п.6 із тексту Рішення №174; доповнено текст Рішення №174 новим пунктом такого змісту п.8 Установити строк заявлення кредиторами своїм прав до Комунального підприємства та Дрогобицької станції - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення закладу. (а.с.40 т.1).

Рішенням Облради від 11.05.2017 №443 Про затвердження передавальних актів : затверджено передавальний акт майна, прав та обов'язків Комунального підприємства та внесено зміни до додатка №1 до Рішення №174 (далі - Рішення №443; а.с.195-196 т.1).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку апеляційного суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 цього ж Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до п.1 ст.3 КАС як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов'язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.

Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.49 Основного Закону кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до ст.16 Закону №2801-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава сприяє розвитку закладів охорони здоров'я усіх форм власності. Порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом.

Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров'я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об'єктами відповідно державної і комунальної власності.

Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Екстрена медична допомога - медична допомога, яка полягає у здійсненні медичними працівниками відповідно до закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я (ч.1 ст.35 цього ж Закону).

За п.1.4 Статуту позивача Дрогобицька станція (далі також Заклад) перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області. Засновником закладу є Управління (засновник), яке діє від імені власника - Облради (а.с.27-35).

У п.9.1 Статуту ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, виділ, поділ, перетворення) Закладу здійснюється за рішенням власника.

За змістом статей 80-81 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст.87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Очевидно, і це вбачається із змісту Статуту Закладу, що такий є юридичною особою приватного права.

У відповідності до частин 1-2 ст.62 ГК підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Види та організаційні форми підприємств визначені ст.63 ГК, за ч.1 якої залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Згідно з частинами 1-3 ст.78 ГК комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Приписами частин 1 і 2 ст.104 ЦК, на яку покликалася Облрада приймаючи оспорюване Рішення №174, передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У ч.1 ст.106 ЦК указано, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно із п.20 ч.1 ст.43 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

За змістом частин 1, 2, 4-6 ст.9 Закону України Про екстрену медичну допомогу (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) станція екстреної (швидкої) медичної допомоги є закладом охорони здоров'я, основне завдання якого - забезпечення постійної готовності бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги до надання екстреної медичної допомоги відповідно до положень цього Закону у цілодобовому режимі та координація їх діяльності з оперативно-диспетчерською службою центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на території відповідної адміністративної одиниці.

Станція екстреної (швидкої) медичної допомоги може мати статус юридичної особи або відокремленого підрозділу центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Рішення про утворення та припинення станції екстреної (швидкої) медичної допомоги приймається у порядку та в межах повноважень, що визначені законом, органами місцевого самоврядування з урахуванням положень цього Закону.

Матеріально-технічна база станції екстреної (швидкої) медичної допомоги включає будівлі, споруди, медичне обладнання, вироби медичного призначення, засоби зв'язку, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, передані органами, уповноваженими управляти спільним майном територіальних громад відповідної адміністративно-територіальної одиниці, у порядку, визначеному законом.

Майно станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, яка є юридичною особою, закріплюється за нею на праві оперативного управління та використовується виключно для виконання завдань, передбачених цим Законом.

Статтею 318 ЦК суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст.2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно зі ст.2 ЦК учасниками цивільних відносин є, зокрема, територіальні громади.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст.327 ЦК).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК).

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, останні є не суб'єктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п.1 ч.1 ст.17 КАС, а рівноправним суб'єктом майнових відносин, дії якої спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися цим майном відповідно до закону.

Предметом спору у справі, що розглядається є визнання протиправним та скасування Рішення №174.

Таким чином, заявлені вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому Облрада в цих відносинах виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом Рішення №174 та саме здійснення припинення Закладу є етапом реалізації волі власника, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні обласних рад, може бути розглянуто за правилами КАС.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2009 року у справі за позовом в.о. прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах Черкаської дитячої музичної школи №1 ім. М.В. Лисенка до Соснівської районної ради м. Черкаси, Відділу комунального майна виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси, Товариства з обмеженою відповідальністю Рексолла , ОСОБА_5, треті особи: Черкаська міська рада та її виконавчий комітет, про визнання незаконним та скасування рішення Соснівської районної ради м. Черкас від 23 березня 2006 року, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Принагідно, апеляційний суд враховує правові позиції висловлені цим же Судом у постановах від 11 листопада 2015 року №21-2926а15, 17 лютого 2016 року №21-3987а15 та 17 травня 2016 року №21-331а16.

На правильність таких висновків вказують і подальші зміни до законодавства, які ще не набрали чинності, якими (Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я ) ст.16 Закону №2801-XII доповнено новими частинами 11-15 такого змісту:

Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я не підлягають приватизації.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

Заклади охорони здоров'я приватної власності не обмежені у виборі організаційно-правової форми.

