Ухвала

від 15.06.2017 по справі 760/13019/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/685/2017 Категорія КК України: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366

Головуючий в суді 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Головуючий в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого, судді-доповідача: ОСОБА_2

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі: ОСОБА_5

за участю прокурора: ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11

обвинувачених: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015000000000489 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12015000000000489 по обвинуваченню ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.

Рішення суду обґрунтоване тим, що обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 366 КК України, не відповідає вимогам ст. ст. 91, 291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення по кожному конкретному злочину, який на думку сторони обвинувачення був вчинений конкретною особою, по кожній із статей КК України окремо не викладено та не зазначено, які дії обвинувачених кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч 2 ст. 28 та ч. 3 ст. 365 КК України, а які за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

При цьому при формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті не зазначені обставини, які визначають суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України, та характеризують обвинувачених як працівників правоохоронного органу з огляду на положення спеціальних законів, що визначають правовий статус працівників Міністерства доходів України, об`єкт та об`єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 366 КК України.

Крім того, відповідно обвинувального акту кримінальне правопорушення розпочалось приблизно 18 липня 2013 року і закінчилось в січні 2014 року. За цей період часу редакція статті 365 КК України була змінена на підставі Закону України № 746-VІІ від 21.02.2014 року. Тобто на момент вчинення злочину і на момент складання обвинувального акту діяли різні редакції закону про кримінальну відповідальність, але як вбачається з обвинувального акту застосований закон про кримінальну відповідальність, який діє на момент складання обвинувального акту.

В обвинувальному акті також вказано, що кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду ТОВ «Розподільчий центр» Плюс» в сумі 22156 грн. З описаних фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими та з сформульованого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 діяли за попередньою змовою групою осіб, їх спільні дії були направлені на досягнення однієї цілі і мети, але матеріальну шкоду потерпілій особі завдала лише ОСОБА_15 , що суперечить пред`явленому обвинуваченню.

В порушення п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення містить посилання на протиправні дії інших осіб, а саме ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , щодо яких ані в обвинувальному акті, ані в реєстрі матеріалів відсутні відомості щодо повідомлення їм про підозру, чи пред`явлення обвинувачення, чи виділення матеріалів в окреме провадження.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що в порушення вимог ст.293 КПК України захиснику ОСОБА_10 , який приймав участь в даному кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування, про що свідчать договори про надання правової допомоги ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 адвокатом ОСОБА_10 № 07/08.2015 року, № 30/07/2015 року від 30.07.2015 року, № 11/08./15 від 11.08.2015 року, № 15/06/16 від 15.06.2016 року, та лист ОСОБА_14 , ОСОБА_24 від 21.07.2016 року на адресу старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_25 , в якому зазначено, що договір із захисником ОСОБА_10 не розірваний і він є їх захисником в кримінальному провадженні, прокурор не надав йому під розписку копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Також в долученому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні дані про письмове підтвердження факту надання захиснику ОСОБА_10 доступу до матеріалів досудового розслідування.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд у Солом`янському районному суді міста Києва.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та фактично викладеним в обвинувальному акті обставинам вчинених злочинів.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в обвинувальному акті наявний виклад фактичних обставин, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та які мають кримінально-правове значення і утворюють фактичний склад злочину. Виклад фактичних обставин відповідає формулюванню обвинувачення.

Водночас суддя безпідставно прийшла до висновку про неконкретність обвинувачення та вийшла за межі ст. 314 КПК України, оскільки вдалася до аналізу фактичних обставин, юридичної кваліфікації інкримінованих злочинів, що не входить до переліку питань, які суд з`ясовує в ході підготовчого судового засідання. Вирішення зазначених питань судом можливо лише в ході судового розгляду кримінального провадження.

Апеляційним судом міста Києва вже надавалась оцінка в цій частині під час розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року щодо повернення даного обвинувального акту.

Крім того, слідчим належним чином вручено підозрюваним ОСОБА_14 , ОСОБА_26 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та їх захисникам ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_27 обвинувальні акти та реєстри матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000489.

Водночас 22 червня 2016 року усіх підозрюваних та їх захисників було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, а адвокатом ОСОБА_10 , який на неодноразові запити органів досудового розслідування (07 липня 2016 року, 21 липня 2016 року, 26 липня 2016 року) документи на підтвердження своїх повноважень відповідно до ст. 50 КПК України не надав, останнього в ході досудового розслідування допущено в якості захисника підозрюваних не було.

Крім того, адвокат ОСОБА_10 відповідно до ч. 2 ст. 317 КПК України мав право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у тому числі обвинувальним актом та реєстром досудового розслідування у суді.

Апеляційним судом міста Києва вже також надавалась оцінка в цій частині під час розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року щодо повернення даного обвинувального акту.

Ураховуючи викладене, жодної норми Конституції України та кримінального законодавства в частині порушення прав сторони захисту допущено не було.

Від захисників ОСОБА_28 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, у яких захисники просять залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, оскільки вона є необґрунтованою та не спростовує висновки суду першої інстанції, а обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 366 КК України не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції з наступних підстав.

Як передбачено п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

У відповідності з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України не дотримався вимог КПК України і ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, повернувши обвинувальний акт прокурору з мотивів і підстав, не передбачених кримінальним процесуальним законом.

Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України та містить, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з положеннями закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення, яке відповідає вимогам п. 13 ч. 1 ст. 3, ст. 110, ст. 291 КПК України.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 366 КК України вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України є безпідставним та належним чином не вмотивованим.

Крім того, суд вийшов за межі ст. 314 КПК України, оскільки вдався до аналізу суті висунутого обвинувачення, фактичних обставин, юридичної кваліфікації інкримінованих злочинів та причетності інших осіб до вчинених кримінальних правопорушень, що не входить до переліку питань, які суд з`ясовує в ході підготовчого судового засідання. Вирішення зазначених питань судом можливо лише в ході судового розгляду кримінального провадження.

Також необхідно врахувати, що ст. 291 КПК України не містить вимог щодо внесення до обвинувального акта усіх відомостей щодо юридичної особи, яка є потерпілою у кримінальному провадженні.

Безпідставним також є і посилання суду першої інстанції на не надання захиснику ОСОБА_10 доступу до матеріалів досудового розслідування, оскільки як обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі, адвокат ОСОБА_10 на неодноразові запити органів досудового розслідування документи на підтвердження своїх повноважень відповідно до ст. 50 КПК України не надав, в ході досудового розслідування не приймав участі в якості захисника підозрюваних. Крім того, адвокат ОСОБА_10 відповідно до ч. 2 ст. 317 КПК України має право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у тому числі обвинувальним актом та реєстром досудового розслідування у суді.

За таких обставин, відсутні передбачені законом підстави, що перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду, а тому вимоги апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурору, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015000000000489 по обвинуваченню ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору скасувати.

Призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4