Заклади охорони здоров'я, утворені в результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров'я - державних та комунальних установ, можуть мати відокремлене майно (в тому числі кошти), закріплене за ними на праві оперативного управління, самостійний баланс, самостійно затверджувати штатний розпис, мати рахунки в установах банків, печатки .

Апелянт в апеляційній скарзі на вказані обставини не посилаються, однак відповідно до ч.1 ст.195 КАС, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.157 цього ж Кодексу суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому ч.1 ст.203 КАС визначає, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та постановлення ухвали про закриття провадження у цій справі.

З врахуванням наведеного вище, самі наслідки (результати) апеляційного перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року і вимоги ст.117 КАС, клопотання Дрогобицької станції про забезпечення цього адміністративного позову не може бути задоволено.

Відповідно до ч.5 ст.187 КАС апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше.

Згідно з ч.3 ст.58 цього ж Кодексу довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації (за наявності).

Розглядувана апеляційна скарга від імені Закладу подана 25.05.2017 представником ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 03.04.2017 зі строком дії до 04.04.2018, яка підписана головним лікарем Дрогобицької станції та одночасно головою комісії з припинення такої ОСОБА_6, на представництво інтересів довірителя, в усіх судах України усіх інстанцій (далі - Довіреність; а.с.10 т.2).

Рішенням №443 внесено зміни до додатка №1 до Рішення №174, а саме виведено зі складу комісії з припинення Закладу ОСОБА_6 та введено до її складу ОСОБА_7, як голову комісії.

Також, наказом Управління від 23.05.220017 №70-3 Про голову комісії з припинення комунального закладу Львівської обласної ради Дрогобицька міська станція швидкої медичної допомоги наказано ОСОБА_6 передати, а голові комісії з припинення Закладу ОСОБА_7 прийняти установчі документи, печатки, штампи, бланки суворої звітності Дрогобицької станції за актом приймання-передачі (далі - Наказ №70-3; а.с.66 т.2).

15.06.2017 за підписом голови комісії з припинення Закладу ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання (далі - Клопотання), в якому вказано, що:

визнати ОСОБА_1 неналежним представником позивача (ОСОБА_7, як голова комісії з припинення Закладу, не уповноважував ОСОБА_1 представляти інтереси такого у суді, відповідно не видавав та не підписував довіреності на нього. Вважає, що з моменту прийняття Рішення №443 і Наказу №70-3 Довіреність є незаконною);

визнати законним представником позивача голову комісії з припинення Закладу ОСОБА_7;

відкликає подану апеляційну скаргу (а.с.56-60 т.2).

16.06.2017 до суду подано лист за підписом членів комісії з припинення Закладу головного бухгалтера і диспетчера автомобільного транспорту Дрогобицької станції ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відповідно, які підтверджують повноваження ОСОБА_1 та чинність Довіреності, підтримують позовні вимоги та апеляційну скаргу (а.с.70 т.2).

Представник Закладу ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав і категорично заперечив проти її відкликання та повернення.

Приписами частин 2-3 ст.193 КАС визначено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.

При відкликанні апеляційної скарги суддя-доповідач, який здійснював підготовку даної справи до апеляційного розгляду, постановляє ухвалу про повернення скарги.

Частинами 3 і 4 ст.105 ЦК передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Стаття 237 ЦК урегульовує питання поняття та підстави представництва, зокрема, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3).

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ч.1 ст.246 ЦК).

Представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність (пункти 1-4 ч.1 ст.248 ЦК).

Згідно зі частинами 1-2 ст.249 цього ж Кодексу особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

У світлі викладеного, зваживши на мотиви Клопотання таке не можна вважати скасуванням Довіреності.

Не встановлено й інших підстав припинення представництва за Довіреністю.

Право на справедливий суд, закріплене ч.1 ст.6 Конвенції, включає і право на апеляційне оскарження не остаточного рішення суду.

Одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (п.6 ч.1 ст.7 КАС).

Такий принцип конкретизовано у ст.13 КАС, яка каже, що особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними нормативного регулювання апеляційний суд дійшов висновку, що з метою недопущення можливого порушення принципу забезпечення права Закладу на апеляційне оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, в задоволенні клопотання голови комісії з припинення Дрогобицької станції ОСОБА_7 про відкликання апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 118, 193, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання голови комісії з припинення Комунального закладу Львівської обласної ради Дрогобицька міська станція швидкої медичної допомоги ОСОБА_7 про відкликання апеляційної скарги відмовити.

В задоволенні клопотання Комунального закладу Львівської обласної ради Дрогобицька міська станція швидкої медичної допомоги про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу Комунального закладу Львівської обласної ради Дрогобицька міська станція швидкої медичної допомоги задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року скасувати та закрити провадження у цій справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повний текст виготовлений 21 червня 2017 року.